Файл: Протоколы с физиологии.docx

Припинити стимуляцію нерва і подати на екран осцилографа калібрувальну напругу. Розрахувати граничну амплітуду сумарногоПД нерва, що відводиться.

Результати роботи:

1) Графік сумарного ПД нерва жаби при збільшенні сили електричного подразнення

Висновки:

1) При збільшенні сили електричного подразнення нерва амплітуда сумарного ПД нерва_____________________________________________________________________до граничної величини, що обумовлено_________________________________________

Робота 2. Визначення швидкості проведення збудження нервом

Нервові і м'язові імпульси проводяться волокнами нервів і м'язів з великою швидкістю. У теплокровних тварин швидкість проведення ПД руховими нервовими волокнами у середньому дорівнює 100 м/с, а скелетними м'язовими — 4 м/с. .

Швидкість поширення ПД у нервових і м'язових волокнах може бути розрахована за такою формулою:

де S— чинник надійності, який відображає, на скількиамплітуда ПД (Апд) як струм, що викликає збудження у сусідніх ділянках мембрани, більша ніж поріг деполяризації (∆Е), тобто деполяризації, яка потрібна для виникнення ПД у сусідніх ділянках.

- константадовжини, яка відображає відстань, на якій відбувається зменшення електротонічного потенціалу перед фронтом ПД. Вона переважно залежить від опору мембрани (r_m) і цитоплазми (r_{i) :} =r_m/r_i . У свою чергу опір цитоплазми обернено пропорційний діаметру волокна. Таким чином, відображає крутизну зменшення амплітуди електротонічних потенціалів по обидва боки виниклого ПД.— стала часу мембрани. Вона відображаєшвидкість зростання деполяризації мембрани до рівня Е_кр. 3алежить від опору та ємкості мембрани. 3наючи Апд, ∆Е, опір мембрани і цитоплазми, можна розрахувати швидкість поширення ПД.

Мета роботи: визначити швидкість проведення збудження сідничним нервом жаби.

Для роботи потрібні: установка для реєстрації ПД, катодний осцилограф, підсилювач, електростимулятор,подразні й відвідні електроди, волога камера, вазелінове масло, ізольований сідничний нерв жаби.

Хід роботи. 1. Підготовчий етап.

Ізольований сідничний нерв жаби розміщують у вологій камері. Накладають на нього подразні та відвідні електроди на відстані 2 см один від одного і заливають вазеліновим маслом.

Переводять прилади у потрібний режим роботи. Підбирають силу подразнення і швидкість розгортання так, щоб на екрані осцилографа був чітко видний артефакт подразного струму і ПД нерва, що відводиться.

2.Основний етап.

Циркулем виміряти на екрані осцилографа відстань від артефакту подразного струму до початку висхідної фази ПД. 3наючи швидкість розгортання променя осцилографа, вирахувати, якому інтервалу часу відповідає ця відстань, тобто визначити час (Т) поширення ПД від подразних електродів до відвідних. Швидкість проведення ПД нервом визначають за формулою: , деL — відстань між подразними і відвідними електродами, Т — час поширення збудження від подразних до першого відвідного електрода.

Результати роботи:

1) Розрахунок швидкості проведення збудження нервом жаби:

Висновки:

1) Найшвидші нервові волокна, що входять до складу сідничного нерва жаби, належать до групи___________________________________________

2) Швидкість проведення збудження нервовими волокнами залежить від таких чинників:_____________________________________________________________________

Робота 3. Дослідження механізмів проведення збудження через нервово-м'язові синапси

У нервово-м'язових синапсах медіатором є ацетилхолін, а молекулярними циторецепторами постсинаптичної мембрани — Н-холінорецептори.

Хімічні речовини, що блокують передачу імпульсів збудження з рухових нервів на м'язові волокна, називають міорелаксантами. Усі міорелаксанти — це курареподібні речовини (диплацин, дитилін тощо). Блокуюча дія міорелаксантів на нервово-м'язові синапси обумовлена їх здатністю вибірково зв'язуватися з Н-холінорецепторами постсинаптичної мембрани цих синапсів, унаслідок чого Н-холінорецептори уже не можуть зв'язуватися з ацетилхоліном.

Мета роботи: виявити дію міорелаксантів на нервово-м'язові синапси.

Для роботи потрібні: електростимулятор ІЕС—1М, вилочкові подразні електроди, препарувальний набір, препарувальна дощечка, розчин Рінгера, піпетка, шприц, 2 % розчин диплацину, жаба.

Хід роботи. Трохи піднявши шкіру на спині жаби, ввести їй підшкірно 0,3—0,5 мл 2 % розчину диплацину. Через 7—10 хвдекапітувати жабу і зруйнувати в неї спинний мозок.

Поклавши жабу на препарувальну дощечку, оголити на одній із задніх лапок сідничний нерв і камбаловидний м'яз.

Помістивши подразні електроди на камбаловидний м'яз, а потім на сідничний нерв, провести пряме й непряме подразнення м'яза електричними імпульсами різної амплітуди. Простежити зарезультатами прямого і непрямого подразнення м'яза.

Результати роботи:

Після введення 2 % розчину диплацину подразнення електричним струмом сідничного нерву (непряме подразнення) спостерігаємо, що камбаловидний м’яз __________________________________________

При прямому подразненні електричним струмом камбаловидного м’яза спостерігаємо_______________________________________________________________

Висновки: Диплацин блокує нервово-м’язову передачу збудження завдяки дії на_________________________________________________________________________

Виконати завдання:

Завдання 1.

1.Поріг деполяризації нервового волокна – 15 мВ. При подразненні електричним струмом в ділянці А генерується потенціал дії з амплітудою 120мВ, в ділянці В мембрана частково пошкоджена і має амплітуду ПД 60мВ. Чи виникатиме ПД в ділянці С, яка не пошкоджена, якої амплітуди, чому?

Відповідь:

Завдання 2.

Як і чому зміниться швидкість проведення збудження по нервовому волокну після збільшення внутрішньоклітинної концентрації іонів калію?

Відповідь:

Завдання 3.

При отруєнні токсином ботулізму, який може знаходитись у домашніх консерваціях, одним із перших симптомів є подвоєння зорових образів (диплопія). Назвіть механізми виникнення диплопії

Відповідь:

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Література

Основна

1.Нормальна фізіологія / 3а ред. В. I. Філімонова.— К.: 3доров'я, 1994.— С. 21—27.

2. Посібник з фізіології. За редакцією проф.В.Г.Шевчука. Вінниця: Нова книга, 2005. С.43-57.

Додаткова

1.Фізіологія людини. Вільям Ф.Ганонг. Переклад з англ. Львів: БаК, 2002 – C. 58-69

Практичне заняття 4. Дослідження механізмів скорочення скелетних м’язів.

Теоретичні питання

1. Види скорочень скелетних м'язів залежно від режиму їх навантаження і подразнення м'язових волокон.Скорочення скелетних м'язів у фізіологічному стані.

2. Фізіологічні чинники, що визначають ступінь скорочення м'язів і силу їх напруги, задану масою вантажу.

3. Механізм поєднання збудження із скороченням у скелетних м'язах.

4. Механізми м'язового скорочення і розслаблення. Роль енергії в скороченні і розслабленні м'язів.

Практичні роботи

1. Дослідження залежності ступеня скорочення м'яза від кількості волокон, що беруть участь у скороченні.

2. Дослідження залежності характеру скорочень м'яза від частоти його подразнення.

Протокол практичного заняття №4. “____”_____200___ Робота 1. Дослідження залежності ступеня скорочення м'яза від

кількості волокон, що беруть участь у скороченні

Одним із основних чинників, які визначають як ступінь скорочення м'язів, так і силу їх напруги, задану масою переміщуваного вантажу, є кількість м'язовихволокон, що беруть участь у скороченні. Ця залежність обумовлена тим, що при збільшенні у м'язі кількості волокон, що скорочуються, одночасно в ньому зростає число працюючих містків, а отже, й сумарна сила, генерована цими містками. При цьому сила скорочення кожного поодинокого міоциту не змінюється.

Тому м'язи під час ізометричних скорочень отримують можливість розвивати більшу напругу, тобто утримувати більший вантаж, а при ізотонічних скороченнях — як розвивати більшу напругу, утримуючи більший вантаж, так і скорочуватися інтенсивніше, тобтопереміщувати більший вантаж на довшу відстань.

3алежнІсть ступеня скорочення м'яза від числа його волокон можна встановити в досліді на ізольованому м'язі за допомогою його електричного подразнення різної сили. Волокна м'язів характеризуються різною збудливістю, а отже й відрізняються пороговою силою подразнення. Тому при збільшенні сили електричного подразнення м'яза поступово зростатиме кількість його волокон, що скорочуються (доки всі волокна не будуть збуджені). Реєструючи ізотонічні скорочення, можна переконатися в тому, що у міру збільшення сили подразнення м'яза їх амплітуда зростає.

Мета роботи: встановити залежність ступеня скорочення м'яза від числа його волокон, що беруть участь ускороченні.

Для роботи потрібні: стимулятор ІЕС—1М, волога камера, міограф з вантажем масою 15—20 г, кімограф,препарувальний набір, препарувальна дощечка, розчин Рінгера, піпетка, жаба.

Хід роботи. Приготувати ізольований нервово-м'язовий препарат жаби (сідничний нерв — камбаловидний м'яз), закріпити йогоу вологій камері, з'єднавши з міографом. Подразні електроди приєднати до м'яза (подразнення м'яза пряме). Наблизити міограф до поверхні барабана. Перевірити, чи встановлений важельок міографа в площині, що дотична до поверхні барабана. Реєструвати скорочення м'яза на нерухомому барабані кімографа. Увімкнути електростимулятор. Частота подразнення становить 1 імп/с. Поступово збільшувати силу електричного подразнення м'яза, починаючи з 0, і записувати його скорочення доти, поки їх амплітуда не перестане змінюватися. Після запису кожного наступного скорочення м'яза переміщати барабан кімографа на 0,5—1 см.