ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 20.03.2024

Просмотров: 1016

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

1. Американці при вирішенні проблем прагнуть обговорити не тільки загальні підходи, а й деталі,

3. Французи приділяють значну увагу попереднім домовленостям та попередньому обговоренню

17. Візитівка

18. Загальні аспекти підготовка та проведення ділових зустрічей

19. Організація ділової зустрічі

20. Види етикету

1. Необхідність і сутність фінансового менеджменту.

2. Характеристика і вимоги інформаційної системи фінансового менеджменту.

3.Об’єкт, мета і завдання фінансового менеджменту.

4. Показники, що формуються із зовнішніх джерел інформації, їх характеристика.

5. Вартість капіталу та його застосування в фінансовому менеджменті

6.Функції та механізм фінансового менеджменту

7. Характеристика зовнішніх і внутрішніх користувачів фінансової інформації.

8.Показники що формуються із внутрішніх джерел інформації,та їх характеристика

9.Принципи фінансового менеджменту

10.Сутність і класифікація активів підприємства

12.Оптимязація структури капіталу

13. Види центрів відповідальності на підприємстві, їх характеристика

14. Склад і структура активів підприємства.

15. Вартість капіталу, сутність та методика визначення

17. Оцінка рентабельності та прибутковості підприємства

19. Сутність капіталу підприємства, його види. Поняття і сутність компаундингу та дисконтування

20. Оцінка майбутньої і теперішньої вартості грошей з урахуванням фактора інфляції

3. Етапи розвитку іс

4.Поняття іс

5. Складові компоненти управлінських інформаційних систем

6. Основні ресурси інформаційних систем.

7. Інтерактивний маркетинг.

8. Операційні інформаційні системи.

9. Інформаційні системи з управління персоналом.

10. Фінансові інформаційні системи.

11. Бухгалтерські інформаційні системи.

12.Системний підхід до планування менеджерських іс

13.Планування реалізації процесу щодо впровадження іс на підприємстві

14. Управління інформаційними ресурсами та технологіями

15.Організаційна та інформаційні технології

16. Концептуальна структура управління іс в організації

17. Інформація, рішення та управління

18.Види експертних систем

19.Використання технологій штучного інтелекту в управлінні організацією

20. Аналіз сучасних корпоративних інформаційних систем

Перелік питань до державного екзамену по дисципліні

2.Сутність основних парадигм менеджменту

3 Типова структура організації, яка діє в умовах ринку.

4. Суть, зміст і цілі маркетингової діяльності підприємства.

5. Принципи і функції маркетингової діяльності.

6. Маркетинг як специфічна функція управління. Місце маркетингу в загальній системі управління організацією.

8.Маркетингова програма з продукту.

9. Суть і мета механізму фінансового менеджменту.

10. «Фінансиаризація» як основна ознака сучасного глобалізованого бізнесу.Сутність і значення.

11. Принципи фінансового менеджменту

12.Основні завдання та об′єкти фінансового менеджменту

14. Життєвий цикл організації та основні його етапи

16.Конкурентоспроможність організації та фактори, що впливають на її формування

18. Теорія виживання в умовах структурних зрушень

19.Формування управлінської команди за принципом компліментарності.

20. Синергія і емерджентність в організаціях.

1. Поняття якості

2. Показники якості та їх класифікація

3. Основні фактори, що впливають на якість продукції

4. Якість продукції і маркетинг

5. Контракт – правова форма забезпечення якості.

6. Зміна ставлення до якості

7. Удосконалення управлінської діяльності.

8. Основоположники концепції управління якістю

9.Етапи формування управління якістю та загального менеджменту

10. Основні поняття і визначення метрології

11. Загальні відомості про технічні вимірювання і засоби вимірювальної техніки.

12. Діальність Державної метрологічної служби України.

13. Сутність управління якістю продукції

14.Забезпечення якості продукції

15.Комплексне управління якістю

16.Структури системи управління якістю

17. Ресурси в системі управління якістю

18. Процеси системи управління якістю продукції на стадії маркетингу та вивчення ринку

19. Процеси системи управління якістю на стадії проектування та розроблення продукції

20. Процеси системи управління якістю на стадії планування та розроблення виробничих процесів її виготовлення.

21. Процеси системи управління якістю продукції на стадії закупівлі.

24. Організація і контроль внутрішньої регламентації робіт з якості.

25. Організація навчання персоналу методам управління якістю

26. Збір та систематизація інформації в системі якості

27. Оперативне управління в системі якості.

28. Прогнозування і планування рівня якості продукції

29. Загальні відомості про оцінювання рівня якості продукції.

30. Оцінювання технічного рівня продукції

33. Оцінювання рівня якості продукції на стадіях її виготовлення й експлуатації або споживання

34. Оцінювання рівня якості й ефективності праці

35. Основні положення державної системи сертифікації УкрСепро

36. Порядок проведення сертифікації продукції

38. Вибір механізму сертифікації та дії, які виконати споживач стосовно постачальника, що має сертифіковану систему якості.

