Соціалістичне виробництво і НТП. Дослідження факторів виробництва і зокрема науково-технічного прогресу (НТП) стало особливо актуальною проблемою для радянської науки у сер. 70-х рр. Час вимагав віднайти способи і методи, які б дозволили реально використати досягнення НТП для модернізації старіючого і неефективного виробничого апарату промисловості, для надання економічній системі, що знаходилася в стані застою (стагнації), імпульсу, який би дозволив вистояти у змаганні з розвиненими країнами Заходу, що успішно подолали кризу модернізації середини 60-х – поч. 70-х рр.

Намагаючись довести переваги соціалістичного виробництва у викори­станні НТП, у 70-ті роки радянські економісти були вимушені констату­вати, що "ще не вироблено дійового економічного механізму, який би на основі державного плану і у повній відповідності до нього впливав на

економічну заінтересованість підприємств таким чином, щоб вони самі прагнули виробляти нову техніку і її впроваджувати" (О. Румянцев).

У працях того періоду відмічалось, що мережа господарських зв'язків у економіці ускладнилася і стала набагато чутливішою до порушень ритмів взаємних поставок. Збереження незмінними принципів централі­зованого планування призводило до того, що збої у будь-якій ланці народ­ного господарства серйозно порушували відтворювальні зв'язки у вироб­ництві, розподілі, обміні і споживанні суспільного продукту.

Ареал досліджень проблем був розширений. До традиційних досліджень валового суспільного продукту, національного доходу, виробничих фондів і виробничих відносин додавався аналіз відтворення робочої сили, матеріальних умов росту життєвого рівня, національного багатства і природного середовища. Проте результати їх були заздалегідь визначені.

У цілому можна констатувати, що хоч у розумінні багатьох проблем господарського механізму радянська економічна думка внаслідок дискусій просунулася вперед, основне питання — чи сумісний сам державний соціалізм з вимогами, які випливають із сучасного етапу НТП, з новими можливостями і потребами суспільства — не могло бути нею вирішене і навіть поставлене.

Олександр Іванович Анчишкін (1933 – 1987). Головна робота "Наука. Техніка. Економіка" тісна пов’язана з його організаторською діяльністю по розробці Комплексної програми науково-технічного прогресу. Головна ідея – необхідність переводу економіки з екстенсивного на переважно інтенсивний шлях розвитку; включити наукові знання у процес відтворення, практично використовувати зростаючі можливості науки і техніки.

Щоб включити технологічні новинки в виробництво, заставити їх працювати, необхідно було: 1) інвентаризувати всі розділи фундаментальної і галузевої науки, включаючи проектно-конструкторські розробки; 2) виділити пріоритетні напрями науково-технічного прогресу; 3) найти механізм підключення технології до економіки, який дозволить „обігнати, не доганяючи”, що розглядалось як першочергова задача.

---

У своїй монографії спробував розкрити взаємозв'язок техніки з трансформацією господарського механізму, відстоював ідею інтенсифікації економічного зростання. Але трагедія була у тому, що не були відповіді на запитання, яким же шляхом перевести економіку на шлях інтенсифікації.

Справедливо вказував на складність практичного рішення завдання пропорційного розвитку усіх ланок циклу "наука – виробництво".

Розглянувши суперечності, що стоять на шляху інтенсифікації суспільного виробництва, Анчишкін шукав вихід в удосконаленні практики ціноутворення, перебудові організації науково-дослідницької роботи, розширенні економічних методів керування і звуженні адміністративних. Але конкретних шляхів "формування соціально-економічного механізму прискорення НТП" на базі „реальних економічних інтересів та їх взаємодії" визначити не вдалося.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Запитання і завдання для самоперевірки

1. На що були направлені перші п’ятирічні плани народногосподарського розвитку СРСР?

2. Назвіть характерні риси розвитку України в період 1939 – 1950 рр.

3. Які проблеми в економіці України 50 – 60-х рр. ХХ ст. свідчать про її передкризовий стан?

4. Які зміни в господарському механізмі передбачалися реформою 1965 р.? Причини невдач реформ.

5. Наведіть приклади відставання економіки СРСР від високорозвинених країн світ в період, що розглядається.

6. Назвіть заходи, які передбачалось здійснити «прискоренням» та «перебудовою». Причини невдач.

7. Розкрийте предмет дослідження політекономії соціалізму. Особливості методології.

8. Як відбувалося формування політекономії соціалізму у 20 – 30-х рр. ХХ ст.?

9. Які теоретичні дискусії супроводжували підготовку першого підручника політекономії соціалізму?

10. Які теоретичні узагальнення належать М. Вознесенському?

11. Які підсумки дискусій 50- рр. підведені в роботі Й. Сталіна «Економічні проблеми соціалізму в СРСР»?

12. Які моделі системи виробничих відносин соціалізму було висвітлено у наукових публікаціях 60–80-х рр.?

13. Розкрийте зміст і основні функції основного закону соціалізму, сформу­льованого у 80-ті роки. Чи має він відмінність від сталінського формулювання?

14. Що покладено в основу теоретичного обґрунтування радянськими еко­номістами існування товарно-грошових відносин при соціалізмі? Чому термін "товарне виробництво" з початку 70-х років зник з наукового обігу?

15. Проаналізуйте основні концепції планового ціноутворення. У чому їх відмінність?

Теми рефератів і доповідей

1. Господарство України в роки ВВВ. Повоєнна відбудова.

2. Заходи радянського керівництва з удосконалення методів господарювання та причини їх невдач.

3. Основні задачі «прискорення» і «перебудови» в радянській економіці та їх протиріччя.

4. Основні причини розпаду радянської економічної системи.

---

5. Проблеми економічного зростання у роботах О. І. Анчишкіна.

6. Л.М. Юровський: ринкова рівновага і грошова реформа.

7. Л.В. Кантарович: теорія лінійного програмування.

Тести

Виберіть правильну відповідь:

1. Індустріалізація на Україні в роки перших п’ятирічок не передбачала

а) здійснення технічної реконструкції промисловості;

б) забезпечення техніко-економічної незалежності СРСР;

в) збалансований розвиток економіки;

г) зміцнення обороноздатності країни;

д) випереджання капіталістичних країн за обсягом випуску продукції на душу населення.

2. Наслідками колективізації на Україні стали:

а) укріплення заможної верстви селянства ;

б) утворення 31 тисячі колгоспів та 1000 радгоспів;

в) модернізація сільськогосподарського виробництва ;

г) покращення життєвого рівня населення.

3. Хрущовські реформи (1954 – 1964 рр.) в сільському господарстві не передбачали:

а) зниження сільськогосподарського податку;

б) зменшення розмірів присадибних ділянок;

в) утворення фермерських господарств;

г) встановлення єдиної форми постачань сільськогосподарської продукції – держзамовлення за твердими цінами;

д) реорганізацію МТС.

4. Головними напрямками реформ О.М. Косигіна (1965 р.) були:

а) зміни в системі планування;

б) конверсія ГУЛАГа;

в) впровадження методів економічного стимулювання;

г) ліквідація існуючого господарського механізму.

5. Для економічного розвитку України в 70 – 80-х рр. ХХ ст. було характерно:

а) перевага екстенсивних чинників розвитку;

б) скорочення національного доходу;

в) зменшення капіталовкладень;

г) скорочення обсягів випуску промислової та сільськогосподарської продукції;

д) підвищення якості продукції;

е) скорочення частки важкої індустрії в структурі промисловості;

є) неефективне використання матеріальних, сировинних та трудових ресурсів;

ж) зростання продуктивності праці.

6. Радянська економічна думка базувалась на методології:

а) кейнсіанства;

б) неокласики;

в) марксизму;

г) інституціоналізму.

7. Виберіть терміни, поняття і визначення, які характеризують учення представників радянської школи політекономії:

а) суспільні фонди споживання;

б) саморегулювання економіки;

в) три фактори виробництва;

г) індивідуалізм та конкуренція;

д) об’єкт дослідження, що обмежується матеріальною сферою виробництва;

е) метод національних рахунків, що базується на міновій концепції;

є) балансовий метод, що базується на концепції трудових витрат;

ж) об’єктивна природа економічних законів;

і) основною умовою економічної рівноваги є планування народногосподарського розвитку;

к) основною умовою становлення соціалізму є встановлення суспільної власності на засоби виробництва;

л) вимірювання вартості через показники витрат факторів виробництва;

м) невтручання держави як запорука ефективної дії механізмів саморегулювання.

---

8. Радянська економічна думка характеризується:

а) дослідженням граничних величин;

б) використанням принципу економічного лібералізму;

в) вивченням впливу позаекономічних факторів

г) ідеологічною спрямованістю.

9. Назвіть проблеми теоретичних дискусій 20-30-х рр.:

а)	аграрні;	д)	кредиту і грошового обігу;
б)	демографічні;	е)	поліпшення матеріального становища населення;
в)	госпрозрахунку;	є)	методологічні й загальнотеоретичні;
г)	світового ринку;	ж)	відтворення, планування.

10. Встановіть відповідність:

а)	Сімейно-трудове господарство	1)	А. Покритан, Л. Абалкін
б)	«Великі цикли кон’юнктури»	2)	О. Чаянов
в)	Елементи системи виробничих відносин	3)	Я. Кронрод, В. Шкредов
г)	Концепція власності	4)	М. Кондратьєв
д)	Теорія оптимального розподілу ресурсів	5)	А.І. Анчишкін
е)	Концепція цін оптимального плану	6)	Л. Кантарович, Т. Купманс
є)	Вплив НТП на економічне зростання	7)	В. Нємчинов, Л. Кантарович,

ТЕМА 6 ФОРМУВАННЯ ЗАСАД РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ (90-і роки ХХ ст.)

• Становлення національної державності.

• Економічна політика держави 90-х рр.

• Трансформаційна криза.

• Проблеми реформування економіки України на сучасному етапі

Останнє десятиліття XX сторіччя принесло українському народу визначне придбання: Україна здобула незалежність і затвердила себе високоавторитетною державою у світовому співтоваристві. 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради України прийняла «Акт проголошення незалежності України» – створення самостійної, незалежної держави з новим політико-правовим статусом. Акт проголошення незалежності України базувався на праві націй на самовизначення, передбаченого статусом ООН й іншими міжнародно-правовими документами. Територія України проголошувалася недоторканною й неподільною. 1 грудня 1991 р. з ініціативи Верховної Ради був проведений Всеукраїнський референдум про підтвердження Акту незалежності. Народ України, схваливши Акт, висловився за незалежність України.

Почався перехідний період: у політичній сфері – від тоталітарного суспільства до демократичного; в економічній – від командної економіки до ринкового; у міжнародній – від об'єкта до суб'єкта геополітики.

Було покладено початок нової моделі політичного устрою України, переборені однопартійна система й ідеологічний монополізм. Закладено фундамент сучасного державного устрою на принципах поділу влади, відбулося становлення парламентаризму й виконавчої вертикалі влади, незалежної судової системи й системи місцевого самоврядування. Триває затвердження основ цивільного суспільства. Доказом цьому служить прийняття в червні 1996 року нової, демократичної по змісту, Конституції України, створення Конституційного Суду, Вищої ради юстиції, прийняття Конституції Автономної Республіки Крим.

---

Україна затвердила себе повноправним суб'єктом європейського й світового співтовариства, знайшла міжнародні гарантії безпеки, уклала договори про дружбу й співробітництво з усіма сусідніми країнами, стала важливим фактором стабільності на європейському континенті. Україна добровільно відмовилася від третього у світі по потужності ядерного арсеналу, показавши світу приклад ядерного роззброювання. Уклавши Угоду про партнерство й співробітництво з Європейським Союзом, Договір про дружбу, співробітництво й партнерство з Російською Федерацією, Хартію про особливе партнерство з НАТО й ряд інших, не менш значимих міжнародних договорів й угод, Україна засвідчила свою стабільність, передбачливість і прагнення розвивати добросусідські відносини. Авторитет України підтверджується і її зростаючою роллю в діяльності міжнародних і регіональних організацій, зокрема обранням України до складу Ради Безпеки ООН.

Настійно необхідними, незважаючи на всі труднощі, були також глибокі перетворення в економіці. У складі СРСР Україна мала 2,7 % території, виробляючи при цьому в 1990 р. 16 % всієї промислової й 22,5 % сільськогосподарської продукції країни.

Табл. 6.1. Частка України та інших республік в загальних показниках колишнього СРСР в 1990 р., %

Республіка	Населення	ВНП	Продукція		Національне багатство
			Промисловість	Сільське господарство
Україна	18,5	16,5	16,0	22,5	16,8
Росія	51,3	58,7	66,4	46,2	60,0
Білорусія	3,6	3,8	4,1	5,9	3,7
Естонія	0,5	0,7	0,7	0,9	0,7
Латвія	0,9	1,2	0,8	1,4	1,1
Литва	1,3	1,6	1,2	2,2	1,4
Молдова	1,5	1,2	0,8	2,2	1,2
Грузія	1,9	1,7	1,2	1,4	1,6
Вірменія	1,1	1,3	0,8	0,6	0,9
Азербайджан	2,5	1,4	1,7	1,8	1,6
Казахстан	5,8	5,3	3,5	6,9	5,3
Узбекистан	7,0	4,0	1,7	4,6	3,5
Киргизстан	1,5	0,9	0,5	1,3	0,8
Туркменістан	1,2	0,9	0,4	1,1	0,8
Таджикистан	1,8	0,9	0,4	1,0	0,7
	100	100	100	100	100

Наслідками участі України в народногосподарському комплексі СРСР стали:

1. Тотальне одержавлення економіки, що породило хронічний товарний дефіцит, деформацію ринкових відносин, невисоку активність людей, пасивність до ефективної діяльності, розвитку підприємництва і цивілізованої конкуренції.

2 Панування в управлінні економікою командних форм і методів, непослідовне і фрагментарне використання економічних методів (стимулювання розвитку податковою, кредитною, фінансовою політикою). Надмірна централізація управління.

3. Екстенсивний шлях розвитку господарства. У сільському господарстві – розширення площ обробітку, у промисловості – експлуатація нових родовищ корисних копалин. Більше половини капіталовкладень йшло не на модернізацію виробництва, а на нове будівництво і розширення вже існуючого.

---

Смотрите также файлы

• Tema_2_3.doc

• Robocha_programa.doc

• ОКХ-магістри_2011.doc

• PZ_28_kontaktni_analizatori_Dokument_Microsoft.doc

• ДИПЛОМ.doc