ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3958
Скачиваний: 1
41
перевищуватимуть
50%,
це
означатиме
,
що
ці
ознаки
мають
найбільший
розмах
коливань
,
тобто
вони
більш
розвинені
.
Середні
величини
статистичного
ряду
,
упорядкованого
за
допомогою
групувань
,
визначають
з
урахуванням
ваги
груп
,
тобто
їхньої
кількості
або
частот
.
Середні
зважені
величини
використовують
як
різні
індекси
,
що
дають
змогу
класифікувати
,
вимірювати
й
порівнювати
соціальні
характеристики
.
У
процесі
опрацювання
й
аналізу
первинної
соціологічної
інформації
інтегральної
шкали
індекси
є
показниками
інтенсивності
вияву
ознаки
чи
рівня
розвитку
процесу
,
що
визначаються
за
певною
шкалою
.
Кореляційна
залежність
-
це
взаємозв
'
язок
між
двома
ознаками
,
який
полягає
в
тім
,
що
залежно
від
змін
однієї
ознаки
змінюється
середня
величина
значень
інших
ознак
.
На
відміну
від
функціональної
залежності
тут
в
окремих
випадках
під
час
обчислення
значення
одної
ознаки
інші
ознаки
набувають
різних
значень
.
У
процесі
вивчення
статистичних
зв
'
язків
соціолог
натрапляє
на
різні
співвідношення
між
фактором
і
результативною
ознакою
.
Однак
дуже
рідко
можна
виділити
причину
,
що
цікавить
дослідника
,
і
наслідок
,
а
також
простежити
їхню
взаємодію
в
«
чистому
»
вигляді
.
В
основі
кореляційного
аналізу
лежить
уявлення
про
тип
,
форму
,
щільність
як
властивості
зв
'
язку
.
За
типом
кореляційні
зв
'
язки
можна
поділити
на
прямі
та
зворотні
.
За
прямого
зв
'
язку
зі
збільшенням
(
зменшенням
)
значень
однієї
ознаки
середні
значення
іншої
також
зростають
(
зменшуються
).
За
зворотного
зв
'
язку
збільшення
(
зменшення
)
однієї
ознаки
зумовлює
зменшення
(
збільшення
)
іншої
.
Прикладом
прямого
кореляційного
зв
'
язку
може
бути
зв
'
язок
між
кваліфікацією
працівника
і
якістю
виконання
ним
роботи
,
зворотного
—
між
кваліфікацією
працівника
і
кількістю
браку
,
який
він
допускає
в
роботі
.
Важливим
поняттям
теорії
кореляції
є
щільність
зв
'
язку
,
під
якою
розуміють
ступінь
сполученості
(
зв
'
язаності
)
двох
явищ
,
ознак
,
величин
.
Зв
'
язок
є
більш
щільним
у
тому
разі
,
коли
кожному
значенню
однієї
ознаки
відповідають
близькі
значення
іншої
.
Тип
,
форму
і
щільність
зв
'
язку
виявляють
за
допомогою
статистичних
характеристик
.
Для
кількісних
показників
-
це
коефіцієнт
кореляції
,
коефіцієнт
детермінації
,
кореляційне
відношення
,
для
якісних
(
стать
,
сімейний
стан
) -
коефіцієнти
сполученості
Пірсона
.
Коефіцієнти
рангової
кореляції
г
розраховують
за
коефіцієнтами
Спірмена
і
Кенделла
.
Вони
дають
змогу
виміряти
залежність
двох
ознак
виходячи
з
наявності
чи
браку
функціональних
зв
'
язків
у
двох
рядах
ознак
виміряних
за
упорядкованими
номінальними
шкалам
.
42
Коефіцієнт
детермінації
-
забезпечує
оцінку
щільності
зв
'
язку
,
але
він
є
лише
частиною
загальної
зміни
одного
показника
,
що
зумовлена
зміною
іншої
змінної
.
Так
,
якщо
дію
багатьох
інших
факторів
узяти
за
100%,
то
величина
ґ
показує
частку
тих
змін
,
які
в
цьому
явищі
залежать
від
фактора
,
що
вивчається
.
Коефіцієнт
відношення
використовують
за
криволінійної
форми
зв
'
язку
.
Зв
'
язок
уважають
нещільним
,
коли
кореляційне
відношення
більше
за
коефіцієнт
кореляції
.
Коефіцієнт
взаємної
сполученості
розраховують
для
аналізу
порівняння
розподілу
за
двома
ознаками
.
Для
цього
застосовують
коефіцієнт
спряженості
Пірсона
Р
і
конкордації
.