39.Органи з сертифікації в системі УкрСепро

40. Прввове забезпечення стандартизації та управління якістю

41.Законодавство в галузі стандартизації та управління якістю продукції

42. Відповідальність за порушення законодавства про якість продукції

43 Етапи розвитку вітчизняного менеджменту якості

44. Основоположні принципи систем управління якістю

8. Оцінювання систем якості.

45. Діяльність із метрологічного забезпечення на підприємстві.

46. Створення продукту в системі управління якістю

47. Система управління безпекою харчових продуктів

48. Система управління якістю послуг

49. Показники якості продукції

50. Основні поняття і визначення у сфері підтвердження відповідності продукції в системі Укр сепро.

51. Розвиток системи менеджменту якості та управління безпекою в умовах глобалізації ринку.

52. Цілі та політка в області якості.

52) .Якість і конкурентоспроможність товару

53). Міжнародний досвід управління якістю

54). Методи та інструменти управління якістю.

55).Концепція tqm як ефективний спосіб управління бізнесом. Премії з якості

56.Рівні стандартизації та види стандартів

57.Управління економікою якості

58.Система якості за українськими та міжнародними стандартами

59.Порядок та процедура сертифікації системи менеджменту якості

60.Інструменти управління якістю та процеси розгортання функції якості (qfd)

1. Поняття стратегії, основні риси стратегії

8 .Стратегії диверсифікованного росту

9 . Стратегії скорочення

10. Оптимальна точка об'єму. Критична точка об'єму.

11. Оцінка рівня стратегічних капіталовкладень.

Задача 1

Задача 2

Задача 3

Задача 4

Задача 5

Задача 6

Задача 7

Задача 8

Задача 9

Задача 10

За речовою формою інвестування виділяють реальні та фінансові.

Реальні активи – активи підприємства у матеріальній та нематеріальній формах. До складу матеріальних активів відносять основні засоби, незавершені капітальні вкладення, запаси готової продукції, товари та ін. Нематеріальні активи представлені такими складовими: права користування окремими природними ресурсами, права на промислові зразки та моделі, торгова марка, права на використання комп’ютерних програм тощо.

Фінансові активи включають: грошові кошти в національній та іноземній валюті, дебіторська заборгованість, короткострокові та довгострокові фінансові вкладення.

За строком отримання грошового потоку виділяють короткострокові та довгострокові активи.

За формою отримання доходу розрізняють активи, що приносять дохід в явній формі (рентні платежі, відсотки по облігаціях, дивіденди по акціях і т. ін.) та активи, що приносять дохід в прихованій (лише при продажу активу) формі (різниця цін купівлі-продажу, гудвіл та ін.).

За регулярністю отримання доходу: активи, що забезпечують одноразові, періодичні та регулярні доходи.

За ступенем ризику виділяють активи з гарантованим грошовим потоком (безризикові) та негарантованим грошовим потоком (ризикові).

Залежно від оборотності розрізняють такі види активів: високооборотні; з нормальною оборотністю, з низькою оборотністю.

Залежно від рівня ліквідності розрізняють високоліквідні активи (грошові кошти), середньоліквідні (всі форми дебіторської заборгованості, крім довгострокової та безнадійної, запаси готової продукції), низьколіквідні (запаси сировини та матеріалів, активи у формі незавершеного виробництва, основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення), неліквідні активи (безнадійна і довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів).

 11.Поняття системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту

Система організ-го забезпечення фін-го менеджменту являє собою взаємопов’язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підпр-тва, які забезпечують розробку і прийняття упр-ких рішень щодо окремих напрямів його фін-вої діяльності і несуть відповідальність за результати здійснення цих рішень.

Загальні принципи формування організаційної системи управління підприємством передбачають створення двох центрів управління — за ієрархічною і функціональною ознаками.


Ієрархічна будова центрів упр-ня підпр-вом передбачає виокремлення різних рівнів упр-ня. На даний час найпоширенішими є дво- або трирівневі системи упр-ня, де перший рівень представлений апаратом упр-ня підпр-твом в цілому, а наступні — управлінськими службами його окремих структурних одиниць і підрозділів.

Функціональна будова центрів упр-ня підпр-вом ґрунтується на диференціації за функціями упр-ня або видами діяльності. При функціональній будові центрів упр-ня підпр-вом обидва ці підходи можуть бути використані окремо або в комплексі. Але найбільша ефективність організ-ої системи фін-го менеджменту досягається за умови використання функціональної будови центрів упр-ня.

Існує два підходи до функціонального розмежування центрів управління: перший — принцип незалежної діяльності функціональних центрів управління; другий — принцип взаємопов’язаної діяльності функціональних центрів управління.

