ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3955
Скачиваний: 1
26
спостереження
).
Тоді
вона
стає
засобом
для
перевірки
і
контролю
їхньої
надійності
.
Аналіз
документів
—
це
збирання
первинної
соціологічної
інформації
з
різних
документальних
джерел
з
допомогою
оцінки
й
аналізу
їх
змісту
.
Документи
в
соціології
—
це
друковані
,
рукописні
та
інші
матеріали
,
створені
для
зберігання
і
передавання
інформації
,
яка
накопичується
в
результаті
життєдіяльності
окремих
людей
,
груп
чи
спільнот
.
Це
—
державні
та
урядові
акти
,
промови
політичних
діячів
,
статистичні
збірники
і
матеріали
перепису
,
наукові
публікації
,
періодична
преса
,
листи
представників
усіх
верств
населення
,
художні
твори
,
протоколи
зборів
і
засідань
,
звіти
адміністрацій
та
громадських
організацій
,
матеріали
соціологічних
досліджень
тощо
.
Вони
несуть
інформацію
про
соціальні
факти
,
явища
,
процеси
,
що
відбуваються
в
суспільстві
,
соціальних
організаціях
,
групах
.
Зважаючи
на
велику
кількість
соціологічних
документів
,
вони
систематизуються
і
класифікуються
.
Систематизація
являє
собою
операцію
упорядкування
певної
сукупності
документів
за
якоюсь
одною
ознакою
:
хронологічною
,
національною
,
проблемною
,
персональною
тощо
.
Класифікація
є
пізнавальною
операцією
,
бо
передбачає
розкриття
сутнісних
характеристик
документів
,
які
вможливлюють
групування
їх
за
видами
і
орієнтацію
в
їх
множинності
.
На
початку
дослідження
слід
передбачити
комплект
документів
,
які
можуть
бути
використані
,
визначити
їхню
цінність
і
надійність
.
Від
виду
документа
залежить
те
,
для
чого
його
можна
використати
і
якими
методами
проаналізувати
.
За
статусом
документи
поділяють
на
офіційні
та
особисті
.
Офіційні
документи
віддзеркалюють
суспільні
зв
'
язки
,
колективні
погляди
тощо
.
Вони
створюються
в
державних
установах
,
трудових
організаціях
,
різних
комісіях
.
До
них
належать
:
накази
,
постанови
і
заяви
уряду
;
плани
роботи
і
звіти
виробничих
колективів
,
громадсько
-
політичних
організацій
;
протоколи
їх
зборів
,
роботи
різних
комісій
;
списки
премійованих
,
тих
,
що
потребують
житла
,
матеріальної
допомоги
тощо
;
матеріали
стіннівок
і
багатотиражок
;
документи
,
що
стосуються
окремої
особи
(
анкети
,
службові
характеристики
,
особові
листки
з
обліку
кадрів
,
дипломи
,
свідоцтва
,
судові
вироки
тощо
).
Серед
офіційних
документів
поточна
документація
,
що
зберігається
в
архівах
організацій
,
для
соціолога
має
особливий
інтерес
,
оскільки
є
базою
всіх
досліджень
.
До
особистих
документів
належать
складені
з
ініціативи
самого
індивіда
документи
(
щоденники
,
автобіографії
або
листи
),
що
відтворюють
його
власний
життєвий
досвід
.
За
функціями
,
які
виконують
документи
,
вони
поділяються
на
інформаційно
-
регулятивні
,
комунікативні
та
культурно
-
виховні
.
Інформаційно
-
регулятивну
функцію
виконує
службова
документація
,
її
призначення
-
інформувати
про
стан
справ
у
організації
,
виконання
виробничих
завдань
тощо
.
У
виконанні
комунікативної
та
культурно
-
виховної
функцій
провідне
місце
належить
документам
громадсько
-
політичних
організацій
.
За
цільовим
призначенням
документи
поділяють
на
спеціальні
та
побічні
.
Найважливішим
джерелом
соціологічної
інформації
є
спеціальні
документи
,
які
складаються
безпосередньо
в
процесі
соціологічного
дослідження
.
Це
-
анкети
,
27
тести
,
протоколи
спостережень
,
записи
самоспостережень
,
дані
експериментів
.
Такі
документи
дають
можливість
дослідникові
вести
цілеспрямований
пошук
,
глибоко
вивчати
об
'
єкт
.
Однак
в
емпіричному
дослідженні
джерелом
допоміжної
інформації
про
різні
явища
соціального
життя
є
побічні
документи
:
довідкові
видання
,
літературно
-
художні
твори
,
навчально
-
педагогічна
та
інша
література
,
преса
,
радіо
,
телебачення
тощо
.
За
рівнем
обробки
інформації
розрізняють
документи
первинні
та
вторинні
Первинні
документи
створюються
на
підставі
безпосереднього
вивчення
соціального
буття
і
є
описом
конкретних
ситуацій
,
висвітленням
діяльності
окремих
осіб
,
організацій
.
До
них
належать
звіти
з
емпіричних
соціологічних
досліджень
,
протоколи
зборів
,
щоденники
тощо
.
Вторинні
документи
складають
за
первинними
матеріалами
,
і
вони
мають
більш
узагальнений
аналітичний
характер
,
оскільки
відбивають
більш
глибокі
соціальні
зв
'
язки
.
Натомість
первинні
документи
,
складені
за
результатами
безпосередніх
обстежень
.
За
мотивацією
створення
розрізняють
спровоковані
і
спонтанні
документи
.
Прикладом
спровокованих
документів
можуть
бути
відгуки
на
якусь
критичну
оцінку
в
пресі
досвіду
роботи
певної
трудової
організації
,
розв
'
язання
нею
конкретної
проблеми
.
Спонтанними
документами
є
особисті
документи
,
створені
без
особливого
впливу
якихось
зовнішніх
чинників
(
раціоналізаторські
пропозиції
,
листи
особистого
характеру
тощо
).
За
змістом
документи
класифікують
на
правові
,
історичні
,
економічні
,
технічні
тощо
.
Соціолог
найчастіше
має
справу
з
письмовими
документами
,
у
тому
числі
статистичними
.
Статистичну
інформацію
поділяють
на
оперативну
і
зведену
.
Оперативна
інформація
включає
відомчу
статистику
підприємств
і
установ
:
річні
звіти
,
особові
облікові
картки
працівників
тощо
.
За
звітами
можна
охарактеризувати
динаміку
основних
соціальних
процесів
,
наприклад
,
руху
робочої
сили
(
вибуття
працівників
і
прийом
нових
,
перехід
з
однієї
категорії
до
іншої
,
розподіл
працівників
за
фахом
,
кваліфікацією
,
стажем
,
статтю
).
Оперативну
статистику
використовують
як
у
фундаментальних
,
так
і
в
прикладних
дослідженнях
.
Зведена
інформація
центральних
і
місцевих
статистичних
органів
публікується
у
спеціальних
виданнях
,
збірниках
статистичних
матеріалів
.
Вивчення
документа
—
це
аналіз
його
змісту
в
контексті
завдань
дослідження
.
Із
цією
метою
складається
схема
аналізу
та
визначаються
текстові
індикатори
ключових
понять
концепції
дослідження
.
Методи
аналізу
документів
можна
поділити
на
дві
основні
групи
:
неформалізовані
(
традиційні
)
та
формалізовані
(
якісні
та
кількісні
).
Неформалізовані
(
традиційні
)
методи
аналізу
включають
усе
розмаїття
розумових
операцій
,
спрямованих
на
тлумачення
тексту
,
інтерпретацію
відомостей
,
що
містяться
в
документах
,
виділення
смислових
блоків
ідей
,
тверджень
,
що
цікавлять
дослідника
.
Неформалізований
аналіз
документів
ґрунтується
на
загальних
логічних
міркуваннях
,
синтезі
,
порівнянні
,
визначенні
,
оцінці
,
осмисленні
.
28
Неформалізовані
методи
аналізу
документів
застосовують
дуже
широко
.
Особливість
їх
полягає
в
тім
,
що
вони
значною
мірою
грунтуються
на
інтуїції
дослідника
.
Він
вибирає
ту
інформацію
,
що
його
цікавить
,
тобто
уникнути
тенденційності
й
суб
'
єктивізму
не
вдається
.
Саме
як
альтернатива
неформалізованому
методу
аналізу
документів
виник
формалізований
(
якісно
-
кількісний
)
аналіз
.
Формалізований
аналіз
ґрунтується
на
переведенні
текстової
інформації
в
кількісні
показники
,
що
надає
результатам
аналізу
належної
об
'
єктивності
.
Контент
-
аналіз
—
це
переведення
масової
текстової
(
чи
звукової
)
інформації
в
кількісні
показники
з
дальшою
її
обробкою
.
При
цьому
в
текстах
документів
мають
бути
виявлені
такі
властивості
,
які
легко
вимірюються
і
відбивають
найбільш
суттєві
сторони
його
змісту
.
Попри
суттєві
відмінності
між
неформалізованим
і
формалізованим
аналізом
,
вони
не
виключають
,
а
доповнюють
одне
одного
і
спрямовані
на
досягнення
однієї
мети
.
