Файл: Деньги и кредит(укр.)-2012(Гаршина).doc

- ревальвація – підвищення курсу національної валюти щодо світової або міжнародних валют. Вплив ревальвації на економіку протилежно впливу девальвації. Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів. Експорт дорожчає, тому що іноземні імпортери змушено давати власну валюту за ревальвовану, але це погіршує конкурентоспроможність експорту.

Антиінфляційна політика – це комплекс заходів для державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Сформувалися три основні лінії такої політики:

• дефляційна політика;

• політика доходів;

• індексація доходів.

Дефляційна політика – це методи обмеження попиту на гроші через грошово-кредитний і податковий механізм шляхом:

• зниження державних видатків;

• підвищення процентної ставки за кредит;

• посилення податкового преса (на кожний відсоток росту цін доводиться 2% росту податків.);

• обмеження грошової маси в обігу й т.п.

Однак дефляційна політика, як правило, викликає вповільнення економічного росту й навіть кризові явища. Тому більшість урядів при її проведенні в 70-х рр. проявляли стриманість або зовсім відмовлялися від неї.

Після розпаду СРСР пострадянські країни проводили тверду дефляційну політику. У Росії це привело до того, що величина грошової маси (агрегат М2) стосовно ВВП склала за підсумками 1995 р. усього лише 13,5% ( замість припустимих 50%). І, замість реального подолання інфляції, проводилося її штучне придушення за допомогою затримок з виплатою зарплати й пенсії. Розвилася загальна платіжна криза. Ті ж процеси спостерігалися й на Україні.

Політика доходів припускає паралельний контроль над цінами й заробітною платою шляхом повного заморожування або встановлення меж їх зростання:

• обмеження зростання номінальних доходів і цін.

• конфіскація або заморожування частини фінансових активів підприємств і населення.

По соціальних причинах цей вид антиінфляційної політики використовується рідко.

Індексація доходів – це повна або часткова компенсація втрат населення від інфляції.

Індексація стала застосовуватися в 70х рр. у зв'язку з розгортанням галопуючої інфляції. Але в більшості країн індексація поширювалася на меншу частину трудового населення. Наприклад, у США індексація застосовувалася стосовно 10% працюючих. І тільки в Італії профспілки добилися введення в країні повної індексації.

ТЕМА 6. Валютний ринок і валютні системи

Розвиток міжнародних економічних відносин неминуче приводить до посилення ролі валютного ринку й міжнародних валютних відносин. Особливістю валютного ринку на сучасному етапі його розвитку стають колективні валюти, які міцно ввійшли в наше життя, а також міжнародні валютні операції, які стали можливими завдяки розвитку всесвітньої мережі ІНТЕРНЕТ.

6.1. Класифікація та види валют

Валюта – це будь-які кошти, формування і використання яких прямо або опосередковано пов'язане із зовнішньоекономічними відносинами.

Класифікація й основні види валют представлено на рисунку 18.

Національна валюта – це платіжний засіб, який емітується національною банківською системою.

Рисунок 18 – Класифікація валюти

Іноземна валюта – це платіжний засіб, який емітується банківськими системами інших країн.

Колективна валюта – це платіжний засіб, який емітується міжнародними фінансово-кредитними організаціями й функціонуюче відповідно до міжнародних угод. Так, для членів МВФ із 1970 р. діє така валютна одиниця, як СДР.

СДР (абревіатура англійської назви SDR, у перекладі - спеціальні права запозичення в Міжнародному Валютному Фонді) – особлива форма нематеріальних грошей, які опираються на колективний кредит урядів країн - членів МВФ. На відміну від національних валют, СДР не випускаються у вигляді грошових купюр або монет, вони існують у формі записів на бухгалтерських рахунках. Переваги колективної валюти СДР полягають у тому, що:

- розрахунки в одиницях СДР проводяться остаточно, це не кредит, який потім треба буде погашати;

- резерви в СДР, на відміну від доларових резервів, не являють собою борги, виходить, їхня доля не залежить від положення боржника;

- підвищується здатність країни оплачувати міжнародні зобов'язання.

Колективна валюта СДР використовується тільки в міжурядових перерахуваннях.

У Європі колективною валютою є ЄВРО – колективна валюта країн-членів «Загального ринку», яка обертається замість безлічі національних валют. «Пропускними» критеріями для членства у валютному союзі є:

1. Низькі темпу інфляції.

2. Стабільні курси валют.

3. Прийнятна державна заборгованість, тобто щоб дефіцит державного бюджету не перевищував 3%, а загальний борг становив максимально 60% від валового внутрішнього продукту.

4. Порівняно низькі процентні ставки (приблизно 9%).

Настільки тверді «пропускні» критерії не дозволяють ряду країн, що прагнуть вступити в ЄС, відразу ввійти у Валютний союз.

Установлені тверді санкції за порушення «пропускних» критеріїв валютного союзу. Вони полягають у перерахуванні штрафів у Комісію ЄС.

Конвертованість валюти означає здатність вільно обмінюватися на валюти інших країн і міжнародні платіжні кошти за діючим курсом.

Конвертованість – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати національну валюту на іноземні й назад без прямого втручання держави в процес обміну.

Конвертованість валюти може бути:

а) повною, при якій усі вітчизняні й іноземні юридичні й фізичні особи безперешкодно здійснюють поточні й інвестиційні валютні операції (таких валют мало, це, в основному, долар США і євро, використовувані для створення валютних резервів);

б) частковою, при якій зберігаються валютні обмеження по певних валютних операціях (наприклад, обмін національної валюти не на всі, а лише на частину іноземних валют, регулювання обсягів вивозу за рубіж золота, грошових знаків і цінних паперів, грошових переказів і платежів за кордон і т.д.);

в) внутрішньою (резидентською), при якій правом обмінних операцій національної валюти на іноземну користуються лише фізичні і юридичні особи даної країни (резиденти);

г) зовнішньою, при якій повна воля валютних операцій для здійснення розрахунків з іншими країнами дозволена лише іноземним фізичним і юридичним особам.

Валюта оплати – це валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг відповідно до зовнішньоекономічних угод або погашення міжнародного кредиту.

Валюта кредиту – це валюта, якою по угоді кредитора й позичальника видається міжнародний кредит.

Валюта операції – це валюта, у якій установлюється ціна товару або послуги в зовнішньоторговельному контракті або визначається сума міжнародного кредиту.

Функціонування валюти означає існування валютних відносин.

Валютні відносини – це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Суб'єктами валютних відносин є:

- резиденти;

- нерезиденти;

- уповноважений банк.

Об'єктами валютних відносин виступають:

- національна валюта;

- платіжні документи й цінні папери, виражені в національній валюті;

- іноземна валюта;

- платіжні документи й цінні папери, виражені в іноземній валюті;

- монетарні метали.

6.2 Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку

Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн.

Валютні ринки – це офіційні центри, де відбувається купівля – продаж валют, виходячи з попиту та пропозиції; являють собою сукупність банків, бірж, брокерських компаній (фірм), найбільших корпорацій, аукціонів.

Підрозділяються на:

• світові;

• регіональні;

• національні

Міжнародний валютний ринок (МВР) – це фінансовий ринок, на якому здійснюється міжнародна торгівля й обмін іноземних валют. Він зложився на початку 70-х рр. Щорічний обсяг операцій цього ринку – більш трильйона доларів (у Москві – близько 500 млн. дол., у Києві – 7 млн. дол., у Лондоні – близько 600 млн. дол., у Нью-Йорку – близько 300 млн. дол.).

Крім МВР існують і інші світові ринки: Futures, Option, Money Market, Goods, але вони відрізняються меншою швидкістю й більш пов'язані між собою.

Виділяють три основні фінансові регіони МВР: Європа, Північна Америка й Азія. Операції на МВР ведуться цілодобово. Роботу МВР починає на Далекому Сході, проходячи послідовно часові пояса, і закінчуючи день у Нью-Йорку й Лос-Анджелесі.

Валютні біржі працюють із 9.00 до 15.00, банки з 8.00 до 17.00. Географічна довжина ринку приводить до того, що характер торгівлі значно різниться в міру вступу більш пізніх регіонів.

Київ починає працювати разом з Токійською біржею в 2 години ночі.

Найбільш активний МВР із 15 до 19 годин, коли працює як європейський, так і американський ринки. Після 19.00 працюють тільки фінансисти Америки.

На МВР більш 30% операцій відбуваються з американською валютою, інші 70% – з найбільше широко використовуваними валютами.

На регіональних ринках банки проводять операції тільки з конкретними конвертованими валютами.

Під національними валютними ринками, як правило, розуміється вся сукупність операцій на території країни.

Ще одна класифікація валютних ринків показано на рисунку 19.

