ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3722
Скачиваний: 1
Таким чином, розвинуті країни утворюють три центри світової економіки: США, Західна Європа, Японія.
-
Господарський розвиток США.
На сучасному етапі лідерство США у світовій економіці забезпечується головним чином їхньою перевагою над іншими країнами по масштабах і багатству ринку, ступеня розвитку ринкових структур, рівню науково-технічного потенціалу, потужній і розгалуженій системі світогосподарських зв'язків з іншими країнами по лінії торгівлі, інвестицій і банківського капіталу.
Неординарно висока ємність внутрішнього ринку забезпечує США унікальне місце у світовій економіці. Найвищий рівень ВНП у світі означає, що США витрачають більше будь-якої іншої країни на поточне споживання й інвестиції. При цьому фактором, що характеризує споживчий попит у США, є загальний високий рівень доходів щодо інших країн і велика верства середнього класу, орієнтованого на високі стандарти споживання. У США щорічно заставляється будівництво в середньому 1,5 млн. нових будинків, продається більше 10 млн. нових легкових автомобілів і безліч інших товарів тривалого користування.
Сучасна промисловість США споживає біля однієї третини всієї сировини, що добувається у світі. Країна володіє найбільш ємним у світі ринком машин й устаткування. На його частку доводиться понад 40% реалізованої в розвинених країнах продукції машинобудування. Маючи у своєму розпорядженні найрозвиненіше машинобудування, США одночасно є найбільшим імпортером машинотехнічних виробів. США приймає зараз понад одну чверть світового експорту машин й устаткування, проводячи закупівлі практично по всіх видах техніки.
До початку 90-х рр. у США склалася стійка прогресивна структура господарства, у якому переважна частка належить виробництву послуг. У ВВП на них доводиться понад 60%, на матеріальне виробництво - 37% і приблизно 2,5% - на продукцію сільського господарства. Ще більш значна роль сфери послуг у зайнятості: у першій половині 90-х років тут зайнято більше 73% самодіяльного населення.
На сучасному етапі США володіють найбільшим у світі науково-технічним потенціалом, що є вирішальним фактором динамічного розвитку економіки й конкурентоздатності у світовому господарстві. Щорічні асигнування на НДЕКР у США перевищують подібні витрати Великобританії, Німеччини, Франції і Японії разом узятих (в 1992 р. загальні витрати на НІОКР у США перевищили 160 млрд доларів США).
Корпорації США міцно втримують першість у світі по таких напрямках НТП, як виробництво літаків і космічних апаратів, надпотужних комп'ютерів й їхнього програмного забезпечення, виробництво напівпровідників і новітніх потужних інтегральних схем, виробництво лазерної техніки, коштів зв'язку, біотехнології. На частку США доводиться понад 50% великих нововведень, генерованих в розвинені країни.
Сьогодні США продовжують залишатися найбільшим виробником продукції високих технологій, або як її прийнято називати - наукомісткої продукції: їхня частка у світовому виробництві цієї продукції становила на початку 90-х р. 36%, Японії - 29%, ФРН - 9,4%, ЄС у складі 12 країн - 29%.
Міцні позиції втримують США й в обробці накопичених масивів знань, наданні інформаційних послуг. Цей фактор грає досить істотну роль, тому що швидке і якісне інформаційне забезпечення стало визначати ефективність роботи всього виробничого апарату. У цей час у США зосереджено 75% банків даних, наявних у розвинених країнах. Оскільки в Японії, як й у Західній Європі, немає рівнозначної системи банків даних, ще тривалий час їхні вчені, інженери й підприємці будуть продовжувати черпати знання в основному з американських джерел. Це підсилює їх залежність від США, впливає на комерційну й виробничу стратегію споживача інформації.
На початку 90-х рр. загальна чисельність наукових співробітників у США перевищувала 3 млн чоловік.
США має перевагу у світовій торгівлі, експорті позичкового капіталу, прямих і портфельних закордонних інвестиціях.
