Файл: Шабанова ПІДРУЧНИК.pdf

88 

Підготовка 

системологів 

і 

пов'язані 

з 

нею 

організаційні  заходи  (передусім,  розробка  принципово 
нових 

учбових 

планів 

і 

програм) 

забезпечить 

виживаність  і  конкурентоспроможність  вищої  освіти 
України.  

Проте,  сучасні  вимоги  до  якості  фахівців,  що 

випускаються 

вищою 

школою, 

необхідність 

міждисциплінарного  підходу  до  вирішення  складних 
питань, наростання глибини і масштабності проблем при 
обмеженні  термінів  і  ресурсів,  що  відводяться  на  їх 
рішення,  —  усе  це  значущі  чинники,  які  зроблять 
викладання системології необхідним.  

Створення  цілісної,  а  не  суммативної  системи 

освіти, 

орієнтованої  на  всебічне  розкриття  творчих 

здібностей  студентів  і  слухачів,  —  необхідність, 
продиктована  часом.  Окрім  глибоких  професійних 
(предметних)  знань,  умінь  і  навичок  сучасний  фахівець 
повинен  володіти  основами  системних  наук;  бачити 
місце  своєї  предметної  області  у  світі  універсальних, 
системних, закономірностей природи і суспільства; знати 
і  розуміти  міжнародні  стандарти  і  при  необхідності 
впроваджувати  їх  у  свою  діяльність.  Усе  це  повинно 
прискорити  можливості  України  вийти  на  міжнародний 
ринок 

з 

позитивними 

наслідками 

в 

соціально-

економічній сфері.  

Джордж Бернард Шоу якось висловив таку думку: «Не 

багато хто думає частіше, ніж два або три рази на рік. Я 
добився  світової  популярності  завдяки  тому,  що  думаю 
один або двічі в тиждень». Так системне мислення, що не 
випускає  з  поля  уваги  панораму  цілого,  повноту  явищ, 
безліч  чинників,  що  визначають  реалії  навколишнього 
світу є запорукою професійного успіху. 

Так  системне  мислення  —  це  не  лише  процес,  але  і 

навичок,  якому,  як  на  їзді  на  велосипеді,  можна  і  треба 
вчитися  самому.  Людина,  що  опанувала  системне 
мислення, починає жити в іншому, гармонійнішому світі, 

89 

виявляючи  об'єкти  довкілля  в  абсолютно  іншому  світлі, 
іншій реальності, адекватнішій навколишньому світу. Він 
стає  володарем  нескороминущої  духовної  цінності  і 
істотної складової мудрості. Розуміння законів природи і 
суспільства  неможливе  без  методів  системного  аналізу, 
що  дозволяють  формувати  актуальний  світогляд.  Це  і  є 
основа  фундаментальної  підготовки  у  вищій  школі 
незалежно  від  спеціальності  випускника.  Забезпечити 
оптимальний рівень такої підготовки  — одна з основних 
цілей будь-якого університету, академії і ВНЗ.  

6.2  Системний  підхід  до  організації  навчання  у 
вищій школі 
 

Після  ознайомлення  із  загальними  положеннями  та  

теоретичними  доробками  щодо  системного  підходу  у 
вищий  школі  виникає  потреба  у  визначенні  місця  та 
сфери  застосування  системного  підходу  у  ключових 
напрямах  освітнього  процесу.  Особливої  актуальності 
набувають  практичні  форми  застосування  системного 
підходу.  Розглянемо  застосування  системного  підходу  до 
організації 

навчання. 

Для 

конкретизації 

уявлень 

застосування  системного  підходу  буде  представлено  на 
прикладі  процесу  опанування  імовірної  дисципліни  у 
вищому  навчальному  закладі  з  метою  підвищення 
ефективності фахової підготовки. 

В 

сучасних 

наукових 

дослідженнях 

широко 

застосовується  системний  підхід  як  спосіб  вивчення, 
аналізу  й  узагальнення  педагогічних  фактів  і  явищ  у 
діалектичному процесі пізнання. Але застосування такого 
підходу  стосовно  окремих  навчальних  дисциплін  стає 
певною  проблемою  для  викладачів  вищих  навчальних 
закладів.  Між  тим,  саме  системний  підхід  дає 
викладачеві  змогу  вести  викладання  свого  предмету  в 
нерозривному зв'язку з іншими фаховими дисциплінами, 

90 

чітко  визначати  приоритетні  напрямки  викладання, 
структурувати навчальні завдання.  

Визначення  основою  системи  навчання  змістовний  і 

процесуальний компоненти, а межами – мету і результати 
навчання, – дає можливість моделювати цю систему. 

Як  визначено  у  розділі  1,  системи  поділяються  на 

відкриті  й  закриті.  Закритою  вважається  така  система, 
складові елементи якої не зазнають ніяких змін, вона не 
передає і не приймає ніякої енергії (в педагогіці мається 
на  увазі  інформаційна  енергія  чи  нова  інформація). 
Відкритою  ж  системою  вважається  та,  в  якій  має  місце 
обмін матерією, енергією або інформацією між системою 
і оточуючим середовищем (іншими системами). 

