Файл: 655.docx

-Орієнтованість на стратегічні цілі розвит-ку підприємства

- Варіантність,альтернативність розробки й прийняття управлінських рішень.

12.Основні завдання та об′єкти фінансового менеджменту

Для досягнення головної мети фінансового менеджменту необхідно виріши-вати такі основні завдання.

1. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів підприємства в процесі його розвитку.

2. Забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсів за основними напрямами діяльності підприємства.

3. Оптимізація грошового обігу і підтримка постійної платоспроможності підприємства.

4. Забезпечення максимізації чистого прибутку шляхом ефективного управління активами підприємства, оптимізації їх складу і розміру, залучення в господарський обіг необхідного обсягу позикових ресурсів, вибору найраціональніших напрямів операційної та фінансової діяльності, ефективної податкової, амортизаційної та дивідендної політики.

5. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків за рахунок зменшення рівня їх концентрації, диверсифікації видів операційної та фінансової діяльності, використання методів уникнення та нейтралізації негативних наслідків господарювання, проведення ефективного внутрішнього та зовнішнього страхування.

6. Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.

Об'єктами фінансового менеджменту - фінанси підприємства та його фінансова діяльність (економічні відносини, які опосередковані грошовим обігом, зміною співвідношення власного і позикового капіталу).

13. Система фінансових індикаторів.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовують систему фінансових індикаторів:

фінансові категорії – це теоретичні поняття і не можуть використовуватись як інформація

фінансові показники – характеризують кількісну сторону фінансових відносин, обсяги фінансових операцій, оцінюють масштаби фінансової діяльності

фінансові коефіцієнти – відносні фінансові показники, мають оцінюючу функцію.

14. Життєвий цикл організації та основні його етапи

1. Етап підприємництва. Організація знаходиться в стадії становлення, формується життєвий цикл продукції. Цілі є ще нечіткими, творчий процес проходить вільно, просування до наступного етапу вимагає стабільного забезпечення ресурсами.

2. Етап колективності. Розвиваються інноваційні процеси попереднього етапу, формується місія організації. Комунікації і структура в рамках організації залишаються в сутності неформальними. Члени організації витрачають багато часу на виконання своїх обов'язків і демонструють високі зобов'язання.

3. Етап формаліації і управління. Структура організації стабілізується, вводяться правила, визначаються процедури. Опір робиться на ефективність інновацій і стабільність. Розробка і прийняття рішень стають ведучими компонентами організації. Зростає роль вищої керівної ланки організації, процес прийняття рішень стає більш зваженим, консервативним. Ролі уточнені таким чином, що вибуття тих чи інших членів організації не викликає серйозної небезпеки.

4. Етап розробки структури. Організація збільшує випуск своїх продуктів і розширює ринок надання послуг. Керівники виявляють нові можливості розвитку. Організаційна структура стає більш комплексною і відпрацьованою. Механізм прийняття рішень децентралізований.

5. Етап спаду. У результаті конкуренції на ринку, в організації зменшується попит на свою продукцію чи послуги. Керівники шукають шляхи утримання ринків і використання нових можливостей. Збільшується потреба в працівниках, особливо тих, хто має найбільш цінні спеціальності. Кількість конфліктів нерідко збільшується. До керівництва приходять нові люди, які намагаються затримати занепад. Механізм розробки і прийняття рішень централізований.

16.Конкурентоспроможність організації та фактори, що впливають на її формування

Конкурентоспроможність підприємства - це відносна характеристика, яка відображає відмінності у розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреб людей і по ефективності виробничої діяльності.Конкурентоспроможність фірми характеризує можливості і динаміку її пристосування до умов ринкової конкуренції.

Фактори, що впливають на конкурентоспроможність фірми

· місткість ринку (кількість щорічних продажів);

· легкість доступу на ринок;

· вид виробленого товару;

· ; однорідність ринку;

· конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;

· можливість технічних нововведень у галузі.

17. Теорії виживання систем. Сутність теорії «біологічного підходу».

"біологічний підхід", відображений у роботах А.Ерелі і Ж.Моно, які ставлять перед собою мету відповісти на запитання, чи існує життєвий цикл підприємств, аналогічний життєвому циклу біологічних об´єктів. Сучасні дослідження дозволили зробити наступні висновки:  • Підприємства старіють, як і живі істоти, що виявляється в зниженні сприйняття підприємства до всього, що виходить за формалізовані рамки. Така формалізація перетворює організації в закриті системи.  • Цілком закрита система, тобто система, що не може інтегрувати нову інформацію, стає застиглою, а отже, мертвою. Вона перестає розвиватися, втрачає здатність до адаптації. Підприємства можуть продовжувати існувати, але схожі на вмираючих, життя яких підтримується за допомогою складного устаткування.  • У рамках "біологічного підходу" роль керівника підприємства полягає, з одного боку, в підтримці системи в стані відкритості, з іншого боку, він повинен орієнтувати ресурси організації на інновації, що забезпечать виживання підприємства, його адаптацію до оточення, що змінюється.  • Управління організацією в даному режимі містить визначений ризик, зв´язаний з порушенням функціонування підприємства чи необхідністю зміни існуючих керівних структур (це може піти на користь підприємству, але являє загрозу для самих керівників). Підтримка відкритості системи обходиться дорожче в плані фінансів, часу, стресів, ніж управління на принципах планування, але є основним чинником виживання підприємства в сучасних умовах. Огляд різних теорій організації і управління дозволяє зробити загальний висновок: виживання й ефективність діяльності підприємств залежать від періодичної і планомірної зміни цілей, кадрового складу і керівництва організацій.

18. Теорія виживання в умовах структурних зрушень

Теорія виживання організації в умовах “структурних зрушень”

“Біологічний підхід” до виживання організацій

Базою для цих теорій є положення:

- спеціалізовані підприємства більш досконалі, ніж диверсифіковані, але менш живучі;

- з часом рентабельність має тенденцію до зменшення;

- з віком “смертність” підприємств падає

Теорія виживання організації в умовах “структурних зрушень”

Базою для цієї теорії є усвідомлення:

В будь-якій організації відбувається боротьба між силами, які зацікавлені:

в підвищенні ефективності її діяльності уже сьогодні

в її виживанні, успішній діяльності довго

Будь-які новаторські дії коштують дорого.

Важливо шукати баланс інтересів!!! “Біологічний підхід” до виживання організацій (ЖЦО аналогічний ЖЦ біологічних об'єктів)

Підприємства старіють, як і живі істоти, знижу-ється сприйняття до нового, поступово пере-творюються на закриті системи;

Цілком закрита система не здатна інтегрувати нову інформацію, перестає розвиватися, втрачає здатність до адаптації;

Керівник повинен вміти витримувати баланс: з одного боку підтримувати систему в стані відкритості, орієнтувати ресурси на інновації, з іншого – забезпечувати стабільність і ефективність системи.

Виживання і ефективність потребують періодичної і планомірної зміни цілей, кадрового складу та керівництва організації

19.Формування управлінської команди за принципом компліментарності.

Команда - це група індивідів, людей-однодумців, що для досягнення певної мети координують свої взаємодії, трудові й інтелектуальні зусилля.

Основа концепції "команда" полягає в тому, що всі її члени схильні до єдиної стратегічної мети і разом з тим несуть колективну відповідальність за її досягнення.

Управлінська команда повинна формуватися таким чином, щоб її члени одночасно досягали соціального благополуччя і якісно виконували свої завдання. Ключовим фактором такої ефективної діяльності команди є розподіл рольових функцій. Усі ролі в команді поділяються на цільові і підтримуючі. Члени команди, що виконують цільові ролі, направляють свою енергію на вирішення проблем, що стоять перед командою, а члени команди, що виконують підтримуючі ролі, сприяють підтриманню й активізації діяльності членів команди.

Фактори, що визначають ефективність досягнення цілей команди.

Чисельність. Ідеальний розмір команди - від 3 до 7 чоловік.

Склад - це ступінь подібності особистостей і поглядів, підходів до вирішення проблем.

Групові норми - норми, спільні для співробітників організації, які визначають принципи взаємин в організації.

Згуртованість команди. У згуртованій команді звичайно менше проблем у спілкуванні, менше напруженості, ворожості і недовіри.

Конфліктність. Наявність розбіжностей у думках членів команди може призвести до конфліктів. У таких випадках конфлікт повинен відігравати функціональну роль і підвищувати ефективність команди.

Роль лідера в команді. Концепція лідерських якостей стверджує, що лідерами стають, а не народжуються. Призначення лідера команди - створити умови, що сприяють тому, щоб кожен член команди вніс найбільший вклад у справи команди.