ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 4054
Скачиваний: 1
71
Громадську
думку
вивчають
за
допомогою
опитувань
,
спостережень
,
аналізу
документації
,
а
також
колективних
обговорень
.
У
процесі
вивчення
громадської
думки
ставиться
завдання
визначати
не
тільки
оцінне
ставлення
людей
,
а
і
їхні
судження
щодо
ефективних
способів
розв
'
язання
певної
проблеми
,
удосконалення
структури
об
'
єкта
,
поліпшення
умов
,
раціоналізації
дій
тощо
.
Громадська
думка
,
проникаючи
в
усі
сфери
життєдіяльності
суспільства
:
виробничу
,
політичну
,
правову
,
етичну
,
релігійну
,
моральну
,
наукову
—
і
виконуючи
названі
(
а
насамперед
оцінну
)
функції
,
є
дієвим
елементом
соціального
контролю
.
Це
—
публічний
вид
соціального
контролю
що
потребує
легалізації
поведінки
людей
,
подолання
анонімності
.
Деформація
соціальних
норм
є
основним
чинником
формування
різноманітних
форм
девіантної
поведінки
і
відповідних
їм
поведінкових
настанов
.
Соціальні
норми
деформуються
під
тиском
трансформаційних
процесів
у
суспільстві
,
у
зв
’
язку
з
викривленням
ціннісних
орієнтацій
у
різноманітних
верств
населення
.
Питання
до
самоконтролю
:
1.
Які
зміни
належать
до
соціальних
.
2.
Що
таке
соціальні
рухи
.
Які
причини
їх
виникнення
і
стадії
розвитку
.
3.
Що
сприяє
виникненню
реформаторських
рухів
.
4.
У
чому
полягають
завдання
соціології
у
вивченні
соціальних
процесів
.
5.
Які
особливості
процесів
соціальної
мобільності
в
Україні
спостерігаються
на
рубежі
20 – 21
ст
.
т
а
н
е
в
л
а
ш
т
о
в
а
72
Лекція
№
7
«
Соціально
–
політичні
процеси
.
Особливості
етнічних
,
релігійних
процесів
в
Україні
».
План
:
1.
Соціальні
зміни
та
соціальні
процеси
;
2.
Соціальні
рухи
,
їх
природа
і
типи
;
3.
Особливості
етнічних
,
релігійних
процесів
в
Україні
.
1.
Соціальні
зміни
та
соціальні
процеси
.
Явища
суспільного
життя
слід
розглядати
у
динаміці
.
Соціальна
динаміка
разом
із
соціальною
статикою
були
основними
напрямами
соціологічного
аналізу
О
.
Конта
.
В
сучасній
соціології
віддають
перевагу
нейтральному
поняттю
«
соціальні
зміни
».
Соціальні
зміни
–
процес
виникнення
нових
явищ
,
структур
,
характеристик
у
різних
соціальних
системах
і
підсистемах
під
час
їх
взаємодії
.
Соціальні
зміни
відбуваються
на
рівні
міжособистісних
відносин
,
на
рівні
організацій
і
інститутів
,
малих
і
великих
соціальних
груп
,
на
місцевому
і
глобальних
рівнях
.
Види
соціальних
змін
1.
залежно
від
механізму
здійснення
:
еволюційні
і
революційні
;
2.
За
типом
соціальних
зв
’
язків
:
структурні
,
функціональні
,
процесуальні
,
мотиваційні
.;
3
.
За
спрямованістю
:
односпрямовані
,
циклічні
;
4.
За
сферами
суспільного
життя
:
соціокультурні
,
індустріально
–
технологічні
,
науково
–
технічні
,
соціально
–
політичні
,
соціально
–
економічні
.
Значні
соціальні
зміни
відбуваються
на
основі
важливих
відкриттів
і
нововведень
,
тобто
інновацій
.
Інновація
–
комплексний
процес
створення
,
поширення
та
використання
нового
практичного
засобу
(
нововведення
)
для
задоволення
людських
потреб
,
а
також
пов
’
язані
з
цим
нововведенням
зміни
в
соціальному
середовищі
.
Впровадження
в
життя
інновацій
спричиняє
суттєві
зміни
в
суспільному
житті
.
Не
всі
інновації
однозначно
сприймаються
суспільством
.
Інновації
є
соціокультурним
процесом
,
що
вносить
у
суспільне
життя
нові
культурні
зразки
.
Вони
можуть
не
тільки
приєднуватися
до
існуючих
зразків
,
а
й
витісняти
їх
.
Важливу
роль
у
суспільстві
відіграє
різновид
соціальної
інновації
–
модернізація
.
У
світовому
контексті
вона
пов
’
язується
з
переходом
суспільства
від
бідності
до
добробуту
та
розвитку
.
Виокремлюють
економічну
,
політичну
,
соціальну
,
культурну
модернізації
.
Останні
десятиріччя
дедалі
більше
визначаються
переходом
від
індустріального
суспільства
,
метою
якого
є
модернізація
,
до
постіндустріального
та
інформаційного
.
Автори
концепції
постмодернізму
стверджують
,
що
в
сучасному
світі
розгортається
глобальний
процес
формування
нового
суспільства
і
нової
свідомості
.
73
Сучасний
етап
науково
–
технічного
прогресу
в
розвинутих
ґрунтується
на
такій
техніко
–
економічній
та
інтелектуальній
базі
,
яка
вимагає
постійної
орієнтації
не
тільки
на
науково
–
технічні
,
але
й
на
організаційно
–
управлінські
та
соціальні
нововведення
.
Постійні
і
систематичні
нововведення
стають
формою
стійкого
функціонування
всього
соціального
організму
.
Сучасне
суспільство
змушене
реагувати
на
інновації
,
сприймати
і
засвоювати
їх
у
соціальній
,
культурній
та
інших
сферах
діяльності
.
Несприйняття
їх
породжує
застій
соціального
життя
,
регресивні
ефекти
.
Значні
соціальні
зміни
в
суспільстві
відбуваються
внаслідок
спільних
односпрямованих
і
взаємоузгоджених
дій
людей
,
які
беруть
участь
у
всіх
соціальних
процесах
.
Соціальний
процес
–
послідовна
зміна
станів
у
соціальних
системах
і
підсистема
,
соціальних
інститутах
та
організаціях
,
соціальні
зміни
в
динаміці
.
По
змісту
змін
,
які
вони
зумовлюють
,
соціальні
процеси
поділяються
:
-
на
процес
співробітництва
,
який
формується
з
метою
спільного
добування
необхідних
благ
і
цінностей
;
-
В
процесі
мобільності
індивіди
чи
групи
змінюють
своє
місце
в
просторі
і
в
соціальних
структурах
;
-
Процес
пристосування
виявляється
завжди
там
,
де
індивід
чи
група
опиняється
новому
середовищі
;
-
Співробітництво
між
партнерами
передбачає
наявність
спільних
або
схожих
інтересів
,
усвідомлення
кожною
стороною
необхідністю
і
можливістю
взяти
на
себе
реалізацію
завдань
для
їх
досягнення
.
Сутність
співробітництва
–
взаємна
вигода
.
Співробітництво
можливе
на
основі
взаємного
пристосування
,
що
передбачає
і
відмову
і
від
власних
цінностей
.
-
Сутність
суперництва
–
це
зіткнення
протилежних
інтересів
індивідів
,
груп
або
прагнення
до
задоволення
однакових
інтересів
за
допомогою
засобів
,
якими
інші
групи
чи
індивіди
хочуть
реалізувати
власні
інтереси
.
Але
суперництво
не
завжди
приводить
до
конфлікту
.
Види
конфліктів
Вид
конфлікту
Джерело
Особистий
Особливості
характеру
одного
з
членів
групи
Міжособистий
Протиріччя
між
декількома
членами
групи
Приналежності
Коли
дві
людини
,
окрім
спільних
для
них
,
належать
ще
і
до
різних
груп
(
різне
походження
подружжя
)
Соціальний
Торкається
найбільш
загальних
соціальних
характеристик
людей
Будь
-
який
конфлікт
має
такі
стадії
:
ü
виникнення
об
’
єктивної
конфліктної
ситуації
;
ü
усвідомлення
конфлікту
;
ü
конфліктні
дії
;
ü
вирішення
конфлікту
.
Конфлікт
може
завести
суспільство
в
хаос
,
знищити
його
учасників
та
може
зіграти
й
позитивну
роль
.
Позитивні
сторони
соціального
конфлікту
.
74
1.
Конфлікт
створює
групи
для
виникнення
соціальних
змін
.
2.
Завдяки
йому
вдається
примирити
законні
інтереси
людей
.
3.
Він
згуртовує
групу
.
Стратегії
поведінки
учасників
конфлікту
.
1.
Домінування
(
конкуренція
,
суперництво
,
боротьба
,
напористість
).
2.
Втеча
(
ігнорування
,
уникнення
).
3.
Настирливість
(
пристосування
).
4.