Таким  чином,  система  навчання  модельована  та  є 

штучною,  відкритою  системою,  яка  характеризується 
впорядкованістю  та  організацією.  Її  елементи  повинні 
бути чітко виділені, а також визначено зв'язки між ними. 
Функціонування  цієї  системи  має  на  меті  розв'язання 
певних навчально-освітніх завдань. 

Моделювання  системи  навчання  спирається  на 

основні принципи загальної теорії систем. 

Перший  принцип 

вказує  на  те,  що  система  тим 

ефективніша,  чим  вища  її  цілісність,  під  якою 
розуміється  такий  ступінь  зв'язку  елементів  між  собою, 
зміна одного з них викликає зміну в інших або в системі 
в цілому. 

Другий  принцип 

вказує  на  те,  що  ефективність 

системи  залежить  від  ступеня  її  сумісності  з  оточуючим 
середовищем. Система, яка успішно функціонує в одних 
умовах, може виявитися неефективною при переміщенні 
в інші. 

Третій  принцип

  вказує  на  залежність  ефективного 

функціонування  системи  від  її  оптимізації,  під  якою 
розуміється 

ступінь 

відповідності 

організаційного 

компонента тій меті, для досягнення якої вона створена. 

91 

При цьому слід зазначити, що оптимальність, досягнута в 
одних умовах, може не відбутися при інших. 

Щодо вирішення питань організації процесу навчання 

системний  підхід  дає  можливість  проаналізувати  багато 
факторів,  які  враховувалися  під  час  розробки  системи 
курсу  та  створення  навчальної  програми.  Послідовність 
проведення 

системного  аналізу  щодо  організації 

навчання наступна

:  



формулювання 

кінцевої 

мети 

навчання, 

визначення вихідного рівня знань студентів;  



відбір змісту навчального матеріалу; 



розробка 

конкретної 

технології 

організації 

навчального процесу; 



здійснення навчання;  



проведення контрольних замірів,  аналіз  та  оцінка 
результатів. 

Таким  чином,  системний  підхід  до  організації 

навчання  включає  в  себе:  аналіз  вихідних  умов  (мети 
навчання,  складу  студентських  груп,  змісту  програми 
курсу  тощо);  розробку  системи  навчальних  матеріалів  та 
технологію  їх  використання  з  наступною  перевіркою  і 
внесенням  необхідних  коректив;  заключну  перевірку  й 
оцінку системи. 

Системний  підхід  дозволяє  визначити  перспективи 

навчання,  його  основні  взаємодіючі  компоненти  з 
урахуванням  провідних  тенденцій  суспільного  розвитку; 
реальні  потреби  і  можливості  суб’єктів  навчання, 
координацію  і  субординацію  таких  великих  систем  як 
освіта,  наука  і  техніка;  формування  нової  людини  як 
громадянина, 

особистості 

творчого 

викладача 

і 

громадського діяча. 

Системний  підхід  дозволяє  відобразити  не  тільки 

кількісне,  а  й  якісне  зростання  освіти  взагалі,  оскільки 
дає  можливість  прогнозувати  освітні  процеси  з 
урахуванням  вимог  суспільства  до  освіти,  якісних 

92 

зрушень  у  науці,  у  змісті  та  методах  освіти  на  всіх  її 
рівнях. 
 

6.3  Системний  підхід  до  організації  науково-
дослідної роботи студентів 
 

У  будь-якій  діяльності  можна  досягти  бажаних 

результатів лише за умови дотримання певної системи, а 
у  процесі  розв´язання  нових,  творчих  завдань  —  уміння 
моделювати необхідні системи. Тому в педагогічній науці 
слід особливо ретельно підходити до організації  науково-
дослідної роботи на засадах системності. 

Не варто думати, що для здійснення науково-дослідної 

роботи  студентів  необхідно  моделювати  якусь  окрему 
систему.  Навпаки,  науково-дослідна  робота  є  складовою 
навчально-виховної  роботи,  професійної  підготовки 
взагалі.  Вже  з  першого  курсу  студентів  необхідно 
залучати  до  посильних  наукових  досліджень.  Першим 
етапом цієї роботи має стати опрацювання специфічного 
пропедевтичного 

курсу 

"Методологія 

наукових 

досліджень". 

Тут 

треба 

враховувати 

особливості 

конкретної  спеціальності.  При  опануванні  методами 
досліджень  один  підхід  має  бути  у  навчальній  роботі  зі 
студентами-філологами  чи  майбутніми  істориками; 
інший — у підготовці до наукових досліджень студентів-
біологів, фізиків та ін. 

У  процесі  підготовки  робочих  навчальних  програм  з 

основних  дисциплін  необхідно  передбачати  певні  види 
робіт,  спрямовані  на  виконання  студентами  наукових 
досліджень з поступовим їх ускладненням від першого до 
випускного  курсу.  Варто  забезпечувати  при  цьому 
узгодженість  і  систему  на  міжпредметному  рівні. 
Особливо,  коли  це  стосується  навчальних  дисциплін 
окремих  циклів.  Наприклад,  ця  узгодженість  потрібна 
при  вивченні  таких  дисциплін,  як  вікова  фізіологія,