ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3952
Скачиваний: 1
31
дослід
,
нагромаджувати
кількісні
характеристики
,
за
якими
можна
робити
висновки
про
типовість
чи
випадковість
соціальних
явищ
.
Негативним
у
використанні
соціального
експерименту
є
те
,
що
навмисно
створені
умови
можуть
порушити
природність
перебігу
соціального
явища
,
що
досліджується
.
3.
Опитування
.
Його
види
.
Опитування
-
найпоширеніший
у
соціології
метод
збирання
первинної
вербальної
інформації
,
що
ґрунтується
на
зверненні
до
окремого
індивіда
чи
групи
з
питаннями
,
спрямованими
на
розкриття
змісту
досліджуваної
проблеми
.
За
допомогою
опитування
одержують
як
надійну
(
фактичну
)
інформацію
,
так
і
відомості
про
думки
,
оцінки
й
потреби
опитуваних
.
Джерелом
інформації
є
усні
чи
письмові
висловлювання
респондентів
про
стан
громадської
думки
та
суспільної
свідомості
,
об
'
єктивних
явищ
та
процесів
не
тільки
в
теперішньому
,
а
й
у
минулому
і
майбутньому
часі
.
Респондент
—
учасник
конкретного
соціологічного
дослідження
,
що
є
джерелом
усної
чи
письмової
інформації
.
Правильно
організоване
опитування
дає
змогу
здобути
інформацію
з
будь
-
якої
проблеми
.
Реципієнт
має
організувати
спілкування
так
,
щоб
викликати
в
респондента
цікавість
до
теми
опитування
,
стимулювати
його
до
активної
участі
в
дослідженні
,
забезпечити
щирість
відповідей
.
Реципієнт
—
учасник
конкретного
соціологічного
дослідження
,
що
здобуває
від
респондента
усну
чи
письмову
інформацію
.
У
процесі
опитування
реципієнт
за
допомогою
спеціальних
висловлювань
і
питань
може
моделювати
різні
уявні
ситуації
,
щоб
отримати
інформацію
безпосередньо
від
самої
людини
про
її
реальні
та
гіпотетичні
вчинки
,
плани
й
наміри
на
майбутнє
,
факти
конкретної
діяльності
,
її
мотиви
,
результати
,
суб
'
єктивний
стан
,
почуття
,
нахили
,
судження
;
з
'
ясувати
її
думку
з
різних
питань
,
насамперед
стосовно
того
,
що
не
знайшло
віддзеркалення
в
офіційних
документах
,
у
результатах
спостереження
та
інших
методах
дослідження
.
Так
,
опитування
дає
змогу
розшифрувати
мотиви
звільнення
за
власним
бажанням
і
виявити
справжні
його
причини
,
з
'
ясувати
мотиви
пасивного
ставлення
до
праці
та
ступінь
задоволення
соціально
-
психологічним
кліматом
,
що
склався
,
стосунками
з
керівником
,
стилем
його
діяльності
тощо
.
Іншими
словами
,
під
час
опитування
об
'
єктивний
матеріал
,
зібраний
за
допомогою
інших
методів
дослідження
(
спостереження
,
вивчення
документації
),
доповнюється
відомостями
про
суб
'
єктивне
сприйняття
предмета
дослідження
.
Опитування
справляє
позитивний
психологічний
вплив
на
респондентів
.
Вони
бачать
,
що
їхньою
думкою
цікавиться
громадськість
.
З
'
ясування
думки
індивідів
й
опрацювання
на
цій
підставі
заходів
щодо
соціального
розвитку
об
'
єкта
-
одна
з
форм
їх
участі
в
соціальному
управлінні
.
Специфіка
опитування
полягає
в
тім
,
що
джерелом
інформації
є
словесне
повідомлення
респондента
,
його
думка
.
Реципієнт
втручається
в
процес
формулювання
повідомлення
,
спрямовує
його
у
відповідне
русло
.
У
зв
'
язку
з
цим
виникає
необхідність
забезпечити
надійність
і
вірогідність
отримуваної
реципієнтом
інформації
.
Надійність
інформації
виявляється
у
стійкості
,
незалежності
її
від
дії
випадкових
чинників
,
вірогідність
—
в
її
адекватності
32
реальній
дійсності
.
Ці
якості
інформації
забезпечуються
переважно
сталістю
умов
її
збирання
та
щирістю
відповідей
респондентів
,
їхньою
поінформованістю
про
сутність
досліджуваного
об
'
єкта
,
про
те
,
що
цікавить
дослідника
.
Надійність
інформації
,
яку
збирають
опитуванням
,
залежить
від
її
змісту
та
характеру
,
від
техніки
опитування
,
рівня
компетентності
респондента
.
На
вірогідність
одержуваної
реципієнтом
інформації
впливають
особистісні
характеристики
респондента
—
захисні
механізми
психіки
,
рівень
освіти
й
культури
,
властивості
пам
'
яті
,
його
ставлення
до
установи
,
яка
проводить
опитування
,
до
теми
дослідження
,
до
самого
реципієнта
.
Методика
і
техніка
опитування
дає
змогу
значною
мірою
нейтралізувати
негативний
вплив
цих
чинників
.
Вірогідність
відповіді
респондента
багато
в
чому
залежить
від
уміння
реципієнта
розпочати
опитування
,
від
його
професіоналізму
.
Потрібно
так
вести
опитування
,
щоб
у
респондента
виникло
бажання
брати
в
ньому
участь
,
вести
відверту
розмову
.
Крім
того
,
вірогідність
залежить
від
якості
інструменту
(
план
інтерв
'
ю
,
анкета
).
Формулювання
питань
-
найбільш
складний
і
відповідальний
етап
його
побудови
.
Запитання
в
опитуванні
—
це
висловлювання
,
розраховане
на
здобуття
інформації
(
відповіді
),
яка
б
давала
змогу
тлумачити
ознаки
соціального
об
'
єкта
,
що
вивчається
.
Кількість
запитань
має
бути
мінімально
необхідною
.
Розміщують
їх
за
принципом
ускладнення
від
початку
до
середини
і
полегшення
від
середини
до
кінця
,
щоб
респондент
поступово
втягувався
у
розмову
з
реципієнтом
і
при
цьому
не
стомлювався
.
У
вітчизняній
практиці
найбільш
поширеною
формою
опитування
є
анкетування
.
Анкетування
—
це
письмове
опитування
з
допомогою
анкети
.
Його
найчастіше
використовують
для
збирання
інформації
про
масові
соціальні
явища
.
Так
,
на
підприємстві
можуть
вивчатися
мотиви
плинності
кадрів
,
ефективність
певної
форми
організації
праці
,
характер
соціально
-
психологічного
клімату
,
задоволення
працею
,
адаптованість
молодих
робітників
та
інші
проблеми
трудових
колективів
.
Анкетування
може
застосовуватися
в
дослідженні
будь
-
якої
соціальної
проблеми
,
якщо
для
її
розв
'
язання
потрібна
інформація
про
явища
суспільної
та
індивідуальної
свідомості
:
потреби
,
інтереси
,
мотиви
,
установки
,
думки
,
ціннісні
орієнтації
окремих
індивідів
чи
соціальних
груп
,
а
також
про
об
'
єктивні
соціальні
факти
:
організацію
праці
та
побуту
,
освіту
і
кваліфікацію
,
матеріальне
стимулювання
.
Анкета
—
це
впорядкований
за
змістом
і
формою
набір
запитань
,
кожне
з
яких
логічно
зв
'
язане
з
тою
чи
тою
гіпотезою
.
Анкета
має
визначену
структуру
і
складається
,
як
правило
,
з
трьох
частин
:
вступної
,
основної
і
«
паспортної
»..
За
способом
спілкування
між
реципієнтом
та
респондентами
опитування
буває
:
*
через
пресу
;
*
поштове
,
коли
анкети
і
відповіді
пересилаються
поштою
;
*
роздаткове
,
коли
анкети
роздаються
безпосередньо
респондентам
.