Функціональна будова центрів упр-ня фін-вою діяльністю суттєво відрізняється на підпр-вах різних масштабів (мале, середнє, велике, крупне)


12.Оптимязація структури капіталу

Етапи оптимізації структури капіталу

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами :

1)аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення тенденцій динаміки обсягу і складу капіталу в передплановому періоді, їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.

2)оцінка основних факторів, які визначають формування структури капіталу.

- встановлення оптимальних рівнів для певного підприємства використання власного та залученого капіталів;

- забезпечення залучення на підприємство необхідних видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.

3)оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового леверіджу.

4)оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації базується на попередній оцінці вартості власного та залученого капіталу при різних умовах його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

5)оптимізація стр.капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод оптимізації структури капіталу пов'язаний з процесом диференційного вибору фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяють на три групи:

а) необоротні активи;

б) постійна частина оборотних активів;

в) змінна частина оборотних активів.

Існує три принципових підходи для фінансування різних груп активів підприємства, а саме: 1) консервативний підхід; 2) компромісний підхід; 3) агресивний підхід.

Залежно від свого ставлення до фінансових ризиків власники або менеджери підприємства вибирають один із вищепере-лічених варіантів фінансування активів.

6)формування показника цільової структури капіталу

13. Види центрів відповідальності на підприємстві, їх характеристика

В практичній діяльності мають місце різні типи центрів відповідальності.

Виділяють п'ять основних типів ЦФВ:

1.Центри витрат


2.Центри доходу

3.Центри маржинального доходу

4.Центри прибутку

5.Центри інвестицій.

Основою такої класифікації є поділ ЦФВ за видами доходів / витрат, які визначають, виходячи з функціональної діяльності центру.

Кожний з вказаних центрів несе таку відповідальність:

Центри витрат відповідають тільки за здійснені витрати в процесі своєї діяльності. До центрів витрат відносять різні виробничі підрозділи і функціональні служби (бухгалтерія, реклама, охорона), в задачі яких не входить одержання доходу. Центри витрат визначають видаткову частину бюджету підприємства.

Центри доходу відповідають за доход, який вони приносять підприємству в результаті своєї діяльності і визначають дохідну частину бюджету. Центром доходу може виступати підрозділ підприємства, який займається реалізацією готової продукції, (товарів і послуг), тобто функціонально призначений для одержання доходу у вигляді виручки (відділ продажів, склад-магазин, оптова база, мережа фірмових магазинів тощо). Оскільки центри доходу мають і визначені витрати, наприклад (заробітна плата працівників, реклама, оренда, транспорт), то залежно від цільових настанов, які визначають предмет відповідальності центра можливі два варіанти його відповідальності за витрати.

Центри маржинального доходу відповідають за величину одержуваного маржинального доходу (маржинального прибутку). Такі центри створюють на тих підприємствах, де є підрозділи, які здійснюють складніший вид діяльності – не лише одне виробництво (як центри витрат), і не лише одну торгівлю (як центри доходу), а, наприклад, замаються виробництвом і реалізацією продукції, тобто фактично є бізнесами-напрямками, які відповідають за ефективність діяльності, контролюючи дохідну і видаткову частини напрямку. Мірою ефективності виступають вже не окремо доходи і витрати бізнес-напрямку, а різниця між ними у формі маржинального доходу. Під маржинальним доходом (прибутком) розуміють різницю між виручкою бізнес-напрямку і його змінними (які змінюються залежно від обсягу діяльності) витратами4, тобто тими витратами, що поніс безпосередньо сам бізнес-напрямок. Отриманий дохід спочатку направляється на покриття накладних витрат окремого напрямку, потім підприємства, і далі на формування прибутку.

Центри прибутку відповідають перед керівництвом отриманою його сумою. Як і центри маржинального доходу вони контролюють видаткову і дохідну сторону діяльності не окремого бізнес-напрямку, а всього підприємства. Відповідно, центром прибутку виступає підприємство, як самостійний господарюючий суб’єкт, так і в складі багаторівневої структури, наприклад, холдингу.


Центри інвестицій – це вершина усієї фінансової структури. Вони управляють не тільки оборотним капіталом (відповідають за обсяг заробленого прибутку), але й необоротними активами, здійснюють інвестиції (і дезінвестиції). Це проявляється зокрема в будівництві нового цеху, заміні застарілого обладнання, а у великих масштабах – це купівля підприємства, продаж бізнесу тощо. Центр інвестицій контролює окупність цих інвестицій, і таким чином відповідає за рентабельність всіх активів підприємства.6 Центр інвестицій представляє завжди тільки підприємство, як самостійний господарюючий суб’єкт, або головна компанія багаторівневої структури.

У складі центрів відповідальності не виділяють такий тип центра відповідальності, як венчурний центр (венчур-центр). Якщо формувати такий центр на підприємстві, то за умови розвитку нових бізнесів у формі реалізації венчурних проектів.

Усі підрозділи підприємства класифікують за видами їх доходів / витрат, відповідно до них присвоюють статус ЦФВ, тобто формують такі центри.


Смотрите также файлы