Файл: 655.docx

Ситуація 4. Ви менеджер з виробництва у фірмі, яка виготовляє DVD. Не так давно ви дізналися, що конкуруюча фірма надала своїм DVD властивостей, яких ваші не мають. На щорічній спеціалізованій виставці фірми-конкурента буде відкрито офіс для гостей, де на одному із засідань її керівник розкаже для своїх дилерів про нову розробку. Ви можете уповноважити свого співробітника бути присутнім на цьому засіданні в статусі нового дилера, щоб дізнатися про новинку.

Чи підете ви на такий крок? Чому?

Якщо виставка для гостей та працівників фірми, ви можете послати свого працівника, для отримання інформації, але потім варто використати не лише одержану інформацію, але ї запровадити якісь свої досягнення, оскільки після презентації фірми-конкурента, ви не зможете представити їх відкриття як свої…

Ситуація 5. Хоча головною задачею менеджера є максимізація прибутку, одержуваного компанією, усе більшого значення набуває і його соціальна відповідальність перед суспільством, його конкретні дії, що забезпечують рішення проблем, які постають перед країною. Ті, хто вважають, що соціальні проблеми повинна вирішувати держава, а бізнес тільки «робити гроші», аргументують свою позицію тим, що дії в соціальній області ведуть до зниження прибутків компанії, погіршенню в цьому зв’язку її конкурентних позицій, росту витрат, що у наступному ведуть до підвищення цін, що завдає шкоди споживачам і викликає інші негативні наслідки.

Прихильники соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством вважають, що бізнесмени мають перед ним моральні зобов’язання, що соціальні дії можуть зробити велику користь підприємцям, підвищують їхній імідж у суспільстві, є непоганою рекламою.

Аргументовано обґрунтуйте свою прихильність до тієї або іншої позиції. Який ефект може очікувати український підприємець від виконання соціальних зобов’язань перед країною і суспільством в цілому?

Звичайно соціальна відповідальність відіграє важливу роль для суспільства та людей. Якщо підприємець буде цінувати своїх працівників, то віддача праці буде зростати, а відповідно – і імідж керівника та добре ім’я його фірми. І хоча спочатку зростатимуть витрати, в подальшому це принесе лише ріст рівня прибутковості. (Здоровий клімат в колективі – запорука стабільності та ефективності праці).

Ситуація 6. Відслідкуйте відмінності між поняттями «соціальна відповідальність» і «бізнес». Наведіть приклади соціальної відповідальності.

Соціальна відповідальність є родовим поняттям стосовно її різновидів. Найбільш суттєві риси та ознаки, які притаманні соціальній відповідальності, властиві і її окремим різновидам.

Бізнес є організацією, що бере участь в торгівлі товарами чи послугами споживачам. Компанії є переважаючими в капіталістичній економіці, де більшість з них приватні і започатковані з метою одержання прибутку для збільшення багатства їх власникам. Компанії також можуть бути не-для-прибутку або державними корпораціями.

Бізнес (англ. business — справа, діло) — підприємницька, комерційна чи будь-яка інша діяльність, що не може суперечити закону і спрямована на отримання прибутку.

Види соціальної відповідальності: моральна, персональна, політична, соціальна.

Досить обґрунтованою вважаємо класифікацію соціальної відповідальності на неправову та правову. Неправова соціальна відповідальність не має юридичного характеру та виступає у формі моральної, політичної, корпоративної, релігійної, етичної та ін.

Моральна відповідальність настає у випадку порушення традицій, звичаїв, норм культури та естетичних норм. Вона відображається у суспільному осуді та соціальному відмежуванні від суб'єкта, що порушує чи ухиляється від виконання норми поведінки. Моральна відповідальність має важливе значення, оскільки забезпечує відповідність суб'єктів прийнятим у суспільстві уявленням про добро та зло, справедливість та несправедливість.

Політична відповідальність настає при порушенні норм, дотримання яких покладається суспільством на публічного політика. Її призначенням є забезпечення упорядкування політичної сфери суспільних відносин шляхом демонстрації недовіри, необрання політика на новий термін до представницького органу, виключення з певної організації.

Корпоративна відповідальність настає у випадку порушення корпоративних правил, які прийняті певною соціальною структурою та не мають правового значення. Відображається у осуді членами корпорації чи виразі недовіри порушнику.

Релігійна відповідальність засновується на нормах, що регламентують порядок відправлення релігійних культів, та на вірі у Бога. Забезпечують організацію релігійної сфери шляхом визначення можливих засобів впливу до суб'єктів, що порушують вимоги релігійних норм.

Всі згадані вище види соціальної відповідальності мають пасивний характер, оскільки негативна реакція з боку суспільства у цих випадках не передбачає примусового впливу на нормопорушника. Вона не заснована на праві вимагати відповідної поведінки, а відображається у бажанні висловити негативне ставлення шляхом відмови у спілкуванні чи дистанціювання.

Правова відповідальність настає у випадку порушення норм державно-організованого права. Вона має активний характер, оскільки передбачає активний психологічний вплив на порушника аж до застосування примусового фізичного впливу.

Таким чином, соціальна та правова відповідальність співвідносяться як загальне та особливе.

Ситуація 7. Ви – комерційний директор посередницької компанії. Ваш конструкторський відділ недавно видозмінив один з продуктів. Ви знаєте, що введена новизна не принесла реального покращення якості продукту, але слово «новинка» на упаковці значно підвищило збут продукції. Чи будете ви рекомендувати нанести на пакет слово «новинка» і висувати його при рекламі на продукт?

Так, оскільки завданням комерційного директора, є постійне нарощення прибутку…..

Ситуація 8. Як ви розумієте слова: поведінка – це дзеркало, в якому відбивається образ «Я» ?

Нерідко люди забувають, що в людських стосунках існують певні правила і закономірності. Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе — прагнення кожного.

Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які він визнає і відповідно до яких себе поводить.

Німецький поет В. Гете писав: «Поведінка – це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя». Треба вміти відчувати поряд з собою людину, уміти розуміти її душу, бачити в її очах складний світ – радість, горе, біду, нещастя. Своєю поведінкою, своїми вчинками не можна людині болю, образи, хвилювання. Треба вміти підтримати людину, допомогти їй, коли у неї горе. Ми маємо виховати себе так, щоб не «сипати сіль» на чужі рани, щоб не сміятися тоді, коли всім сумно.

Кожна людина бажає стати ввічливою, вихованою і культурною. Бо тільки таку людину поважають оточуючі. Культурна людина бажана в будь-якому колективі. Вона успішна в бізнесі, на будь-якій посаді.

Живучи поряд, спілкуючись між собою ось уже багато століть, люди навчились розрізняти хороше і погане: хороші вчинки від поганих, позитивні риси характеру від негативних. Усе хороше накопичувалось людьми і згодом стало правилами гарної поведінки. Усі правила гарної поведінки, надбані людством, називаються «етикет», як вже говорилося в першому розділі. До етикету відноситься те, як людина обходиться з іншими людьми, її зовнішній вигляд, поведінка в громадських місцях, манери, вчинки, жести, способи вітання, культура мовлення.

Існує також загальний принцип поведінки, з якого випливає більшість інших. І в ньому втілена сама мудрість доброго ставлення до людей: «Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою».

Поряд з попереднім є ще один не менш важливий принцип: «Увійди в становище іншого». У будь-якій ситуації, якщо йдеться про стосунки між людьми, «виграє» насамперед той, хто може увійти в становище іншого, зрозуміти його інтереси, бажання, побоювання, мрії.

Від поведінки людини залежить також те, чи добре до неї ставляться інші. Адже людина скоріше віддасть перевагу тим, що, зустрівши її, посміхаються й показують, що вони раді зустрічі, аніж тим, яким «ні холодно ні жарко» від неї, чи тим, які насуплені й похмурі. Але треба пам’ятати, що деякі люди, які добрі актори, спекулюють своєю занадто дружньою посмішкою, маючи на думці лише одне — свої особисті інтереси.

Дуже цінними рисами особистості є її вміння спілкуватися, доброзичливість до оточуючих, урівноваженість, здатність швидко забути прикре непорозуміння. Але людина може поводитися добре лише тоді, коли вона має певні моральні якості, гармонію зовнішньої та внутрішньої культури. Зовнішня поведінка людини, що відповідає нормам етикету та правилам доброго тону, тільки тоді набуває особистісного смислу, якщо в основі її лежать моральні мотиви. Отже, поведінка людини багато в чому відбиває її внутрішню культуру, її моральні й інтелектуальні якості, тобто поведінка є своєрідним дзеркалом, в якому відбивається образ нашого внутрішнього Я.

Ситуація 9. Організаційна культура – це система загально-прийнятих цінностей, переконань, правил, норм поведінки, що поділяють працівники організації. Організації мають своє «обличчя», власну унікальну культуру, що визначають, насамперед, працюючі в ній люди, їхні пропозиції, цінності, переконання. Сформулюйте та опишіть етапи формування організаційної структури. Приведіть приклад організації, що вдало сформувала корпоративну культуру. У чому полягають переваги організації, яка сформувала корпоративну культуру, перед організацією, що немає такої?

Корпоративна культура - це система матеріальних і духовних цінностей, які взаємодіють між собою і відбивають індивідуальність організації, виявляються у поведінці, взаємодії і спілкуванні працівників між собою та із зовнішнім середовищем. У психології корпоративна культура розглядається як система базових передбачень (місія), цінностей і норм організації, що визначає правила поведінки її персоналу, діловий стиль, ритуали, символи і міфи. Саме ці складові корпоративної культури мобілізують внутрішні ресурси, єднають і мотивують персонал, надають змісту його праці і надихають на максимальну самовіддачу, створюють можливість вирішувати складні завдання з випуску якісного продукту і завоювання ринку. За своїм змістом корпоративна культура є системою цінностей, правил та норм поведінки в конкретній організації, це система взаємин і спілкування людей, що в ній працюють. Це складне явище, яке включає в себе матеріальне і духовне, діяльність, поведінку працівників, а також ставлення самої організації до зовнішнього середовища та до своїх працівників.

Деякі вчені розглядають корпоративну культуру як спосіб управління. Вони зазначають, що в умовах високої корпоративної культури окремі люди і команди самі контролюють себе, що сприяє більш чіткому функціонуванню організації. Якщо у формуванні культури беруть участь усі працівники, то вони бережуть її і дотримуються усталених звичаїв, традицій тощо. Якщо культура розглядається ними лише як нав'язаний атрибут, то формування її є лише прерогативою менеджерів та власників організації. Вона тоді не є стабільною, не сприяє єдності громадської думки і не відіграватиме позитивної ролі. Спеціалісти з менеджменту зазначають, що керівники створюють і змінюють культури, а менеджери й адміністратори існують у них. Вони підкреслюють, що талант менеджера визначається його здатністю розуміти значення корпоративної культури і вміти працювати в ній.

Ситуація 10. Відслідкуйте відмінності між поняттями «діловий протокол» і «дипломатичний протокол». Окресліть межі їх застосування.

Діловий протокол – правила, що регламентують порядок зустрічей і проводів делегацій, проведення бесід і переговорів, організацію прийомів, форму одягу, ведення ділового листування, підписання договорів, угод та ін.

Протокол допомагає створити дружню і невимушену обстановку під час зустрічей, переговорів, прийомів, що сприяє взаєморозумінню і досягненню бажаних результатів, допомагає вирішенню ділових питань.

У міжнародних стосунках використовується дипломатичний протокол – сукупність правил, традицій, яких дотримуються в міжнародних стосунках. Він є складовою дипломатії і формою, яка створює відповідні умови відносин між державами, урядами на основі миру, взаємоповаги, дружби.

Дипломатичний протокол є зразком міжнародного спілкування, на який рівняються всі організації та приватні особи. Норми протоколу обов’язкові для виконання всіма учасниками міжнародного спілкування. Відступ від дипломатичного протоколу або порушення його норм сприймається як неповага до держави і може призвести до конфліктних ситуацій.

На відміну від дипломатичного, правила ділового протоколу більш гнучкі, їх дотримуються менш суворо.

Основними етичними принципами ділового протоколу, на думку фахівців, є ввічливість, тактовність, взаємоповага, гідність, порядність.

Ввічливість. Це дотримання загальноприйнятих правил поведінки, вміння поводитися між людьми відповідно до обставин. Ввічлива людина при спілкуванні завжди буде враховувати вік, стать, соціальний статус партнера. Ввічливість тотожна таким поняттям як інтелігентність, порядність, тактовність, толерантність.