На сучасному етапі США є найбільшим світовим інвестором і є об’єктом для інвестування. Найбільш значні інвестиції в США зробила Великобританія (12 млрд. доларів). Усього ж у США надійшло з-за кордону як прямі вкладення понад 560 млрд. дол. Американські фірми як і раніше залишаються самими великими у світі інвесторами, загальна сума їх прямих капітальних вкладень за рубежем перевищує 1/4 всіх світових інвестицій і становить приблизно 706 млрд. доларів США.
Крім того, американські корпорації включилися в 90-і роки в бум капіталовкладень. Прибутки корпорацій у відсотковому відношенні до національного доходу набагато вище, ніж в 80-х роках. США має перевагу як провідний ринок акцій у світі, збільшивши операції з 1990 р. на 75%, тоді як на японському ринку число операцій зросло приблизно на 30%.
В 2000-2007 рр. американська економіка витримала без потрясінь неодноразове підвищення цін на нафту, що свідчило про затвердження в ній ресурсозберігаючого типу розвитку. В останні два десятиріччя питому витрати енергії в виробництві більшості товарів та послуг постійно скорочувалися, а в галузевій структурі економіки відбувалося підвищення долі наукоємної продукції, в результаті чого уразливість до зростання світових цін на енергію і сировину істотно знизилася. Але уже в 2006 р. відчутні прояви іпотечної кризи, котра набрала міжнародних масштабів навесні 2007 р. Серед причин іпотечної кризи виділяють: надмірне будівництво та пропозиція житла на ринку; надмірне та неякісне іпотечне кредитування населення; непрозоре і неконтрольоване переплетення іпотечного ринку з фондовим, стосовно останнього – за іпотечного буму банки для під страховки продавали пакети однорідних іпотечних кредитів іншим фінансовим установам. Ті, в свою чергу, під куплені облігації випускали інші цінні папери, в результаті багато фінансових інструментів виявилися прив’язаними до нерухомості. Вартість цінних паперів у кілька разів перевищувала обсяги іпотечного кредитування і вартість житлового будівництва. Виникла фінансова піраміда з непрозорою системою зв’язків фінансових фірм, що похитнуло фондовий ринок США, а через нього – всього світу. До іпотеки підключились численні небанківські установи, які працювали з високими ризиками, недостатньо оціненими регуляторами та інвесторами. Країни Європи та Азії купували складні фінансові інструменти розкручених фінансових установ США, широко використовуючи сумнівні угоди з ф’ючерсами (Society General), технічний продаж, маржинальні угоди (Citigroup, Merrill Lynch), що відігравало на фондовому ринку роль снігового валу. Тому в кінцевому підсумку американські проблеми спровокували масштабну фінансову кризу, яка призвела до дефіциту і подорожчання кредитних ресурсів у всій світовій фінансовій системі.
Однією з особливостей сучасної кризи стала хвиля великих банкрутств. Так, в США в 2008 р збанкрутувало 138 корпорацій, що охопили практично всі галузі економіки – машинобудування, комп’ютери і програмне забезпечення, нафта і газ, охорону здоров’я і фармацевтику, телекомунікації.
Фундаментальна проблема, яку виявили криза – проблема моделі економічного розвитку. Аналітики висловлюють доцільність переорієнтації від росту споживання до росту, орієнтованому на експорт. Головним обгрунтуванням даного рецепту є необхідність скорочення дефіциту торгового і платіжного балансу.
Табл. 4.3. Платіжний баланс США в 2003-2008 рр
|
Статті балансу |
2003 р. |
2005 р. |
2006 р. |
2007 р. |
2008 р. |
|
Експорт товарів |
+716 |
+898 |
+1027 |
+1153 |
+ 1295 |
|
Імпорт товарів |
-1261 |
-1677 |
-1861 |
-1969 |
-2112 |
|
Торговельний баланс |
-544 |
-779 |
-834 |
-815 |
-817 |
|
Баланс поточних операцій |
-531 |
-791 |
-811 |
-731 |
-673 |
|
Вивіз капіталу |
-285 |
-441 |
-1056 |
-1290 |
-656 |
|
Приплив капіталу |
+830 |
+ 1212 |
+ 1890 |
+2058 |
+ 1193 |
|
Чистий приплив |
+544 |
+767 |
+834 |
+768 |
+537 |
|
Помилки й пропуски |
-12 |
+ 10 |
-18 |
-41 |
+ 144 |
|
Підсумковий баланс |
+ 1,5 |
-14 |
-4,0 |
-4,0 |
4,84 |
|
Зміни резервів |
-1,5 |
+ 14 |
+4,0 |
+4,0 |
-4,84 |
Знак (+) означає надходження, знак (–) означає платежі. Можлива розбіжність сумарних даних через округлення.
Великий дефіцит американського торговельного й платіжного балансу відображає те положення, що США виступають головним світовим економічним і фінансовим центром, а Китай, Японія, Німеччина й ряд інших країн світу працюють на Сполучені Штати, розглядаючи американську економіку як самий великий, багатий і прогресивний ринок збуту, забезпечуючий у великому ступені ріст їхніх економік й їхнє просування по шляху прогресу.
Позитивное сальдо торговельних балансів відзначених країн служить для них двигуном росту й джерелом щодо надлишкового капіталу, що у пошуках вигідного інвестування в переважній мірі направляється й осідає в США. Тут ми виявляємо нову роль США - найбільшого світового центру залучення іноземного капіталу, здатного прийняти й розмістити цей капітал у таких розмірах, які недоступні для інших країн світу. По даним МВФ, в останні роки США приймають і розміщають у себе порядком 60% сумарної величини капіталу, що надходить від країн - чистих експортерів капіталу, серед яких лідує Китай.
Якщо сприймати США як найбільший світовий центр економічного розвитку й сполучений з ним найбільший світовий фінансовий центр, то можна без зайвої драматизації розглядати зовнішній борг США як боргові зобов'язання найбільшого світового банку перед своїми вкладниками, як зобов'язання найбільшої світової інвестиційної компанії перед своїми інвесторами. Поки цей банк і ця компанія опираються на ресурси найбільшої у світі економіки, вони здатні забезпечити достатню по світових мірках надійність своїх зобов'язань. Саме цими властивостями американський ринок капіталу й залучає світових інвесторів.
-
Господарство країн Західної Європи.
Сучасний економічний розвиток західноєвропейських країн протікає під знаком структурних змін. Ці зміни відбили загальні тенденції розвитку виробництва й суспільного поділу праці в умовах нового етапу НТП, а також з'явилися слідством структурних криз і криз надвиробництва 70-х і початку 90-х рр.
Зрушення в промисловому виробництві неоднакові. Якщо в деяких країнах його роль знижувалася, то в південних й ряді північних країн (Ісландія, Фінляндія, Ірландія) частка промислового виробництва у ВВП зросла. У цих країнах тривав процес індустріалізації, створювалися нові виробничі потужності загального призначення.
На сучасному етапі структурна криза пережили суднобудування, чорна металургія, текстильна й вугільна промисловість. Такі галузі, що були не дуже давно стимуляторами росту, як автомобілебудування, хімія, електротехніка, зштовхнулися зі скороченням внутрішнього попиту, змінами в міжнародному поділу праці. До найбільш динамічних галузей ставляться електронна промисловість, у якій переважний розвиток одержав виробництво встаткування промислового й спеціального призначення, насамперед - ЕОМ. Виділилися нові галузі й виробництва, пов'язані з виготовленням роботів, верстатів зі ЧПУ, атомних реакторів, аерокосмічної техніки, нових коштів зв'язку. Однак вони виявилися не тільки не в змозі забезпечити високі темпи росту економіки, але й у своєму розвитку відставали від США і Японії. Вітчизняні компанії забезпечують тільки 35% регіонального споживання напівпровідників, 40% електронних компонентів, ще менше інтегральних схем. Західноєвропейська промисловість по випуску інформаційної техніки забезпечує 10% потреб світового й 40% регіонального ринків.