Вибір
методу
аналізу
залежить
від
специфіки
документа
,
його
форми
,
змісту
,
цілей
і
завдань
дослідження
,
а
також
від
досвіду
дослідника
.
2.
Характеристика
спостереження
як
способу
одержання
соціальної
інформації
.
Експеримент
.
Соціологічне
спостереження
-
важливий
метод
збирання
первинної
соціологічної
інформації
через
цілеспрямоване
,
систематичне
,
безпосереднє
сприйняття
і
пряму
реєстрацію
значущих
(
для
цілей
дослідження
)
фактів
соціальної
дійсності
,
найбільш
важливих
її
подій
.
У
процесі
спостереження
отримують
інформацію
про
зовнішні
властивості
об
'
єктів
,
що
вивчаються
.
Спостереження
в
соціологічному
дослідженні
найчастіше
використовують
на
його
розвідувальному
етапі
,
коли
відбувається
загальне
ознайомлення
з
об
'
єктом
дослідження
і
розробляються
гіпотези
.
Крім
того
,
його
можна
застосовувати
для
перевірки
даних
,
зібраних
іншими
методами
,
і
для
одержання
додаткових
відомостей
про
досліджуваний
об
'
єкт
,
а
також
для
розробки
гіпотез
.
Інформація
,
одержана
з
допомогою
спостереження
,
характеризує
явище
,
а
не
думку
про
нього
.
Безпосереднє
спостереження
дає
можливість
фіксувати
події
та
елементи
поведінки
людини
в
момент
їх
появи
,
у
конкретних
зв
'
язках
,
навколишніх
умовах
і
в
реальному
часі
.
Велика
перевага
спостереження
полягає
й
у
тім
,
що
його
використання
не
залежить
від
здатності
та
готовності
людини
вести
відверту
розмову
з
питань
,
що
цікавлять
дослідника
.
Основні
проблеми
використання
методу
спостереження
в
емпіричному
соціологічному
дослідженні
зумовлені
особливостями
об
'
єкта
дослідження
,
яким
є
людина
.
Реагуючи
на
дії
дослідника
,
вона
може
змінювати
характер
своєї
поведінки
«
підлаштовуватися
»
до
того
,
що
,
на
її
думку
,
є
нормою
,
а
це
спотворює
реальну
картину
.
Високі
вимоги
ставляться
до
особи
самого
спостерігача
.
Від
його
здібностей
,
кваліфікації
,
наукової
обізнаності
і
,
врешті
-
решт
,
від
його
суто
людських
якостей
:
уміння
знаходити
спільну
мову
,
доброзичливості
,
чуйності
,
ненав
'
язливості
,
делікатності
—
залежить
успіх
спостереження
.
29
Крім
того
,
слід
зважати
на
те
,
що
спостерігач
досліджує
соціальну
спільноту
,
до
якої
належить
і
сам
,
часткою
якої
він
є
і
від
якої
залежить
. 1
тут
не
можна
позбутися
автоморфізму
,
тобто
спроби
тлумачити
поведінку
і
дію
інших
людей
через
своє
власне
сприйняття
,
крізь
призму
власного
«
я
»,
позбутися
певного
емоційного
забарвлення
,
впливу
власного
досвіду
.
Тому
однією
з
найголовніших
вимог
до
спостерігача
є
об
'
єктивність
.
Він
має
дотримуватися
таких
правил
:
*
не
втручатися
,
не
допускати
будь
-
яких
власних
дій
щодо
явища
,
яке
вивчається
,
щоб
не
спотворити
природного
перебігу
подій
;
*
проводити
спостереження
завжди
цілеспрямовано
,
тобто
заздалегідь
визначати
його
мету
,
форми
і
засоби
здійснення
;
*
забезпечувати
своєчасний
запис
результатів
спостереження
(
протокол
,
картка
,
таблиця
спостереження
).
Запис
має
бути
таким
,
щоб
згодом
можна
було
аналізувати
та
обробляти
зафіксовану
інформацію
.
Вадою
методу
спостереження
є
його
велика
трудоємкість
.
Дослідження
ускладнюється
й
неможливістю
повторення
ситуації
.
Соціальні
явища
і
процеси
незворотні
,
їх
не
можна
знову
повторити
,
щоб
дослідник
міг
перевірити
та
зафіксувати
моменти
,
котрі
його
цікавлять
.
Використання
спостереження
обмежується
часом
здійснення
події
.
Тому
фіксують
лише
ті
події
,
що
мали
місце
в
момент
спостереження
.
Багато
подій
залишається
непоміченими
.
Окрім
того
,
спостереженням
фіксуються
лише
факти
реальної
поведінки
людини
.
Для
того
щоб
мати
повне
уявлення
про
людину
,
потрібно
дуже
довго
спостерігати
за
її
поведінкою
в
різних
ситуаціях
.
А
це
не
завжди
можливо
.
У
зв
'
язку
із
цим
раціональніше
застосувати
метод
опитування
.
Класифікація
спостережень
По
мірі
відкритості
-
відкрите
,
Інкогніто
;
По
ступеню
формалізованості
–
довільне
,
стандартизоване
;
По
регулярності
у
часі
-
систематичне
,
випадкове
;
Згідно
місця
спостерігача
–
невключене
,
включене
;
По
кількості
об
’
єктів
-
суцільне
,
часткове
;
По
місцю
і
спосібу
проведення
–
польове
,
лабораторне
;
По
наявністю
контролю
-
контрольоване
,
неконтрольоване
.
30
До
спостереження
умовно
можна
віднести
експеримент
-
загальнонауковий
метод
здобуття
(
в
умовах
,
що
контролюються
й
управляються
)
певних
знань
про
причинно
-
наслідкові
відносини
між
явищами
і
процесами
соціальної
дійсності
для
перевірки
гіпотез
щодо
цих
зв
'
язків
.
Дослідник
створює
певну
ситуацію
,
приводить
у
дію
гіпотетичну
причину
і
спостерігає
за
змінами
у
природному
перебігу
подій
,
фіксує
їх
відповідність
чи
невідповідність
власним
передбаченням
,
гіпотезам
.
Соціальні
експерименти
за
характером
об
'
єкта
і
предмета
дослідження
поділяють
на
соціальні
,
економічні
(
господарські
),
правові
,
педагогічні
,
психологічні
,
естетичні
тощо
.
Особливе
місце
серед
них
посідає
соціальний
експеримент
.
Соціальний
експеримент
спрямовано
на
перевірку
причинно
-
наслідкових
зв
'
язків
між
параметрами
різних
сфер
,
видів
,
аспектів
діяльності
з
метою
виявлення
закономірностей
,
що
зумовлюють
діяльність
соціального
суб
'
єкта
в
цілому
.
Соціальний
експеримент
у
соціології
-
метод
збирання
інформації
про
характер
і
специфіку
змін
показників
соціальної
діяльності
та
поведінки
під
впливом
заданих
і
керованих
чинників
.
Його
проводять
з
метою
перевірки
дієвості
запроваджуваних
форм
соціальної
діяльності
,
нових
засобів
управління
розвитком
соціальних
процесів
,
реальності
здійснення
та
ефективності
запропонованих
заходів
,
розроблених
на
основі
теоретичних
ідей
та
набутого
досвіду
стосовно
конкретних
соціальних
умов
.
Крім
того
,
соціальний
експеримент
як
ефективний
метод
вивчення
соціальних
явищ
використовують
у
соціологічному
дослідженні
для
розробки
робочих
гіпотез
.
Реальний
соціальний
експеримент
часто
не
можна
здійснити
з
економічних
,
політичних
,
етичних
та
інших
міркувань
.
Більшість
важливих
соціальних
ситуацій
не
може
бути
створено
на
бажання
дослідника
,
оскільки
до
реально
існуючих
людей
не
можна
застосувати
причинні
зв
'
язки
,
реалізація
яких
призвела
б
до
негативних
наслідків
для
самих
людей
.
Соціальний
експеримент
включає
кілька
етапів
:
*
збирання
емпіричних
даних
;
*
визначення
вихідного
стану
досліджуваного
об
'
єкта
;
*
виявлення
тенденцій
його
розвитку
;
*
розробка
теоретичних
концепцій
та
умов
експериментування
;
*
створення
експериментальної
ситуації
;
*
контроль
та
спостереження
за
перебігом
експериментальної
ситуації
;
*
визначення
й
аналіз
підсумків
експерименту
;
*
запровадження
висновків
експерименту
в
життя
.
Позитивним
у
соціальному
експерименті
є
те
,
що
реципієнт
у
ньому
посідає
активну
позицію
.
Створюючи
певні
умови
,
він
має
можливість
повніше
враховувати
визначальні
чинники
,
чітко
передбачувати
їхній
вплив
на
об
'
єкт
дослідження
;
змінюючи
послідовно
одну
умову
і
залишаючи
без
зміни
інші
,
він
може
з
'
ясовувати
причини
і
зміни
соціальних
явищ
;
багаторазово
повторюючи