ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 2551
Скачиваний: 1
28
2
.
СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ СИСТЕМНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ
2.1 Системний підхід як методологія
Поняття "системний підхід" починає функціонувати у
30-ті роки ХХ ст., у зв'язку з дослідженнями в галузі
природничих наук (Л. фон Берталанфі). Стосовно
педагогічних досліджень термін "системний підхід" почав
застосовуватися в 60-ті роки ХХ ст. західними вченими,
які розробляли стратегії досліджень у галузі педагогічних
технологій
(Р.Андертон,
Дж.
Майлсон,
М.Нейл,
Н.Сільверн, С.Фагел, А.Холл та ін.). Так, М.Нейл зазначав,
що системний підхід в "технології" навчання являє собою
особливий метод дослідження, що застосовується для
знаходження ефективних способів вивчення, планування
та організації педагогічних ситуацій на практиці [1].
Т.О.Ільїна відмічає, що західні дослідники по-різному
визначали межі функціонування системного підходу.
Англійський журнал "Наочне навчання" пропонував
визначати системний підхід як принцип програмового
навчання, американські вчені вважали, що "системний
підхід
являє
собою
застосування
методики
програмування до різноманітних ситуацій навчання з
використанням різних способів подання навчальної
інформації
(за
допомогою
фільмів,
діафільмів,
звукозаписів)" [4].
На лондонській конференції (1969 р.) було розроблено
документ, у якому названо джерела застосування
системного підходу: кібернетика і загальна теорія систем,
з яких було взято поняття про саморегуляцію систем;
теорія інформації і комунікації, яка озброїла дослідників
концепціями передачі даних різними каналами зв'язку;
застосування системного аналізу при розробці програм
управляння для ЕОМ; розробка навчального обладнання,
що
забезпечувало
комплексне
застосування
різноманітних
технічних
засобів
навчання,
які
29
базувалися на концепціях гештальтпсихології [4]. Пізніше
дослідники намагалися упорядкувати термінологію та
визначити галузі, в яких системний підхід може бути
застосовано для розв'язання конкретних завдань
навчання.
Вітчизняні дослідники у галузі методології системних
досліджень
(І.Блауберг,
В.Садовський,
Е.Юдін)
зазначають,
що
помітне
поширення
системних
досліджень
пояснювалося,
принаймні,
трьома
причинами: по-перше, більшість наукових дисциплін –
психологія, лінгвістика, соціологія, логіка та ін. – суттєво
трансформували предмети свого дослідження. У цій
якості тепер виступають різноманіття взаємопов'язаних
елементів, які можна розглядати як цілісні утворення.
По-друге, зростання технічного прогресу, широке
впровадження
автоматизації
та
комп'ютеризації
призвели до того, що головним об'єктом сучасного
технічного проектування та конструювання виявилися
системи управління, які за своєю структурою та за
процесом створення виступають як типові зразки
системних об'єктів. І нарешті, по-третє, усвідомлення
факту широкого впровадження у сучасну науку і техніку
системних досліджень посилило увагу до проблематики
загальної теорії систем.
У філософському плані системний підхід означає
формування системного погляду на світ, який бере за
основу
ідеї
цілісності,
складної
організованості
досліджуваних об'єктів та їхньої внутрішньої активності
й динамізму. Ці ідеї почерпаються системним підходом з
діалектико-матеріалістичної картини світу і означають
певний розвиток як філософського розуміння дійсності,
так і принципів його пізнання [8].
З філософським обґрунтуванням системного підходу
тісно пов'язана його логіко-методологічна проблематика.
До цього, насамперед, належить побудова певних
30
специфічних системних понять, зокрема поняття
"система".
Термін "система" використовується в науковій
літературі у різних значеннях. Під системою розуміють
іноді сукупність предметів, іноді форму, вид і т. ін. Так,
В.М.Садовський зазначає, що найчастіше цей термін
вживається для позначення упорядкованої кількості
елементів. Саме в цьому значенні, зазначає він, говорять
про мову як систему, про молекулу як певну складову
системи [8]. Український педагогічний словник дає таке
визначення: "Система – це комплекс елементів, що
знаходяться у взаємодії, це різноманіття об'єктів разом з
відношеннями між об'єктами та їх атрибутами" [2]. А
системний підхід трактується як "напрям у спеціальній
методології науки, завданням якого є розробка методів
дослідження й конструювання складних за організацією
об'єктів як систем. Системний підхід у педагогіці
спрямований на розкриття цілісності педагогічних
об'єктів, виявлення в них різноманітних типів зв'язку та
зведення їх у єдину теоретичну картину. Наприклад, як
систему
можна
розглядати
будь-яку
пізнавальну
діяльність, а її складовими виступатимуть сам суб'єкт
пізнання (особистість), процес пізнання, продукт
пізнання, мета, умови, в яких перебуває система. У свою
чергу, складові системи – підсистеми – можна розглядати
як самостійні системи" [2].
Таким чином, системний підхід – це важливий
методологічний засіб наукового пізнання. Він дає змогу
здійснити поділ складних явищ дійсності на частини або
елементи, визначити способи організації окремих частин
(елементів) системи в єдине ціле, взаємопідпорядкувати
елементи системи і їх взаємодію. Він реалізує на практиці
принцип цілісного розгляду явищ у взаємозв'язку. Згідно
з цим підходом навчання риторики досліджується як
цілісна система, компонентами якої є мета, зміст,
методи, засоби, форми і результати навчання. Останнім
31
властиві внутрішні зв'язки, внаслідок яких виникає нова
якість, не притаманна окремим елементам. Зміна одного
чи кількох компонентів може вплинути на характер усієї
системи навчання.
Системний підхід зумовлює моделювання, яке має в
своїй основі операцію абстрагування. Завдяки цій
операції на базі спільності структури і функції
створюється образ досліджуваного об'єкта у вигляді
графічних таблиць і схем, математичних формул тощо.
Відомий філософ В.А.Штофф визначає модель як
систему, яка відображає й відтворює об'єкт дослідження
і здатна заступати його так, що вивчення цієї системи
дає нам нову інформацію про об'єкт. Моделювання дає
змогу наочно уявити об'єкт, проникнути в його глибину,
розпізнати складові елементи й описати важливі
теоретичні питання досліджуваної проблем [7].
Таким чином,
систе
мний підхі
д
Systems
thinking
— системне мислення) це напрям методології
досліджень, який полягає у вивченні об'єкта як цілісної
множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між
ними, тобто розгляд об'єкта як системи.
Ефективність системного підходу залежить від
характеру
застосовуваних
загальносистемних
закономірностей,
що
встановлюють
зв'язок
між
системними параметрами. У сьогоденні на основі
узагальнення різних варіантів системного підходу
створюються умови для побудови загальної теорії про
системи — системології. Виникнення і поширення
системного підходу зумовлено кризою елементаризму і
механіцизму у зв'язку із ускладненням завдань науки і
практики.
Основні системні параметри
Об'єкти як системи досліджують за допомогою
особливих властивостей —
системних параметрів
, таких
як:
простота,
32
складність,
надійність,
гомогенність, тощо. Гомогенність — це властивість
відбору, дані якого групуються навколо середньої
арифметичної.
Основні характеристики щодо інформації
неповнота
невизначеність
неоднозначність
і інші НЕ-...
Основні принципи системного підходу
Цілісність,
яка дозволяє розглядати систему
одночасно і як єдине ціле, і як підсистему рівнів, що
знаходяться вище.
Ієрархічність побудови
, тобто наявність множини
(принаймні двох) елементів, які розташовані на основі
підпорядкування елементів нижчого рівня елементам
вищого рівня. Реалізацію цього принципу добре видно на
прикладі будь-якої конретної організації, яка являє собою
взаємодію двох підсистем: керуючої і керованої. Одна
підпорядковується іншій.
Структуризація,
яка
дозволяє
аналізувати
елементи системи і їх взаємозв'язки в рамках конкретної
організаційної
структури.
Як
правило,
процес
функціонування системи обумовлений не стільки
властивостями
її
окремих
елементів,
скільки
властивостями самої структури.
Множинність,
яка дозволяє використовувати
множину кібернетичних, економічних і математичних
моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.
Системність
— властивість об'єкта мати усі ознаки
системи.