Рисунок 19 – Класифікація валютних ринків в залежності від принципу організації торгів

Учасниками валютного ринку України є:

• НБУ,

• уповноважені комерційні банки,

• кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ,

• юридичні особи, які уклали угоду на відкриття пунктів обміну іноземних валют,

• кредитно-фінансові установи – нерезиденти, що одержали ліцензію НБУ на право проведення валютних операцій на ринку України.

Валютними цінностями в Україні є:

1) валюта України, яка перебуває в обороті і є законним засобом платежу на території України;

2) платіжні документи ( цінні папери) у валюті України;

3) іноземні грошові знаки й цінні папери у валюті інших країн;

4) монетарні метали – золото й метали ірідієво-платинових груп ( крім ювелірних, промислових і побутових виробів із цих металів і лома цих металів).

Операції валютного ринку (рис. 20) підрозділяються на три великих групи.

Рисунок 20 – Операції валютного ринку

Ринок конверсійних операцій є ключовим елементом валютного ринку, на якім купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну різних валют.

Ринок депозитно-кредитних операцій – це сектор валютного ринку, на якім купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні внески й у видачі валютних кредитів.

Касові операції – це купівля-продаж валюти на умовах її поставки не пізніше другого робочого дня, починаючи із дня укладання угоди за курсом, установленим в момент її підписання.

Форвардні операції - це купівля-продаж валюти між двома суб'єктами з наступною передачею її в обумовлений строк за курсом, установленим в момент укладання угоди.

Ф'ючерсні операції – це зобов'язання двох контрагентів купити-продати певну суму валюти в конкретний час за курсом, установленим в момент укладання угоди на валютній біржі.

Опціонні операції – це особливі угоди, що дають право (не зобов'язання) одному з учасників купити-продати іншому певну суму валюти в конкретний строк за встановленим курсом.

Валютний своп – це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно й розраховані на одну валюту.

Валютний арбітраж - це комбінація декількох операцій по купівлі-продажу двох або більше валют по різних курсах з метою одержання додаткового доходу.

У цей час із розвитком мережі ІНТЕРНЕТ зложився й успішно функціонує віртуальний валютний ринок Форекс.

Форекс є міжнародним міжбанківським ринком. Фо́рекс (Forex, іноді FX, від англ. FOReign EXchange — обмін іноземної валюти) — ринок міжбанківського обміну валюти за вільними цінами (котирування формується без обмежень або фіксованих значень). Мається на увазі винятково спекулятивна торгівля валютою через комерційні банки або ділінгові центри, яка ведеться з використанням кредитного плеча, тобто маржинальної торгівлі валютою.

Щоденний оборот в 2010 році склав 4 трлн доларів.

Операції проводяться через систему інститутів: центральні банки, комерційні банки, інвестиційні банки, брокерів і дилерів, пенсійні фонди, страхові компанії, транснаціональні корпорації і т.д.

Контроль над проведенням валютних операцій в Україні здійснює Нацбанк. В Україні за станом на липень 2009 року немає законодавчої основи для маржинальної торгівлі. Через особливості валютного й податкового законодавства зареєстровані в Україні ділінгові центри звичайно не мають юридичного права на надання фінансових послуг. Найчастіше вони діють на підставі ліцензії на букмекерську діяльність. Більшість же великих ділінгових центрів взагалі мають закордонну реєстрацію, а місцеві представництва не несуть ніякої юридичної відповідальності або в них взагалі відсутня офіційна реєстрація. Клієнт такої компанії звичайно не має реальної можливості або заперечити її дії й одержати юридичний захист у конфліктних ситуаціях.

6.3. Валютний курс і його регулювання

Валютний курс – це співвідношення, у якому одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї валюти, виражена в грошових одиницях іншої валюти.

Валютний курс може встановлюватися виходячи з паритету валют і співвідношення «попиту – пропозиції» на певну валюту на валютному ринку або може бути строго регламентованим за рішенням уряду або головного банку. В основному валютні курси формуються першим способом – через механізм попиту та пропозиції.

Що ж лежить в основі цього формування? Ціна грошової одиниці встановлюється на основі її купівельної спроможності, а валютний курс визначається на основі паритету купівельної спроможності (ПКС), тобто співвідношення валют по їхній купівельній спроможності. Існує кілька методик розрахунків ПКС. Найбільш простою з них є визначення ПКС шляхом зіставлення вартості споживчого кошика (стандартного набору товарів і послуг), обмірюваної в порівнюваних валютах: