Файл: Шабанова ПІДРУЧНИК.pdf

38 

культурного  кола,  а  також  процес  формування  людини. 
Таким  чином,  до  наведених  вище  визначень  освіти 
можно додати наступне: 

Освіта  це  система  духовних  цінностей,  орієнтирів  та 

ідеалів,  що  в  сукупності  отриманого  досвіду  та  знань 
виступає  підгрутям  систем  соціального,  наукового    та 
загально-культурного  простору  людини.  Освіта  як 
система  є  необхідною  умовою  збереження  і  розвитку 
матеріальної та духовної культури людства.

Для  реалізації  процесу  взаємодії  систем  освіти  з 

іншими  системами  має  існувати  соціальний  інститут, 
цілісна  саморозвиваюча  система  установ  і  закладів, 
діяльність  яких  залежить  від  соціально-економічного, 
політичного устрою суспільства. 

Одним  із  визначальних  елементів  системи  освіти  є 

освітнє  середовище. 

Освітнє  середовище

  –  це  сфера 

життєдіяльності 

людини 

(студента), 

яка 

постійно 

розширюється  та  містить  багато  опосередкованих 
культурою  зв'язків  із  навколишнім  світом.  Освітнє 
середовище вчить здобувати знання власною діяльністю; 
на  основі  спостережень  з'ясовувати  життєве  значення 
об'єктів,  що  є  предметом  вивчення;  озброює  абеткою 
логічного  мислення,  усвідомленого  сприйняття  речей  і 
слів;  вчить  осягати  принципи  власних  дій  і  керуватися 
ними у нових ситуаціях. 

Це  ознаки  загальновідомого  психолого-педагогічного 

кшалту. 

Вони, 

безперечно, 

стосуються 

і 

вищої 

професійної освіти, яка базується на концепції системно-
діяльнісного підходу. 

Термін 

"системно-діяльнісний  підхід"

  об'єднує  два 

значення:  "системний  підхід"  і  "діяльнісний  підхід". 
"Системний  підхід"  —  термін  збірний.  Ним  позначають 
методологічні  напрями,  запозичені  з  різних  наук  й 
об'єднані  тенденцією  вивчення  своїх  об'єктів  як  систем. 
В основі  цього підходу  міститься  відмова від однобічних 
аналітичних,  лінійно-причинних  методів  дослідження,  а 

39 

основний  акцент  зроблено  на  цілісності  інтегрованих 
якостей  об'єкта,  їх  походження;  тому  увагу  зосереджено 
на  виявленні  зв'язків  та  взаємин  і  в  межах  об'єктів,  і  з 
навколишнім середовищем. 

Відповідно,  найближчі  до  терміна  "система"  — 

"структура"  і  "середовище".  Якщо  термін  "система" 
окреслює цілісність об'єкта, то термін "структура" — його 
внутрішню  дискретність,  зібраність  із  частин,  які 
перебувають  у  взаємозв'язках  та  певних  взаєминах, 
завдяки чому й утворюють цілісність. Термін "структура" 
розкривають  через  терміни  "елемент",  "зв'язок"  і 
"відносини". 

Згідно  з  діяльнісним  підходом,  зміст  навчальних 

предметів  і  навчальних  практик  потрібно  проектувати, 
спираючись  на  всебічний  облік  майбутньої  соціально-
виробничої 

(професійної) 

діяльності 

випускника 

навчального закладу. 

З позицій педагогічної психології діяльнісний підхід до 

навчального  процесу  полягає  у  виявленні  особливостей 
пізнання  надбань  культури,  накопичених  людством, 
передачі 

студентові 

загальноісторичного 

досвіду, 

виробленого  соціальною  практикою:  знань,  навичок, 
здібностей,  видів  і  засобів  діяльності,  а  також 
психологічного  розвитку  студентів.  Процес  навчання 
відбувається  у  формі  співдружності,  спільної  діяльності 
того, хто навчає, і студентів. 

Науково-педагогічний 

працівник 

у 

процесі 

спілкування  з  використанням  дидактичних  засобів 
організовує пізнавальну діяльність студента адекватно до 
цілей навчання. 

3.2 Основні елементи системи освіти 
 

Людина  нічого  не  робить  без  потреб  і  мотивів,  без 

відповідності  справи  системі  цінностей.  Тому  стосовно 
незалежної  складової  змісту  освіти  виявляється  досвід 

40 

емоцїйно-ціннісного  ставлення  студента  до  того,  що  він 
пізнає 

чи 

перетворює. 

Ця 

складова 

визначає 

спрямованість  дій  тих,  хто  бере  участь  в  освітньому 
процесі, відповідно до потреб і мотивів.  

Основні елементи системи освіти такі: 

• цілі освіти; 
• зміст освіти; 
• засоби і способи здобуття освіти; 
• форми організації освітнього процесу; 
•  реальний  освітній  процес  як  єдність  навчання, 

виховання й розвитку людини; 

• суб'єкти й об'єкти освітнього процесу; 
• освітнє середовище; 
•  результат  освіти,  тобто  рівень  освіченості  людини. 

Функціонування будь-якої освітньої системи має мету. 

Освітні цілі

 – свідомо визначені очікувані результати, 

яких  прагне  досягти  суспільство,  країна,  держава  за 
допомогою  сформованої  системи  освіти  сьогодні  і  в 
найближчому  майбутньому.  Освітні  цілі  соціально 
залежні  від  різних  умов:  особливостей  суспільства, 
державної  освітньої  політики,  рівня  розвитку  культури  і 
усієї  системи  освіти  та  виховання  в  країні,  системи 
головних цінностей. 

Цілі освітньої системи 

– конкретний опис програми 

розвитку  людини  засобами  освіти,  опис  системи  знань, 
тих  норм  діяльності  й  відносин,  які  має  опанувати  той, 
хто навчається по закінченні навчального закладу. 

В 

освітній 

системі 

репрезентується 

програма 

відтворення  моделі  випускника  школи  чи  вищого 
навчального  закладу  у  вигляді  професіограми  фахівця 
конкретного  навчального  закладу.  В  сучасних  умовах, 
обираючи  цілі,  звісно,  враховують  соціальний  запит 
держави  й  суспільства  та  мету  окремої  людини,  яка 
бажає  здобути  освіту  в  певній  освітній  установі,  її 
інтереси  і  схильності.  Уточнюють  цілі  вивчення 
конкретної  навчальної  дисципліни  і  визначають  цілі 

41 

освіти  сучасної  людини  як  такі  й  цілі  конкретної 
освітньої установи з урахуванням специфіки дисципліни, 
обсягу  годин  навчального  курсу,  вікових  та  інших 
індивідуальних  особливостей  тих,  хто  навчається. 
Зазвичай, цілі засвідчують загальні стратегічні орієнтири 
й напрями діяльності педагогів і студентів. 

Результати 

досягнення 

цілей 

називають 

освітотворчістю,  рівні  якої  характеризують  і  індивіда,  і 
суспільство.  Вони  виявляються  і  в  особливостях 
свідомості,  і  в  характері  поведінки.  Відстежуючи 
результати  освіти,  отримуємо  необхідний  для  її 
удосконалення  "зворотний  зв'язок".  Зіставлення  цілей  з 
результатами  освіти  сприяє  відповіді  на  запитання:  чи 
необхідні та достатні наявні форми, методи і зміст освіти 
з позиції витрачених зусиль? 

Критерії  освіченості

  —  ясність  і  чіткість  понять, 

якими  оперує  людина;  визначеність  і  конкретність 
мислення;  уміння  бачити  необхідність  і  знаходити  її 
причини;  усвідомлення  зв'язків  між  предметами  і 
явищами;  здатність  передбачити  розвиток  подій  на 
основі  ретельного  аналізу  наявних  тенденцій;  кількість  і 
якість продуктів праці і, зрозуміло, соціалізованість. 

В  освітній  установі  зміст  освіти  –  це  зміст  діяльності 

суб'єктів  й  об'єктів  освітнього  процесу  (науково-
педагогічного  працівника,  слухача),  який  конкретизують 
у  навчальному  плані  освітньої  установи.  Зміст  кожної 
дисципліни  навчального  плану  конкретизують  в  освітніх 
програмах;  кожну  освітню  програму  висвітлено  в 
підручниках і навчальних посібниках. 

Зміст  освіти

  у  вищій  школі,  окрім  професійно 

орієнтованих  знань,  має  забезпечувати  (формувати) 
здоровий  глузд  —  житейську,  практичну  мудрість; 
здатність передбачити наслідки вчинків; розрізняти види 
поведінки,  істотне  від  випадкового  чи  неважливого; 
вибирати  з  можливих  рішень  те,  яке  принесе  найбільш 
реальну користь. 

42 

Засоби конструювання змісту освіти  

Є  кілька способів  конструювати і структурувати зміст 

освіти,  які  на  практиці  зумовлюють  способи  розробки 
освітньої  програми  й  написання  підручника  (Ч. 
Купісевич, В. Оконь).  

Перший  спосіб  – 

лінійна  побудова  навчального 

матеріалу.

  Окремі  частини  навчального  матеріалу 

представлено  послідовно  й  безупинно  як  ланки  єдиної 
цілісної  навчальної  теми,  що  разом  охоплюють  матеріал 
розділу,  а  всі  розділи  —  матеріал  навчального  курсу. 
Кожну частину вивчають один раз. 

Другий  спосіб, 

концентричний

,  використовують, 

якщо те саме питання розглядають  кілька разів.  Під час 
повторення  зміст  розширюють,  збагачують  новою 
інформацією і розглядають на новому рівні. Наприклад, у 
початкових  класах  у  курсі  математики  подано  уявлення 
про  багатокутники,  а  в  курсі  геометрії  вивчають  їхні 
властивості,  застосовуючи  логічні  форми  доведення.  До 
проблеми  можна  повертатися  через  незначний  час  у 
межах курсу, а можна й через кілька років. 

Третій 

спосіб 

представлення 

змісту 

освіти 

– 

спіралеподібний:

 формулюють проблему, до розв'язання 

якої  повертаються  постійно,  розширюючи  й  збагачуючи 
коло пов'язаних з нею знань і способів діяльності з різних 
сфер  людської  діяльності.  Цьому  способу  властиве 
багаторазове  повернення  до  опрацювання  тих  самих 
навчальних тем і доповнення новою інформацією. 

Четвертий  – 

модульний  спосіб.

  Весь  зміст  кожної 

навчальної  теми  як  цілісної  одиниці  змісту  освіти 
перерозподіляють за такими напрямами: 

• орієнтаційний, методологічний (іноді його називають 

світоглядним); 

• змістово-описовий; 
• операційно-діяльнісний; 
• контрольно-перевіряльний.