Файл: Лекції з аграрної політики до друку 1.doc

Фермерам США надано право вироблену сільськогосподарську продукцію продавати на вільному ринку, реалізовувати за контрактами, закладати на зберігання безпосередньо в господарстві, очікуючи вищих цін, віддавати в заставу ТКК. У випадку підвищення світових цін закладена продукція протягом дев’яти місяців може бути викуплена фермером. Якщо цього не відбудеться, вона переходить у власність ТКК, а фермер отримує за неї грошову компенсацію за заставною ставкою (заставною ціною) за відрахунком витрат на зберігання.

У США на початку 90-х років більше третини фермерських господарств у країні отримували прямі субсидії від держави, їх загальна щорічна сума становила 12 млрд дол. Найбільшу підтримку з боку держави отримували фермери, зайняті виробництвом зерна. У 1990 – 1996 рр. 302 тис. фермерських господарств, що спеціалізуються на виробництві зернових, отримали 7 млрд грн прямих виплат, або 60 % усіх субсидій, виплачених виробникам сільськогосподарської продукції. Господарства, що вирощують бавовну, становлять не більше 3 % усіх ферм, що субсидуються, отримують більше 700 млн дол. прямих субсидій, або 7 % від їх загальної суми.

У той же час підприємства, що спеціалізуються на виробництві продукції м’ясного скотарства (вирощування та відгодівля тварин на забій, племінна справа тощо), які становлять близько третини господарств, що субсидуються, отримують тільки 20 % коштів, що виплачуються державою.

Серед господарств, що отримують субсидії 61,3 % становлять ферми з рівнем доходу до 50 тис. дол. Ця група має найбільшу питому вагу у вартості товарної продукції сільського господарства, найбільшу частку в державних субсидіях. Таким чином, порядок субсидування сільськогосподарських підприємства США передбачає виділення прямих платежів з розрахунку на одиницю площі продуктивних угідь, голову худоби. Що більшою є вартість товарної продукції, розмір площ, поголів’я худоби, то більшими є дотації.

Основний метод обмеження сільськогосподарського виробництва в США – вилучення земель з господарського використання на більш-менш тривалий термін. Ці програми діють у країні з 30-х років⁴. У цьому полягає головна відмінність аграрної політики США від політики інших західних країн. Економічна доцільність такого заходу полягає в тому, що, обмежуючи масштаби сільськогосподарського виробництва, вона непрямим способом сприяє підтриманню фермерських цін і доходів, а також зменшенню товарних запасів. Вилучені з обороту землі використовують для відновлення природної родючості. Хоча програми скорочення посівних площ носять добровільний характер, фермери (особливо великі) беруть у них активну участь, оскільки дія системи підтримки цін і надання різного роду.

Діяльність уряду США в галузі сільського господарства поширюється також на розвиток виробничої інфраструктури. За допомогою фінансування і кредитування він забезпечує шляхове будівництво, спорудження меліоративних об’єктів, електрифікацію і телефонізацію ферм, охорону природи. Шляхове будівництво розпочалося іще у 20-ті роки ХХ ст. після прийняття закону про федеральну підтримку шляхового будівництва. У 30-ті роки шляхове будівництво здійснювалося у формі суспільних (антикризових) робіт, причому частка федерального уряду у його фінансуванні зросла з 10 до 40 %. Уже в 1960 р. проблема бездоріжжя у сільській місцевості була фактично вирішена. Вісімдесят відсотків американських ферм розташовувалися просто біля доріг з твердим покриттям, інші – на відстані не більше 800 м від них. До 1997 р. дороги з твердим покриттям становили 86 % усіх сільських доріг країни.

Кошти державного бюджету широко використовувалися в США також для фінансування електрифікації і телефонізації на селі. Будівництво енергосистем у сільській місцевості здійснювалося переважно фермерськими кооперативами, яким держава надавала пільгові кредити (2 % річних на 35 років) через створену у 1936 р. при Міністерстві сільського господарства Адміністрацію сільської електрифікації (АСЕ). За роки існування цієї організації у сільській місцевості було споруджено більше 3 млн км ліній електромереж. Уже в кінці 60-х років майже всі американські ферми були електрифіковані. Це стало важливим фактором індустріалізації сільського господарства США.

У період урядових економічних реформ «ново­го курсу» 30-х років XX ст. у США посилився інтерес до проблеми розвитку сільських територій. Почалася розробка і реалізація програм, спрямованих на підвищення добробуту мешканців сільської місцевості, стимулюванню зайнятості, забезпеченню доходу бідних сімей тощо. Ці програми сформували основу сучасної концепції розвитку сільських регіонів у США.

У 1964 р. у США для розвитку сільських територій було прийнято Закон «Про економічні можливості», що передбачав спеціальні заходи боротьби із сільською бідністю, а в 1972 р. затверджено Закон «Про сільський розвиток», який являв собою комплексну програму розвитку сільської місцевості. У ньому було сформульовано завдання стимулювання розвитку сільських районів, що перебували у кризовому стані. У 1981 р. прийнято федеральний Закон «Про сільську політику», який закріплював головну мету – оздоровлення сільської місцевості і сільських товариств.

Усі програми розвитку сільських регіонів були об’єднані в рамках Міністерства сільського господарства країни в окремий напрям. Для керівництва ним у 1992 р. при Міністерстві сільського господарства США було створено спеціальний підрозділ – Адміністрація із сільського розвитку.

Діяльність федерального уряду зі сприяння розвитку сільських регіонів включає комплекс заходів за такими основними напрямами:

• стимулювання розвитку підприємництва і створення нових робочих місць;

• підтримка систем освіти й охорони здоров’я;

• регулювання питань трудового права у сільському господарстві;

• боротьба з бідністю ( програми допомоги малозабезпеченим верствам населення);

• підтримка і розвиток об’єктів інфраструктури.

Діяльність МСГ США реалізується через різні програми індивідуального житлового будівництва, електрифікації, розвитку систем водопостачання і каналіза­ції, допомоги в оренді житлових приміщень, розвитку сільського бізнесу, систем телекомунікацій, комунальних об’єктів, облаштування орендованих житлових приміщень, телефонізації, по­середницького кредиту тощо. У загальній структурі фінансування більша частина коштів припадає на житлові програми – 49 % і програми розвитку інфраструктури – 42 %. Частка програм з розвитку бізнесу становить близько 9 %.

24. Фінансування федеральних програм розвитку сільської місцевості в США (середина 90-х років)

Крім програм підтримки сільських регіонів, урядом США було прийнято програму сільських «уповно-важених зон» та «підприємницьких спілок». У 1993 р. було прийнято відповідний закон, що передбачає організацію в експериментальному порядку спеціальних утворень. У 1994 р. три сільські ре­гіони країни отримали статус «уповноважених зон», а 30 – «підприємницьких спілок». Цей статус дає змогу отримання ряду субсидій, а також різних пільг з оподаткування, участі в державних програмах тощо.

Головною метою руху «Національне партнерство з розвитку сільської місцевості» стала співпраця різних державних відомств, приватних і суспільних організацій для вирішення завдань з розвитку сільських територій. Результати підготовчої роботи з розробки названих програм лягли в основу документа «Сільський економічний розвиток у 90-х роках: президентська ініціатива», прийнятого у 1990 р, а також в основу політики уряду США до кінця ХХ ст. У 1996 р. у США був створений «Фонд для сільської Америки» в розмірі 300 млн дол. на три роки (1997 – 1999 рр.). Одну третину наявних коштів планувалося витратити на проведення науково-дослідницьких робіт, другу третину – на фінансування програм з розвитку сільської місцевості, а інші кошти передати в розпорядження МСГ для фінансування спеціальних проектів в області аграрних досліджень та на розвиток сільської місцевості.

Сьогодні сільське господарство США розвивається відповідно до 22-го федерального сільськогосподарського закону, прийнятого у 2002 р. Ряд його розділів присвячено розвитку сільської місцевості. У законі намічено консолідацію розвитку сільського господарства і сільської місцевості, а також підтримку малого бізнесу на селі.

Бібліографічний список

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб./ КНЕУ – К. 2004. – 624 с.

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика – 16-е изд. / ИНФРА-М. – М., 2006. –940 с.

3. Зоря С. Оцінка підтримки сільського господарства України в міжнародному порівнянні // Економіка України. – 2005. - № 10. – С.58 – 67.

4. Валентинов В.Л. Регулювання міжгалузевих відносин в системі аграрної політики / ІАЕ. – К., 2003. – 332 с.

5. Агропромисловий комплекс в системі зовнішньоекономічної діяльності України / П.Т. Саблук, А.А. Фесина, В.І. Власов та ін.; За ред. П.Т. Саблука / ННЦ ІАЕ. – К., 2005. – 242 с.

6. Аграрная политика / А.П. Зинченко, В.И. Назаренко, В,В. Шайкин и др.; Под ред. А.П. Зинченко. – М.: КолосС, 2004. – 304 с.

7. Галамаи Петер, Алмаши Шандор. Трансформация аграрной политики Европейского Союза // Економіка АПК. – 2006. - № 5. – С.151 – 154.

8. Новичков В.И., Калашников И.Б. Аграрная политика: Учеб. пособие. – М.: Издательско-книготорговый центр „Маркетинг”, 2001. – С.10.

9. Скидан О.В. Аграрна політика: формування понятійного апарату // Економіка АПК. – 2006. - № 5. – С. 29 – 35.

10. Україна на роздоріжжі: уроки міжнародного досвіду / За ред. Акселя Зіденберга і Лутца Хоффмана. – К. : Фенікс, 1998. – 447 с.

11. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: Закон України від 18 жовтня 2005 року № 2982 – IV // Землевпорядний вісник. – 2005. - № 4. – С.41 – 44.

12. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України № 1877-IV  від 24 червня 2004 року.

13. Фещенко Н.М. Механізм заставних цін як інструмент регулювання кредитної політики в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2006. - № 3. – С.85 – 89.

14. Деревець І.С. Деякі аспекти матеріально-технічного та інженерного забезпечення АПК України // Економіка АПК. – 2006. - № 3. – С.12. – 16.

15. Шебанін В.С. Системне оновлення і розвиток матеріально-ресурсного потенціалу сільського господарства / ННЦ ІАЕ. – К., 2005. – 276 с.

16. Чабан В.Г. Лізинг в АПК як інструмент запровадження інновацій // Економіка АПК. – 2006. - № 3. – С. 34 – 39.

17. Могильний О.М. Регулювання аграрної сфери / ІВА. – Ужгород, 2005. – 400 с.

18. Серова Е.В. Аграрная экономика: Учебник для студ. эконом. вузов / ГУ ВШЭ. – М., 1999. – С. 231 – 233.

19. Сільське господарство: підсумки 2005 року / Відділ прогнозування розвитку секторів економіки та міжгалузевого балансу. – 21.02.2006 / www.me.gov.ua/control/.

20. Зубець М.В. та ін. Актуальні проблеми технічної політики в аграрному секторі України / М.В. Зубець, Я.С. Гусков, М.Грицишин / УААН ННЦ «Інститут механізації і електрифікації сільського господарства». – Глеваха, 2005. – 76 с.

21. Формування ринку землі в Україні / В.Г. Галушко, Ю.Д.Білик, А.С. Даниленко та ін.; За ред. А.С. Даниленко, Ю.Д. Білик – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Урожай, 2006. – 277 с.

22. Курносенко Л. Державна аграрна політика: сутність та пріоритети / Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Одеського регіонального ін.-ту держ. упр. – Вип. 1 (25) / ОРІДУ НАДУ. – О., 2006. –
    С. 92 – 98.

23. Про основні засади реформування системи державної підтримки сільського господарства та сільських територій: Проект Указу Президента / http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/projects.

24. Галушко В.П., Діброва А.Д., Діброва Л.В. Методологічні та практичні аспекти оцінки рівня державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників в Україні // Економіка АПК. – 2006. - № 3. – С. 3 – 11.

25. Самсоненко Н. Краще мати вітчизняне, аніж імпортне // Урядовий кур’єр. – 2006. – 8 серпня – № 146. – С.8.

26. Осташко Т. О. Структурно-інституційний аналіз аграрного ринку / Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2006. – 56 с.

27. Сільське господарство України за 2004 рік: Стат. щорічник / Держкомстат України / Під заг. кер. Ю.М. Остапчука. – К., 2005. – 340 с.

28. Аграрна реформа в Україні / П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, Ю.О. Луценко та ін.; За ред. П.І. Гайдуцького / ННЦ ІАЕ. – К., 2005. – 424 с.

29. Українські біржі: ринковий інструмент чи ЗАГСИ? // Пропозиція. – 2004. - № 4. – С. 15 – 19.

30. Цьомик Ю.В. Тенденції та ефективність зовнішньої торгівлі України агропродовольчою продукцією // Економіка та держава. – 2006. - № 4. – С. 42 – 44.

31. Осташко Т.О. Сільське господарство в умовах СОТ і ЄС / Ін-т сіл. розвитку. – К., 2005. – 72 с.

32. Довгаль О.А. Протекціонізм і лібералізм у процесі глобалізації світової економіки (Питання теорії і методології) / Нар. укр. акад. – Х.: Вид-во НУА, 2004. – 320 с.

33. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24 червня 2004 року № 1877-IV // Инфодиск: законодательство Украины. – 2006. – № 11.

34. Мироненко В.П., Москаленко А.М. Удосконалення економічного механізму кредитування сільськогосподарських товаровиробників // Облік і фінанси АПК. – 2006. - № 3. – С. 122 – 127.

35. Кредиты для АПК // Бізнес-Інформ. – 2005. - № 1. – С. 42 – 44.

36. Гайдуцький П. Україні потрібна нова аграрна політика // Урядовий кур’єр. – 2005. – 30 вересня (№ 185). – С.6

37. Саблук П.Т. Основні напрями підвищення ролі аграрної науки в умовах трансформації агропромислового виробництва до ринкових відносин // Економіка АПК. – 2005. - № 9. – С. 3 – 9.

38. Єрмаков О.Ю., Крюковський А.М. Соціальна інфраструктура у розвитку сільських поселень // Економіка АПК. – 2006 . - № 1. – С. 129 – 133.

39. Пасхавер Б. Сучасний стан продовольчої безпеки // Економіка України. – 2005 . - № 6. – С. 43 – 50.

40. Сільське господарство України за 2004 рік: Стат. щорічник / Держкомстат України / Під заг. кер. Ю.М. Остапчука. – К., 2005. – 340 с.

41. Бойко В.І. Про гарантування продовольчої безпеки України // Економіка АПК. – 2006. - № 1. – С. 60 – 67.

42. Стан і перспективи українського села (дослідження громадської думки мешканців сільської місцевості України) / За ред. Т.О.Осташко. ─ К.: ІСР, 2006. ─ 52 с.

43. Кириленко І.Г. Удосконалення системи фінансово-економічних відносин у діяльності агропромислового виробництва в Україні // Економіка АПК. – 2006. - № 6. – С. 3 – 7.

44. Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення / П.Т. Саблук, І.І. Лукінов, В.В. Юрчишин та ін.; За ред. П.Т. Саблука, В.В. Юрчишина / ІАЕ УААН. – К., 1996. – 663 с.

45. Про підсумки роботи Української академії аграрних наук за 2001 – 2005 рр. та основні завдання на перспективу: Звітна доп. Президента Акад. аграр. наук УААН М.В. Зубця на Загальних зборах УААН 30 березня 2006 р. // Агроінком. – 2006. - № 3 – 4. – С. 100 – 109.

46. Основні події в Україні // Економіст. – 2006. - № 7. – С. 3 – 5.

47. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами: Закон України № 2181 – ІІІ від 21 грудня 2000 р. // Инфодиск: законодательство Украины. – 2006. – №11.

48. Про податок на додану вартість: Закон України № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р. // Инфодиск: законодательство Украины. – 2006. – ноябрь.

49. Шиндирук І.П. Організація фінансування підприємств методами податкової підтримки // Облік і фінанси АПК. – 2006. – № 7. – С. 84 – 93.

50. Зуб Г.І., Гудзь О.Є. Державна політика щодо розвитку страхування сільськогосподарських ризиків // Облік і фінанси АПК. – 2006. – № 6. – С. 83 – 88.

51. Про фермерське господарство: Закон України № 973 – ІV від 19.06.2003.

