Файл: Ответы по муз. пед. высшей школы с сайта.docx

Другая классификация – различает типы творческих личностей. К. А. Мартинсен заявил о том, что худож. достижения на инструменте возможны, когда физич. и психич. начала исполнителя находятся в психофизическом единстве. Если у исполнителя господствующим центром явл. звукотворческая воля, то ему ясна картина того, что он хочет слышать, а физической части аппарата остается только подчиниться. Но только на иррациональной основе (когда интеллект и логика – на второстепенном плане) звукотворческая воля найдет свою технику. Т. о., звукотв. воля - сознательная воля к худож. достижению, то,что музыкант ощущает в себе как первичную силу (она для него – нечто целое, неделимое).Мартинсен выделил 3 типа звукотворящей воли (он подразумевал пианистов-исполнителей, но в принципе типология подходит для исполнителей на различных инструментах): классическая (статическая, объективная: внутренний покой, взвешивание, отмеривание явл. сущностью души классич. склада, рисунок для него важнее краски), романтическая (экстатическая, субъективная: взрывание статич. законов мечтами, упоением, краска для это го типа – в центре внимания), экспансивная (экспрессионистская, устремленная от объекта и субъекта к законам Вселенной, мышление крупными плоскостями, уход от чувственной красоты). Каждый тип снабжен техникой, подходящей для его созидательной воли. Также Мартинсен выделяет 6 элементов зв. воли: звуковысотная воля, звукотембровая воля, линиеволя, ритмоволя, воля к форме (более муз.-формальная сторона) и формирующая воля (относ. к индивид. содержанию муз. исполнения, от нее зависит убедительная сила исполнения).

(В ЭТОТ ВОПРОС МОЖНО ДОБАВИТЬ И ТЕМПЕРАМЕНТЫ)

Работа педагога – почти всегда импровизация. Чтобы действительно научить, необходимо уметь чувствовать общее психологическое и душевное состояние ученика, распознать его психологический, творческий тип, суметь «раскрепостить» зажатого и инертного и «собрать» и направить невнимательного и подвижного. В ВУЗ ученик приходит уже сформированной личностью. Педагог не должен навязывать ему своих ощущений – он должен помочь избавиться от недостатков, обрести свободу и самостоятельность, сохраняя в ученике личность, способную на самовыражение.

18. Средства воздействия на особист и во музыканта в вузе

М етоди впливу - конкретні шляхи впливу на свідомість , почуття , волю учнів з метою розв ' язання педагогічних та творчих завдань .

Не існує універсальних методів впливу ні в загальній , ні в музичній педагогіці . Але їх удосконалення - необхідна умова процессу навчання , і кожен педагог вносить у метод и впливу свої доповнення і зміни , що відповідають конкретним умовам навчального творчого процесу .

Існують словесний , наочний , практичний методи . Перелічені методи виконують навчальну , розвивальну , виховну , мотиваційну та контрольно - корегувальну функції .

Словесні методи ( розповідь , пояснення , бесіда , дискусія ) посідають провідне місце у навчанні . Вони дають змогу у короткий термін передати велику за обсягом інформацію , визначити проблему та намітити шляхи її розв ' язання , зробити висновки . Слово активізує уяву , пам ' ять , почуття . Воно не може повністю пояснити музику , але допомагає наблизитися до цієї тонкої сфери . При цьому музикант - педагог має пам ' ятати , що надмірна вербалізація музичного навчання може призвести до втрати самоцінності музики . Слово має дати лише напрям , в якому буде розвиватися творча уява учня . Окрім прямого пояснення можна використовувати порівняння , словесний приклад , аналогію , аналіз та інші засоби . При цьому бажане апелювання не лише до розуму , а й до емоційно - почуттєвої сфери учнів . Словесні методи розвивають музичне сприйняття , чуйність в учня , більш глибоке розуміння , сприяють розвитку музично - слухових уявлень та стимулюють музичну діяльність учня .

Наочні методи використовуються для ознайомлення учня з музичними чи життєвими явищами у натуральному або символічному вигляді . Внаслідок звукової природи музики особливого значення набуває наочно - слуховий метод ( приклад викладача на інструменті , прослуховування аудіозаписів ). Також у музично - педагогічній практиці широко застосовується метод зорової наочності ( також на прикладі гри викладача чи використанні відеозаписів , прикладів пластичних видів мистецтва – репродукції картин , скульптури , архітектурні споруди , що мають відношення до змісту твору ).

Практичні засоби спрямовані на навчання , пошук вірного в самому процесі дій ( гри на інструменті ). Цей метод випливає зі словесного : педагог вказує учню на проблему , яку він одразу намагається розв ' язати . При цьому педагог може дати словесний поштовх до вирішення проблеми , або запропонувати варіанти її вирішення , ( також педагог може запропонувати учню самостійно шукати вирішення проблеми ).

Існуть і інші засоби впливу на учня , які стимулюють його творчу діяльність : цьому сприяє створення ситуацій успіху , заохочення учня до роботи , підбадьорення та позитивна оцінка , залучення цікавих фактів – все , що створює в класі обстановку розкутості та безпосередності . Ці методи тісно поєднані із словесними і підбираються з урахуванням індивідуальних особливостей учня , його темпераменту .

Також одним з методів впливу на особистість учня є проведення групового уроку , відкритого уроку чи концертного виступу : в такій ситуації загартовується воля учня , виявляються його творчі якості як виконавця , відкривається більш видима перспектива подальшої роботи .

Важливим засобом впливу на музикантів є метод творчих завдань . Він є основою освіти музиканта , оскільки об ' єднує всі елементи музичного заняття в єдиний процес , інтегрує культурологічну , виконавську і методичну підготовку учня , формує його художню культуру .

Усі форми впливу взаємопов ' язані та взаємозумовлені . Жодна з ни х не є універсальним засобом .

Методи впливу на учня мають бути передусім направлені на розвиток творчої , самостійно мислячої особистості . Враховуючи , що формування особистості учня полягає у створенні суб ' єктивних образів , педагог має дбати , щоб його слова і вчинки утворювали гармонійну єдність , яка б адекватно впливала на інтелектуальну та емоційну сфери учня .

19. Інтерпретаційність як прояв креативної природи музичного мистецтва та педагогіки

Интерпретация – репрезентация сочинения вместо автора. Это индивидуальная трактовка исполнителем исполняемого произведения (неопределяемая замыслом автора).

«Зеркало» композитора – высший уровень интерпретации, например когда исполнитель выполняет волю композитора, а не играет «от себя» (уж слишком это индивидуально).

В музыке композитора репрезентируется автор.

РЕ-презентация – это ПЕРЕ-показ.

Интерпретация – это НЕ совсем репрезентация. Есть такое понятие как субъективный показ.

(субъективность— это выражение представлений человека об окружающем мире, его точки зрения, чувства, убеждения и желания;

Объективность — принадлежность объекту, независимость от субъекта; характеристика факторов или процессов, которые не зависят от воли или желания человека)

(тут на паре возникла дискуссия что есть что. Можно это упомянуть и размышляяяяааааать…блаблабла…)

Интерпретация существует для того чтобы показывать разные виденья одного и того же.

(Рихтер – зеркало композитора; Рахманинов , Бузони – наоборот много своего личного)

!!! Важно заметить то, что интерпретация зависит от духовного опыта.

Креативные (художественно-творческие) качества – склонность к творчеству, умение порождать необычные идеи, находить нестандартный выход из ситуации, применение разных интерпретаций , трактовки образов, способов выражения и изображения.

20. Міжособ діалог у процесі формування муз-професіонала у муз внз

К самым важным методологическим ориентирам относится философское осмысление категории ДИАЛОГ.

Диалог в музыкальной педагогике – это не просто метод (средство), а это основа музыкально-образовательного процесса, его методологические принципы, так как музыка сама по себе акт межличностного общения.

Диалог служит исчезновению «стен», любых проявлений отчужденности, эгоистичной замкнутости.

В ситуации настоящего духовного диалога педагог уже не учит, а добивается того, чтоб ученик сам всего добивался, сам учился. Такому диалогу присуща вера в личность, в ее духовно-моральную творческую силу.

В этом случае самое лучшее достижения педагога – это «посеять зерно» в сознании ученика рассчитанное НЕ на результат «здесь и сейчас»,А на перспективу. Конечно при этом попутно ученику можно помогать и направлять, если это будет необходимо. Но главное научить ученика думать самостоятельно. Это и есть главная цель диалога учителя и ученика.

Личностные качества – показатели уровня формирования морального сознания и навыков поведения.

Личностные качества педагога должны отвечать общим моральным нормам с ориентацией на воссоздание и распространение взаимоотношений построенных на общечеловеческих моральных ценностях.

До таких качеств относятся:

доброжелательность, справедливость, объективность, требовательность, принципиальность, высокая моральность и ответственность.

21 - 29 Соотношение дидактики и предметных методик в музыкальной педагогике высшей школы

Соотношение дидактики и предметных методик в музыкальной педагогике высшей школы

Дидактика (від гр. didбcticos - той, хто повчає і didasko - той, хто вивчає) - складова загальної педагогіки, яка досліджує навчання на найбільш загальному рівні - теоретичному. Це педагогічна теорія, яка науково обґрунтовує зміст освіти, виявляє закономірності, які діють у прогресі навчання, розкриває принципи навчання, визначає зміст, методи і організаційні форми навчального процесу.

Объект дидактики – обучение

Предмет дидактики – преподавание и учение

Существует три дидактические системы: традиционная (с опорой на учителя и его деятельность – Коменский, Песталоцци, Гербарт), педоцентрическая (с опорой на деятельность ученика, Дьюи) и современная (синтезирующая достижения двух предыдущих).

Предметные методики – специфические комплексы преподавательских приемов, систем и технологий обучения, используемые в конкретных отраслях.

Ряд исследователей вопроса настаивает на применимости принципов общей дидактики к музыкальному образованию. Ряд приверженцев другой точки зрения утверждает, что преподавание музыки должно подчиняться принципам особой, художественной дидактики.

Общие дидактические принципы, которые применяются в музыкальной педагогике:

- принцип преемственности – знания, полученные на уроках, должны опираться на житейский опыт. В случае с занятиями музыкой – на интуитивное ее восприятие.

- принцип доступности – получаемые знания должны быть доступны учащемуся по уровню развития. Критерии этой самой доступности во множестве школ, до сих пор лидирующих в современной педагогике, существенно устарели. «Позитивные» эмоциональные переживания проще «негативных» для восприятия, например – это ерунда и опровергается опытом.