Файл: 655.docx

13. Етикет національних символів

У всьому світі обов’язковою є повага до національних символів: прапора, герба, гімну. Національний прапор символізує суверенітет і незалежність держави. Розміри прапора, колір та його елементи повинні відповідати вимогам, зафіксованим у законах, Конституції країни. Так, національний прапор України складається з рівних за шириною горизонтальних смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до довжини 2:3. Коли одночасно піднімають прапори різних країн, потрібно стежити, щоб вони були однакового розміру. Почесним місцем серед кількох прапорів є крайнє праве місце, якщо дивитись з боку прапорів. Якщо вивішують прапори кількох країн, то їх краще розташовувати в алфавітному порядку назв країн (національною мовою). Маленькі прапорці на столі переговорів можуть перехрещуватися, причому почесною є, знову ж таки, позиція справа, якщо дивитися з боку прапора.Коли виносять прапор в урочистих випадках, військові повинні віддавати честь, а цивільні – знімати капелюха.Під час міжнародних зустрічей іноді виконуються національні гімни держав-учасниць. Як правило, лунають скорочені записи: перший куплет і приспів. Під час виконання державного гімну та виносу прапорів присутні піднімаються зі своїх місць. В деяких країнах прийнято прикладати праву долоню до серця.Повага до національних символів своєї держави, а також прапора, герба і гімну інших країн є проявом власної гідності і шани до ділових партнерів.

17. Візитівка

Візитівка (візитна картка, business card) — традиційний носій контактної інформації про людину чи компанію.У сучасному світі візитівка є важливим атрибутом ділової людини. За допомогою візитівки її одержувачу можна сповістити певну інформацію про її власника та те, чим він опікується. Візитівки бувають діловими, особистими. Ті візитівки, що спрямовані на коректне знайомство, містять повне ім'я та по - батькові. Бувають і комбіновані візитівки. Вони містять як службову, так і особисту інформацію про її власника.Корпоративна візитівка представляє компанію у цілому. Така візитівка повідомляє інформацію про сферу діяльності компанії. На візитівці зазначається загальний контактний телефон та/чи електронна пошта. При створенні візитівки слід визначитися зі сферою діяльності підприємства. На особистих візитівках не зазначається посада, місце роботи та інша інформація з ділової сфери. Візитівці завжди має бути притаманною певна оригінальність. Людям не повинно здаватися, що візитівка є занадто простою. Невиразність візитівки не приносить користі її власнику. Візитівці завжди має бути притаманною певна оригінальність. Людям не повинно здаватися, що візитівка є занадто простою. Невиразність візитівки не приносить користі її власнику. Фахівці радять, щоб візитівки співробітників компанії, яка опікується страхуванням автомобілів, були яскравими й виготовлені з паперу, який сам клеїться. Увагу до візитки може викликати і матеріал, з якого вона виготовлена.

18. Загальні аспекти підготовка та проведення ділових зустрічей

Будь-яка зустріч а тим більше ділова проводиться з певною метою. Саме спілкування в діловій практиці підтримується взаємною зацікавленістю. Щоб задовольнити зацікавленість сторін організовується зустріч.

Про ділову зустріч прийнято домовлятися заздалегідь при цьому відрізок часу між домовленістю та власне зустріччю залежить від конкретних обставин та програми зустрічі.

Протоколом передбачаються такі основні моменти домовленості:

• предмет ділової зустрічі

• місце проведення

• часові межі

• кількість учасників

• матеріали для обговорення та підсумкові документи зустрічі

предметом ділової зустрічі є питання які виносяться на обговорення, тематичні рамки переговорів, перелік проблем, які розглядатимуться.

Сучасна техніка зв’язку дозволяє здійснити прямий електронний контакт між двома і більше сторонами . перший крок до успіху ділової зустрічі це правильний вибір часу і дня тижня.

Майбутня зустріч чи переговори передбачають завчасну підготовку матеріалів, ті що передбачають позицію учасника зустрічі та містять рекомендації щодо питання яке розглядається; проекти різних угод, протоколів.

Рекомендують:

• починати розмову із загальних фраз поступово переходячи до найбільш важливих принципових питань за якими можна легко дійти згоди;

• задавати доброзичливі й прямі питання;

• відповіді вислуховувати;

• записувати цінну інформацію;

• орієнтуватися на бажаний партнером кінцевий результат який вигідний і для організаторів;

не можна:

• ставити запитань які підказують відповідь;

• тиснути на співрозмовника;

• змушувати партнера довго чекати зустрічі;

• обдурювати партнера та постійно вимагати від нього доказів.

Важливо вміло закінчити зустріч, підвести підсумки розмови, виробити спільне рішення, вчасно й коректно її завершити.

19. Організація ділової зустрічі

Будь-яка зустріч а тим більше ділова проводиться з певною метою. Саме спілкування в діловій практиці підтримується взаємною зацікавленістю. Щоб задовольнити зацікавленість сторін організовується зустріч.

Про ділову зустріч прийнято домовлятися заздалегідь при цьому відрізок часу між домовленістю та власне зустріччю залежить від конкретних обставин та програми зустрічі.

Протоколом передбачаються такі основні моменти домовленості:

• предмет ділової зустрічі

• місце проведення

• часові межі

• кількість учасників

• матеріали для обговорення та підсумкові документи зустрічі

предметом ділової зустрічі є питання які виносяться на обговорення, тематичні рамки переговорів, перелік проблем, які розглядатимуться.

Сучасна техніка зв’язку дозволяє здійснити прямий електронний контакт між двома і більше сторонами . перший крок до успіху ділової зустрічі це правильний вибір часу і дня тижня.

Майбутня зустріч чи переговори передбачають завчасну підготовку матеріалів, ті що передбачають позицію учасника зустрічі та містять рекомендації щодо питання яке розглядається; проекти різних угод, протоколів.

Рекомендують:

• починати розмову із загальних фраз поступово переходячи до найбільш важливих принципових питань за якими можна легко дійти згоди;

• задавати доброзичливі й прямі питання;

• відповіді вислуховувати;

• записувати цінну інформацію;

• орієнтуватися на бажаний партнером кінцевий результат який вигідний і для організаторів;

не можна:

• ставити запитань які підказують відповідь;

• тиснути на співрозмовника;

• змушувати партнера довго чекати зустрічі;

• обдурювати партнера та постійно вимагати від нього доказів.

Важливо вміло закінчити зустріч, підвести підсумки розмови, виробити спільне рішення, вчасно й коректно її завершити.

20. Види етикету

Розрізняють кілька видів етикету, основними з який є:

· придворний етикет - строго регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;

· дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

· військовий етикет - звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

· загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.

Більшість правил дипломатичного, військового і загальногромадянського етикету тією чи іншою мірою збігаються. Відмінність між ними полягає в тому, що дотриманню правил етикету дипломатами надається більше значення, оскільки відступ від них чи порушення цих правил може завдати шкоди престижу чи країни її офіційним представникам і привести до ускладнень у взаєминах держав.

Сучасний етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.

Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моральності моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість, людяність - в області моральної культури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності - в області культури матеріальної.

Ситуація 6. Соціа́льна відповіда́льність — це обов'язок особи оцінити власні наміри та здійснювати вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного розвитку, а у випадку порушення їх — обов'язок звітувати перед суспільством і нести покарання.

Соціальна відповідальність – це зобов’язання менеджменту приймати рішення і здійснювати дії, які сприяють росту благополуччя і задовольняють інтереси як організації так і суспільства в цілому.

Бізнес - це будь-яка діяльність, направлена на отримання прибутку шляхом створення та реалізації відповідної продукції чи послуг. В ринковій економці відбувається жорстка боротьба між виробниками, тому вміння оцінити можливі наслідки впровадження у виробництво нового виду продукту є необхідною умовою виживання підприємства.

Приклад соц. відповідальності:

Корпоративна соціальна відповідальність «Київстар» — це ведення бізнесу в гармонії з суспільством, добровільно взяті зобов’язання компанії та активна участь у соціальному і економічному розвитку України. Відповідальність компанії ґрунтується на місії, баченні, цінностях та ідеї Великої Турботи про клієнтів. «Київстар» прагне досягати успіху в бізнесі виключно шляхом, який сприяє розвитку суспільства і країни.