Співробітництво
(
кооперація
,
інтеграція
).
5.
Компроміс
.
Соціальний
конфлікт
–
це
страхуючий
клапан
системи
,
який
дозволяє
через
наступні
реформи
й
інтегративні
зусилля
на
новому
рівні
приводити
соціальний
організм
у
відповідність
до
умов
,
що
змінились
.
Такий
коректуючий
механізм
неможливий
у
жорстоких
,
тоталітарних
системах
:
придушуючи
конфлікт
,
вони
блокують
специфічний
попереджувальний
сигнал
і
тим
самим
поглиблюють
небезпеку
соціальної
катастрофи
.
Способами
розв
’
язання
соціального
конфлікту
не
може
бути
ні
його
ігнорування
,
ні
придушення
.
Конфлікт
можна
не
«
розв
’
язати
»,
але
на
нього
можна
впливати
,
його
можна
регулювати
шляхом
доказів
,
посередництва
,
компромісу
,
поступок
,
арбітражу
і
т
.
д
.
Гострота
конфлікту
і
оперативність
його
врегулювання
залежить
від
типу
соціальної
структури
,
ступеню
її
відкритості
.
Найбільш
адекватною
формою
суспільства
є
демократичне
,
відкрите
високомобільне
суспільство
,
в
якому
розгортання
і
протікання
конфлікту
гранично
формалізовано
.
2.
Соціальні
рухи
,
їх
природа
і
типи
.
Важливим
джерелом
соціальних
змін
є
соціальні
рухи
.
Соціальні
рухи
–
сукупність
колективних
дій
великої
кількості
людей
,
спрямованих
на
підтримку
певних
соціальних
процесів
і
змін
або
на
протидію
їм
.
Спричиняють
їх
:
особиста
невлаштованість
;
зміна
соціального
статусу
;
маргінальність
;
мобільність
;
втрата
сімейних
зв
’
язків
;
соціальна
ізоляція
.
Соціальні
рухи
не
мають
своєї
організації
,
офіційного
членства
з
фіксованими
правами
і
нормами
поведінки
,
санкціями
,
закріпленими
статусними
ролями
.
Якщо
соціальний
рух
досягає
стадії
формальної
організації
,
він
перетворюється
в
організацію
.
У
своєму
розвитку
соціальні
рухи
проходять
кілька
стадій
:
виникнення
,
об
’
єднання
,
формалізації
,
розпаду
і
зникнення
.
Основними
типами
соціальних
рухів
є
:
-
експресивні
;
-
утопічні
;
-
реформаторські
;
-
революційні
;
75
-
рухи
опору
.
Основними
різновидами
рухів
є
:
-
релігійні
;
-
емігрантські
;
-
молодіжні
;
-
феміністичні
;
-
політичні
;
-
екологічні
.
Отже
,
суспільні
рухи
спрямовані
на
стимулювання
,
розвиток
соціальних
процесів
або
на
їх
стримування
чи
навіть
придушення
.
3.
Особливості
етнічних
,
релігійних
процесів
в
Україні
.
Кожна
людина
ідентифікує
свою
належність
до
певної
спільноти
.
Етнічна
самоідентифікація
є
однією
із
основних
характеристик
.
Проблемами
етнічної
специфіки
загальних
соціальних
явищ
,
дослідженні
етнічних
проблем
–
національної
самосвідомості
,
мови
,
звичаїв
та
інших
елементів
культури
займається
наука
етносоціологія
.
Етносоціологія
–
галузь
соціології
,
що
досліджує
суть
і
функції
різних
соціальних
спільнот
(
рід
,
плем
’
я
,
народність
,
нація
)
з
метою
з
’
ясування
загальних
закономірностей
їх
взаємодії
та
вироблення
механізмі
включення
в
існуючу
систему
соціальних
відносин
.
Першорядним
чинником
є
етнічна
ідентичність
.
Етнічна
ідентичність
–
відчуття
взаємної
тотожності
,
історичної
,
соціальної
та
культурної
спільності
у
представників
однієї
етнічної
групи
.
Створює
людину
природа
,
а
розвиває
та
утворює
її
суспільство
.
В
.
Белінський
Окрема
людина
слаба
,
як
покинутий
Робінзон
;
лише
в
суспільстві
з
іншими
вона
може
зробити
багато
.
А
.
Шопенгауєр
Зі
всіх
творінь
найбільш
прекрасне
людина
,
яка
отримала
прекрасне
виховання
.
Єпіктет
Лекція№
8
«
Соціологія
особистості
.
Людина
і
суспільство
».
План
: