ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 2480
Скачиваний: 1
78
програм виховання, навчальних програм і підручників.
Окрім формування наукового світогляду, цей принцип
передбачає вироблення в учнів умінь і навичок наукового
пошуку, засвоєння ними способів наукової організації
праці.
4.
Принцип доступності
, врахування вікових та
індивідуальних особливостей учнів. Він означає, що
навчання і виховання повинні враховувати рівень
можливостей учнів, не створювати їм інтелектуальних,
фізичних і моральних перевантажень. За надто
складного змісту, недоступних форм і методів навчання
знижуються мотивація, працездатність, слабшають
вольові зусилля дітей, з'являється надмірна втома. Однак
спрощення змісту знижує інтерес до навчання,
унеможливлює формування вольових зусиль, розвиток
навчальної працездатності, робить проблематичним
розвиваючий вплив навчання загалом.
5.
Принцип
систематичності,
послідовності
.
Реалізується він у різних формах планування (тематичне,
поурочне)
і
написанні
планів,
що
передбачає
формування в учнів навичок раціональної організації
навчальної діяльності, а також такої побудови виховного
процесу, за якої кожний виховний захід є природним і
логічним продовженням попередньої роботи, закріплює і
розвиває досягнуте, піднімає виховання і розвиток на
вищий рівень.
6.
Принцип
свідомості,
активності,
самодіяльності
, творчості студентів у педагогічному
процесі. Сприяє формуванню свідомих, активних,
самостійних і творчих людей. Ігнорування його в
навчанні й вихованні породжує безініціативність,
пасивність, байдужість.
7.
Принцип зв'язку навчання й виховання із
суспільно корисною, продуктивною працею
. Виховує
молодих людей творцями суспільних цінностей. Адже
праця допомагає пізнати себе й інших людей, виховує
79
повагу до себе як до особистості і до тих, хто поруч,
збагачує
соціальним
досвідом,
допомагає
обрати
життєвий шлях і самоствердитися.
8. Принцип наочності.
Передбачає використання
наочності не тільки як засобу ілюстрування, а й для
навчання учнів самостійної роботи з образом, особливо
художнім як джерелом інформації, що містить у собі
загальне й одиничне, особливе й індивідуальне. Така
робота
з
наочністю
загострює
увагу,
розвиває
аналітичність мислення, вміння досягати образного
вираження
різноманітних технічних і суспільних
проблем.
9. Принцип колективного характеру виховання і
навчання
. Зобов'язує до послідовного поєднання
масових, колективних, групових та індивідуальних форм
роботи. Підготовка молодої людини до життя в
суспільстві вимагає нагромадження досвіду праці й
активного громадського життя в трудовому колективі,
оволодіння
навичками
колективістських
відносин
(солідарності, взаємодопомоги, взаємоконтролю, взаємо
вимогливості). Колективні норми виховання і навчання у
поєднанні з груповими й індивідуальними дають змогу
одночасно впливати на маси загалом і на кожну юну
особистість зокрема.
10. Принцип поваги до особистості у поєднанні з
розумною вимогливістю до неї.
Повага і вимогливість
до дитини виховують у неї почуття людської гідності,
формують уявлення про гуманні засади людських
відносин. Педагогічне значення єдності поваги і
вимогливості полягає й у тому, що активна участь у
важливих
громадських
справах,
відповідальність
сприяють самоствердженню, підносять особистість у
власних очах, окрилюють і надихають.
11. Принцип вибору оптимальних методів, форм,
засобів навчання і виховання.
Ґрунтується на
усвідомленні неможливості універсальних підходів до
80
навчання і виховання, які спрацьовують у будь-яких
педагогічних ситуаціях. Успішно вирішити педагогічну
проблему можна різними поєднаннями форм і методів
роботи. Цей принцип відображає демократичність умов
роботи сучасної школи, які дають педагогам право
вибору на науковій основі оптимальних для них умов,
методів, форм і прийомів роботи.
12. Принцип міцності, усвідомленості і дієвості
результатів навчання, виховання і розвитку
. Вимагає
забезпечення
єдності
освітнього,
виховного,
розвиваючого ефекту педагогічного процесу, без чого
неможливі стійкі моральні переконання, розвинуті
навички навчально-пізнавальної діяльності, суспільно
значуща поведінка тощо. Він передбачає необхідність
усвідомлення здобутих знань, орієнтує на формування
дієвих знань, умінь, навичок і способів поведінки.
13. Принцип комплексного підходу до навчання й
виховання.
Виявляється
в
органічних
зв'язках
навчальної, трудової діяльності школярів із формуванням
світогляду, цінних для суспільства мотивів поведінки, з
моральним ставленням до навчання, праці, природи,
себе, інших людей. Комплексний підхід, що забезпечує
єдність організації та результатів виховання і навчання,
втілюється, насамперед, у міжпредметних зв'язках.
Комплексність змісту виховного процесу здійснюється в
програмі виховної роботи, яка передбачає залучення
школярів до всіх видів діяльності. Загалом цей принцип
відображає об'єктивну вимогу забезпечення єдності
навчання, виховання і життя студентів.
У
реальному
педагогічному
процесі
принципи
навчання
і
виховання
реалізуються
в
тісному
взаємозв'язку, взаємозумовлюють один одного,; жоден з
них не може бути задіяний відособлено, тобто без
урахування і використання інших.
81
5.4 Технологія педагогічного процесу
Однією із суттєвих характеристик педагогічного
процесу є його
технологізація —
дотримання змісту і
послідовності навчально-виховних етапів, що потребує
особливої
уваги
до
використання,
розвитку
і
вдосконалення педагогічних технологій.
Педагогічна технологія (грец. techne - майстерність і
logos - слово, вчення) -– сукупність психолого-
педагогічних настанов, які визначають спеціальний
підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів,
засобів (схем, креслень, діаграм, карт) у навчально-
виховному процесі.
ЮНЕСКО
трактує
педагогічну
технологію
як
системний метод створення, застосування процесу
викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і
людських ресурсів і їх взаємодії з метою оптимізації
форм освіти.
Поняття
"педагогічна технологія"
дещо ширше від
поняття "навчальна технологія", оскільки охоплює і
виховні
технології.
У
педагогічній
літературі
використовуються як тотожні поняття "технологія
навчання" і "навчальна технологія". Побутує думка, що
поняття "технологія навчання" є дещо вужчим від
поняття "навчальна технологія", оскільки поняття
"технологія навчання" спонукає розглядати конкретну
технологію, яка дає змогу добре навчати, тобто є
високоефективною, а поняття "навчальна технологія" є
менш цілеспрямованим і дає змогу розглядати різні
технології навчання.
Педагогічна технологія повинна задовольняти наступні
методологічні вимоги:
- концептуальність
(кожній педагогічній технології
повинна бути притаманна опора на певну наукову
концепцію, яка забезпечує філософське, психологічне,
82
дидактичне
і
соціально-педагогічне
обґрунтування
досягнення освітніх цілей);
- системність
(педагогічна технологія повинна мати
всі ознаки системи: логіку процесу, взаємозв'язок усіх
його частин, цілісність);
-
керованість
,
яка
передбачає
діагностичне
планування, проектування процесу навчання, поетапну
діагностику, варіювання засобами і методами з метою
корекції результатів;
- ефективність
(педагогічні технології існують у
конкретних умовах і повинні бути ефективними за
результат тами і оптимальними витратами, гарантувати
досягнення певного стандарту навчання);
- відтворюваність,
що уможливлює застосування
(повторення, відтворення) педагогічної технології в інших
однотипних освітніх установах іншими суб'єктами.
Кожна педагогічна технологія може бути ефективною
за умови психологічної обґрунтованості, практичної
спрямованості. Розробка і застосування будь-якої
педагогічної технології вимагає творчої активності
педагогів і студентів, залучення їх до творчої участі в
розробці технологічного інструментарію: складання
технологічних схем, карт, організації технологічних форм
виховання і навчання. Активність педагога виявляється у
глибокому знанні психологічних особливостей учнів,
внесенні коректив у розгортання технологічного процесу,
в організації взаємних консультацій, взаємоперевірки і
взаємооцінки.
Результат педагогічної технології залежить від рівня
майстерності педагога, його загального розвитку,
загального
психологічного
клімату
в
колективі,
матеріально-технічного оснащення, настроєності учнів.
Загалом педагогічна технологія наближає педагогіку до
точних
наук,
а
педагогічну
практику
робить
організованим, керованим процесом з передбачуваними
позитивними результатами.