ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3712
Скачиваний: 1
Стратегічну роль відіграють наука та еліта вчених. Перехід до післякапітапістичного суспільства породжує нові уявлення про феномен рідкісності, подолання якого потребує великих витрат, по-перше, на інформацію, важливість якої настільки велика, що Белл уводить термін «інформаційне суспільство»; по-друге, на координацію діяльності багатьох людей і організацій, включаючи планування і регулювання.
Белл відмічає 2 напрями трансформації суспільства, які стикаються.
-
Наукові відкриття породжують нову техніку і необхідні для її втілення величезні корпорації. У результаті перебудовується економіка, її структура, а також структура професійна і соціальна, суспільні інститути, змінюються риси суспільства. У цій економічній детермінації вирішальна сипа – це еліта вчених і технократи корпорацій. Вирішальний принцип – капіталістична, технократична раціональність і ефективність.
Зростаюче масове споживання різноманітних матеріальних благ породжує прагнення до насолоди й особистої самоцінності, принципово «антибуржуазного» підходу до світу, суспільства і свого становища в ньому. Модернізм суспільної свідомості, ворожий принципам раціональності та ефективності, і виникнення нового класу трансформують суспільство у протилежному напрямі, формують іншу детермінацію.
Тому процес трансформації – це наростання конфлікту між соціальною структурою і новою культурою суспільства, яка формується. Носієм нових ідеалів стає «меритократія» (влада осіб, які мають найбільші заслуги перед суспільством), яка приходить на зміну технократам. Основою для статусу є вже не власність і не місце в корпоративній ієрархії, а сам інтелект, вимірюваний інтелектуальним коефіцієнтом.
Виникає «комунальне суспільство», яке водночас із трансформацією моральних цінностей перебудовує механізм управління суспільством.
Белл зробив спробу дати, з одного боку, соціальний прогноз розвитку суспільства, а з другого – утвердити новий концептуальний підхід до цього аналізу, який заперечував би моністичну теорію суспільного розвитку К. Маркса. Недоліком марксистського вчення про зміну формацій є те, що концептуальна схемі суспільного розвитку будується навколо осі відносин власності. Перехід від „індустріального” до „постіндустріального” суспільства зумовлюється вже не стільки матеріальними факторами, скільки соціальними інститутами. Він висуває ідею про те, що розвиток будь-якого суспільства відбувається одночасно за кількома „осьовими лініями”, які визначають його економічну, політичну і культурну еволюцію. Сам Белл бере за основу схеми побудови суспільства навколо „осі виробництва і типів використовуваних знань”. Саме в останньому він бачить докорінну різницю між своєю концепцією і поглядами прибічників „індустріалізму”, які всі суспільні зміни пов’язують лише з прогресом техніки і технологій.
Теорія конвергенції виникла в 50-х рр. ХХ ст. – капіталізм і соціалізм під впливом індустріального розвитку набувають спільних рис, зближуються, зливаються в „змішане суспільство”.
Дж. Гелбрейт – злиття двох систем відбувається внаслідок розвитку однакової технологічної структури виробництва, зростання розмірів виробництва.
В. Ростоу робив висновок, що відбуватиметься наближення капіталізму і соціалізму.
Я. Тінберген –прихильник „синтезу” певних елементів капіталістичної ефективності і соціалістичної рівноваги.
Р. Арон – шляхом „синтезу” двох систем є організація соціалізму на „капіталістичних засадах”.
Концепції футурології.
У 60-70-х рр. ХХ ст. виник справжній „футурологічний бум” – економісти, філософи, соціологи починають активно прогнозувати майбутнє..
У футурологічних концепціях так само, як і в теоріях трансформації капіталізму, немає єдиної методологічної основи. Умовно можна виділити два основні напрями футурології: – індустріальний (постсуспільство) і конвергентний (з врахування існування двох протилежних систем).
Основним методологічним принципом усіх цих теорій є технологічний детермінізм – розвиток техніки визначає розвиток суспільства незалежно від його соціально-економічної структури. Роль науки, техніки, технології в розвитку суспільства гіперболізується. Наголошується на розширенні сфери послуг, зростанні ролі науково-технічної інтелігенції, зростанні загального добробуту, можливості задоволення різноманітних інтересів.
У концепції Г. Кана однією з ознак майбутнього суспільства є рівень доходів на душу населення. Ця ознака стала основним критерієм класифікації стадій суспільного розвитку.
З. Бжезинський ( професор Колумбійського університету) створив концепцію „технотронної ери”. Визначальні риси: переважання сфери послуг, розвиток індивідуальних здібностей людини, доступність освіти, заміна мотиву нагромадження особистого багатства „моральним імперативом використання науки в інтересах людини”, ліквідація „персоналізації” економічної влади, тобто втрата власниками капіталу позицій в управлінні виробництвом. Цю роль відіграє „еліта технотронного суспільства” тобто організатори виробництва та вчені, що утворюють „верхівку панівного класу”.
Американський соціолог Д. Тоффлер – кризові явища в індустріальній системі пов’язані з тим, що індустріальний світ в результаті „суперіндустріальної революції” вступає в нову стадію історичного розвитку – технотронної цивілізації.
Так, у праці „Третя хвиля. Від індустріального суспільства до гуманнішої цивілізації” (1980) крах індустріалізму пов’язує з послідовною зміною „хвиль перемін”: аграрна хвиля цивілізації, індустріальна цивілізація, хвиля комп’ютерів, комунікацій і утвердження суперіндустріалізму. Майбутнє пов’язує з побудовою „цілісної гуманної цивілізації”, перехід до якої відбудеться через „революцію влади”, основним фактором якої є знання.
Багато хто з економістів і соціологів (К. Келлі, І. Гальтун, Дж. Гелбрейт, П. Дракер) пов’язував майбутнє з різними формами соціалізму.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Запитання і завдання для самоперевірки
-
Перечисліть характерні ознаки розвитку світового господарства к. ХХ – поч. ХХІ ст.
-
Охарактеризуйте господарський розвиток США (к. ХХ – поч. ХХІ ст.)
-
Охарактеризуйте господарський розвиток Японії (к. ХХ – поч. ХХІ ст.)
-
Як ви розумієте поняття «нова економіка»?
-
Охарактеризуйте господарський розвиток країн Західної Європи (к. ХХ – поч. ХХІ ст.)
-
Визначте характерні ознаки розвитку країн з перехідною економікою.
-
За допомогою графічного зображення покажіть динаміку розвитку країн з перехідною економікою.
-
Які основні групи країн, що розвиваються, ви знаєте? Охарактеризуйте їх.
-
Назвіть основні причини та наслідки швидкого економічного зростання нових індустріальних країн.
-
У чому полягають монетаристські рецепти регулювання інфляції?
-
Поясніть зміст кривої й ефекту А. Лаффера.
-
Які висновки випливають з теорії «раціональних очікувань»?
-
Дати порівняльну характеристику кейнсіанства та консервативно-монетаристського напряму економічної думки.
-
Які принципи є основою інституціоналізму?
-
У чому сутність методології раннього інституціоналізму?
-
Хто є засновником неоінституціоналізму і які основні теоретичні положення його вчення?
-
В чому полягає відмінність «старого» інституціоналізму та неоінституціоналізму.
Теми рефератів і доповідей
-
Вплив науково-технічного прогресу на розвиток національних господарств та світової економіки в цілому.
-
Перехід Японії до розряду економічних супердержав.
-
Консервативні зрушення британської економіки кінця ХХ ст.
-
Китайська модель реформування економіки.
-
Трансформаційні перетворення в країнах Центральної Європи кінця ХХ ст.
-
Чиказька школа монетаризму. «Грошове правило» Фрідмена.
-
Три течії інституціоналізму: соціально-психологічний, соціально-правовий, кон’юнктурно-статистичний.
-
Сучасний інституціоналізм. Р. Коуз, Дж. Б’юкенен.
Написання есе. „Не через бюджетне, а через грошове регулювання слід розв’язувати економічні проблеми країни” М.Фрідмен.
«Євросоюз, населення якого складає 450 млн. чоловік, стає однією з найбільших економічних держав». Як ви розумієте дані вислови?
Тести
Виберіть правильну відповідь:
1. Успіхи реформування американської економіки в 90-х рр. ХХ ст. пов’язані з:
а) селективною податковою політикою;
б) скороченням державних інвестицій в науку і освіту;
в) збільшенням витратної частини бюджету;
г) створенням сучасного інноваційного потенціалу.
2. Характерною особливістю приватизаційних процесів у Франції в 80 – 90-х рр. ХХ ст. було:
а) проведення ваучерної приватизації;
б) приватизація підприємств воєнно-промислового комплексу;
в) участь держави як акціонера в приватизованих компаніях;
г) збереження державної власності в сфері послуг.
3. Головними чинниками економічного зростання в Південній Кореї в 60 – 80-і рр. стали:
а) ліберальна зовнішньоекономічна політика;
б) дешева робоча сила;
в) запозичення закордонних технологій, насамперед із США;
г) активна структурна політика держави.
4. Ключові фактори «Японського суспільства достатку»:
а) багатство природних ресурсів;
б) ліберальна цінова політика;
в) висока трудова мотивація японського народу;
г) соціальна спрямованість державної політики.
5. Назвати країни з ринками, що народжуються:
а) Бразилія;
б) Південна Корея;
в) Китай;
г) Чехія;
д) Польща;
е) Іспанія.
6. Монетаристи вважають, що швидкість обігу грошей:
а) непостійна;
б) постійна;
в) часом постійна;
г) часом непостійна;
д) часом постійна і часом непостійна.
7. Як оцінює теорія "економіки пропозиції" стійкість ринкової економіки:
а) за своєю природою нестійка;
б) постійно стійка;
в) може перебувати в стані застою за відсутності адекватних стимулів до праці, заощаджень та інвестицій;
г) за природного рівня безробіття стійка в довгостроковому періоді;
д) всі відповіді правильні
8. Що називає теорія "раціональних очікувань" головною причиною нестійкості ринкової економіки:
а) кількісне не співвідношення планових інвестицій і заощаджень та шоки сукупної пропозиції;
б) зміни сукупної пропозиції;
в) неправильну грошову політику;
г) зміни сукупного попиту;
д) непередбачувані шоки сукупної пропозиції і сукупного попиту
9. У результаті реформ Т. Веблен передбачає:
а) зберігання пріоритетної ролі фінансових прошарків "бізнесу";
б) перехід до "індустріальної системи";
в) перехід до соціалістичного суспільства;
г) збереження капіталістичного устрою;
д) перехід до технологічної системи.
10. Назвіть авторів перелічених нижче теорій:
а) трансакційних витрат;
б) суспільного вибору;
в) стадій економічного зростання;
г) нового індустріального суспільства;
д) постіндустріального суспільства.
ТЕМА 4. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В УМОВАХ РАДЯНСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ТА ЙОГО Т РАКТУВАННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ НАУЦІ.
-
Господарство України в міжвоєнний період.
-
Економіка України напередодні і в роки другої світової війни.
-
Повоєнна відбудова
-
Економіка України в роки хрущовських реформ (1954-1964 рр.)
-
Господарська реформа (1965 р.)
-
Економіка України в роки застою (70 – 80-ті рр.)
-
Перебудова та розвал радянської економічної системи.
-
Участь України в світовому господарстві.
-
Головні етапи розвитку економічної науки в СРСР.
-
Розвиток радянської економічної науки
-
Господарство України в міжвоєнний період.
Реалізація політики „воєнного комунізму” на Україні (1919-1921 рр.)
Економічна політика під назвою "воєнного комунізму" передбачала націоналізацію всієї землі, промислових підприємств, торгівлі, примусову мобілізаціютрудових ресурсів, централізований розподіл продуктів і товарів.
Головним заходом „воєнного комунізму” стала продрозкладка, за якої відбулася експропріація хліба у заможних селян, добровільне здавання „надлишків” продовольства (за винятком необхідного для життя мінімуму) середняками за твердими цінами та організація постачання селянству в обмін на здане зерно промислових товарів. Встановлюється державна монополія на найважливіші продукти харчування. У 1919 р. розверстка дала лише 10,5 млн. пудів українського зерна, а в 1920 – 71,5 млн. пудів.
Продрозкладка мала згубні економічні та політичні наслідки. Вона позбавляла селян матеріальної заінтересованості виробляти більше продуктів. Фактично безплатне вилучення у селян не тільки лишків, а й частини необхідного насінного матеріалу, а також зловживання, які припускалися при його проведенні вели до скорочення виробництва і занепаду господарства.
З теоретичної установки більшовиків випливала необхідність ліквідувати товарне виробництво на селі. Тому кардинальне вирішення цього питання бачилося в створенні колективних форм обробітку землі (створення комун і артілей), ліквідації заможного класу селянства. Декрет про Землю, прийнятий 26 жовтня 1917р. передбачав націоналізацію всіх земель і конфіскацію поміщицьких, церковних земель з наступним перерозподілом між селянами. Нетрудові землеволодіння були конфісковані на початку 1919р., але більша їх частина залишилась у підпорядкуванні державних органів. До того ж часто обов’язковою умовою наділення землею власті ставили перехід до колективного її обробітку. На літо 1919 р. примусовими методами було створено близько 500 колективних господарств. За законом від 5 лютого 1920 р. припинилась колективізація, яка в Україні зустріла значно більший опір, ніж в Росії, причому втричі зменшилась площа земель, що відводились під радгоспи.
У промисловості „воєнний комунізм” означав націоналізацію підприємств з жорсткою централізацією управління через Вищу раду народного господарства, створену у грудні 1917р., та позаекономічні методи хазяйнування. Запроваджувалась загальна трудова повинність. В 1920 р. була утворена Українська трудова армія. Її завданням було максимальне збільшення заготівель продовольства, видобутку палива, сировини, встановлення трудової дисципліни на підприємствах, постачання підприємств робочою силою тощо. Доповнювалось все це запровадженням натурального обміну, натуралізацію оплати праці за зрівняльним принципом, незалежно від кваліфікації працюючого.
З відновленням радянської влади на Україні на початку 1919 р. розгорнулося одержавлення фінансів, транспорту, зв’язку, промисловості. Насамперед націоналізованими оголошувалися великі підприємства цукрової, вугільної, металургійної, машинобудівної промисловості. Для управління господарським життям було створено Українську раду народного господарства. Протягом 1920 р. в Україні було націоналізовано понад 11 тис. підприємств, на які припадало 82% зайнятих у промисловості.