Причиною інфляції вважали високі податки, фінансову політику держави, що провокує зростання витрат. Підвищення цін – реакція виробників на небажані „повороти” економічної політики і нестійку кон’юнктуру.

Ставлять завдання :

– відтворити класичний механізм нагромадження ;

– відродити ринковий механізм , свободу приватного підприємництва .

Рекомендації економікс пропозицій.

1. Зменшення податків у цілях стимулювання інвестицій. Треба знизити податкові ставки, насамперед „граничні” на доходи, прибуток.

З ниження податків

Ріст заробітної плати

Ріст доходів підприємців

Ріст заощаджень

Ріст пропозиції робочої сили	Ріст норми нагромадження	Економічне зростання

Рис. 4.2 Схема впливу податкових ставок на пропозицію капіталу і робочої сили.

2. Приватизація державних підприємств:

– зменшиться державна участь у господарській діяльності;

– дозволить отримати додаткові кошти, скоротити розміри державного боргу;

– підвищиться ефективність підприємств, що передано у приватні руки;

– загостриться конкуренція, підвищиться якість і конкурентоспроможність національної продукції.

3. „Заморожування” соціальних програм. Існуюча на заході система соціального забезпечення має два негативні моменти:

1) викликає зріст державних видатків, загострює державний дефіцит;

2) не стимулює, а стримує трудову активність населення

4. Бюджетне оздоровлення. На відміну від монетаристів вважають, що бюджет не треба розглядати у якості інструмента грошової політики. Бюджетна політика повинна бути відділеною від грошової, це витікає з основного положення теорії пропозиції – розрахунку на високу ефективність стимулювання економіки шляхом зниження податків.

Податкова політика повинна відбуватися відповідно до ефекту Лаффера: зменшення податкових ставок викличе скорочення об’єму державних доходів, однак це зменшення буде носити короткочасний характер, оскільки в довгостроковій перспективі зниження ставок забезпечить зріст зберігань, інвестицій і зайнятості. У результаті відбудеться зростання виробництва, збільшаться доходи, що оподатковуються, збільшиться сума податкових надходжень до бюджету. Для отримання бажаного результату треба знижувати податкові ставки, насамперед на доходи і прибуток корпорацій.

п одаткові

с тавки

– небажана зона

Т

– нормальна економіка

податкові надходження

Точка Т – гранична ставка оподаткування

Рис. 4.3. Крива Лаффера і практика оподаткування.

Американські економісти вивчали реакцію різних категорій населення на зміни розмірів податкових ставок. Відповідно отриманим висновком, якщо після зниження податків зарплата збільшується на 1%, то це викличе зростання пропозиції робочої сили на 0,15%. Найбільше активно реагує високооплачуване населення.

---

Зменшення податків стало складовим елементом економічної програми Рейгана. Податкова реформа проводилася у кілька етапів і включала не тільки зниження ставок прибуткового податку, а і прискорену амортизацію капіталу. Ці заходи разом з іншими сприяли зростанню ВНП.

Гіпотеза раціональних очікувань.

Під час затяжної економічної кризи 70-х років економісти доходять до висновку, що регулювання економіки натрапляє на опір з боку її суб’єктів, їхню економічну поведінку не можна спрямувати у потрібному напрямі з допомогою будь-яких важелів впливу; економічні рішення, які вони приймають не є об’єктивно зумовленими. Пояснити це явище взявся Д. Мут, а згодом – Р. Лукас. Вони показали, що економічні суб’єкти наперед прогнозують наслідки економічної політики держави, яка пріоритетними вважає інтереси суспільства, а не індивідуальні інтереси, і намагаються вжити заходів, щоб це якнайменше позначилось на їхніх доходах. Завдяки цим намагання економічна політика урядів стає неефективною.

Виділяють два підходи до оцінки очікувань: „адаптивні очікування” і „раціональні очікування”. „Адаптивні очікування” спираються на колишній досвід: знання наслідків певних економічних дій, урахування колишніх помилок. На підставі „адаптивних очікувань” фірми пристосовуються до економічної ситуації, виробляють стратегію поведінки.

Представники теорії раціональних очікувань – Р. Лукас, Т. Сарджент, Н Уоллес – намагаються сформулювати модель, яка формалізує суб’єктивну поведінку виробників та споживачів, прогнозуючи їхню реакцію на зміни політики та ринкової кон’юнктури. Заперечуючи необхідність державного регулювання, вони спираються на тезу про типовість економічної поведінки, яка врівноважує ситуацію і нівелює будь-які політичні рішення.

„Раціональні очікування” базуються на наукових прогнозах, що враховують функціонування реальної економічної моделі: динаміку цін, витрат, рівень ставки процента, наслідки конкретної економічної політики, вплив урядових рішень на макроекономічні показники.

Автором ідеї „раціональних очікувань” є Дж. Мут, який в 1956 сформулював постулат і відобразив його у побудованій ним моделі. Лише через десять років до цієї ідеї повернувся і використав її Р. Лукас – лауреат Нобелівської премії (1995). Він став фундатором напрямку під назвою „нова класична школа економікс”, який поставив під сумнів справедливість багатьох положень як кейнсіанської, так і монетаристської доктрин. Лукас заперечував будь-які форми державного втручання в економіку і базувався на суб’єктивістському підході до аналізу економічних явищ.

Основні положення теорії „раціональних очікувань”

1) Економічні агенти на основі доступної інформації в змозі самостійно прогнозувати економічні процеси. Вони приймають рішення про поточне і перспективне споживання, виходячи із передбачень про майбутній рівень цін. Дії економічних агентів раціональні оскільки базуються на правилі максимізації корисності.

---

2) Ринки товарів і факторів виробництва є високо конкурентними, тому ставки заробітної плати і ціни на товари і фактори виробництва гнучко реагують на зміни в сфері виробництва і обігу. Масштаби пропозиції і рівновага ціни швидко пристосовуються до змін в технології виробництва, ринкових потрясінь. Під впливом нової ринкової ситуації підприємці приймають адекватні економічні рішення.

Суть його гіпотези полягає у тому, що не треба розглядати споживачів і підприємців тільки як суб'єктів макрорегулювання. Економічні агенти використовують всю інформацію для прогнозування економічної діяльності і очікування людей теж важливі для економіки, як і економічна політика уряду. Простий приклад – прогноз зросту інфляції негайно прискорює цей зріст.

Гіпотеза раціональних очікувань підводить до висновку, що можливості уряду впливати на економіку суттєво звузилися. Короткострокова політика керування попитом все частіше стає малоефективною. У довгостроковому плані рівень зайнятості, показники виробництва визначаються структурними змінами.

• Інституціоналізм. Загальна характеристика.

Інституціональна економічна теорія як напрям економічної науки виник на рубежі XIX—XX ст., але тільки 30 років назад розпочалося його входження в основну течію економічної думки. До цього інституціоналізм існував як течія, опозиційна класичній економічній теорії, що зосереджувалась швидше на критиці цієї теорії ніж на позитивному дослідженні. Інституціоналізм виник і набув поширення в США за умов раннього періоду імперіалізму з ліберальною критикою монополій.

Головними недоліками ортодоксальної теорії інституціоналісти вважали статичність, індивідуалізм, гедонізм (відображення яких набуває концентрованого виразу в постулатах, що головною метою економічного буття є індивідуальний прибуток, а інтерес суспільства є алгебраїчною сумою індивідуальних інтересів). Інституціоналізм розширює економічний аналіз, залучаючи до нього чинники, які не враховуються класичною економічною теорією. До таких відносяться: неповнота інформації, не повна визначеність прав власності, невизначеність (очікування) і, нарешті, чинники певних колективних дій в ситуації колективного вибору, які відрізняються від дій в ситуації індивідуального вибору, що розглядаються традиційною економічною теорією. Інституціональну економіку інколи називають наноекономікою, оскільки вона здатна помічати ті явища, перед якими раніше економічна теорія пасувала («чорний ящик», домогосподарства тощо)

Якщо представники австрійської школи мали справу з індивідуальною психологією, то представники інституціоналізму звертаються до групової психології окремих груп і верств суспільства. Головним об'єктом їх вивчення стає не розвиток продуктивних сил і виробничих відносин, а еволюція суспільної психології.

---

Певний вплив на формування і розвиток інституціоналізму справила німецька історична школа з її історичним методом, зосередженням уваги на правових нормах та політиці держави.

Класичне визначення інституту зазвичай пов'язують з ім'ям теоретика інституціоналізму У. Гамільтона: «...інститут – це мовний символ для кращого опису групи суспільних звичаїв. Вони означають переважний та постійний спосіб мислення, який став звичкою для групи або звичаєм для народу... Інститути встановлюють межі та форми людської діяльності. Світ звичаїв та звичок, до якого ми пристосовуємо наше життя, являє собою переплетіння та безперервну тканину інститутів».

У центрі уваги інституціоналістів знаходились інститути до яких відносили складові як економічної, так і політичної і правової систем суспільства. Свою увагу представники класичного інституціоналізму сконцентрували на трьох групах проблем: взаємовідносини праці і капіталу; взаємовідносини корпорацій з дрібними і середніми підприємствами; суперечності приватних і суспільних інтересів (механізм соціального контролю над економікою і проблема національних інтересів). Вони заперечували дію механізму автоматичного встановлення рівноваги в економіці і ставили питання про необхідність втручання держави в економіку ще до появи кейнсіанства.

Категоріальний апарат інституціонального напрямку в економічній теорії складається з достатньо різномані­тного інструментарію, ключовими категоріями в ньому слід виді­лити: інститут; права власності; трансакційні витрати; контрактні відносини; ієрархія; організація; корпорація; еволюційні зміни.

Основні риси класичного інституціоналізму :

• методологічний холізм (цілісність), в якому початковим пунктом аналізу стають не індивіди, а інститути, тобто характеристики індивідів виводяться з характеристик інститутів, а не навпаки;

• системний підхід до розгляду економічних процесів із залученням даних соціології, психології, політології тощо;

• еволюційний принцип в аналізі економічних явищ, вивчення їх в динаміці;

• принцип історизму, намаганні виявити рушійні сили і чинники розвитку, основні тенденції суспільної еволюції;

• акцентування уваги на діях профспілок і держави із захисту інтересів індивідів;

• принцип інституційного детермінізму: ступінь розвитку інститутів розглядається як основна детермінанта спонтанності розвитку, її стабілізуючим чинником, що задає рамки усього подальшого розвитку;

• використання в основному індуктивного методу, прагнення йти від окремих випадків до узагальнень, внаслідок чого інститути аналізувалися без загальної теорії, тоді як неокласика була теорією без інститутів;

• застосування емпіричного методу дослідження, конкретного аналізу з використанням значного статистичного і фактичного матеріалу.

---

Інституціоналізм не має єдиних теоретичних засад. Об’єднує прихильників цього напряму методологія і критичне ставлення до ортодоксальної класичної і неокласичної теорії. Інституціоналізм у своєму розвитку пройшов кілька етапів, насамперед можна виділити ранній інституціоналізм і неоінституціоналізм.

• Ранній інституціоналізм включає три основних напрями.

1) соціально-психологічний;

2) соціально-правовий;

3) емпіричний (кон’юнктурно-статистичний ).

Ранні інституціоналісти заперечують початкові принципи неокласичної економіки: існування ізольованої, незалежної і раціональної економічної людини, яка керується інтересами максимізації корисності; тяжіння до рівноваги є основною характеристикою економічної системи; вільний доступ до отримання інформації для прийняття раціональних рішень.

Соціально-психологічний інституціоналізм було започатковано працею Торстена Веблена (1857 – 1929) "Теорія бездіяльного класу" (1899), в якій він дав глибоку критику капіталізму. Автор наголошує на існуванні суперечності між економічною теорією і реальним життям. Критикує ортодоксів за те, що вони обмежують економічні інтереси тільки грошовими, ігноруючи людину як особливість, що перебуває у певному суспільному середовищі. Крім того, вони не враховують історичного розвитку цього середовища. Програма Веблена була направлена на перетворення статич­ної економічної науки в еволюційну теорію.

З цієї причини Веблен ставить завдання – розширити сферу дослідження за рахунок вивчення суспільної психології, інстинктів, навичок і схильностей людей.

Появою теорії Веблена був покладений початок розколу економістів на два табори: ліберально-критичного напряму, до якого належать зокрема інституціоналісти, і консервативного, відкритого захисту монополістичного капіталу.

Гостра критика капіталізму, приватної власності, особливо власності рантьє дала підставу колегам назвати Веблена „американським Марксом”. Проте Веблен відкидає марксистську теорію трудової вартості, зазначаючи, що її спричинила реміснича ручна праця, а на сучасному ж рівні розвитку суспільства вирішальна роль належить не праці, а техніці індустрії.

Він також заперечував революційні перетворення і виступав лише за здійснення радикальних реформ. Веблена можна вважати прихильником еволюціонізму, поєднаного із соціал-дарвінізмом, котрий поширює поняття природного добору, боротьби за існування на сферу суспільного життя. За його концепцією, інститути в процесі розвитку суспільства вступають у суперечність з новими умовами життя, з новим суспільним середовищем. Інститути, що не пристосовуються до змін, стають консервативним фактором”, перешкодою для суспільного розвитку.

У розвитку суспільства виділяє кілька стадій: дикунство, варварство, сучасна машинна система. Капіталізм у нього це – „машинний процес та інвестиції заради прибутку”. У своїй критиці монополій Веблен виходив із суперечності між сферою матеріального виробництва ("індустрією") і сферою управління ("бізнесом"). Всі симпатії Веблена на боці індустрії, він намагається "звільнити" останню від панування над нею бізнесу. Індустрією має керувати не бізнес, а промислово-технічна інтелігенція. Вперше об'єднав інженерів і робітників у групу індустріалів.

---

Смотрите также файлы

• Tema_2_3.doc

• Robocha_programa.doc

• ОКХ-магістри_2011.doc

• PZ_28_kontaktni_analizatori_Dokument_Microsoft.doc

• ДИПЛОМ.doc