Поштове
анкетування
та
анкетування
через
пресу
дають
дуже
низький
відсоток
повернення
заповнених
анкет
,
що
потребує
від
дослідника
додаткових
зусиль
для
забезпечення
репрезентативності
одержаної
інформації
.
33
Ефективність
роздаткового
анкетування
залежить
не
тільки
від
змісту
і
структури
анкет
,
а
й
від
навичок
і
вміння
проводити
опитування
анкетером
,
від
його
особистих
якостей
. .
З
особистих
якостей
анкетера
слід
спеціально
назвати
такі
;
*
висока
свідомість
,
сумлінність
,
старанність
,
широкий
науковий
світогляд
,
обізнаність
з
проблематикою
опитування
,
що
допомагає
переконувати
респондентів
у
соціальній
значущості
дослідження
;
*
організаційні
здібності
,
які
дають
змогу
в
тісному
контакті
з
адміністрацією
підрозділів
,
що
обстежуються
,
створити
оптимальні
умови
для
проведення
опитування
;
*
уміння
створити
під
час
заповнення
анкет
атмосферу
ділової
зацікавленості
,
дружньої
співпраці
,
*
терплячість
,
толерантність
,
увічливість
,
висока
культура
спілкування
,
що
сприяє
формуванню
атмосфери
доброзичливості
,
щирості
,
довіри
.
Анкетером
може
бути
як
професійний
соціолог
-
реципієнт
,
так
і
спеціально
навчений
та
проінструктований
працівник
іншої
професії
(
позаштатний
соціолог
).
Бажано
,
щоб
він
не
працював
у
тому
структурному
підрозділі
,
де
проводиться
опитування
.
Основним
завданням
анкетера
є
збирання
максимально
надійної
та
достовірної
інформації
.
Для
цього
він
повинен
спонукати
респондентів
висловлювати
лише
їхні
особисті
думки
,
перешкоджати
спробам
радитися
,
списувати
,
підказувати
відповіді
.
Анкетер
не
повинен
квапити
респондентів
.
але
й
не
може
позволяти
респондентам
брати
анкети
додому
,
оскільки
це
може
призвести
до
зниження
якості
їх
заповнення
.
Позитивним
у
анкетуванні
є
можливість
отримання
у
відносно
короткий
строк
значного
обсягу
емпіричної
інформації
,
а
також
забезпечення
анонімності
відповідей
,
вадою
анкетування
є
неможливість
проконтролювати
ситуацію
формулювання
відповіді
,
її
самостійності
та
повноти
.
Інтерв
'
ю
(
від
англ
. -
зустріч
,
бесіда
) -
різновид
усного
опитування
,
що
ґрунтується
на
безпосередньому
контакті
спеціально
навченого
реципієнта
з
респондентом
.
Інтерв
'
ю
буває
різних
видів
.
Ефективність
інтерв
'
ювання
залежить
від
таких
факторів
:
*
місця
проведення
(
службове
приміщення
,
квартира
,
вулиця
).
Воно
визначається
предметом
дослідження
.
Питання
,
зв
'
язані
з
проблемами
побуту
,
сім
'
ї
та
вільного
часу
,
ліпше
з
'
ясовувати
в
домашніх
умовах
,
а
виробничі
—
на
підприємстві
.
Опитування
не
треба
проводити
в
присутності
сторонніх
осіб
,
особливо
з
адміністративного
персоналу
;
*
особистісних
характеристик
інтерв
'
юера
,
його
знань
,
навичок
,
такту
,
уміння
правильно
формулювати
питання
.
*
Вступне
слово
інтерв
'
юера
має
бути
коротким
,
обґрунтованим
і
впевненим
:
він
називає
організацію
,
яка
проводить
дослідження
,
чітко
окреслює
його
мету
,
використовуючи
зрозумілу
для
респондентів
термінологію
,
запевняє
їх
у
анонімності
опитування
(
якщо
це
необхідно
).
Вступне
слово
і
перші
запитання
мають
велике
значення
для
встановлення
контакту
з
респондентом
.
Щоб
пом
'
якшити
ефект
інтерв
'
юера
(
так
називається
в
соціології
викривлення
у
відповідях
респондентів
,
що
зумовлені
впливом
з
боку
інтерв
'
юера
),
інтерв
'
юер
має
додержувати
нейтралітет
,
не
проявляти
свого
ставлення
до
предмета
34
дослідження
,
але
для
підтримування
контакту
постійно
виявляти
увагу
та
інтерес
до
особистості
респондента
,
сприяти
створенню
дружньої
атмосфери
.
У
процесі
інтерв
'
ю
не
слід
запитувати
про
те
,
про
що
можна
дізнатися
з
документації
.
Загальні
положення
,
а
також
спеціальні
правила
,
визначені
завданнями
конкретного
дослідження
,
викладаються
в
інструкції
інтерв
'
юеру
,
яка
поряд
з
опитувальним
листом
є
основним
робочим
документом
інтерв
'
юера
.
Інтерв
'
ю
набуває
все
більшого
застосування
в
соціологічних
дослідженнях
.
Воно
дає
змогу
отримати
малодоступну
для
інших
методів
дослідження
інформацію
.
Перевага
його
полягає
в
тім
,
що
завдяки
безпосередньому
контакту
з
респондентом
є
можливість
змінювати
запитання
згідно
з
одержаними
відповідями
,
ставити
додаткові
запитання
,
уточняти
відповіді
і
забезпечувати
здобуття
докладнішої
інформації
.
Крім
того
,
безпосередній
контакт
з
респондентом
уможливлює
фіксування
не
тільки
змісту
відповідей
,
а
й
«
підтексту
»
емоційного
забарвлення
,
особливостей
інтонації
,
жестів
,
зовнішніх
реакцій
.
Це
дає
змогу
зробити
висновки
про
ставлення
респондента
до
предмета
розмови
,
про
щирість
його
відповідей
.
Отже
,
анкетування
й
інтерв
'
ю
призначено
для
масових
опитувань
,
спрямованих
на
збирання
інформації
,
яка
відтворює
знання
,
думки
,
судження
,
ціннісні
орієнтації
та
установки
респондентів
,
їхнє
ставлення
до
подій
і
явищ
дійсності
.
Метою
цих
методів
є
одержання
вірогідних
даних
про
об
'
єкт
дослідження
за
умови
,
що
самі
представники
цього
об
'
єкта
в
змозі
адекватно
його
оцінити
,
тобто
дати
самооцінку
.
Проте
в
практиці
соціологічної
роботи
виникають
ситуації
,
коли
треба
оцінити
такі
аспекти
об
'
єкта
,
самооцінка
яких
може
виявитися
неможливою
або
спотвореною
.
Тоді
джерелом
інформації
є
компетентні
особи
-
експерти
,
які
мають
досконалі
знання
щодо
об
'
єкта
дослідження
.
Вивчення
суджень
,
думок
експертів
щодо
досліджуваної
проблеми
називають
експертним
-
опитуванням
,
експертизою
,
а
самі
судження
-
експертними
оцінками
.
Експертиза
-
спеціальне
компетентне
дослідження
будь
-
якого
питання
,
що
потребує
спеціальних
знань
і
подання
мотивованих
висновків
.
Практика
останніх
років
свідчить
,
що
використання
експертних
оцінок
у
соціологічному
дослідженні
дає
змогу
підвищити
рівень
соціального
управління
.
Вони
мають
важливе
значення
в
розв
'
язанні
завдань
соціального
прогнозування
і
проектування
.
У
найзагальнішому
вигляді
виокремлюють
такі
напрями
використання
експертизи
в
соціологічному
дослідженні
:
*
оцінки
соціальних
властивостей
суспільних
систем
та
їхніх
елементів
,
процесів
,
явищ
і
прогнозування
тенденцій
їхнього
розвитку
;
*
визначення
ступеня
вірогідності
соціологічної
інформації
,
здобутої
іншими
методами
;
*
атестація
колективів
чи
членів
колективів
за
рівнем
соціальної
активності
,
професійної
придатності
тощо
.
Метою
такої
соціальної
експертизи
є
оцінка
,
аналіз
і
прогнозування
соціальних
процесів
у
суспільстві
,
у
тім
числі
соціальних
наслідків
діяльності
уряду
,
а
також
реалізації
науково
-
технічних
програм
і
проектів
.
Об
'
єктом
соціальної
експертизи
є
будь
-
які
програми
,
проекти
,
управлінські
рішення
та
їх
соціальні
наслідки
.
35
Суб
'
єктами
соціальної
експертизи
(
експертами
)
є
представники
соціальних
груп
та
інституцій
,
інтересів
і
умов
життя
котрих
якось
стосується
ситуація
(
у
тім
числі
управлінське
рішення
або
проект
),
що
потребує
оцінки
.
Розрізняють
такі
види
соціальної
експертизи
:
*
громадської
думки
;
*
соціальних
інституцій
;
*
фахових
експертів
;
*
комплексної
оцінки
ситуації
.
Головними
завданнями
соціальної
експертизи
в
громадянському
суспільстві
є
:
>
прогноз
і
оцінка
соціальної
ситуації
;
>
прогноз
і
оцінка
соціальних
наслідків
науково
-
технічних
програм
і
проектів
;
>
аналіз
і
оцінка
соціальних
наслідків
реалізованих
урядових
рішень
;
умов
взаємної
анонімності
).
До
основних
видів
експертного
опитування
слід
віднести
анкетування
,
інтерв
`
ю
,
«
мозкову
атаку
»,
дискусії
,
поради
,
ділові
ігри
.
Оскільки
експертна
оцінка
є
думкою
компетентної
особи
—
експерта
(
групи
експертів
),
то
він
має
бути
висококваліфікованим
,
авторитетним
фахівцем
,
знати
мету
і
завдання
дослідження
,
що
проводиться
,
і
мати
такі
якості
,
як
принциповість
,
об
'
єктивність
,
здатність
нетенденційно
оцінювати
досліджуваний
об
'
єкт
..
Оскільки
об
'
єктом
соціологічного
дослідження
є
певна
соціальна
спільнота
(
група
,
колектив
),
то
важливо
знати
,
а
отже
,
вивчати
її
соціально
-
психологічні
якості
.
Для
цього
використовують
методики
,
розроблені
в
психології
,
зокрема
тестування
.
Тест
(
від
англ
. —
випробування
) —
завдання
стандартної
форми
(
вербального
характеру
чи
у
вигляді
символів
,
спеціального
малюнка
тощо
),
результат
виконання
якого
дозволяє
виміряти
деякі
психофізичні
й
особистісні
характеристики
,
а
також
знання
,
уміння
,
навички
випробовуваного
.
У
тесті
мають
бути
такі
компоненти
:
*
саме
завдання
(
опитувальник
),
що
розповсюджується
як
документ
дослідження
;
*
стандартна
інструкція
щодо
мети
і
правил
виконання
завдання
;
*
ключ
шкалування
.
Тест
має
забезпечити
об
'
єктивне
порівняння
випробовуваних
між
собою
,
тобто
визначити
,
якою
мірою
кожен
з
них
відповідає
встановленим
стандартам
.
Особливості
психологічного
тесту
визначаються
предметом
вивчення
і
специфікою
техніки
,
що
використовується
.
Особливістю
тестової
методики
є
багаторазовий
контроль
інформації
відносно
вимірюваної
характеристики
.
Інакше
кажучи
,
тест
передбачає
проведення
серії
випробувань
,
за
сукупністю
виконання
яких
визначають
ступінь
вияву
цієї
властивості
.
Користуючись
тестами
,
слід
мати
на
увазі
,
що
це
допоміжний
інструмент
вивчення
психологічних
якостей
особи
,
колективу
,
і
дослідження
не
може
бути
успішним
без
аналізу
конкретної
соціальної
діяльності
.
Особливо
широко
в
соціологічних
дослідженнях
використовують
групові
тести
,
до
яких
можна
віднести
соціометрію
.
Соціометрія
—
метод
дослідження
малих
груп
,
організацій
з
допомогою
опису
системи
міжособистісних
відносин
їх
членів
.
Соціометрія
як
різновид
психологічного
тесту
ґрунтується
на
опитуванні
та
є
своєрідним
методом