Минуле десятиліття характеризується деяким відставанням Західної Європи від основних конкурентів у прогресивності галузевої структури. На вироби, що користуються високим попитом, доводиться 25% продукції обробної промисловості ЄС, приблизно 30% - у США й майже 40% - у Японії.
Останнім часом у західноєвропейській економіці велике місце займає модернізація рентабельно функціонуючого виробничого апарата, а не його корінне відновлення на базі новітньої техніки.
Як показують дані країнових порівнянь за структурою обробної промисловості, машинобудування й важка промисловість одержали розвиток у провідних країнах регіону. Так само значний питома вага хімії. Багато західноєвропейських країн є великими виробниками споживчої продукції. Частка галузевої легкої промисловості в Італії, Греції, Португалії становить 18-24%.
Для більшості країн регіону характерні підвищення або стабілізація ролі харчової промисловості - і у виробництві, і в зайнятості. У Бельгії, Данії, Греції, Португалії на її частку доводиться до 20% промислової продукції, що випускає.
Сучасна гірничодобувна промисловість займає скромне місце в Західній Європі - менш 1% сукупного ВВП (Греція - 4%, Іспанія -1,3%). Добувається близько 30 видів корисних копалин, але тільки 3-4 з них у значних кількостях (цинк, боксити, поташ, нікель).
Найбільш істотними є розходження в структурних показниках по частці сільського господарства у формуванні ВВП - від 1,5 до 8%. Високорозвинені країни досягли практично межі по цьому показнику (2-3% ВВП). На частку Західної Європи доводиться близько 20% світового виробництва сільськогосподарської продукції. Сьогодні провідними виробниками сільськогосподарських товарів у ЄС є Франція (14,5%), ФРН (13%), Італія (10%), Великобританія (8%). Порівняно високі темпи росту цієї галузі сприяли збільшенню самозабезпеченості західноєвропейських країн сільськогосподарською продукцією. Виробництво окремих видів продукції - зерна (крім кукурудзи), молока й молочних продуктів, цукру, яєць - перевершує внутрішні потреби, і поставки на зовнішні ринки є основним способом реалізації «зайвої» продукції регіону.
Протягом останніх років серйозні зміни відбулися в паливно-енергетичному балансі країн Західної Європи. У результаті здійснення комплексних энергопрограмм, спрямованих на максимальну економію й підвищення ефективності використання енергії, відбулося відносне скорочення споживання енергії, а споживання нафти знизилося абсолютно. Зниження енергоспоживання протікало в регіоні з різною інтенсивністю. Якщо для більшості високорозвинених країн характерно було значне скорочення попиту на енергію, то в ряді країн середнього рівня розвитку (Португалія, Греція, Іспанія, Ірландія) зберігалася тенденція до його збільшення. Зрушення в структурі енергобалансу пов'язані з падінням частки нафти (з 52% до 45%), значним ростом питомої ваги атомної енергії, зростанням ролі природного газу. Найбільше широко природний газ використається в Нідерландах, де він становить половину споживаної енергії, і у Великобританії. Атомна енергія провадиться й споживається в 10 країнах. У ряді країн на неї проходиться значна частина споживаної енергії: у Фінляндії, Бельгії, Швейцарії - 15-20%, Швеції й Франції - понад 75%.
Зрушення в економіці визначались загальною тенденцією скорочення в їх ВВП питомої ваги галузей матеріального виробництва й підвищення частки послуг. На нього доводиться 1/3 економічно активного населення. Під контролем найбільших компаній здійснюється виробництво значної частини сукупного ВВП. 400 провідних промислових компаній (усього в Західній Європі більше 10 млн. фірм) зосереджували 39% загальної чисельності зайнятих і провадили 37,4% продажів в обробній промисловості країн ЄС.
Особливістю сучасного етапу централізації капіталу виступає широкий міжнародний характер угод. Результатом цього з'явилося утворення гігантського шведсько-швейцарського електротехнічного концерну й інших міжнародних компаній.