Коефіцієнт
конкордації
(
узгодження
)
визначають
для
оцінювання
зв
'
язку
між
довільною
кількістю
рангових
змінних
.
Інтенсивний
розвиток
соціологічної
науки
потребує
розширення
методичного
та
інформаційного
забезпечення
соціологічних
досліджень
,
а
насамперед
створення
інформаційного
банку
,
який
містить
кілька
підсистем
.
Ядро
банку
-
підсистема
архіву
даних
емпіричних
соціологічних
досліджень
,
основне
призначення
якого
-
забезпечувати
повторний
і
порівняльний
аналіз
соціологічної
інформації
.
В
архіві
мають
бути
масиви
вихідних
даних
,
тобто
певної
неопрацьованої
соціологічної
інформації
.
Зберігання
результатів
дослідження
в
такому
вигляді
,
а
не
в
формі
табуляграм
,
графіків
,
дає
можливість
здобути
будь
-
яку
потенційно
закладену
в
це
дослідження
інформацію
.
У
банку
зібрано
інформацію
і
про
те
,
як
ці
дані
було
отримано
,
коли
і
де
проводилося
дослідження
,
якими
методами
збиралася
інформація
,
як
будувалася
вибірка
тощо
.
Ці
відомості
фіксуються
в
паспорті
соціологічного
дослідження
,
який
обов
'
язково
заповнюється
для
кожного
дослідження
і
зберігається
в
архіві
.
Однією
з
підсистем
інформаційного
банку
є
традиційні
інформаційні
матеріали
-
інформація
вітчизняних
і
зарубіжних
соціологічних
центрів
,
бібліографічна
інформація
,
відомості
про
вчених
-
соціологів
тощо
Питання
для
самоконтролю
:
1.
Що
вважається
документом
в
соціології
?
2.
Що
таке
контент
–
аналіз
?
3.
У
чому
полягають
особливості
соціального
спостереження
?
4.
Охарактеризуйте
види
соціологічного
опитування
.
5.
Охарактеризуйте
переваги
і
недоліки
експерименту
.
43
Найважливіше
завдання
цивілізації
–
навчити
людину
мислити
.
Т
.
Едісон
Ніякий
прогрес
неможливий
окремо
в
науці
і
в
освіті
без
прогресу
політичного
.
О
.
Шмідт
Прогрес
–
не
випадковість
,
а
необхідність
.
Г
.
Спенсер
Лекція
№
4
«
Соціальна
структура
суспільства
».
План
:
1.
Еволюція
уявлення
про
суспільство
як
про
соціальну
систему
;
2.
Основні
елементи
соціальної
системи
;
3.
Типологізація
суспільства
.
Характерні
особливості
сучасного
українського
суспільства
.
Література
:
( 4) 145 – 174; ( 14) 54 – 118; ( 15) 70 – 120; ( 17) 178 – 209; ( 20) 113 – 129.
1.
Еволюція
уявлення
про
суспільство
як
про
соціальну
систему
.
Соціологія
користується
трьома
поняттями
: «
країна
», «
держава
»
і
«
суспільство
»,
але
ключовим
з
них
є
останнє
—«
суспільство
».
Суспільство
і
снувало
в
усі
епохи
,
навіть
у
ту
далеку
добу
,
коли
не
було
ні
країн
,
ні
держав
.
Проте
стародавній
світ
не
використовував
такої
абстрактної
категорії
,
як
«
суспільство
»;
вона
з
'
явилася
лише
у
XVIII
ст
.
Є
різні
визначення
цього
поняття
.
Тривалий
час
суспільство
практично
ототожнювалося
з
державою
.
Нині
на
побутовому
рівні
під
суспільством
розуміють
сукупність
людей
,
об
'
єднаних
спільною
територією
та
державним
устроєм
.
У
соціології
термін
«
суспільство
»
вживається
в
більш
широкому
розумінні
.
За
Н
.
Смелзером
,
суспільство
—
це
об
'
єднання
людей
.,
яке
мас
певні
географічні
кордони
,
спільну
законодавчу
систему
і
певну
національну
(
соціокультурну
)
ідентичність
.
Е
.
Дюркгейм
трактує
суспільство
як
надіндивідуальну
духовну
реальність
,
засновану
на
колективному
уявленні
.
М
.
Вебер
розглядає
суспільство
як
взаємодію
людей
,
як
продукт
соціальних
(
тобто
орієнтованих
на
інших
)
людських
дій
.
Т
.
Парсонс
визначає
суспільство
як
систему
відносин
між
людьми
,
засновану
на
нормах
і
цінностях
.
К
.
Маркс
сприймає
суспільство
як
сукупність
відносин
між
людьми
,
що
складаються
в
історичному
розвитку
в
процесі
їхньої
спільної
економічної
діяльності
.
За
Марксом
,
суспільство
є
продуктом
взаємодії
людей
.
В
.
Парето
тлумачить
суспільство
як
соціальну
систему
,
що
перебуває
в
стані
рівноваги
,
але
рівноваги
відносної
,
бо
вона
постійно
порушується
і
44
відновлюється
.
Усі
частини
соціальної
системи
тісно
взаємозв
'
язані
та
механічно
впливають
одна
на
одну
.
Ф
.
Тьонніс
визначає
суспільство
як
тип
організації
соціального
життя
з
механічним
з
'
єднанням
частин
,
що
утворюють
соціальну
цілісність
,
яка
характеризується
протиборчими
намаганнями
її
учасників
,
раціональним
обміном
,
розрахунком
,
усвідомленням
корисності
й
цінності
.
Узагальнюючи
соціологічні
уявлення
про
суспільство
,
відомий
вітчизняний
соціолог
Н
.
Черниш
стверджує
,
що
суспільство
є
найзагальнішою
системою
взаємозв
'
язків
і
взаємовідносин
між
людьми
,
соціальними
групами
,
спільнотами
та
соціальними
інститутами
.
Це
сукупність
усіх
способів
взаємодії
та
форм
об
'
єднання
людей
,
в
якій
знаходить
прояв
їхня
взаємозалежність
один
від
одного
і
яка
склалася
історично
.
З
наведених
визначень
випливає
,
що
суспільство
складається
з
великої
множини
індивідів
,
об
'
єднаних
соціальними
зв
'
язками
,
взаємодіями
та
відносинами
.
Але
його
не
можна
розглядати
як
просту
суму
цих
складових
.
На
рівні
суспільства
індивідуальні
дії
,
зв
'
язки
,
відносини
утворюють
нову
системну
якість
.
Системна
якість
—
це
особливий
якісний
стан
,
коли
суспільні
взаємодії
і
відносини
набирають
надіндивідуального
,
надособистісного
характеру
.
Інакше
кажучи
,
суспільство
—
незалежна
субстанція
,
яка
стосовно
індивіда
є
первинною
.
Суспільство
~
це
відносно
стійка
система
соціальних
зв
'
язків
і
відносин
,
що
склалися
між
людьми
в
процесі
історичного
розвитку
їх
спільної
життєдіяльності
,
спрямованої
на
відтворення
умов
для
існування
та
задоволення
життєвих
потреб
.
Цілісність
суспільства
тримається
завдяки
дії
звичаїв
,
традицій
,
законів
тощо
.
Суспільству
притаманна
низка
ознак
,
які
виокремлюють
його
з
інших
груп
:
*
спільна
територія
,
яка
становить
основу
соціального
простору
,
що
в
ньому
проживають
,
взаємодіють
,
формують
і
розвивають
між
собою
взаємозв
'
язки
члени
суспільства
.
Зазвичай
вона
збігається
з
державними
кордонами
;
*
загальноприйнята
система
норм
і
цінностей
,
система
культури
,
що
є
основою
зв
'
язків
між
людьми
.
Завдяки
цьому
суспільство
має
велику
інтегруючу
силу
.
*
здатність
підтримувати
б
постійно
відновлювати
високу
інтенсивність
внутрішніх
взаємозв
'
язків
,
забезпечувати
стійкість
соціальних
утворень
.
автономність
,
саморегуляція
,
саморозвиток
,
що
забезпечуються
тими
інститутами
організаціями
та
на
підставі
тих
норм
,
пригадати
,
традицій
і
цінностей
,
які
виникають
у
самому
суспільстві
.
Представники
макросоціології
визнають
значущість
людської
взаємодії
для
розуміння
суспільства
,
але
,
на
їхню
думку
,
цю
взаємодію
зумовлено
загальною
природою
суспільства
і
тією
Його
структурою
,
котра
характеризує
суспільство
як
цілісну
соціальну
систему
,
як
соціальний
організм
.
Таких
поглядів
додержувалися
,
зокрема
,
О
.
Конт
і
Г
.
Спенсер
,
для
котрих
суспільство
—
це
система
взаємозв
'
язаних
і
взаємозалежних
частин
,
кожна
з
яких
є
необхідною
для
існування
цілого
.
Такими
були
концепції
Е
.
Дюркгейма
,
М
.
Вебера
,
К
.
Маркса
,
Р
.
Мертона
,
К
.
Девіса
та
інших
.
Макросоціологічна
орієнтація
в
соціології
переважала
до
20-
х
45
рр
. XX
ст
.,
але
вже
в
30-
ті
рр
,
у
зв
'
язку
з
широким
розвитком
емпіричних
досліджень
поступилася
місцем
мікросоціологічній
.
Якщо
порівнювати
мікро
і
макросоціологічні
підходи
,
то
в
першому
випадку
увага
зосереджується
на
людській
поведінці
,
і
те
,
що
відбувається
в
суспільстві
,
пояснюється
індивідуальними
чи
колективними
особливостями
людей
,
а
в
другому
—
головна
увага
звертається
на
саму
соціальну
систему
та
її
складові
,
зокрема
на
соціальні
інституції
суспільства
(
економіку
,
політику
,
релігію
,
сім
'
ю
та
ін
.).
Вітчизняні
соціологи
макро
-
і
мікрорівні
доповнюють
середньою
ланкою
—
мезорівнем
,
репрезентованим
соціальними
спільнотами
та
соціальними
інститутами
.
Так
,
більшість
українських
учених
аналізує
сучасне
суспільство
як
систему
на
таких
рівнях
:
•
людство
в
цілому
,
соціальні
інститути
і
організації
;
•
окремі
індивіди
як
суб
'
єкти
та
об
'
єкти
соціальних
відносин
.
Дещо
осторонь
перебуває
теорія
К
.
Маркса
,
що
має
,
як
відомо
,
переважно
екополітичний
характер
.
У
К
.
Маркса
системоутворюючим
елементом
є
соціальні
відносини
як
безпосереднє
відбиття
стійких
зв
'
язків
,
що
складаються
між
людьми
в
процесі
їхньої
життєдіяльності
.
Суспільство
,
на
думку
К
.
Маркса
, -
це
сукупність
не
індивідів
,
а
тих
відносин
,
що
встановлюються
під
час
соціальної
діяльності
індивідів
.
Характер
цих
відносин
визначає
специфіку
самого
суспільства
.
Є
спроби
розглядати
як
складові
суспільства
економічну
,
політичну
,
соціальну
й
культурну
підсистеми
,
що
функціонально
взаємодіють
і
справляють
вплив
одна
на
інститути
,
котрі
в
межах
кожної
підсистеми
безпосередньо
регулюють
адаптаційні
,
цїлевизначальні
,
стабілізуючі
та
інтеграційні
процеси
(
завод
,
банк
,
партія
,
державний
апарат
,
церква
,
школа
,
сім
'
я
тощо
).
Наявність
функціональних
підсистем
багато
хто
з
учених
помітив
і
до
Т
.
Парсонса
,
розбіжність
була
тільки
у
визначенні
їхньої
кількості
та
функціонального
призначення
.
Так
,
вітчизняні
соціологи
виокремлювали
такі
підсистеми
:
*
економічну
,
що
забезпечує
виробництво
товарів
,
необхідних
для
задоволення
потреб
людини
;
*
морально
-
культурну
,
що
уможливлює
реалізацію
моральних
інтересів
індивідів
і
сприяє
нормативному
регулюванню
їхньої
поведінки
і
суспільства
в
цілому
;
*
соціальну
,
яка
регламентує
споживання
і
розподіл
усіх
благ
;
*
політичну
,
що
здійснює
загальне
керівництво
й
управління
суспільством
.
Саме
відносини
власності
на
засоби
виробництва
визначають
місце
людини
в
соціальній
структурі
суспільства
,
призводять
до
виникнення
ворогуючих
між
собою
класів
,
а
отже
,
до
класової
боротьби
,
що
змінює
з
часом
державний
устрій
.
Як
уже
було
сказано
,
існує
багато
теоретичних
парадигм
суспільства
,
різних
тлумачень
його
сутності
.
Проте
спільним
є
системний
підхід
до
розгляду
суспільства
як
цілісної
сукупності
елементів
,
що
перебувають
у
тісному
взаємозв
'
язку
.
Система
—
це
певним
чином
упорядкована
множинність
взаємозв
'
язаних
між
собою
елементів
,
які
утворюють
єдине
ціле
.
Соціальна
система
—
це
ключове
поняття
сучасної
соціології
,
воно
має
великі
пізнавальні
можливості
.
Щоб
не
вивчати
все
розмаїття
різних
соціальних
груп
(
колективів
,
спільнот
),
кожна
з
яких
має
свої
специфічні
риси
,
соціологи
використовують
загальне