52. Кульгавий В. Державна технічна політика в АПК - основні напрями та завдання // Техніка АПК. – 2005. - № 9. – С. 24 – 28.

53. Саблук П.Т. Розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави // Економіка АПК. – 2005. - № 11. – С.4 – 12.

54. Демчак І.М. Ситуація в аграрному секторі та заходи Уряду щодо державної підтримки розвитку АПК // Економіка АПК. – 2005. - № 11. – С. 12 – 19.

55. Могильний О.М. Стратегія Європейського союзу щодо підвищення рівня зайнятості в аграрній сфері // Економіка та держава. – 2006. - № 4. – С.82 – 88.

56. В.Г. Андрійчук та ін. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти / В.Г. Андрійчук, М.В.Зубець, В.В. Юрчишин – К.: Аграр. наука, 2005. – 140 с.

57. Рябоконь В.П. Стратегічні напрями соціально-економічного розвитку агропромислового виробництва України // Економіка АПК. – 2006. − № 7. – С. 29 – 33.

58. Доповідь про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2005 році. – Режим доступу: http:// www.me.gov.ua.

59. Попова О.Л., Скурська Н.М. Зайнятість на селі: наслідки аграрного реформування // Економіка АПК. – 2006. - № 7. – С. 132 – 138.

60. Тьоткін В.І. Удосконалення державної політики соціального розвитку українського села // Економіка АПК. – 2005. - № 11. – С. 19 – 24.

61. Про інформацію Кабінету Міністрів України «Про дотримання вимог законодавства щодо підтримки агропромислового виробництва та пріоритетності соціального розвитку села в Україні у 2004 році та формування ефективних механізмів їх розвитку на перспективу»: Постанова Верховної Ради України № 1698-IV від 11 травня 2004 року // Инфодиск: законодательство Украины. – 2006. – №11.

62. Короткий звіт про діяльність Української Академії аграрних наук за 2002 рік / Упоряд. М.К. Царенко, В.О. Круть, В.С. Гончаров. – К.: УААН, 2003. – 252 с.

63. Крисальний О.В. Національному науковому центру «Інститут аграрної економіки» - 50 років // Агроінком. – 2006. - № 3 – 4. – С.98 – 99.

64. Мороз О.О. Інституціональна система аграрної економіки України. – Вінниця: УНІВЕРСУМ, 2006. – 438 с.

65. Поточна кон’юнктура і прогноз ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні на 2006/2007 маркетинговий рік / За ред.. О.М. Шпичака / ННЦ «ІАЕ». – Вип. 17. – К.:, 2006. – 178 с.

66. Аграрний сектор України у 2005 році / За ред. Ю.Ф. Мельника. – К., 2006. – 88 с.

67. Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств України за 2005 рік: Стат. бюлетень / За ред. Ю.М. Остапчука / Держкомстат України, 2005. – 49 с.

68. Прогноз світового сільського господарства до 2015 року // Агробізнес сьогодні. – 2006. - № 8. – С. 36 – 39.

69. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посібник / За ред. В.Г. Кременя; Авт. кол.: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук та ін. – Т.: Навч. кн. «Богдан» 2004. – 384 с.

70. Хорунжий М.Й. Аграрна політика: Навч. посібник / КНЕУ. – К., 1998. – 240 с.

71. Україна у цифрах у 2005 році / За ред. Ю.М. Остапчука / Держкомстат України, 2005. – 200 с.

72. Моніторинг фінансово-економічної діяльності підприємств і організацій АПК за 2005 рік. – Ч. І. Сільське господарство / Департамент екон. стратегії та розвитку аграр. ринку. – К., 2006. – 194 с.

73. Про схвалення Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006 – 2010 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 396-р // Урядовий кур’єр. – 2006. – 2 серпня (№ 142). – С. 12 – 14.

74. Юрчишин В.В., Шевченко Л.М. До стратегії економічного та соціального розвитку сільського господарства // Агроінком. – 2006. – № 9 – 10.- С. 10 – 15.

75. 2007 рік як момент істини // Урядовий кур’єр. – 2007. – 30 січня (№ 17). – С. 2.

76. Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів: Закон України // Урядовий кур’єр. – 2007 р. – 13 січня (№6). – С. 4.