Файл: Деньги и кредит(укр.)-2012(Гаршина).doc

Положення сучасного монетаризму

1 Ринкова економіка, що базується на приватній власності, є потенційно гармонічною, пристосованою до повного саморегулювання..

2. Грошова сфера є самостійною, відособленою від сфери реальної економіки, але безпосередньо пов'язаною з діяльністю держави (через емісію грошей і монетарну політику), тому вона не може бути внутрішньо збалансованою і є джерелом дестабілізації.

3. Оскільки головна погроза дестабілізації економіки полягає в грошовій сфері, вона повинна бути об'єктом державного регулювання переважно економічними методами (монетарна політика).

4. Номінальний обсяг ВВП перебуває в кореляційному зв'язку із пропозицією грошей, тому в центр уваги монетаристи поставили кількісний фактор, який безпосередньо, а не через відсоток і інвестиції, впливає на кон'юнктуру ринку, ціни й виробництво.

5. «Рівняння обміну» у монетаристській трактовці:

MV=ВВП (32)

6. Передавальний механізм монетаристської концепції:

M L P, (33)

де М – кількість (маса) грошей;

L – попит на гроші;

Р – середній рівень цін.

Незважаючи на те, що монетаризм має ряд напрямків і теоретиків (К. Бруннер, А. Мельцер, Д. Лейдлер і ін.), найбільш популярної є версія М. Фридмена, яка включає:

- кількісну теорію грошей, що обґрунтовує причинний зв'язок між кількістю грошей в обігу й рівнем товарних цін;

- монетарну теорію промислових циклів, згідно з якою коливання господарської кон'юнктури визначаються попередніми змінами грошової маси;

- особливий "передатний" механізм впливу грошей на реальні фактори відтворення: не через норму відсотка, як вважали кейнсіанці, а через рівень товарних цін;

- положення про неефективність державних заходів економічного регулювання у зв'язку з наявністю мінливих витрат (лагів) між зміною грошових показників і реальних факторів виробництва;

- "монетарне правило" (або правило k-відсотків), згідно з яким відбувається автоматичне збільшення грошової маси в обігу на кілька відсотків у рік незалежно від стану господарства, фази циклу і т.д.;

- систему плаваючих валютних курсів для "саморегулювання" зовнішньоекономічної рівноваги.

Застосування на практиці монетаристських ідей урядами Великобританії, США, ФРН і ін. хоча й сприяло вповільненню інфляційних процесів, але і підсилило розвиток кризових явищ в економіці, стимулювало зростання безробіття в цих країнах.

ТЕМА 8. Кредит у ринковій економіці

Сучасна ринкова економіка не може існувати без грошей. Гроші є основою сучасного кредитного господарства. Однак поняття «кредит» не тотожно поняттям «гроші» і «капітал». Основою кредиту є позичкові відносини, які виникли задовго до появи ринкової економіки. У сучасних умовах відбулася значна модифікація традиційних кредитних відносин.

8.1 Економічні причини формування кредитних відносин. Сутність кредиту

_{Кредит є формою руху позичкового капіталу.}

_{Позичковий капітал – це капітал, відданий у позичку, що приносить відсотки.}

Основними джерелами формування позичкового капіталу служать:

• амортизаційний фонд підприємств, призначений для розширення й відновлення виробничих фондів;

• частина обігового капіталу, що вивільняється в процесі реалізації продукції й здійснення матеріальних витрат;

• кошти, що утворюються в результаті розриву між одержанням грошей за товар і виплатою заробітної плати;

• прибуток, що спрямовується на відновлення й розширення виробництва;

• грошові нагромадження держави: доходи від володіння державною власністю, доходи від виробничої, комерційної й фінансової діяльності уряду, а також позитивне сальдо центрального й місцевих бюджетів;

• заощадження населення. Як правило, заощадження населення втілюються в банківських вкладах, у резервах пенсійних фондів, страхових компаній, а також у покупці різних цінних паперів.

Особливості позичкового капіталу

1. Власником капіталу є один суб'єкт (наприклад, вкладник депозиту або банкір), а застосовує його інший суб'єкт (промисловий капіталіст).

2. Позичковий капітал має особливу форму руху, яка описується всього однієї стадією:

⁽³⁴⁾

3. Позичковий капітал має особливий спосіб відчуження – він відчужується за допомогою позички: тобто на умовах зворотності, терміновості й платності.

4. Позичковий капітал виступає як особливий товар, а відсоток – як плата за користування цим товаром. Однак, у дійсності відсоток не є ціною, тобто грошовим вираженням вартості позичкового капіталу, оскільки сам цей капітал виступає в грошовій формі.

5. Позичковий капітал – це сама фетишистська форма капіталу, що приховує дійсне джерело походження прибутку банкіра. З форми його руху здається, начебто гроші самі приносять гроші.

6. Позичковий капітал – сама паразитична форма капіталу навіть із капіталістичної точки зору. Промисловому капіталістові здається, що банкір, нічим не ризикуючи ( тому що позичка видається під заставу), гарантовано одержує дохід від використання позичкового капіталу іншим суб'єктом.

Кредит – це передача сьогоднішніх активів (у тому числі грошей) в обмін на майбутні активи ( у тому числі гроші) на умовах зворотності на зазначений у договорі строк і зі сплатою відсотка.

Особа, що надає кредит, називається кредитором, особа, яка користується кредитом, називається позичальником.

Для позичальника розмір боргу аж до строку його погашення є зобов'язанням. Для кредитора позичка до строку погашення є вимогою, тому що вона надає право одержати основну суму й відсоток у момент погашення боргу.

Кредитна угода відбудеться лише в тому випадку, якщо кредитор і позичальник обидва зацікавлені в її здійсненні. Так як володіння активом у цей час цінується вище, чим у майбутньому, кредитор повинен одержати компенсацію за збиток (за відмову від негайного споживання) у вигляді відсотка в грошовій або натуральній формі.

Кредитор виявляє довіру (credo – лат.) позичальникові, вважаючи, що той вчасно погасить свій борг. При цьому виплата відсотка кредиторові повинна компенсувати його збиток і погасити кредитний ризик (ризик неповернення кредиту).

У сучасній економіці головними кредиторами є комерційні банки, які здатні самостійно створювати як гроші, так і кредит. При цьому грошова база, створювана центральним банком, є основою для створення грошей і кредиту комерційними банками. Але крім комерційних банків кредиторами можуть бути центральний банк, держава й небанківські установи. На відміну від держави та небанків центральний банк і комерційні банки можуть створювати гроші й кредит. Небанківська сфера не здатна створювати гроші.

Під «небанками» або «публікою» прийнято розуміти підприємства, домашні господарства, недержавні і суспільні інститути, а також недепозитних фінансових посередників.

Рисунок 23 – Основні ознаки кредитних відносин

Кредитні відносини виникають із приводу перерозподілу позикової вартості на умовах зворотності. Вони мають ряд ознак (рис. 23).

8.2 Основні принципи та функції кредиту

Роль кредиту в економіці описується його функціями (рис. 24).

1) Трансформаційна функція полягає в перетворенні дрібних і короткострокових заощаджень домогосподарств у великі й довгострокові кредити.

2) Перерозподільна функція: тимчасово вільні кошти перерозподіляються в ті галузі й сфери діяльності, які забезпечують одержання найбільшого прибутку або направляються відповідно до державних програм розвитку економіки.

3) Економія витрат обігу: кредит приводить до скорочення обігу готівки. У сучасних розвинених країнах частка готівкового обігу в сукупному грошовому обігу не перевищує 5-10%.

Рисунок 24 – Функції кредиту

4) Прискорення концентрації й централізації капіталу. Кредит прискорює процес економічного зростання підприємств, перетворює приватні підприємства в акціонерні товариства.

5) Засіб регулювання економіки. Держава через банківську систему, диференціацію процентних ставок може регулювати доступ позичальників до кредиторів. Через створення пільг стимулюється переважний розвиток певних галузей і регіонів.

Разом з тим під час економічної кризи кредит здатний стати додатковим фактором нестійкості економічної системи.

Кредитні відносини в економіці базуються на певній методологічній основі, одним з елементів якої виступають принципи кредиту (рис. 25), які знайшли пряме відбиття в законодавстві.

Рисунок 25 –Принципи кредиту

Принцип зворотності кредиту виражає необхідність повернення фінансових ресурсів після їхнього використання позичальником у встановлений строк. Це забезпечує процес відновлення кредитних ресурсів банку.

Принцип терміновості кредиту відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно встановлений строк. Порушення умов договору тягне застосування до позичальника економічних санкцій у формі збільшення відсотка, що стягується, по кредиту, а також – при подальшій відстрочці (у нашій країні – понад 3 міс.) – пред'явлення фінансових вимог у судовому порядку.

Принцип платності кредиту. Економічна сутність плати за кредит відображається у фактичному розподілі отриманого за рахунок його використання прибутку між позичальником і кредитором. Практичне вираження розглянутий принцип знаходить у встановленні величини банківського відсотка, що виконує 3 основні функції:

1. перерозподіл прибутку юридичних і доходу фізичних осіб;

2. регулювання виробництва й обігу шляхом розподілу позичкових капіталів на галузевому, міжгалузевому й міжнародному рівнях;

3. на кризових етапах розвитку економіки – антиінфляційний захист грошових нагромаджень клієнтів банків.

