ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3964
Скачиваний: 1
61
рахунок
ущемлення
інтересів
інших
.
Щоб
не
стати
жертвою
обману
,
людина
має
навчитися
за
будь
-
якими
політичними
чи
релігійними
заявами
,
обіцянками
,
закликами
до
гуманізму
бачити
інтереси
тих
чи
тих
груп
,
кланів
або
окремих
індивідів
.
Основною
суперечністю
суспільства
є
протистояння
між
:
багатими
і
бідними
.
Отже
,
в
основу
утворення
різних
соціальних
верств
покладено
ті
позиції
,
що
їх
вони
мають
у
суспільстві
;
влада
,
багатство
,
можливість
(
неможливість
)
привласнення
.
Соціальна
структура
сучасного
суспільства
включає
велику
кількість
соціальних
спільнот
,
прошарків
,
груп
,
які
можна
типо
-
логізувати
так
:
*
соціально
-
класові
—
класи
,
соціальні
прошарки
,
соціальні
групи
та
верстви
;
соціально
-
професійні
—
колективи
виробничі
,
навчальні
,
військові
;
соціально
-
демографічні
—
сім
'
я
,
молодь
;
соціально
-
територіальні
-
міста
,
села
,
райони
;
соціально
-
етнічні
—
нації
,
народності
,
етноси
.
Наведену
тшіологізацію
можна
поглибити
,
зазначивши
,
наприклад
,
такі
складові
:
*
вища
політична
еліта
;
*
середні
прошарки
державного
й
місцевого
управління
;
*
низові
працівники
апарату
управління
; «
провідні
господарські
керівники
;
*
низові
керівники
;
фахівці
й
службовці
різних
рівнів
;
*
робітники
різних
кваліфікацій
;
*
пенсіонери
та
інваліди
;
*
учні
та
студенти
;
*
декласовані
елементи
тощо
.
Кожну
з
цих
складових
сформовано
на
підставі
спільних
інтересів
,
які
завжди
спрямовані
на
зміцнення
та
збереження
становища
конкретної
соціальної
групи
в
соціальній
структурі
суспільства
.
Ці
соціальні
групи
існували
і
в
структурі
радянського
суспільства
,
але
не
про
всіх
їх
згадували
.
Середній
клас
—
це
та
верства
населення
,
яка
об
'
єднує
або
прагне
об
'
єднати
людей
,
що
власною
трудовою
діяльністю
і
забезпечують
своє
існування
.
Найвищу
цінність
для
середнього
класу
мають
почуття
І
особистої
відповідальності
за
свою
долю
,
незалежне
існування
,
рішучість
та
бажання
\
самоствердження
у
вільному
суспільстві
,
у
вільному
світі
.
Середній
клас
у
країнах
Заходу
складається
з
управлінців
нижчого
й
середнього
рівнів
,
основної
частини
інтелігенції
,
яка
працює
за
наймом
,
дрібних
та
середніх
службовців
.
Англійський
соціолог
Е
.
Гідденс
звертає
увагу
на
неоднорідність
середнього
класу
,
Його
три
рівні
:
вищий
-
—
власники
великого
бізнесу
,
приватних
магазинів
,
фермерських
господарств
;
середній
—
менеджери
і
фахівці
,
які
мають
вишу
освіту
і
престижну
роботу
;
нижчий
—
службовці
,
учителі
тощо
.
Представники
середнього
рівня
демонструють
представникам
нижчого
рівня
взірці
,
які
за
певних
умов
можуть
бути
цілком
досяжні
і
для
них
,
а
це
є
певним
62
стимулом
.
Цим
самим
невдоволення
представників
нижчого
рівня
нейтралізується
їх
сподіваннями
на
ліпше
.
Зростання
кількості
представників
середнього
класу
зумовлюється
розвитком
НТР
,
ускладненням
організаційної
структури
управління
на
всіх
рівнях
народного
господарства
,
розширенням
сфери
послуг
.
Більшість
учених
упевнена
,
що
саме
середній
клас
,
а
не
пролетаріат
чи
селянство
є
основою
сучасного
суспільства
.
С
табільність
суспільства
залежить
від
питомої
ваги
й
ролі
середнього
класу
.
Його
існування
та
добробут
є
запорукою
добробуту
всього
суспільства
.
Перебуваючи
на
проміжному
рівні
між
протилежними
полюсами
соціальної
ієрархії
,
середній
клас
своєю
нейтральною
позицією
,
упевненістю
у
своєму
становищі
,
вірою
в
майбутнє
нейтралізує
протистояння
цих
полюсів
.
Завдяки
цьому
суспільство
зберігає
рівновагу
і
стабільність
.
Що
більшою
є
питома
вага
середнього
класу
,
то
сильніший
вплив
він
здатний
справляти
на
ситуацію
в
державі
,
на
політику
,
економічні
зміни
,
свідомість
громадян
,
громадську
думку
.
Учені
називають
дві
моделі
соціальної
структури
,
в
основу
яких
покладено
принципи
вільного
господарювання
:
1)
розвинутого
демократичного
ринкового
суспільства
,
яке
підтримується
потужним
середнім
класом
,
що
становить
до
80%
громадян
.
У
суспільстві
такого
типу
суспільна
злагода
забезпечується
виключно
демократичними
інститутами
;
2)
слаборозвинутого
суспільства
,
в
якому
існує
різкий
поділ
населення
на
бідних
і
багатих
,
а
середній
клас
дуже
нечисленний
.
У
такому
суспільстві
надто
важко
створити
стабільний
механізм
досягнення
суспільного
компромісу
.
Якщо
в
першому
випадку
право
на
владу
,
на
високі
пости
забезпечується
довірою
суспільства
на
демократичних
виборах
,
то
в
другому
—
майновим
станом
,
можливістю
використання
приватних
фінансових
коштів
для
реалізації
політичних
цілей
.
Слабкість
середнього
класу
призводить
до
гальмування
демократизації
суспільних
відносин
.
США
називають
суспільством
середнього
класу
.
Вирізняють
старий
середній
клас
(
середні
й
дрібні
власники
)
і
новий
середній
клас
,
до
якого
входять
управлінці
,
професійні
працівники
розумової
праці
(
білі
комірці
та
ін
).
Саме
в
США
якнайповніше
реалізовано
принципи
класової
стратифікації
.
Тут
вчені
виокремлюють
4
основні
класи
:
вищип
,
середній
,
робітничий
і
нижчий
.
Кожен
з
них
,
крім
робітничого
,
розбивають
іще
на
2—3
прошарки
.
Середній
клас
кількісно
становить
близько
60%
населення
.
До
його
складу
входять
люди
з
економічною
незалежністю
,
яскраво
вираженою
професійною
орієнтацією
.
Це
власники
підприємств
,
учені
,
лікарі
,
адвокати
,
банкіри
,
підприємці
.
Завдяки
тому
,
що
середній
клас
кількісно
є
найчисленнішим
,
американське
суспільство
зберігає
стабільність
.
Як
показали
соціологічні
дослідження
Інституту
соціології
НАН
України
,
кількісне
співвідношення
дуже
багатих
і
дуже
бідних
,
що
є
нині
в
Україні
,
виходить
далеко
за
межі
безпечної
для
суспільства
соціальної
нерівності
.
Тому
соціальна
ситуація
є
надто
напруженою
і
ще
більше
погіршується
тим
,
що
правляча
«
еліта
»
нині
всіляко
обмежує
доступ
населенню
не
тільки
до
вищого
класу
,
а
навіть
і
до
середнього
,
ухвалюючи
відповідні
закони
,
створюючи
приватні
привілейовані
63
навчальні
заклади
,
недоступні
для
більшості
,
установлюючи
оплату
праці
на
рівні
,
нижчому
від
прожиткового
мінімуму
,
а
не
справедливої
ринкової
ціни
.
Як
показали
дослідження
,
що
проводилися
Інститутом
соціології
,
визначаючи
свою
позицію
в
соціальній
ієрархії
,
переважна
більшість
населення
України
відводить
собі
місце
на
нижніх
щаблях
«
статусної
драбини
».
За
суб
'
єктивними
оцінками
,
в
Україні
існує
«
низький
і
;
середній
клас
»,
а
«
високий
середній
клас
»,
який
є
найстабільнішою
соціальною
базою
, '_
суспільства
,
репрезентований
лише
двома
відсотками
.
Менше
одного
відсотка
мешканців
уважають
себе
багатими
,
групи
бідних
і
середніх
приблизно
рівні
за
кількістю
.
Отже
,
суспільство
розшарувалося
на
дві
частини
,
що
зробило
подвійними
його
свідомість
,
ставлення
до
реформ
,
громадську
думку
.
В
Україні
за
умов
повільної
реанімації
вітчизняного
виробництва
,
зростання
цін
,
невиплати
зарплат
відбувається
збіднення
більшості
населення
.
Багатство
не
створюється
,
а
перерозподіляється
.
У
результаті
відбувається
розмивання
!
середнього
класу
.
Отже
,
ієрархічна
структура
суспільства
є
дуже
динамічною
,
її
основні
прошарки
можуть
кількісно
збільшуватися
чи
зменшуватися
залежно
від
структурної
перебудови
економіки
,
появи
нових
і
відмирання
старих
професій
,
зміни
політики
.
Але
соціальна
структура
формується
не
стихійно
.
Цей
процес
цілеспрямовано
регулюється
державою
,
яка
повинна
спрямовувати
свої
зусилля
насамперед
на
розширення
і
зміцнення
середнього
класу
.
Еквівалентом
вітчизняної
теорії
соціальної
структури
є
західна
теорія
соціальної
стратифікації
.
Термін
«
стратифікація
»
(
від
латинського
–
прошарок
).
Стратифікація
—
це
визнання
існування
в
суспільстві
нерівності
вертикального
розшарування
,
вищих
та
нижчих
прошарків
—
страт
.
^
Страти
—
це
великі
сукупності
людей
,
які
різняться
за
своїм
становищем
у
соціальній
ієрархії
суспільства
.
Основою
утворення
страт
є
природна
й
соціальна
нерівність
.
Природну
нерівність
зумовлено
різними
фізіологічними
та
психологічними
властивостями
,
що
їх
різні
люди
мають
від
природи
,
з
народження
(
етнічна
належність
,
статево
-
вікові
особливості
,
родинні
зв
'
язки
,
фізичні
та
психологічні
особливості
тощо
).
Нерівність
,
зумовлена
природними
відмінностями
,
є
первинною
формою
нерівності
,
що
проявляється
й
у
деяких
тварин
.
У
людей
вона
може
стати
основою
появи
нерівноправних
відносин
.
Проте
головною
рисою
людського
суспільства
соціальна
нерівність
,
зв
'
язана
з
відмінностями
,
зумовленими
соціальними
чинниками
:
поділом
праці
(
розумова
й
фізична
),
укладом
життя
(
міське
й
сільське
),
соціальною
роллю
(
інженер
,
політичний
діяч
,
батько
)
тощо
.
Суспільство
є
не
просто
диференційованим
на
окремі
групи
,
воно
ще
й
ієрархізоване
.
У
ньому
одні
групи
мають
більше
прав
,
привілеїв
і
переваг
,
інші
—
менше
.
Отже
,
страта
—
це
соціальний
прошарок
,
група
людей
,
об
'
єднаних
якоюсь
спільною
соціальною
ознакою
.
У
теоріях
стратифікації
вирізняється
одномірна
стратифікація
—
вичленення
страт
,
що
здійснюється
на
основі
якогось
одного
критерію
,
і
багатомірна
стратифікація
,
що
здійснюється
на
основі
багатьох
критеріїв
:
доходу
,
багатства
,
влади
,
престижності
професії
,
освіти
,
типу
житла
тощо
.
64
Дохід
—
кількість
грошових
надходжень
сім
'
ї
чи
індивіда
(
зарплата
,
пенсії
,
допомога
,
гонорари
,
відрахування
від
прибутку
,
аліменти
тощо
)
за
певний
час
:
місяць
,
рік
.
Доходи
витрачаються
на
підтримування
життя
індивіда
та
Його
сім
'
ї
,
а
залишки
їх
нагромаджуються
й
перетворюються
на
багатство
у
вигляді
грошей
,
рухомого
чи
нерухомого
майна
.
Багатство
може
передаватися
в
спадщину
,
а
отже
,
його
можна
мати
не
працюючи
,
а
тому
багаті
можуть
працювати
,
а
можуть
не
працювати
.
Бідні
ж
мусять
працювати
,
бо
заробітна
плата
для
них
є
основним
джерелом
доходів
.
Влада
,
за
М
.
Вебером
,
проявляється
в
здатності
й
можливості
для
індивіда
чи
групи
нав
'
язувати
свою
волю
,
діяти
на
інших
людей
незалежно
від
їх
згоди
чи
незгоди
на
це
.
Влада
інституалізована
,
її
захищає
закон
.
Конституцією
передбачається
розмежування
політичної
,
економічної
,
виконавчої
і
судової
влади
.
Одним
із
критеріїв
стратифікації
є
престижність
професії
—
порівняльна
оцінка
спільнотою
чи
групою
і
її
членами
значущості
певної
професії
,
виду
занять
.
Престиж
(
фр
.—
авторитет
,
повага
) —
громадська
оцінка
суспільної
вагомості
індивіда
,
соціальної
групи
,
професійної
категорії
тощо
. (
Професія
лікаря
престижніша
за
професію
інженера
,
професія
інженера
престижніша
за
професію
прибиральниці
.)
Отже
,
доходи
,
влада
,
престижність
професії
,
освіта
визначають
,
соціальне
становище
людини
в
суспільстві
,
її
соціально
-
економічний
стан
.
За
розглянутими
критеріями
соціологи
типологізують
соціальну
стратифікацію
на
:
економічну
(
за
рівнем
багатства
й
доходів
);
політичну
(
за
рівнем
доступу
до
політичної
влади
,
за
рангом
посади
);
освітню
(
за
рівнем
освіти
);
професійну
(
за
престижністю
професії
).
Розподіл
населення
за
такими
рівнями
враховує
в
основному
всі
критерії
нерівності
.
При
цьому
соціальна
значущість
кожного
з
рівнів
визначається
поширеними
в
суспільстві
цінностями
,
нормами
,
установками
,
тобто
регулятивною
ціннісно
нормативною
системою
.
У
сучасному
західному
суспільстві
пріоритетнішими
є
економічні
критерії
,
у
колишньому
радянському
суспільстві
переважали
критерії
політичні
.
У
складних
суспільствах
нерівність
посилилась
і
поділила
людей
спочатку
на
рабів
і
рабовласників
,
потім
на
касти
,
верстви
,
класи
.
Історично
першою
системою
соціальної
стратифікації
є
рабство
—
економічна
,
соціальна
і
правова
форма
поневолення
людей
з
позбавленням
їх
будь
-
яких
прав
.
У
деяких
країнах
(
Індії
,
частково
США
)
на
руїнах
рабовласницького
устрою
з
'
явився
кастовий
устрій
.
Каста
(
від
португ
.—
рід
,
покоління
) —
замкнута
спільнота
людей
,
зв
'
язаних
походженням
чи
правовим
статусом
,
належність
до
якої
успадковується
.
Це
соціальна
група
(
страта
),
членом
якої
людина
стає
з
народження
,
перейти
до
іншої
касти
вона
не
має
права
.
каста
живе
згідно
з
приписами
і
заборонами
,
регулюючих
поведінку
саме
в
цій
касті
.
Формою
стратифікації
,
яка
передувала
класам
,
є
верстви
—
соціальні
групи
,
котрі
мають
успадковані
привілеї
,
права
та
обов
'
язки
,
закріплені
звичаями
та
65
законами
і
згідно
з
ними
посідають
певне
становище
в
ієрархічній
структурі
суспільства
.
Верства
—
це
спільнота
людей
,
заснована
на
уявленні
про
честь
,
з
відповідним
специфічним
стилем
життя
,
до
якого
входить
набір
звичок
,
цінностей
,
вірувань
тощо
.
Класичним
взірцем
були
верстви
в
Європі
на
межі
XIV—XV
ст
..
Промислова
революція
XVIII—
ХГХ
ст
.
зруйнувала
цю
систему
і
зумовила
формування
класів
.
Клас
-
головний
елемент
стратифікації
капіталізму
.
Це
велика
група
людей
,
які
мають
однаковий
соціально
-
економічний
статус
у
системі
соціальної
стратифікації
.
Отож
,
термін
«
клас
»
на
відміну
від
«
верстви
»
не
просто
віддзеркалює
соціальні
«
перегородки
»,
привілеї
та
умовності
,
а
включає
показники
економічного
становища
людей
.
Один
клас
від
іншого
(
вищий
від
середнього
чи
від
робітничого
)
відрізняється
за
такими
характеристиками
,
як
багатство
,
солідарність
,
влада
тощо
.
Особливого
значення
М
.
Вебер
надавав
такому
критерію
стратифікації
,
як
соціальна
репутація
,
чи
статус
.
У
межах
одного
класу
може
існувати
кілька
страт
чи
прошарків
.
Окрім
загальнокласових
рис
їм
притаманні
деякі
специфічні
ознаки
(
наприклад
джерело
доходу
).
Прошарок
складається
з
осіб
однакового
соціального
статусу
.
Результати
соціологічних
опитувань
свідчать
,
що
люди
болісно
сприймають
соціальну
нерівність
.
Своє
місце
в
соціальній
ієрархії
вони
часто
вважають
несправедливим
.
Але
те
,
що
за
явно
вираженого
невдоволення
соціальною
нерівністю
революції
,
громадянської
війни
,
однак
,
не
відбувається
,
є
результатом
дії
соціально
-
нормативної
системи
,
соціальних
інститутів
,
які
спонукають
людей
з
розумінням
сприймати
ті
чи
ті
державні
управлінські
принципи
та
до
.
Кожне
суспільство
робить
це
по
-
своєму
.
За
додержанням
цього
правила
стежила
вся
система
соціальних
інститутів
:
суд
,
уряд
,
армія
,
церква
.
У
кастовій
суспільній
системі
в
ролі
основних
інститутів
виступають
держава
і
релігія
,
які
використовують
силу
влади
,
зброї
,
ідеологічного
тиску
для
забезпечення
привілеїв
вищим
прошаркам
.
Ці
інститути
контролюють
функціональне
призначення
каст
,
їх
чистоту
,
права
та
обов
'
язки
членів
,
чітко
визначають
їх
місце
в
соціальній
ієрархії
.
Відхилення
від
приписуваних
законами
зразків
поведінки
карається
певними
санкціями
.
У
сучасному
суспільстві
,
хоч
усі
люди
мають
формально
рівні
права
з
народження
,
суспільство
,
як
і
раніше
,
підтримує
й
охороняє
свою
ієрархію
.
2
.
Теорія
соціального
статусу
в
концепції
соціальної
стратифікації
.
Складовою
концепції
соціальної
стратифікації
є
теорія
соціального
статусу
.
Згідно
з
нею
соціальна
нерівність
—
це
нерівність
статусів
що
випливає
зі
здатності
чи
нездатності
індивідів
виконувати
ту
чи
ту
соціальну
роль
.
Соціальний
статус
(
від
лат
.—
стан
) —
позиція
людини
чи
групи
в
суспільстві
,
яка
визначається
соціальними
ознаками
(
матеріальне
забезпечення
,
фах
,
кваліфікація
,
освіта
,
політичні
можливості
тощо
)
і
демографічними
особливостями
(
стать
,
вік
та
ін
).