ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 2487
Скачиваний: 1
48
за видом і майстерністю засвоєння людської
діяльності
–
музична,
художня,
технічна,
технологічна, педагогічна, правова, економічна,
медична тощо;
за типом засвоєння культурних цінностей –
класична, художньо-естетична, релігійна та ін.;
за масштабом засвоєння культурних цінностей
людського суспільства – національна, європейська,
міжнародна, глобальна тощо;
за типом освітньої системи – університетська,
академічна, гімназична та ін.;
за становою ознакою – елітна і масова;
за типом переваги спрямованості змісту освіти –
формальна й матеріальна, наукова й елементарна,
гуманітарна
і
природно-наукова;
загальна,
початкова професійна і вища професійна тощо;
за рівнем освіти – початкова, неповна середня,
середня, неповна вища, вища.
Питання для контролю засвоєння знань
1.
Охарактеризуйте освіту як систему за
допомогою універсальних характеристик систематології.
2.
Надайте сучасне визначення вищої освіти.
3.
Що таке освітнє середовище?
4.
У чому сутність концепції системно -діяльнісного
підходу?
5.
Назвіть основні елементи системи освіти.
6.
Назвіть критерії освіченості.
7.
Які засоби конструювання змісту освіти Ви
вважаєте необхідними?
8.
Чим вимірюється якість вищої освіти?
9.
Назвіть історичні типи освіти та визначте
сучасний тип освіти.
10.
Які види освіти Ви знаєте?
49
Літратура:
1.
«Закон про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII
/ Офіційний сайт МОН України. електронний ресурс
2.
Словник термінів і понять з педагогіки вищої
школи: Посібник / Приходько В.В., Малий В.В., Галацька
В.Л., Мироненко М.А. – Дніпропетровськ: НГУ, 2005. -
181 с.
3.
Салов В.О. Основи педагогіки вищої школи: Навч.
посібник. – Дніпропетровськ: НГУ, 2003. – 183 с.
4.
Подласый И.П., Педагогика. Новый курс: Учеб. для
студ. высш. учеб. заведений: В 2 кн. – М: Гуманит. изд.
центр ВЛАДОС, 2003. – Кн.1.– 576 с.
5.
Педагогика и психология высшей школы: Учеб.
пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 544 с.
6.
Педагогика: Учеб. для вузов / Н.Бордовская,
А.Реан. – СПб: Питер, 2003. – 544 с.
7.
Юдин
Э.Г.
Методология.
Системность.
Деятельность. М., 1997;
50
4. СУЧАСНА СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
4.1 Ознаки сучасної освіти
Сучасна освіта розвивається в різних напрямах. Їй
притаманні
наступні
ознаки:
гуманізація,
гуманітаризація, диференціація, диверсифікованісгь,
стандартизація, багатоваріантність, багаторівневість,
фундаменталізація, інформатизація, індивідуалізація,
безперервність.
Гуманізація
освіти – орієнтація освітньої системи й
освітнього
процесу
на
розвиток
і
становлення
взаємоповаги між студентами і педагогами, яка
ґрунтується на врахуванні прав кожної людини; на
збереженні і зміцненні їхнього здоров'я, почуття власної
гідності й розвитку особистісного потенціалу. Саме така
освіта гарантує учням право вибору індивідуального
шляху розвитку.
Гуманітаризація
– орієнтація на засвоєння змісту
освіти незалежно від його рівня й типу, що дає змогу
ефективно розв'язувати головні соціальні проблеми на
користь і в ім'я людини; вільно спілкуватися з людьми
різних національностей і народів, будь-яких професій і
спеціальностей; добре знати рідну мову, історію і
культуру; вільно володіти іноземними мовами; бути
економічно і юридично грамотним.
Диференціація
– орієнтація освітніх установ на
досягнення студентів під час урахування, задоволення й
розвитку зацікавлень, схильностей і здібностей усіх
учасників освітнього процесу. Диференціацію можна
втілювати на практиці різними способами, наприклад,
через групування студентів (слухачів) за ознакою їхньої
успішності; поділ навчальних дисциплін на обов'язкові й
за вибором; поділ навчальних закладів на елітні, масові й
призначені для учнів із затриманнями чи відхиленнями в
розвитку; складання індивідуальних планів і освітніх
51
маршрутів для окремих студентів відповідно до інтересів
і професійної орієнтації тощо.
Диверсифікованість
– широке розмаїття навчальних
закладів, освітніх програм і органів керування.
Стандартизація
— орієнтація освітньої системи на
реалізацію,
насамперед,
державного
освітнього
стандарту — набору обов'язкових навчальних дисциплін
у межах чітко визначеного обсягу годин.
Багатоваріантність
– створення в освітній системі
умов вибору й надання кожному суб'єктові шансу на
успіх, стимулювання студентів до самостійного вибору й
ухвалення
відповідального
рішення,
забезпечення
розвитку альтернативного й самостійного мислення. На
практиці
багатоваріантність
виявляється
через
можливість обирати темпи навчання, досягати різного
рівня освіченості, обирати тип освітньої установи, а
також диференціацію умов навчання залежно від
індивідуальних особливостей студентів (у класі, групі,
індивідуально, за допомогою* комп'ютера тощо).
Багаторівневість
– організація багатоетапного
освітнього
процесу,
що
забезпечує
можливість
досягнення на кожному етапі освіти того рівня
освіченості, який відповідає можливостям й інтересам
людини. Кожен рівень – період, що має свої цілі, терміни
навчання і характерні риси. Момент закінчення
навчання на кожному етапі є якісною завершеністю
освіти. Наприклад, багаторівнева система вищої освіти
орієнтована на три рівні: бакалаврат, магістратура,
докторантура.
Фундаменталізація
– посилення взаємозв'язку
теоретичної й практичної підготовки молодої людини до
сучасної життєдіяльності. Особливе значення надають
глибокому й системному засвоєнню науково-теоретичних
знань з усіх дисциплін навчального плану освітньої
системи школи чи вищого навчального закладу.
52
Інформатизація освіти
пов'язана з широким і
дедалі
масовішим
використанням
обчислювальної
техніки й інформаційних технологій у процесі навчання.
Інформатизація освіти набула найбільшого поширення в
усьому світі саме в останнє десятиліття – у зв'язку з
доступністю "для системи освіти й відносною простотою
у використанні різних видів сучасної відео- та
аудіотехніки і комп'ютерів.
Індивідуалізація
–
врахування
і
розвиток
індивідуальних особливостей студентів в усіх формах
взаємодії з ними в процесі навчання і виховання.
Безперервність
означає процес постійної освіти-
самоосвіти людини впродовж усієї життєдіяльності – у
зв'язку з тим, що умови життя й діяльності в сучасному
суспільстві швидко змінюються.
Процес здобування освіти містить наступні рівні:
початкова, середня, неповна вища і вища. Кожен рівень
підтверджено державним документом – свідоцтвом про
закінчення початкової чи середньої школи, довідкою про
прослухані курси у вищому навчальному закладі чи
дипломом про вищу освіту.
Крім цього, в Україні після закінчення ВНЗ можна
продовжувати здобувати освіту в магістратурі, та в
докторантурі. Відповідно, після успішного захисту
магістерської, докторської дисертації фахівець – і в разі
стаціонарного навчання, і за умов самонавчання й
самостійної науково-дослідницької роботи – одержує
диплом магістра чи доктора філософії із спеціальності з
класифікатора спеціальностей в Україні.
4.2 Структура сучасної вищої освіти України
Структупа вищої освіти в Україні визначена «Законом
про Освіту» (ст.43), Законом «Про вищу освіту» від
01.07.2014 № 1556-VII 2014 року. Згідно Закону «Про
вищу освіту»: