Файл: Шабанова ПІДРУЧНИК.pdf

83 

Питання для контролю засвоєння знань 

1.

Надайте  визначення  «педагогічного»    та  «навчально-
виховного процесу». Чи можна вважати педагогічний 
процес системою?  

2.

Що або Хто може вважатися суб’єктами та об’єктами 
педагогічного  процесу?  Наведіть  приклади.  Які 
зв’язки  встановлюються  між    суб’єктами  та 
об’єктами педагогічного процесу? 

3.

Які існують суперечністі педагогічного процесу? 

4.

Означте етапи вирішення педагогічних проблем?  

5.

Що 

таке 

закономірність? 

Які 

закономірності 

педагогічного процесу Ви вважаєте визначальними?  

6.

Що  таке  принципи  педагогічного  процесу?  На  які 
принципи 

спирається 

цілісність 

педагогічного 

процесу?  

7.

Що  таке  педагогічна  технологія?  Чим  педагогічна 
технологія відрізняється від навчальної технології?  

8.

Надайте  характеристику  основним  методологічним 
вимогам педагогічних технологій? 
 

Література 

1.

Ващенко 

Г. 

Загальні 

методи 

навчання: 

Підручник  для  педагогів.  –  Видання  перше.  –  К.: 
Українська Видавнича Спілка, 1997.  

2.

Гончаренко 

С. 

Український 

педагогічний 

словник. – К.: Либідь, 1997. 

3.

Дичківська 

І.М. 

Інноваційні 

педагогічні 

технології:  Навч.  посіб.  для  студентів  вищих  навч. 
закладів  /  І.М.  Дичківська.  –  К.:  Академвидав,  2004.  – 
334 с. 

4.

Діалог  культур  і  духовний  розвиток  людини: 

Матеріали 

Всеукраїнської 

науково-практичної 

84 

конференції.  -  К.,  1995.  Лихачев  Б.  Т.  Педагогика.  -  М., 
1996. 

5.

Кайдалова 

Л.Г., 

Мнушко 

З.М. 

Модульна 

технологія  навчання:  Навч.метод.  посіб.  для  викладачів 
та студ. вищ. навч. закл. / Л.Г.Кайдалова, З.М.Мнушко – 
Х.: Вид-во НФАУ; Золоті сторінки, 2002. – 86 с. 

6.

Освітні 

технології: 

Навчально-методичний 

посібник / За ред. 0. М. Пехоти. - К., 2002. 

7.

Селевко  Г.  К.  Современные  образовательные 

технологии: 

Учебное 

пособие. 

- 

М.: 

Народное 

образование, 1998. 

8.

Слєпкань  З.І.  Наукові  засади  педагогічного 

процесу  у  вищій  школі:  навч.  посіб.  /  З.І.Слєпкань  –  К.: 
Вища шк., 2005. – 239 с. 

85 

6.

ПРАКТИЧНЕ  ЗАСТОСУВАННЯ  СИСТЕМНОГО 

ПІДХОДУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ  

 
6.1  Основи  системного  мислення  в  сучасній 

педагогіці  

Системне  мислення  є  основою  будь-якого  напрямку 

науки. Завдяки системному мисленню формуються теорії 
та 

реалізується 

практика 

наукових 

досліджень. 

Особливістю  системного  мислення  виступає  критичний 
погляд  на  процес  чи  явище,  наявність  достатнього 
підґрунтя  для  доведень  відносної  істини  та,  як  не 
парадоксально,  –    сумнів  та  міркування  як  умова 
розвитку  науки.  Саме  тому  у  сучасному  освітянському 
просторі  системне  мислення  фрмує  підгрунття  для 
інноваційних поглядів на систему освіти та педагогіки.  

«Педагогіка  —  термін  оманливий»  —  стверджував 

Карлос  Э.  Оливера,  науковий  консультант  Управління 
планування  вищої  освіти  (Аргентина)  і  Міносвіти  Коста-
Ріки,  експерт  ЮНЕСКО    [5].  Тоді  як  термін  «педагогічні 
науки»  розкриває  специфіку  дисципліни,  оскільки 
головним  чином  співвідноситься  з  науковим  знанням  не 
за  освітою,  а  по  проблемах  суспільства,  економіки, 
екології тощо, пов'язаним з сферою освіти. Навіть термін 
«наука  про  освіту»  не  підходить:  предметом  наукового 
вивчення  є  складна  інституціональна  реальність,  яка 
сама  по  собі  вимагає  багатодисциплінарного  підходу. 
Нарешті, якщо використовувати слово 

«освіта», це буде 

семантичним  нонсенсом:  освіта  —  це  сфера  і  вид 
діяльності,  а  не  знання

,  так  само  як  суспільство  —  не 

соціологія,  мова  —  не  лінгвістика,  а  тварини  —  не 
зоологія.  Виходячи  з  попередньої  логіки  система  освіти 
потребує інтегрованого підходу як запоруки цілісності та 
всеохоплення  аспектів  системи  освіти. 

Причин  для 

інтегрованого  підходу

  до  освіти  багато,  назвемо  три 

основних:  

86 

1. 

Створення єдиної методологічної системи

Розробка  систем  менеджменту  якості  (СМК)  продукції  і 
послуг відповідно до ISO 9000 має на увазі конкретність 
напряму,  спеціальності  випускника  університету.  Нині 
диференціація  в  підготовці  фахівців  здійснюється  по 
різних  підставах.  Виділимо 

три  види  спеціалізації 

кадрів

,  що  готуються  вищою  школою: 

професійна 

спеціалізація

  (педагог,  юрист,  еколог,  економіст, 

інженер  і  тому  подібне); 

функціональна  спеціалізація

(дослідник, конструктор, технолог, експлуатаційник і ін.); 

об'єктна 

спеціалізація

(машинобудівник, 

приладобудівник, енергетик тощо). 

2. 

Необхідність актуалізації алгоритмів  

Сьогодні,  коли  численні  державні  освітні  стандарти 

на кожен напрям або спеціальність буквально заполонили 
МОН  України  та  його  інститути,  актуальна  пропозиція 
профільного 

міністерства 

щодо 

обмеження 

цієї 

«нормативності»  та  введення  в  освітянський  простір 
автономної  траєкторії  розвитку  ВНЗ.  Нормативність 
виступає 

деякою 

зовнішньою 

і 

знеособленою 

«правильністю», яка нівелює специфіку об'єкта діяльності 
різних  освітніх  установ  і  в  той  же  час  принижує  творчу 
активність  суб'єкта.  Евристичність  як  особливість 
методологічного  рівня  пізнання,  навпаки,  припускає 
орієнтацію  на  істинність  і  плідність,  вимагаючи 
активності і творчості.  

Некритичне 

використання 

в 

роботі 

деяких 

нормативних  алгоритмів  і  сліпе  наслідування  приписів, 
що  є  наслідком  низької  методологічної  культури,  здатні 
істотно  понизити  ефективність  праці  фахівців  і  навіть 
принести,  в  окремих  випадках  (особливо  в  умовах 
прискорення  соціально-економічного  розвитку  країни), 
певний збиток інтересам справи.  

3. 

Універсальність застосування

З  урахуванням  системно-управлінської  підготовки 

потрібно  готувати  в  Україні  не  лише  фахівців,  але  і  (з 

87 

деяким  рівнем  узагальнення)  керівників  різних  рівнів, 
від  апарату  Президента  України,  Верховної  Ради    до 
керівників  науково-виробничих  фірм,  підприємств  і 
організацій.  Без  системно-управлінської  підготовки  і 
перепідготовки  не  можна  допускати  претендуючих 
фахівців  до  керівництва  фірмою,  галуззю,  територією  і 
державою. 

Кожна  з  цих  форм  спеціалізації  характеризується  як 

провідним  способом  освоєння дійсності, так і особливою 
системною  сукупністю  методів  діяльності  і  профілем 
методологічної  оснащеності  фахівців.  У  зв'язку  з 
проблемною  ситуацією,  що  склалася,  потрібно  ставити 
завдання  розробки  єдиної  методологічної  системи 
менеджменту  якості,  елементи  і  ідеї  якої  можна  буде 
надалі 

розповсюдити 

на 

будь-яку 

спеціальність. 

Вирішивши  поставлене  завдання,  ми  заощадимо 
астрономічну  кількість  витрат  трудових,  матеріальних  і 
фінансових ресурсів.  

Таким чином, усі положення і практичні рекомендації 

пов'язані  з  аспектами  нового  мислення  і  мають 

одну 

загальну  методологічну  основу  —  системний  аналіз.

Враховуючи  його  виняткову  важливість,  доцільно 
перебудувати  усю  структуру  існуючої  освітньої  системи 
на  що  і  спрямовані  ініціативи  оновленого  Міністерства 
освіти  та  науки  України.  В  зв’язку  з  цим  виникає 
потреба  у  формуванні  методологічних  основ  та  їх 
втілення у освітянську практику глобально нової по своїй 
структурі 

кафедру  системології, 

  де  будуть  готуватися 

системологи-професіонали 

у 

соціально-економічних, 

наукових,  промислових  та  адміністративних  структурах. 
Вона  може  стати  мозковим  центром  теоретичної  і 
практичної 

роботи 

будь-якого 

університету 

по 

подальшому  розвитку  соціально-економічного  і  науково-
технічного  прогресу,  організації  планомірного  переходу 
до системологічної освіти як іноваціному рівню освіти.