ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 2478
Скачиваний: 1
33
2.2 Основні визначення системного підходу
Основоположниками системного підходу є: Л. фон
Берталанфі, О. О. Богданов, Г.Саймон, П.Друкер,
А.Чандлер. У межах їх досліджень сформувалися основні
поняття методології системного підходу, такі як:
— сукупність елементів і зв'язків між ними.
— спосіб взаємодії елементів системи за
допомогою певних зв'язків (картина зв'язків і їх
стабільностей).
— динамічна зміна системи в часі.
— положення системи щодо інших її положень.
переорганізації елементів системи, коли ціле стає більше
простої суми частин.
ітераційний процес отримання серії системних ефектів з
метою підвищення ефектиності досягнення прикладної
мети
в
рамках
заданих
обмежень.
Структурна
оптимізація практично досягається за допомогою
спеціального алгоритму структурної переорганізації
елементів системи. Розроблена серія імітаційних моделей
для демонстрації феномену структурної оптимізації і для
навчання.
Основні припущення системного підходу
1.
У світі існують системи.
2.
Системний опис істинний.
3.
Системи взаємодіють одна з одною, і, отже, все
в цьому світі взаємопов'язано.
4.
Отже, світ — це також система.
2.3 Аспекти системного підходу
Розгорнуте визначення системного підходу полягає у
тому, що це підхід, при якому будь-яка система (об'єкт)
34
розглядається як сукупність взаємозв'язаних елементів
(компонентів), що має вихід (ціль), вхід (ресурси), зв'язок
із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок. Це
найскладніший підхід. Системний підхід є формою
накладення теорії пізнання і діалектики з дослідженням
процесів, що відбуваються в природі, суспільстві,
мисленні. Його суть полягає в реалізації вимог загальної
теорії систем, згідно з якою кожен об'єкт у процесі його
дослідження повинен розглядатися як велика і складна
система і, одночасно, як елемент більш загальної
системи.
Це визначення системного підходу включає також
обов'язковість вивчення і практичного використання
наступних восьми його аспектів:
1.
системно-елементного
або
системно-
комплексного, який полягає у виявленні елементів-
складових даної систему. В усіх соціальних системах
можна виявити речові компоненти (засоби виробництва і
предмети споживання), процеси (економічні, соціальні,
політичні, духовні і т. д.) тощо, науково-усвідомлені
інтереси людей і їх спільнот;
2.
системно-структурного
,
який полягає у
з'ясуванні внутрішніх зв'язків і залежностей між
елементами даної системи, що дозволяє отримати
уявлення
про
внутрішню
організацію
(будову)
досліджуваної системи;
3.
системно-функціонального
, який потребує
виявлення функцій, для виконання яких створені і
існують відповідні системи;
4.
системно-цільового
,
який означає необхідність
наукового визначення цілей і подцілей системи, їх
взаємних зв'язків між собою;
5.
системно-ресурсного
,
який
полягає
в
ретельному
виявленні
ресурсів,
потрібних
для
функціонування системи, для вирішення системою тієї
чи іншої проблеми;
35
6.
системно-інтеграційного
,
який полягає у
визначенні сукупності якісних властивостей системи, що
забезпечують її цілісність і особливість;
7.
системно-комунікаційного
,
який
означає
необхідність виявлення зовнішніх зв'язків даної системи
з іншими, тобто, її зв'язків з навколишнім середовищем;
8.
системно-історичного
,
який
дозволяє
з'ясувати умови в часі, що вплинули на виникнення
досліджуваної системи, пройдені нею етапи, сучасний
стан, а також можливі перспективи розвитку.
Питання для контролю засвоєння знань
1.
Надайте визначення поняттю «системний підхід»
2.
Яким чином системний підхід використовується як
методологія в науці?
3.
Хто з науковців одним з перших використовували
системний підхід у педагогіці?
4.
Які науки, наукові напрямки визнано джерелом
системного підходу?
5.
Надайте філософське розуміння змісту методології
«системний підхід».
6.
Яким чином системний підхід пов’язаний з
моделюванням?
7.
Назвіть основні принципи системного підходу?
8.
Наведіть 8 основних аспектів системного підходу?
9.
Що таке процес? Як процесуальність пов’язана з
системним підходом?
10.
На які основні припущення спирається методологія
системного підходу?
11.
Що таке гомогенність?
12.
Які причини поширення системних досліджень у 2-
ій половині ХХ ст.?
13.
Наведіть приклад системного підходу у педагогіці.
36
Література
1.
M.W.Neil. An operational and systems approach to
research tegy in educational technology // Aspects of
educational technology, vol. 111, L, 1970
2.
Гончаренко С.У. Український педагогічний словник.
– К.: Либідь, 1997. – 374 с.
3.
Дослідження з загальної теорії систем /За ред.
В.М.Садовського. – М.: Прогрес, 1969. – 382 с.
4.
Ильина Т.А. О применении системного подхода к
вопросам
организации
обучения
в
зарубежной
педагогике // Советская педагогика, 1973. – № 3. –
С.127-136.
5.
Логика и методология системных исследований.
— Киев; Одесса: Выща шк., Головное изд-во, 1977.
6.
Перегудов Ф. И., Тарасенко Ф. П. Введение в
системный анализ: Учеб. пособ. для вузов. — М.: Высш.
шк., 1989.
7.
Плиско К.М. Принципи, методи і форми
навчання української мови (теоретичний аспект). –
Харків: Основа, 1995. – 240 с.
8.
Садовский В.Н.
Основания обшей теории систем.
М., 1974;
9.
Спицнадель В. Н. Основы системного анализа:
Учеб. пособ. — СПб.: Бизнес-пресса, 2000.
10.
Уемов А. И. Системный подход и общая теория
систем. — М.: Мысль, 1978.
37
3. ОСВІТА ЯК СИСТЕМА
3.1 Визначення освіти як системи
В
сучасних
наукових
дослідженнях
широко
застосовується системний підхід як спосіб вивчення,
аналізу й узагальнення педагогічних фактів і явищ у
діалектичному процесі пізнання. Але застосування такого
підходу стосовно безпосереднього розуміння сутності
освіти стає певною проблемою для викладачів вищих
навчальних закладів. Між тим, саме розуміння освіти як
системи та використання в
освітній діяльності
системного підхіду дає викладачеві змогу здійснювати
свою професійну діяльність у нерозривному зв'язку з
зовнішніми та внутрішніми системами, чітко визначати
приоритетні
напрямки
викладання,
структурувати
навчальні завдання тощо.
Освіта – процес розвитку і саморозвитку людини, що
залежить від оволодіння соціально вагомим досвідом
людства і втілений у знаннях, уміннях, творчій діяльності
та емоційно-ціннісному ставленні до світу.
Освіта як система, що набуває розвитку та
еволюційного становлення, може бути визначена як
сукупність елементів, що обумовлюють її особливість, а
саме як сукупність:
системи знань (про природу, суспільство, техніку,
людину, космос), що розкриває картину світу;
досвіду здійснення відомих для людини способів
діяльності;
досвіду творчої діяльності з розв'язання нових
проблем, що забезпечує подальшого розвитку культури,
науки й суспільства;
досвіду ціннісного ставлення до світу.
Академік С. У. Гончаренко під освітою розуміє
духовне обличчя людини,
яке складається під впливом
моральних і духовних цінностей, що є надбанням її