Погляди Леніна про перехідний період формувалися не одразу, рішення приймались виходячи з реальних умов. Основною рисою перехідного періоду є багатоукладність. У своїх останніх статтях і листах він прагнув намалювати загальні орієнтири: необхідність господарсько-розрахункових відношень, використання вільної торгівлі для зв'язку міста і села, використання державного капіталізму як перехідної форми господарства, розвиток кооперації.

Але все це значно відрізнялося від наступної практики, від руйнівної політики насильної колективізації й індустріалізації за рахунок розорення селянства

Київська психологічна школа.

Фундатором київської психологічної школи був М. Бунге, професор, згодом ректор Київського університету, а у 80-і рр. – міністр фінансів Росії. Головні роботи «Основи політичної економії» (1870 р.) і «Нариси політико-економічної літератури» (1895 р.) – критично ставився до ідей класичної школи політекономії. На думку Бунге, політична економія має розглядати такі категорії: 1) потреби; 2) засоби для задоволення потреб; 3) виробництво і продуктивні сили; 4) розподіл та поєднан­ня занять і праці; 5) обмін, цінність і ціну; 6) доходи; 7) влас­ність і споживання. Щодо потреб, то, на думку Бунге, роз­глядати їх слід, зважаючи, по-перше, на розвиток окре­мих суспільств; по-друге, на розвиток індивіда; по-третє, на те, що розвиток суспільства ґрунтується на відповідності між потребами приватних осіб, з яких воно складається. Властиві кожній людині потреби, твердив учений, є збуд­ником її діяльності. Цінність речі визначає корисністю, „придатністю ”, величина якої залежить від попиту і пропозиції. Згодом він розробив теорію цінності на засадах психологічної школи і визначив цінність як „корисність ”.

У концепції розподілу Бунге поєднуються теорія "трьох факторів" Сея і теорії "економічних гармоній" Бастіа і Кері. Частка доходів визначається виключно участю факторів, власниками яких є робітники, підприємці й землевласники, у виробництві, у їх суперництві. При цьому він дещо відходить від принципів класичного економічного лібералізму і стверджує, що тільки держава спроможна по­сприяти справедливому розподілу доходів і забезпечити "гар­монію економічних інтересів в країні".

Бунге, відстоюючи шлях капіталістичного розвитку як необхідний і природний, критикує соціалістів за те, що вони засуджували існуючий порядок і вбачали свій ідеал у „вигаданих формах суспільного устрою ”.

Наприкінці ХІХ–початку ХХ ст. найвідомішими представниками суб’єктивно-психологічного напряму в Україні були Р. Орженцький та О. Білімович.

Р. Орженцький свою працю «Корисність і ціна. Політико-економічний нарис» (1895) присвячує популяризації ідей австрійської школи. Він детально викладає теорію цінності Менгера, підтримує критику австрійською школою трудової теорії вартості і особливо теорії вартості К. Маркса. Запроваджує в науковий обіг поряд з категорією суб'єктивної цінності такі категорії і поняття, як «об'єктивна суспільна цінність», «споживні» та «продуктивні блага».

---

Цінність благ Р. Орженцький визначає почуттям. Величина цінності, писав він, визначається «величиною чуттєвого стану», який породжується фактом володіння благом, або його відсутністю.

На еволюції суспільно-економічних поглядів Р.Орженцького позначився вплив соціальної школи в політичній економії. Суб'єктивно-психопогічне визначення цінності він доповнює такими поняттями, як історичний характер формування потреб, їхня залежність від обмеженості благ тощо.

Послідовником Київської психологічної школи був також професор Київського університету О. Білімович. Розробляючи і пропагуючи ідеї австрійської школи, він заперечує трудову теорію вартості і відповідні теоретичні концепції К, Маркса. Білімович бачить досягнення австрійської школи саме в тому, що вона виступила проти трудової теорії вартості, завдяки чому всі теоретичні розробки Маркса - положення про двоїстий характер праці, робочу силу як товар, додаткову вартість - як і вся «теорія експлуатації» зависли у повітрі. У О. Білімовича цінність є продуктом «оцінної діяльності суб'єкта». Величину цінності зв'язує з інтенсивністю потреб і на цій засаді визначає зміст поняття «гранична корисність»,, зв'язуючи ступінь задоволення потреб з кількістю благ.

О. Білімович виступав прихильником використання математичних методів. У праці «До питання про розцінку господарських благ» (1914 р.) він дав найдокладніше в російській літературі висвітлення всіх позитивних якостей і недоліків застосування математичних методів з позицій психологічної школи. Що ж до перспектив суспільно-економічного розвитку, проблем поліпшення становища трудящих, то О. Білімович зв'язував їх з нагромадженням капіталу і підвищенням продуктивності праці.

М.І. Туган-Барановський (1865 – 1919) – вчений зі світовим ім’ям, який зробив величезний внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем економіки. Глибокообізнаний із різними західноєвропейськими економічними школами, М. Туган-Барановський, однак, не став прямим послідовником будь-якої з них. Критичний аналіз політекономічних шкіл, і передовсім німецької історичної та австрійської, а також марксистської теорії дав йому змогу розробити власну економічну концепцію в дусі прогресивного розвитку світової економічної думки.

Критикує Маркса за економічний детермінізм, за ігнорування психології людей, їхньої моральності. Критикує трудову теорію вартості, теорію додаткової вартості. Джерелом прибутку він називає весь капітал У праці „Учення про граничну корисність господарських благ, як причину їхньої цінності ” (1890 р.) провів порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл і заявив про можливість їх синтезу (на Заході це зробив Маршалл у „Принципах економічної науки ”).

М. Туган-Барановський став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Ще в 1694 р. він опублікував працю .«Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив не народне життя», яку захистив як магістерську дисертацію у Московському університеті.

---

Туган-Барановський критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади «теорії реалізації» Сея, яка стверджувала, що пропозиція породжує попит. Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те, «що межа виробництва визначається продуктивними силами людства і аж ніяк не розмірами його споживання». Великого значення у проблемі відтворення він надавав виробничому споживанню.

Розглядаючи схеми Маркса щодо поділу суспільного продукту на виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання, критикує його висновок щодо постійного процесу нагромадження капіталу і зростаючого обмеження споживання робітників через їх відносне та абсолютне зубожіння, що ускладнює процес реалізації і в кінцевому результаті приведе до краху капіталізму. Туган-Барановський доказав, що попит на предмети споживання заміщується попитом на засоби виробництва, а тому обмеженість індивідуального споживання пролетарів не загрожує функціонуванню ринкової економіки.

Як підставу для своєї теорії він бере ідею про зв'язок промислових коливань з періодичним зростанням основного капіталу. Саме цю ідею високо оцінив американський економіст Е. Хансен. М. Туган-Барановський розглядає проблему криз, аналізуючи економічні коливання, рух «економічної активності», а також фактори, що зумовлюють таку активність. М. Туган-Барановський звертає увагу на виявлення головного внутрішнього рушія «економічних активностей» і робить висновок, що таким є рух інвестицій.

М. Туган-Барановський підкреслює анархічний характер капіталістичного виробництва, диспропорційність у розміщенні вільних грошових капіталів у різних сферах їх застосування, що й спричиняє кризи (вказує на недосконалість регулюючої ролі реального ринкового механізму). Регулювання інвестицій, правильний їх розподіл хоча б тільки в галузях, що виготовляють капітальні блага відкриває можливості для безмежного розширення капіталістичного виробництва.

Головними причинами криз є:

1. робітник є простим засобом виробництва;

2. капіталістичне виробництво має тенденцію до необмеженого розширення;

3. капіталістичне виробництво в цілому є неорганізованим.

Загальновизнаним у світовій економічній літературі є внесок М. Туган-Барановського в розробку таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та інші

Туган-Барановський створив оригінальну соціальну теорію розподілу. Зарплата залежить від двох чинників:

• зростання продуктивної сили праці, котре забезпечується науково-технічним прогресом, веде до збільшення національного доходу і розміру частки працівників у ньому – економічний, тобто об’єктивний, фактор;

• соціальна сила робітничого класу, сила робітничого класу, діяльність профспілок із захисту його інтересів – соціальний, або суб’єктивний фактор

---

Найбільш видатним економістом-математиком, який справив величезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних досліджень, був Євген Слуцький (1880-1948 рр.), викладач Київського комерційного інституту. Він зробив значний внесок у розвиток математичних, математико-статистичних досліджень. Його твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912 рр.) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики. В 1915 році Є. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», яку лише 1963 р. було передруковано а Москві. Робота присвячена проблемі залежності попиту споживачів від рівня доходу і співвідношення цін на інші товари та послуги. Висновок: категорія корисності формується під впливом реальних економічних величин – змін цін і доходів. Пізніше це положення розроблялось і деталізувалось іншими економістами, у тому ж рахунку Хіксом і Алленом, котрі запропонували відповідну термінологію (ефект попиту і ефект заміни).

Слуцький обґрунтував поняття стійкості бюджету споживача, будь-який відхід від якого веде до зменшення корисності. „Якщо бюджет споживача нормальний, то попит на кожне благо збільшується разом із зростанням доходу і зменшується із збільшенням цін на дане благо”. Проаналізував закономірності циклічних коливань під впливом випадкових величин. "Складення випадкових величин може бути джерелом циклічних процесів".

Висловив думку про необхідність формування особливої науки – праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов.

Ідеї Є. Слуцького, з дещо модернізованим математичним апаратом, широко використані у творах зарубіжних економістів Р. Аллена, Дж. Хікса, Хауттакера, Дебре, Ерроу та інших.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Запитання і завдання для самоперевірки

1. В чому заключається специфіка промислової революції в Україні?

2. У чому полягає суть індустріалізації в Україні? Які найважливіші наслідки її до початку першої світової війни?

3. В чому полягало прогресивне значення столипінської аграрної реформи?

4. Яким було становище господарства України в роки першої світової війни (1914 – 1918 рр.)?

5.Які принципи класичної політекономії розвиваються у працях І. Вернадського?

6. У чому полягає сутність концепції розподілу М.Бунге?

7. Як розвивав марксистське економічне вчення в Україні М. Зібер?

8. Як розвивалися ідеї маржиналізму в Україні у 70-90-х рр.?

9. У чому виявляється сутність інвестиційної теорії циклів М. Туган-Барановського?

10. Розкрийте зміст теорії кооперації М. Туган-Барановського.

11. Назвіть головні напрями економічної думки в Україні в період соціального перелому початку ХХ ст.

12 У чому полягає сутність теорії бюджету споживача Є Слуцького?

13. У чому різниця поняття корисності В. Парето і Є. Слуцького?

---

Теми рефератів і доповідей

1. Реформи Російської та Австрійської імперій: зміст та наслідки.

2. Економічна політика українських урядів в ході боротьби за незалежність (1917 – 1920 рр.).

3. Столипінська аграрна реформа: зміст та наслідки.

4. Особливості господарського розвитку західноукраїнських земель.

5. Антикріпосницькі ідеї в працях Я. Козельського, В. Каразіна.

6. Інвестиційна теорія циклів М. Тугана-Барановського.

7. Економічні ідеї Є.Є. Слуцького.

Тести

Виберіть правильну відповідь:

1. Аграрні реформи 1848 та 1861 рр. в Україні передбачали:

а) стимулювання розвитку товарно-грошових відносин;

б) ліквідацію кріпосного права;

в) створення умов для розвитку великого землеволодіння;

г) індустріалізацію сільського господарства.

2. Причини сповільнення початку промислового перевороту в Україні:

а) існування феодально-кріпосницької системи;

б) відсутність технічних передумов;

в) перевага цехового ремесла;

г) відсутність внутрішнього ринку.

3. Особливості другого етапу промислового перевороту в Україні (1860-1880 рр.):

а) остаточне витіснення фабрикою мануфактур;

б) перевага мануфактурного виробництва;

в) широке використанням парових машин;

г) переважний розвиток важкої індустрії.

4. Про однобокість промислового розвитку української економіки к. XІХ – початку ХХ ст. свідчить:

а) переважний розвиток легкої промисловості;

б) переважний розвиток харчової промисловості;

в) переважний розвиток видобувної промисловості;

г) переважний розвиток обробної промисловості.

5. Столипінська аграрна реформа передбачала:

а) руйнування поміщицького землеволодіння;

б) утворення фермерського господарства;

в) руйнування общини як стримуючого фактора збільшення сільськогосподарського виробництва;

г) зміцнення середнього прошарку селянства;

д) збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва;

е) становлення класу кулаків як опори самодержавства.

6. Назвати головний чинник, що визначив індустріальні процеси в Західній Україні:

а) приватні капіталовкладення;

б) запозичення новітніх технологій;

в) іноземні інвестиції;

г) державне підприємництво.

7. Знайдіть відповідність між прізвищами вчених і школами (теоріями), які ці вчені репрезентували:

1.	М. Туган-Барановський	а	статистика
2.	Є Слуцький	б	психологічна школа
3.	Д. Журавський	в	інвестиційна теорія циклів
4.	М. Бунге	г	математична школа

8. Назвіть найвідоміших представників таких напрямів і шкіл:

а) ліберальне народництво;

б) київська психологічна школа;

в) школа економістів-статистиків;

г) математична школа.

9. Популяризатором ідей К.Маркса В Україні є :

а) М. Туган-Барановський;

б) М. Бунге;

в) М Зібер;

г) Т. Степанов

10. Теорія збалансованого бюджету споживача належить:

а) В. Каразіну;

б) М. Зіберу;

---

Смотрите также файлы

• Tema_2_3.doc

• Robocha_programa.doc

• ОКХ-магістри_2011.doc

• PZ_28_kontaktni_analizatori_Dokument_Microsoft.doc

• ДИПЛОМ.doc