Файл: Протоколы с физиологии.docx

Мета роботи: переконатися в тому, що шкіра має дотикову чутливість, з'ясувати особливості її у різних ділянках шкіри.

Для роботи потрібні: волоскові естезіометри, картонний трафарет з отвором 1х1 см.

Хід роботи. Досліджують поверхню шкіри кінця пальця, волярної та дорсальної поверхонь передпліччя. Обстежуваний кладе руку на стіл і дивиться в інший бік. Той, хто обстежує, кладе трафарет на досліджувану ділянку шкіри і натискує естезіометром на поверхню її до згинання волосини у різних точках в межах 1 см². Повторні натискування не повинні бути ритмічними, волосинка не повинна пересуватися по шкірі. Досліджуваний повідомляє, якщо відчуває доторкування. Відчуття виникає тоді, коли волосина влучає в дотикову точку. Визначити щільність розташування дотикових точок у різних ділянках шкіри (кількість на 1 см²).

При виконанні цього досліду повинні бути дуже уважними і дослідник, і досліджуваний. Застосовуючи набір градуйованих волосинок Фрея, можна переконатися у тому, що тиск може бути допороговим.

Результати роботи.

З 30 доторкувань дотикових точок виявлено на 1 см² шкіри пальця _________; волярної поверхні передпліччя _______________, а на дорсальній поверхні передпліччя _________ .

.

Висновки

1) Щільність розташування рецепторів у досліджуваних найбільша на ділянках шкіри ____________________________________________; найменша на______________

Робота 3. Дослідження холодової та теплової чутливості шкіри людини

Терморецептори, тобто теплові та холодові рецептори, розташовані у шкірі глибше, ніж дотикові. Наявність їх доведена давно, але немає єдиної думки щодо морфологічної ідентифікації їх. Припускають, що холодові подразнення сприймають колби Краузе, а теплові–вільні нервові закінчення. Щільність їх розташування – 10-13 холодових та 1-2 теплові рецептори на 1 см² шкіри. Є ділянки з більшим або меншим скупченням їх.

Дослідження проводять за допомогою термоестезіометра. Це невеликий скляний конус, у вершину якого впаяний металевий стержень з високою теплопровідністю. Порожнину конуса заповняють гарячою або холодною водою і щільно закривають пробкою. Металевий стержень при цьому набуває певної температури, і його прикладають до шкіри. Таким чином виявляють відповідні теплові або холодові точки.

Мета роботи: переконатися у наявності холодових та теплових рецепторів у шкірі людини, визначити щільність їх розташування.

Для роботи потрібні: термоестезіометри, вода з льодом, вода температури 50 °С, картонний трафарет з отвором площею 1 см².

Хід роботи. Термоестезіометр заповнюють водою з льодом, закривають його пробкою. На шкіру накладають трафарет і у межах Його отвору прикладають кінець термоестезіометра. Це повторюють 30 разів. Підраховують, скільки разів досліджуваний відчує холод. Досліджують долонну та тильну поверхні кисті руки.

Для визначення теплової чутливості користуються термоестезіометром, заповненим водою температури 50°С. Підраховують, у скількох випадках з 30 досліджуваний зафіксує відчуття тепла. Досліджують також долонну та тильну поверхні шкіри кисті руки.

Результати роботи:

Виявлено 1 см² шкіри:1) холодових точок на долонній поверхні кисті _______________________, на тильній поверхні кисті_______________________

2) теплових точок виявлено на долонній поверхні кисті _______________________, на тильній поверхні кисті_______________________

Висновки:

1) Щільність розташування холодових рецепторів більша на _____________; менша __________

2)Щільність розташування теплових рецепторів більша на _____________; менша __________

3) На одній ділянці шкіри щільність розташування холодових рецепторів _______________ , ніж теплових рецепторів.

Робота 4. Дослідження больової чутливості шкіри людини

Шкіра має больову чутливість. Вважають, що відчуття болю виникає у разі подразнення ноцицепторів — рецепторів пошкодження. Це високопорогові механорецептори, що збуджуються механічними стимулами значної сили, здатними порушити цілісність тканин. До ноцицепторів належать також хеморецептори, які активізуються під час зміни рН у тканинах у бік окислення, що відбувається під час температурних та хімічних порушень. Найпростішим і добре дозованим способом викликання больового відчуття є доторкування до шкіри голкою з різною силою.

Мета роботи: з'ясувати, чи всі ділянки шкіри мають однакову больову чутливість.

Для роботи потрібні: трафарет з отвором площею 1 см², стерильні булавки або ін'єкційні голки, що не були в користуванні.

Хід роботи. На внутрішню поверхню шкіри передпліччя накладають картонний трафарет з отвором. Досліджуваний при цьому дивиться у інший бік. Періодично наносять легкі уколи голкою чи булавкою в різних місцях у межах отвору трафарету. При кожному доторкуванні голкою досліджуваний повідомляє, що він відчуває — укол чи доторкування. Підраховують, у скількох випадках з 30 піддослідний відчув біль, а в скількох — доторкування. Потім повторюють дослід на зовнішній поверхні шкіри передпліччя.

Результати роботи:

1) Больових точок виявлено на 1 см² шкіри передпліччя: на внутрішній поверхні ______ , на зовнішній поверхні ________ .

Висновки:

1) Щільність розташування больових рецепторів на внутрішній поверхні шкіри передпліччя _____________________ ніж на зовнішній поверхні.

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Література

Основна

1. Нормальна фізіологія. / За ред. В. І. Філімонова/. К. : Здоров'я, 1994.— с. 80—92.

2. Посібник з фізіології. За редакцією проф. В.Г.Шевчука. Вінниця: Нова книга, 2005. С.405-414

Додаткова

Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг. Переклад з англ. - Львів: БаК, 2002.—с.126—137.

Практичне заняття 17

Дослідження зорової та слухової сенсорних систем

Теоретичні питання

1. Загальна фізіологічна характеристика зорової сенсорної системи та її відділів.

2. Окоруховий апарат. Роль руху очей у формуванні зорової функції. Бінокулярний зір.

3. Конвергенція зорових ліній.

4. Світлопровідний та фокусуючий апарат. Акомодація. Зіничний рефлекс.

5. Світлосприймальний і аналізуючий апарат, Фоторецепція. Рецепторні поля сітківки, гострота зору, поле зору.

6. Зовнішні колінчасті тіла. Зорова кора.

7. Сприйняття кольорів.

8. Методи дослідження основних зорових функцій та їх показників (бінокулярного, периферичного, центрального, колірного зору).

9. Загальна фізіологічна характеристика слухової системи та її відділів.

10. Звукопровідний апарат, функції зовнішнього вуха, передача звукових коливань каналами завитка.

11. Звукосприймальний апарат, функції рецепторних клітин спірального органа.

12. Електричні явища у завитку. Електрична активність шляхів та центрів слухового аналізатора.

13. Аналіз частоти звуків, інтенсивності звучання.

14. Основні звукові відчуття.

Практичні роботи

1. Дослідження центрального зору за допомогою таблиць Сівцева—Головіна.

2. Дослідження периферичного зору за допомогою периметра.

3. Дослідження бінокулярного зору за допомогою кольоротесту

4. Дослідження колірного зору за допомогою поліхроматичних таблиць.

5. .Дослідження кісткового проведення звуку в людини.

6. Порівняння повітряного та кісткового проведення звуку в людини.

Протокол практичного заняття №17. “_____”________200___ Робота 1. Дослідження центрального зору за допомогою таблиць Сівцева - Головіна

Центральний зір визначається здатністю сприймати форму предметів та відрізняти їх найдрібніші деталі. Провідну роль у його формуванні відіграють фоторецептори жовтої плями — функціонального центра сітківки. Тут вони розташовані найбільш щільно і об'єднуються у найменші рецепторні поля. Тому спроектоване на них зображення певного об'єкту аналізується найдетальніше. Показником центрального зору є гострота зору, тобто здатність людини бачити дві цятки окремо при їх максимальному зближенні. Визначають її у відносних одиницях (нормою вважається 1,0).

Розмір зображення на сітківці залежить від кута зору, тобто від кута, що утворюється між світловими променями, які надходять до ока від двох світлових точок. Окреме сприйняття їх можливе тоді, коли світлові промені від обох світлових точок падають на сітківку на такій відстані один від одного, яка перевищує діаметр одного рецепторного поля. За такої умови між двома збудженими рецепторними полями міститься одне не збуджене.

Мінімальний кут зору, під яким людина ще розрізняє дві світлові точки, дорівнює 1′. Це відповідає відстані 4 мкм між проекціями світлових точок на сітківці. Діаметр зовнішнього сегмента однієї колбочки у центрі жовтої плями становить 0,3 мкм.

Таким чином, за нормальної гостроти зору людина бачить дві світлові точки під кутом зору 1′. На цьому принципі побудовані таблиці Сівцева-Головіна для дослідження гостроти зору. У цих таблицях є 12 рядків літер та знаків у вигляді кілець. Накреслені вони так, що ширину кожного штриха літери або знака видно з певної відстані під кутом зору 1′, а цілу літеру — під кутом 5′. На лівому боці таблиці біля кожного рядка вказано відстань, з якої літери і знаки розпізнають при нормальному зорі. На правому боці вказано гостроту зору пацієнта, який розпізнає літери та знаки цього рядка з відстані 5 м.

Мета роботи: оволодіти методом дослідження центрального зору шляхом визначення гостроти зору; переконатися у тому, що більшість обстежуваних мають нормальний центральний зір.

Для роботи потрібні: стандартні таблиці Сівцева-Головіна, указка.

Хід роботи. Вішають на стіну таблицю Сівцева-Головіна так, щоб нижній рядок її був на рівні очей обстежуваного. Досліджуваний сідає на відстані 5 м від таблиці. Закривають одне око щитком, і просять його називати указані літери (знаки). Починають дослідження з верхнього рядка, де знаки найбільші, поступово переходячи до нижніх. Знаходять той рядок, у якому обстежуваний не може правильно назвати всі літери (знаки). Записують показник гостроти зору. Аналогічно досліджують друге око.

Результати роботи.

1. Гострота зору правого ока______________________

2. Гострота зору лівого ока_______________________

Висновки:

(відповісти на запитання, чи відповідають нормі одержані показники, і про що вони свідчать)