ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 2474
Скачиваний: 1
23
По характеру взаємин системи і середовища системи
діляться на
закриті
— замкнуті (до них не поступає і з
них не виділяється речовина, відбувається лише обмін
енергією)
і
відкриті
—
незамкнуті
(постійно
відбуваються введення і виведення не лише енергії, але і
речовини). За другим законом термодинаміки, кожна
закрита система кінець кінцем досягає стану рівноваги,
при якому залишаються незмінними усі макроскопічні
величини системи і припиняються усі макроскопічні
процеси (стан максимальної ентропії і мінімальної вільної
енергії). Стаціонарним станом відкритої системи є
рухлива рівновага, при якій усі макроскопічні величини
залишаються незмінними, але безперервно тривають
макроскопічні процеси введення і виведення речовини.
Поведінка названих класів систем описується за
допомогою диференціальних рівнянь, завдання побудови
яких вирішується у математичній теорії систем.
Якщо звернутися до історії розвитку науки, то ми
побачимо, що наукові знання перебувають в дуальній
взаємодії статики і динаміки. З одного боку, досягнення
людства вимагають певної систематизації, фіксації в
закінченій системі, представленій у вигляді теорії, з іншої
– статичність тієї або іншої теорії вимагає постійного
розширення, тобто отримання нових знань у вигляді
динамічної мінливості, вже сталих систем. Говорячи про
мислення, ми маємо на увазі отримання, відкриття
чогось нового. Старе, відоме, системно організоване вже
не можна помислити, воно вже одного разу було
помислиме, тобто відкрите як щось нове. Його можна
тільки
знати.
І
тому
система
доповнюється,
розширюється і, нарешті, якісно трансформується в нові
знання і нові підходи.
24
4.6
Складові системи
У розумінні того, що таке система, вирішальну роль
відіграє
значення
слова
"
елемент".
Критерійна
властивість елементу – його необхідна безпосередня
участь в створенні системи: без нього, тобто без якого-
небудь одного елементу, система не існує.
Елемент є
далі нерозкладний компонент системи.
Якщо узяти,
приміром, людський організм, то окремі клітини,
молекули і атоми не виступатимуть його елементами;
ними виявляються нервова система в цілому, кровоносна
система, травна система і тому подібне (по відношенню
до системи "організм" точніше буде назвати їх
підсистемами).
Що
стосується
окремих
внутрішньоклітинних утворень, то вони можуть бути
підсистемами клітин, але не організму; по відношенню до
системи "організм" вони – компонент його змісту, але не
елемент, не підсистема.
Поняття
"
підсистема"
вироблено
для
аналізу
складноорганізованих систем, що само розвиваються,
коли між елементами і системою є "проміжні" комплекси,
складніші, ніж елементи, але менш складні, ніж сама
система. Вони об'єднують у собі різні частини (елементи)
системи, у своїй сукупності здатні до виконання єдиної
програми системи. Як елемент системи, підсистема, у
свою чергу, виявляється системою по відношенню до
елементів, її складових. Аналогічно має місце відношення
між поняттями "система" і "елемент": вони переходять
один в одного. Інакше кажучи, система і елемент
відносні. З цієї точки зору уся матерія уявляється
нескінченною системою систем. "Системами" можуть
бути системи стосунків, детерміацій тощо.
Структура
– це сукупність стійких відношень і
зв'язків між елементами. До цього включається загальна
організація елементів, їх просторове розташування,
зв'язки між етапами розвитку тощо.
25
За своєю значимістю системи зв'язків елементів
(навіть стійкі) неоднакові: одні малоістотні, інші істотні,
закономірні.
Структура – це закономірні зв'язки
елементів.
Серед закономірних найбільш значущі –
інтегруючі зв'язки
(чи інтегруючі структури). Вони
обумовлюють інтегрованість сторін об'єкту.
Постає питання - чим визначається якість системи –
елементами
чи
структурою?
Деякі
філософи
стверджують, що якість системи детермінується,
передусім, зв'язками усередині системи. Представники
школи структурно-функціонального аналізу, очолюваної
Т. Парсонсом, поклали в основу концепції суспільства
"соціальні дії" і зфокусували увагу на функціональних
зв'язках, їх описі, виявленні структурних феноменів. При
цьому поза увагою залишилися не лише причинні
залежності, але і самі субстратні елементи. У області
лінгвістики теж можна зустріти напрям, що абсолютизує
роль структури в генезисі якості систем.
Але, якою б значною не була роль структури в
обумовленні природи системи, першорядне значення
належить все ж таки елементам. Елементи визначають
сам характер зв'язку усередині системи. Інакше кажучи,
природа і кількість елементів обумовлюють спосіб
(структуру) їх взаємозв'язку. Одні елементи детермінують
одну структуру, інші – іншу. Елементи – матеріальний
носій зв'язків і відношень, що становлять структуру
системи. Отже, якість системи визначається, по-перше,
елементами (їх природою, властивостями, кількістю) і,
по-друге, структурою, тобто характером їх зв'язку,
взаємодії. Немає і не може бути "чистих" структур у
матеріальних
системах
(вони
можливі
тільки
в
абстракції), як не може бути і "чистих" елементів.
Матеріальні системи суть єдність елементів і структури. З
цієї точки зору структуралізм, як світогляд, однобічний, а
тому є помилковим баченням світу.
26
Питання для контролю засвоєння знань
1.
Що таке система?
2.
Коли в європейській науці склалося наукове
уявлення про систему?
3.
Як в історії філософії формування уявлень про
систему було пов’язано з світоглядною позицією
часу?
4.
Які типи систем Ви знаєте?
5.
Які принципи покладено в основу формування
системи?
6.
За якими ознаками розрізняються системи?
7.
Наведіть
приклади
закритих
та
відкритих,
динамічних та статичних, складних та простих
систем.
8.
Що таке підсистема? В яких відносинах вона
знаходиться з системою?
9.
Що таке структура системи? При яких умовах вона
може змінюватися?
10.
Що таке семіотика?
11.
Надайте визначення поняттю «цілісність».
12.
Наведіть приклади ієрархічності системи?
Література:
1.
Аверьянов
А.
Н.
Система:
философская
категория и реальность. — М., 1976.
2.
Аверьянов А. Н. Системное познание мира:
Методологические проблемы. — М.: Политиздат, 1985.
3.
Акофф Р. О природе систем // Изв. АН СССР.
Сер. Техн. кибернетика. — М., 1971.
4.
Берталанфи Л. фон
.
История и статус общей
теории систем // Системные исследования. — М.: Наука,
1973.
27
5.
Перегудов Ф. И., Тарасенко Ф. П. Введение в
системный анализ: Учеб. пособ. для вузов. — М.: Высш.
шк., 1989.
6.
Садовский В. Н., Основания общей теории
систем, М., 1974;
7.
Садовский
В.,
Юдин
Э.
Система
//
Философская энциклопедия. — М., 1970. — Т. 5.
8.
Смирнов
С.
Н.
Элементы
философского
содержания понятия «система» как ступени развития
познания и практики // Системный анализ и научное
познание. — М., 1978.
9.
Спицнадель В. Н. Основы системного анализа:
Учеб. пособ. — СПб.: Бизнес-пресса, 2000.
10.
Тюхтин В. С. О подходах к построению общей
теории систем // Системный анализ и научное знание. —
М., 1969.
11.
Холл А. Д., Фейджин Р. Е. Определение понятия
системы // Исследования по общей теории систем. — М.,
1969.