Принцип забезпеченості кредиту виражає необхідність захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником прийнятих на себе зобов'язань. Він знаходить практичне вираження в таких формах кредитування, як позички під заставу або під фінансові гарантії.

Цільовий характер кредиту поширюється на більшість кредитних операцій, виражаючи необхідність цільового використання коштів, отриманих від кредитора. Знаходить практичне вираження у відповідному розділі кредитного договору. Порушення даного зобов'язання може стати основою для дострокового відкликання кредиту або введення штрафного (підвищеного) позичкового відсотка.

8.3 Класифікація кредиту: форми й види

Форма кредиту є внутрішньою організацією й зовнішнім вираженням його змісту. Форма кредиту конкретизує, яким чином кредит виконує свої функції в даній країні й на даному етапі економічного розвитку. Традиційно розрізняють дві основні форми кредиту: комерційний і банківський. Вони відрізняються друг від друга складом учасників, об'єктом позичок, динамікою, величиною відсотка й сферою функціонування.

Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстроченням платежу. Знаряддям такого кредиту є вексель, оплачуваний через комерційний банк. Особливість комерційного кредиту полягає в тому, що позичковий капітал тут зливається із промисловим. Головна мета такого кредиту – прискорити процес реалізації товарів і прибутку, що міститься в них. Відсоток по комерційному кредиту, що входить у ціну товару й суму векселя, як правило, нижче, чим по банківському кредиту.

Банківський кредит надається банком і іншими кредитно-фінансовими інститутами юридичним особам, домогосподарствам, державі, іноземним клієнтам у вигляді грошових позичок.

Банківський кредит перевищує границі комерційного кредиту по напрямках, строках, розмірах. Він має більш широку сферу застосування. Значна заміна комерційного векселя банківським робить цей кредит більш еластичним, розширює його масштаби, підвищує його забезпеченість.

Під видами кредиту вітчизняна наука розуміє більш детальну його характеристику по ряду ознак, яка використовується для класифікації кредиту.

Виділяють наступні види банківського кредиту:

1) по суб'єктах одержання:

- споживчий кредит, як правило, надається торговельними компаніями, банками і спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами домогосподарствам для придбання останніми товарів і послуг з розстрочкою платежу. Звичайно за допомогою такого кредиту реалізуються товари тривалого користування. Строк кредиту становить 3-7 років, річний відсоток коливається в межах від 4 до 30%. У випадку несплати хоча б одного внеску по такому кредиту майно вилучається кредитором, а раніше сплачена сума не вертається;

- державний кредит слід розділяти на власне державний кредит і державний борг. У першому випадку кредитні інститути держави (банки й інші кредитно-фінансові інститути) кредитують різні сектори економіки. У другому випадку держава запозичить кошти в банків і інших кредитно-фінансових інститутів на ринку капіталів для фінансування бюджетного дефіциту й рефінансування державного боргу. При цьому, крім кредитних інститутів, державні облігації купують як фізичні, так і юридичні особи;

- міжнародний кредит носить як приватний, так і державний характер і відображає рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних і валютно-фінансових відносин. Його одержувачами є, як правило, державні установи.

2) По характеру забезпечення:

- забезпечені, тобто із заставою; у залежності від характеру застави розрізняють:

- ломбардний кредит – кредит, видаваний під заставу рухомого майна, при цьому застава переходить до кредитора;

- іпотечний кредит видається на придбання або будівництво житла, або покупку землі. Надають його банки ( крім інвестиційних) і спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Кредит видається також в розстрочку. Відсоток по кредиту коливається залежно від економічної кон'юнктури – від 4 до 30% і більше.

- незабезпечені (бланкові).

3) За схемою видачі:

- кредитна лінія – це оформлена договором згода банку видати кредит протягом певного часу до заздалегідь певної максимальної величини – ліміту кредитування. Протягом дії кредитної лінії клієнт може в будь-який момент часу одержати позику;

- револьверний – це кредит, який автоматично обновляється в межах обумовленого кредитним договором розміру;

- контокорентний – це кредит по контокорентному рахунку, який банк відкриває для клієнта й на якім відображаються всі платежі й надходження клієнта; при цьому обмовляється мінімум коштів, які завжди повинні бути на рахунку;

- овердрафт – різновид контокоренту, при якім допускається перевищення кредитних ресурсів.

4) По характеру повернення:

- з одноразовим поверненням – заборгованість за кредитом погашається в певний у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку або за бажанням позичальника;

- з погашенням у розстрочку - заборгованість погашається окремими платежами протягом установленого кредитною угодою терміну;