Файл: 655.docx

Виробник, який претендує на сертифікацію системи якості в Системі, подає до акредитованого в ній органу із сертифікації (за його відсутності — Національному органу із сертифікації) заявку. Коли є декілька органів із сертифікації систем якості, виробник має право подати заявку в будь-який із них, якщо інше не зазначено органом із сертифікації продукції.

Орган із сертифікації систем якості розглядає заявку і надсилає підприємству-заявнику:

-опитувальну анкету для проведення попереднього обстеження системи якості підприємства-заявника;

-перелік вихідних матеріалів, які має подати підприємство до органу з сертифікації для проведення попереднього (заочного) оцінювання системи якості і стану виробництва.

Підприємство-заявник заповнює опитувальну анкету, готує всі необхідні вихідні матеріали і подає їх до органу із сертифікації. 

Попереднє оцінювання здійснюється комісією органу із сертифікації.

До складу комісії має бути включений принаймні один аудитор із сертифікації. Орган із сертифікації призначає головного аудитора, який формує комісію з компетентних фахівців для проведення аналізу одержаних матеріалів і підготовки попередніх висновків. Головний аудитор призначається навіть тоді, коли аналіз проводиться однією особою.

В результаті перевірки та оцінювання систем якості можливі три варіанти висновків.

При першому варіанті орган із сертифікації оформлює сертифікат відповідності, реєструє його в Реєстрі Системи, видає підприємству-заявнику, та в копії надсилає органу із сертифікації продукції. Термін дії сертифіката визначає орган із сертифікації, але він не може перевищувати три роки.

При другому варіанті, якщо підприємство в термін, встановлений органом із сертифікації, врахує зауваження і звернеться з повторною заявкою на сертифікацію, роботи із сертифікації можуть здійснюватися за повною або скороченою схемою, коли перевіряють лише ті елементи системи якості, стосовно яких були зроблені зауваження. У разі позитивного рішення за результатами цієї роботи виробникові видається сертифікат.

При третьому варіанті оцінювання системи якості підприємства здійснюється повторно в повному обсязі. Термін дії сертифіката на систему якості не продовжується. Для отримання сертифіката підприємство не пізніше як за три місяці до закінчення терміну його дії надсилає до органу із сертифікації систем якості нову заявку.

38. Вибір механізму сертифікації та дії, які виконати споживач стосовно постачальника, що має сертифіковану систему якості.

На практиці дуже часто виникає питання, який із механізмів сертифікації кращий — продукції чи систем якості? Є певні галузі, де висока технологія розвивається такими прискореними темпами, що нелегко розробити вичерпний стандарт на продукцію, який можна було б використовувати у схемі сертифікації продукції, тому в цьому випадку зростає роль сертифікації системи якості.

З іншої сторони, оскільки купують продукцію, а не систему якості, то її сертифікація не відіграє важливої ролі в таких галузях, де можуть бути розроблені стандарти на продукцію, які звичайно відповідають багатьом інтересам, незалежно від того, на що вони поширюються. Особливо це стосується масового виробництва.

У багатьох випадках перевага може бути віддана механізму сертифікації системи якості, після чого може бути введений в дію механізм сертифікації продукції.

Це пов´язано з тим, що система якості оцінюється в обох випадках і додаткові вимоги, які надає механізм сертифікації системи якості, будуть встановлюватися і впроваджуватися таким же чином, як і вимоги придатних специфічних стандартів на продукцію, як цього вимагає процедура її сертифікації.

Якщо споживач хоче придбати продукцію у постачальника, який має сертифіковану систему якості, він має: 1)визначити свої вимоги до продукції, яку він хоче придбати; 2)ереконатися у стабільності і можливостях постачальника, щоб мати гарантію безперервності виробництва продукції за визначеними вимогами на період дії контракту; 3)узгодити з постачальником план забезпечення якості (за потреби);

організувати контроль за випробуванням і перевірку продукції, щоб забезпечити відповідність до визначених ним вимог (за потреби); 4)проводити будь-які додаткові дослідження чи оцінювання, які можуть бути необхідними, щоб досягти відповідності до його вимог; 0інформувати постачальника і орган із сертифікації систем якості про будь-які проблеми, якщо такі виникнуть.

Під час контракту система якості постачальника перебуває під наглядом (перевіркою) самого споживача або його агента (третя сторона) стосовно її відповідності до конкретних вимог, узгоджених між споживачем і постачальником.

39.Органи з сертифікації в системі УкрСепро

Система УкрСЕПРО регламентує порядок реєстрації органів добровільної сертифікації.

Відповідно до ДСТУ 3416 підприємство, організація чи інша юридична особа, незалежно від форми власності, можуть взяти на себе функції органу добровільної сертифікації і бути акредитованими Національним органом з акредитації згідно з існуючими нормативними документами.

Реєстрація таких об´єктів здійснюється Національним органом із сертифікації з метою їх систематизації, обліку та інформаційного забезпечення діяльності з добровільної сертифікації продукції в Україні.

Для реєстрації об´єкт подає до Національного органу із сертифікації заявку відповідної форми та такі документи (оригінал і копія), які засвідчують:

організаційну структуру, адміністративну підпорядкованість та юридичний статус об´єкта;

перелік продукції (робіт, послуг), що сертифікуються об´єктом, склад нормативних та інших документів, на відповідність яким проводиться добровільна сертифікація;

порядок (спеціальні правила) здійснення добровільної сертифікації, що застосовується об´єктом;

форми сертифікатів та знака відповідності, прийняті в системі добровільної сертифікації об´єкта.

Виходячи зі специфіки діяльності об´єкта реєстрації в разі необхідності, за вимогою реєстратора об´єктом подається додаткова інформація. Реєстратор здійснює експертизу поданих документів і при позитивних її результатах готує рішення про реєстрацію, яке затверджується головою Національного органу із сертифікації, після чого реєстратор призначає реєстраційний номер об´єкту та заносить відомості про реєстрацію до облікової книги. Оригінали документів повертаються об´єкту реєстрації, а копії зберігаються в Національному органі із сертифікації.

У разі незадовільних результатів експертизи документи повертаються об´єкту реєстрації на доопрацювання.

Термін реєстрації об´єктів добровільної сертифікації не повинен перевищувати 20 днів від дня надходження повного комплекту документів на реєстрацію.

Інформація щодо реєстрації об´єктів добровільної сертифікації здійснюється через видання Національним органом із сертифікації покажчиків, каталогів, періодичних видань.

Орган із сертифікації, незалежно від того, проводить він обов´язкову чи добровільну сертифікацію, має бути акредитований в Національній системі акредитації.

40. Прввове забезпечення стандартизації та управління якістю

Важливе місце в системі стандартизації посідає правове забезпечення. За допомогою правових засобів здійснюється вплив на суспільні відносини, які пов'язані зі стандартизацією товарів та послуг. Правове забезпечення стандартизації є однією із функцій державної системи управління якістю товарів та послуг.

Правове забезпечення включає такі види діяльності:

Правове регулювання — це розробка та затвердження правових норм (НД, зразків тощо).

Правостосовна діяльність — це забезпечення ефективного застосування чинних норм та правил, що наводяться у НД, їх упровадження і додержання.

Правоохоронна діяльність — це юридична відповідальність за дотриманням норм, які затверджені законодавчим шляхом.

Удосконалення правової основи стандартизації є неодмінною умовою для успішного розв'язання важливих соціально-економічних завдань країни.

41.Законодавство в галузі стандартизації та управління якістю продукції

Основні терміни зі стандартизації встановлені Міжнародним комітетомз вивчення наукових принципів стандартизації, що створений. Радою міжнародної організації зі стандартизації (ISO) та стандартами Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1.0-93; ДСТУ 1.2- 93; ДСТУ 1.3-93; ДСТУ 1.4-93 i ДСТУ 1.5-93).

Згідно з державними стандартами, стандартизацією називають діяльність з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній галузі шляхом встановлення положень для загального й багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань.

Правові основи стандартизації Державну політику у сфері стандартизації визначають закони України та інші нормативно-правові акти. Принципові положення державної системи стандартизації відображені в Декретах КМ України: – Декреті Кабінету Mінicmpiв України «Про стандартизацію i сертифікацію» від 10.05.1993 р., який визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України i розглядає державну систему стандартизації, її мету та принципи управління, форми й загальні організаційно-технічні правила виконання вcix poбiт зі стандартизації, основні принципи стандартизації; нормативні документи зі стандартизації та вимоги до них: категорії нормативних документів із стандартизації, державні стандарти України, галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств i спілок, технічні умови i стандарти підприємств, відповідальність за розроблення i затвердження нормативних документів, використання нормативних документів; організацію робіт зі стандартизації: управління діяльністю у сфері стандартизації, технічні комітети зі стандартизації, інформаційне забезпечення робіт зі стандартизації; фінансування робіт зі стандартизації, стимулювання застосування державних стандартів: джерела фінансування, використання коштів, одержаних від реалізації стандартів, міжнародні відносини у сфері Метрологія, стандартизація та управління якістю стандартизації, участь Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації в міжнародному співробітництві у сфері стандартизації, міжнародні договори. – Декреті Кабінету Mінicmpiв України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм i правил та відпові- дальність за їx порушення» від 08.04.1993 р., який встановлює правові основи державного нагляду за додержанням стандарту, норм i правил суб’єктами підприємницької діяльності, визначає їx відповідальність за порушення цих стандартів, норм i правил та розглядає визначення термінів, що вживаються в Декреті (продукція, якість продукції, стандарт, норми, правила); органи державного нагляду та службові особи, які здійснюють Держнагляд – державні інспектори, головаДержстандарту, начальники управлінь, директори центрів стандартизації; об’єкти i форми державного нагляду за додержанням стандарту, норм; i правил: форми державного нагляду, об’єкти державного нагляду; функції органів держнагляду, права, обов’язок та відповідальність їx службових ociб: функції органів держнагляду, права, обов’язки та відповідальність службових осіб органів держнагляду, відповідальність суб’єктів підприємницької діяльностіза порушення стандартів, норм i правил. Інші нормативні документи: