ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.03.2024
Просмотров: 1092
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1. Американці при вирішенні проблем прагнуть обговорити не тільки загальні підходи, а й деталі,
3. Французи приділяють значну увагу попереднім домовленостям та попередньому обговоренню
18. Загальні аспекти підготовка та проведення ділових зустрічей
19. Організація ділової зустрічі
1. Необхідність і сутність фінансового менеджменту.
2. Характеристика і вимоги інформаційної системи фінансового менеджменту.
3.Об’єкт, мета і завдання фінансового менеджменту.
4. Показники, що формуються із зовнішніх джерел інформації, їх характеристика.
5. Вартість капіталу та його застосування в фінансовому менеджменті
6.Функції та механізм фінансового менеджменту
7. Характеристика зовнішніх і внутрішніх користувачів фінансової інформації.
8.Показники що формуються із внутрішніх джерел інформації,та їх характеристика
9.Принципи фінансового менеджменту
10.Сутність і класифікація активів підприємства
12.Оптимязація структури капіталу
13. Види центрів відповідальності на підприємстві, їх характеристика
14. Склад і структура активів підприємства.
15. Вартість капіталу, сутність та методика визначення
17. Оцінка рентабельності та прибутковості підприємства
19. Сутність капіталу підприємства, його види. Поняття і сутність компаундингу та дисконтування
20. Оцінка майбутньої і теперішньої вартості грошей з урахуванням фактора інфляції
5. Складові компоненти управлінських інформаційних систем
6. Основні ресурси інформаційних систем.
8. Операційні інформаційні системи.
9. Інформаційні системи з управління персоналом.
10. Фінансові інформаційні системи.
11. Бухгалтерські інформаційні системи.
12.Системний підхід до планування менеджерських іс
13.Планування реалізації процесу щодо впровадження іс на підприємстві
14. Управління інформаційними ресурсами та технологіями
15.Організаційна та інформаційні технології
16. Концептуальна структура управління іс в організації
17. Інформація, рішення та управління
19.Використання технологій штучного інтелекту в управлінні організацією
20. Аналіз сучасних корпоративних інформаційних систем
Перелік питань до державного екзамену по дисципліні
2.Сутність основних парадигм менеджменту
3 Типова структура організації, яка діє в умовах ринку.
4. Суть, зміст і цілі маркетингової діяльності підприємства.
5. Принципи і функції маркетингової діяльності.
8.Маркетингова програма з продукту.
9. Суть і мета механізму фінансового менеджменту.
10. «Фінансиаризація» як основна ознака сучасного глобалізованого бізнесу.Сутність і значення.
11. Принципи фінансового менеджменту
12.Основні завдання та об′єкти фінансового менеджменту
14. Життєвий цикл організації та основні його етапи
16.Конкурентоспроможність організації та фактори, що впливають на її формування
18. Теорія виживання в умовах структурних зрушень
19.Формування управлінської команди за принципом компліментарності.
20. Синергія і емерджентність в організаціях.
2. Показники якості та їх класифікація
3. Основні фактори, що впливають на якість продукції
4. Якість продукції і маркетинг
5. Контракт – правова форма забезпечення якості.
7. Удосконалення управлінської діяльності.
8. Основоположники концепції управління якістю
9.Етапи формування управління якістю та загального менеджменту
10. Основні поняття і визначення метрології
11. Загальні відомості про технічні вимірювання і засоби вимірювальної техніки.
12. Діальність Державної метрологічної служби України.
13. Сутність управління якістю продукції
14.Забезпечення якості продукції
15.Комплексне управління якістю
16.Структури системи управління якістю
17. Ресурси в системі управління якістю
18. Процеси системи управління якістю продукції на стадії маркетингу та вивчення ринку
19. Процеси системи управління якістю на стадії проектування та розроблення продукції
21. Процеси системи управління якістю продукції на стадії закупівлі.
24. Організація і контроль внутрішньої регламентації робіт з якості.
25. Організація навчання персоналу методам управління якістю
26. Збір та систематизація інформації в системі якості
27. Оперативне управління в системі якості.
28. Прогнозування і планування рівня якості продукції
29. Загальні відомості про оцінювання рівня якості продукції.
30. Оцінювання технічного рівня продукції
33. Оцінювання рівня якості продукції на стадіях її виготовлення й експлуатації або споживання
34. Оцінювання рівня якості й ефективності праці
35. Основні положення державної системи сертифікації УкрСепро
36. Порядок проведення сертифікації продукції
39.Органи з сертифікації в системі УкрСепро
40. Прввове забезпечення стандартизації та управління якістю
41.Законодавство в галузі стандартизації та управління якістю продукції
42. Відповідальність за порушення законодавства про якість продукції
43 Етапи розвитку вітчизняного менеджменту якості
44. Основоположні принципи систем управління якістю
45. Діяльність із метрологічного забезпечення на підприємстві.
46. Створення продукту в системі управління якістю
47. Система управління безпекою харчових продуктів
48. Система управління якістю послуг
49. Показники якості продукції
50. Основні поняття і визначення у сфері підтвердження відповідності продукції в системі Укр сепро.
51. Розвиток системи менеджменту якості та управління безпекою в умовах глобалізації ринку.
52. Цілі та політка в області якості.
52) .Якість і конкурентоспроможність товару
53). Міжнародний досвід управління якістю
54). Методи та інструменти управління якістю.
55).Концепція tqm як ефективний спосіб управління бізнесом. Премії з якості
56.Рівні стандартизації та види стандартів
57.Управління економікою якості
58.Система якості за українськими та міжнародними стандартами
59.Порядок та процедура сертифікації системи менеджменту якості
60.Інструменти управління якістю та процеси розгортання функції якості (qfd)
1. Поняття стратегії, основні риси стратегії
8 .Стратегії диверсифікованного росту
10. Оптимальна точка об'єму. Критична точка об'єму.
Виробник, який претендує на сертифікацію системи якості в Системі, подає до акредитованого в ній органу із сертифікації (за його відсутності — Національному органу із сертифікації) заявку. Коли є декілька органів із сертифікації систем якості, виробник має право подати заявку в будь-який із них, якщо інше не зазначено органом із сертифікації продукції.
Орган із сертифікації систем якості розглядає заявку і надсилає підприємству-заявнику:
-опитувальну анкету для проведення попереднього обстеження системи якості підприємства-заявника;
-перелік вихідних матеріалів, які має подати підприємство до органу з сертифікації для проведення попереднього (заочного) оцінювання системи якості і стану виробництва.
Підприємство-заявник заповнює опитувальну анкету, готує всі необхідні вихідні матеріали і подає їх до органу із сертифікації.
Попереднє оцінювання здійснюється комісією органу із сертифікації.
До складу комісії має бути включений принаймні один аудитор із сертифікації. Орган із сертифікації призначає головного аудитора, який формує комісію з компетентних фахівців для проведення аналізу одержаних матеріалів і підготовки попередніх висновків. Головний аудитор призначається навіть тоді, коли аналіз проводиться однією особою.
В результаті перевірки та оцінювання систем якості можливі три варіанти висновків.
При першому варіанті орган із сертифікації оформлює сертифікат відповідності, реєструє його в Реєстрі Системи, видає підприємству-заявнику, та в копії надсилає органу із сертифікації продукції. Термін дії сертифіката визначає орган із сертифікації, але він не може перевищувати три роки.
При другому варіанті, якщо підприємство в термін, встановлений органом із сертифікації, врахує зауваження і звернеться з повторною заявкою на сертифікацію, роботи із сертифікації можуть здійснюватися за повною або скороченою схемою, коли перевіряють лише ті елементи системи якості, стосовно яких були зроблені зауваження. У разі позитивного рішення за результатами цієї роботи виробникові видається сертифікат.
При третьому варіанті оцінювання системи якості підприємства здійснюється повторно в повному обсязі. Термін дії сертифіката на систему якості не продовжується. Для отримання сертифіката підприємство не пізніше як за три місяці до закінчення терміну його дії надсилає до органу із сертифікації систем якості нову заявку.
38. Вибір механізму сертифікації та дії, які виконати споживач стосовно постачальника, що має сертифіковану систему якості.
На практиці дуже часто виникає питання, який із механізмів сертифікації кращий — продукції чи систем якості? Є певні галузі, де висока технологія розвивається такими прискореними темпами, що нелегко розробити вичерпний стандарт на продукцію, який можна було б використовувати у схемі сертифікації продукції, тому в цьому випадку зростає роль сертифікації системи якості.
З іншої сторони, оскільки купують продукцію, а не систему якості, то її сертифікація не відіграє важливої ролі в таких галузях, де можуть бути розроблені стандарти на продукцію, які звичайно відповідають багатьом інтересам, незалежно від того, на що вони поширюються. Особливо це стосується масового виробництва.
У багатьох випадках перевага може бути віддана механізму сертифікації системи якості, після чого може бути введений в дію механізм сертифікації продукції.
Це пов´язано з тим, що система якості оцінюється в обох випадках і додаткові вимоги, які надає механізм сертифікації системи якості, будуть встановлюватися і впроваджуватися таким же чином, як і вимоги придатних специфічних стандартів на продукцію, як цього вимагає процедура її сертифікації.
Якщо споживач хоче придбати продукцію у постачальника, який має сертифіковану систему якості, він має: 1)визначити свої вимоги до продукції, яку він хоче придбати; 2)ереконатися у стабільності і можливостях постачальника, щоб мати гарантію безперервності виробництва продукції за визначеними вимогами на період дії контракту; 3)узгодити з постачальником план забезпечення якості (за потреби);
організувати контроль за випробуванням і перевірку продукції, щоб забезпечити відповідність до визначених ним вимог (за потреби); 4)проводити будь-які додаткові дослідження чи оцінювання, які можуть бути необхідними, щоб досягти відповідності до його вимог; 0інформувати постачальника і орган із сертифікації систем якості про будь-які проблеми, якщо такі виникнуть.
Під час контракту система якості постачальника перебуває під наглядом (перевіркою) самого споживача або його агента (третя сторона) стосовно її відповідності до конкретних вимог, узгоджених між споживачем і постачальником.
39.Органи з сертифікації в системі УкрСепро
Система УкрСЕПРО регламентує порядок реєстрації органів добровільної сертифікації.
Відповідно до ДСТУ 3416 підприємство, організація чи інша юридична особа, незалежно від форми власності, можуть взяти на себе функції органу добровільної сертифікації і бути акредитованими Національним органом з акредитації згідно з існуючими нормативними документами.
Реєстрація таких об´єктів здійснюється Національним органом із сертифікації з метою їх систематизації, обліку та інформаційного забезпечення діяльності з добровільної сертифікації продукції в Україні.
Для реєстрації об´єкт подає до Національного органу із сертифікації заявку відповідної форми та такі документи (оригінал і копія), які засвідчують:
організаційну структуру, адміністративну підпорядкованість та юридичний статус об´єкта;
перелік продукції (робіт, послуг), що сертифікуються об´єктом, склад нормативних та інших документів, на відповідність яким проводиться добровільна сертифікація;
порядок (спеціальні правила) здійснення добровільної сертифікації, що застосовується об´єктом;
форми сертифікатів та знака відповідності, прийняті в системі добровільної сертифікації об´єкта.
Виходячи зі специфіки діяльності об´єкта реєстрації в разі необхідності, за вимогою реєстратора об´єктом подається додаткова інформація. Реєстратор здійснює експертизу поданих документів і при позитивних її результатах готує рішення про реєстрацію, яке затверджується головою Національного органу із сертифікації, після чого реєстратор призначає реєстраційний номер об´єкту та заносить відомості про реєстрацію до облікової книги. Оригінали документів повертаються об´єкту реєстрації, а копії зберігаються в Національному органі із сертифікації.
У разі незадовільних результатів експертизи документи повертаються об´єкту реєстрації на доопрацювання.
Термін реєстрації об´єктів добровільної сертифікації не повинен перевищувати 20 днів від дня надходження повного комплекту документів на реєстрацію.
Інформація щодо реєстрації об´єктів добровільної сертифікації здійснюється через видання Національним органом із сертифікації покажчиків, каталогів, періодичних видань.
Орган із сертифікації, незалежно від того, проводить він обов´язкову чи добровільну сертифікацію, має бути акредитований в Національній системі акредитації.
40. Прввове забезпечення стандартизації та управління якістю
Важливе місце в системі стандартизації посідає правове забезпечення. За допомогою правових засобів здійснюється вплив на суспільні відносини, які пов'язані зі стандартизацією товарів та послуг. Правове забезпечення стандартизації є однією із функцій державної системи управління якістю товарів та послуг.
Правове забезпечення включає такі види діяльності:
Правове регулювання — це розробка та затвердження правових норм (НД, зразків тощо).
Правостосовна діяльність — це забезпечення ефективного застосування чинних норм та правил, що наводяться у НД, їх упровадження і додержання.
Правоохоронна діяльність — це юридична відповідальність за дотриманням норм, які затверджені законодавчим шляхом.
Удосконалення правової основи стандартизації є неодмінною умовою для успішного розв'язання важливих соціально-економічних завдань країни.
41.Законодавство в галузі стандартизації та управління якістю продукції
Основні терміни зі стандартизації встановлені Міжнародним комітетомз вивчення наукових принципів стандартизації, що створений. Радою міжнародної організації зі стандартизації (ISO) та стандартами Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1.0-93; ДСТУ 1.2- 93; ДСТУ 1.3-93; ДСТУ 1.4-93 i ДСТУ 1.5-93).
Згідно з державними стандартами, стандартизацією називають діяльність з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній галузі шляхом встановлення положень для загального й багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань.
Правові основи стандартизації Державну політику у сфері стандартизації визначають закони України та інші нормативно-правові акти. Принципові положення державної системи стандартизації відображені в Декретах КМ України: – Декреті Кабінету Mінicmpiв України «Про стандартизацію i сертифікацію» від 10.05.1993 р., який визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України i розглядає державну систему стандартизації, її мету та принципи управління, форми й загальні організаційно-технічні правила виконання вcix poбiт зі стандартизації, основні принципи стандартизації; нормативні документи зі стандартизації та вимоги до них: категорії нормативних документів із стандартизації, державні стандарти України, галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств i спілок, технічні умови i стандарти підприємств, відповідальність за розроблення i затвердження нормативних документів, використання нормативних документів; організацію робіт зі стандартизації: управління діяльністю у сфері стандартизації, технічні комітети зі стандартизації, інформаційне забезпечення робіт зі стандартизації; фінансування робіт зі стандартизації, стимулювання застосування державних стандартів: джерела фінансування, використання коштів, одержаних від реалізації стандартів, міжнародні відносини у сфері Метрологія, стандартизація та управління якістю стандартизації, участь Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації в міжнародному співробітництві у сфері стандартизації, міжнародні договори. – Декреті Кабінету Mінicmpiв України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм i правил та відпові- дальність за їx порушення» від 08.04.1993 р., який встановлює правові основи державного нагляду за додержанням стандарту, норм i правил суб’єктами підприємницької діяльності, визначає їx відповідальність за порушення цих стандартів, норм i правил та розглядає визначення термінів, що вживаються в Декреті (продукція, якість продукції, стандарт, норми, правила); органи державного нагляду та службові особи, які здійснюють Держнагляд – державні інспектори, головаДержстандарту, начальники управлінь, директори центрів стандартизації; об’єкти i форми державного нагляду за додержанням стандарту, норм; i правил: форми державного нагляду, об’єкти державного нагляду; функції органів держнагляду, права, обов’язок та відповідальність їx службових ociб: функції органів держнагляду, права, обов’язки та відповідальність службових осіб органів держнагляду, відповідальність суб’єктів підприємницької діяльностіза порушення стандартів, норм i правил. Інші нормативні документи: