ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.11.2019
Просмотров: 3489
Скачиваний: 4
СОДЕРЖАНИЕ
Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави
1.1. Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва
1.3. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
1.4. Модель процесу формування аграрної політики. Групи інтересів в аграрній політиці
1.5. Система цілей аграрної політики держави
Тема 2. Інструменти регулювання аграрного сектора
2.1.Система заходів державного регулювання агропромислового комплексу
2.2. Державне регулювання агропродовольчих ринків
2.3. Цінова політика на агропродовольчому ринку: завдання та основні інструменти
Тема 3. Історія державної політики щодо аграрного сектора в Україні
3.1. Державна політика щодо сільськогосподарського виробництва у період існування Радянського Союзу
3.2. Етапи реформування економічних відносин в аграрному секторі
Тема 4. Основні напрями аграрної політики України
4.1. Мета і пріоритети аграрної політики України
4.2.Особливості бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики в аграрному секторі
4.3. Технічна політика держави
4 .4. Розвиток сільських територій та соціальна політика у сільській місцевості
4.5. Державна політика щодо аграрної науки та освіти
Тема 5. Проблеми продовольчої безпеки в Україні
5.3. Державна політика щодо вирішення продовольчої проблеми в країні
Тема 6. Інструменти регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією
6.1. Сутність і завдання зовнішньоторговельної політики держави в аграрному секторі
6.2. Регулювання світової агропродовольчої торгівлі в рамках СОТ
6.3. Основні підходи до оцінювання державної підтримки аграрного сектора
Тема 7. Аграрна політика окремих іноземних країн та блоків
Розробка стратегії має велике значення для досягнення цілі, але, крім того необхідною умовою є і конкретизація тактичних кроків. Шляхи реалізації основних пріоритетів державної аграрної політики передбачають, перш за все розвиток земельних відносин. Згідно із законом розвиток земельних відносин здійснюватиметься шляхом розширення і вдосконалення нормативно-правового забезпечення, формування відповідних інституційних засад, посилення державної підтримки земельної реформи.
Основними шляхами розвитку земельних відносин є:
-
повна персоніфікація власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
-
створення державної системи реєстрації прав власності на земельні ділянки та розташоване на них нерухоме майно;
-
удосконалення методики оцінки земель, урахування вартості землі сільськогосподарського призначення при збалансуванні міжгалузевих відносин;
-
формування інфраструктури ринку землі; створення системи земельного іпотечного кредитування;
-
упровадження і фінансове забезпечення загальнодержавних програм використання та охорони земель, зокрема зменшення розораності земель, системи їх захисту від водної і вітрової ерозії, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, агролісомеліорації та меліорації земель, рекультивації порушених земель, стандартизації та нормування у сфері охорони земель;
-
включення проектів організації територій новостворених землеволодінь та землекористувань до бізнес-планів відповідних сільськогосподарських підприємств;
-
запровадження ефективної системи охорони родючості ґрунтів та системи моніторингу ґрунтів, проведення суцільної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Урегулювання земельних відносин стане однією з підвалин формування сприятливого економічного середовища для ефективної діяльності суб'єктів аграрного сектора. Крім того, законом передбачені інші напрями підвищення ефективності діяльності суб'єктів аграрного сектора, а саме:
-
підвищення рівня менеджменту в організації господарської діяльності суб'єктів аграрного сектора, удосконалення державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, посилення державної підтримки створення та функціонування системи сільськогосподарського дорадництва та ринку консультативних послуг;
-
поліпшення наукового забезпечення розвитку аграрного сектора;
-
удосконалення державної регуляторної політики щодо побудови збалансованих міжгалузевих економічних відносин, недопущення монопольної діяльності у забезпеченні потреб суб'єктів аграрного сектора в ресурсах;
-
сприяння впровадженню ресурсозберігальних безпечних та екологічно чистих технологій виробництва сільськогосподарської продукції і продовольства;
-
створення умов для підвищення ролі самоврядних галузевих і міжгалузевих об'єднань у регулюванні економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, заготівельними, переробними, сервісними та торговельними підприємствами;
-
розвиток системи державної підтримки сільськогосподарського виробництва з урахування вимог Світової організації торгівлі та міжнародних зобов'язань України стосовно аграрного сектора, зокрема запровадження механізмів державної підтримки страхування ризиків у сільському господарстві, створення та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, розвиток довготермінового кредитування інноваційних проектів, створення системи іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників;
-
удосконалення системи підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом запровадження дотацій державного і місцевих бюджетів на утримання маточного поголів'я тварин, посівів стратегічно важливих видів сільськогосподарських культур, збільшення фінансової підтримки господарств у регіонах з несприятливими для ведення сільського господарства природно-кліматичними умовами;
-
удосконалення податкової політики в аграрному секторі для оптимізації податкового навантаження та посилення стимулювальної функції податків;
-
розвиток фінансово-кредитних механізмів, зокрема тих, що передбачають удосконалення часткової компенсації кредитних ставок у разі значного перевищення облікових ставок, формування фонду, кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та гарантій повернення кредитів, запровадження бюджетного фінансування на умовах пріоритетності власних коштів, створення належної ринкової фінансової інфраструктури;
-
створення умов для технічного переоснащення заводів сільськогосподарського машинобудування з метою випуску техніки, яка забезпечуватиме запровадження сучасних високопродуктивних ресурсозберігальних технологій в агропромислове виробництво;
-
переоснащення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств шляхом удосконалення довготермінового кредитування, часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки за рахунок Державного бюджету України, системи фінансового лізингу, підтримки розвитку інфраструктури матеріально-технічного забезпечення;
-
розроблення та впровадження програми розвитку виробництва дизельного біопального на період до 2010 р.;
-
посилення державної підтримки боротьби із шкідниками і хворобами рослин і тварин, упровадження надійних запобіжних систем;
-
державне стимулювання структурної перебудови сільськогосподарського виробництва, галузей харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів;
-
створення та вдосконалення елементів сучасної ринкової інфраструктури (оптових ринків, торгових домів, бірж, аукціонів, ярмарків) для реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, стимулювання розвитку приватних і приватно-кооперативних підприємств у сфері агросервісу, переробки, збуту продукції та маркетингового обслуговування особистих селянських та фермерських господарств.
У свою чергу, розвиток ринків продукції сільського господарства і продовольства є окремим важливим напрямом державної аграрної політики, що спрямовується на забезпечення платоспроможного попиту населення у продовольчих товарах, потреб підприємств харчової промисловості і перероблення сільськогосподарських продуктів у сировині, на створення умов для ефективного захисту внутрішнього ринку та сприяння просуванню сільськогосподарської продукції і продовольства на зовнішній ринок.
Основними напрямами розв'язання проблем формування ринків продукції сільського господарства і продовольства є:
-
удосконалення правових та організаційно-економічних засад забезпечення діяльності учасників таких ринків з урахуванням інтеграції України до Європейського Союзу та до світового економічного простору;
-
стимулювання розвитку спотового та форвардного ринку на основі розвинутої біржової інфраструктури, удосконалення системи регулювання біржового товарного ринку;
-
створення державної системи цінового моніторингу, аналізу кон'юнктури та прогнозу ринків, поширення цієї інформації серед їх учасників;
-
створення умов для підтримання стабільної цінової ситуації та прозорості на ринку шляхом запровадження заставних та інтервенційних операцій із сільськогосподарською продукцією і продовольством, удосконалення системи формування державних та регіональних продовольчих ресурсів, запровадження адресної державної продовольчої допомоги соціально незахищеним верствам населення, удосконалення державної підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників, удосконалення системи державної статистики суб'єктів ринку;
-
удосконалення державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності, запровадження квотування імпорту окремих стратегічних видів господарської продукції та продовольчих товарів; недопущення їх неконтрольованого переміщення через кордон;
-
посилення захисту прав споживачів шляхом удосконалення державного контролю якості та безпеки продовольчих товарів, гармонізація національних стандартів з міжнародними, зокрема стандартами Європейського Союзу;
-
удосконалення конкуренційного законодавства і механізмів застосування антидемпінгових та інших заходів для запобігання недобросовісній конкуренції;
-
реалізація загальнодержавних програм розвитку інфраструктури аграрного ринку та відповідних регіональних програм.
Реалізація загальнодержавної політики можлива лише за умови ефективного поєднання загальнодержавної і регіональної політики в аграрному секторі. Основними напрямами вдосконалення системи державного регулювання в аграрному секторі є:
-
реформування системи органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання аграрного сектора, шляхом перегляду та чіткого розмежування їх повноважень і запровадження прямої підпорядкованості, починаючи з районного рівня, наближення її до стандартів Європейського Союзу;
-
розроблення та впровадження з урахуванням положень загальнодержавних програм регіональних програм розвитку аграрного сектора;
-
спрямування діяльності органів виконавчої влади на посилення стратегічного аналізу, прогнозування та моніторингу, інспекційних і контрольних функцій.
Одним з головних пріоритетів аграрної політики України є розвиток сільських територій, підвищення соціального захисту і життєвого рівня сільських жителів. Основними напрямами реалізації означених цілей є:
-
забезпечення надійного функціонування соціальної інфраструктури села в нових економічних умовах, формування механізмів і визначення управлінських структур, які забезпечуватимуть їх реалізацію на всіх рівнях;
-
відновлення, створення і забезпечення державою формування системи державного регулювання демографічних процесів сільського розвитку, реалізація програм стимулювання розвитку депресивних територій;
-
наближення та вирівнювання умов життєдіяльності міського і сільського населення, формування комплексної системи підприємств, установ та організацій, які надаватимуть необхідні послуги сільському населенню;
-
сприяння збільшенню зайнятості сільського населення шляхом державної підтримки розвитку підприємництва; створення умов для збереження та розвитку малих, віддалених і таких, що занепадають, сільських поселень;
-
сприяння підвищенню рівня доходів сільського населення, удосконалення загальнообов'язкового пенсійного страхування працівників сільського господарства;
-
стимулювання закріплення на селі спеціалістів сільського господарства, освіти, культури, охорони здоров'я та побутового обслуговування.
Законодавчо окреслені цілі й пріоритети аграрної державної політики України потребують своєї конкретизації через розробку і прийняття законів прямої дії, які б забезпечили реалізацію кожного з означених пунктів.
4.2.Особливості
бюджетно-податкової та
кредитно-фінансової
політики в аграрному секторі
В умовах перехідного періоду, реформування власності на селі одним з головних шляхів досягнення стабілізації є державна підтримка агропромислового комплексу, що здійснюється через спеціальні заходи бюджетної, податкової, кредитної і фінансової політики.
Серед засобів державного регулювання аграрної сфери особлива роль відведена політиці бюджетної підтримки галузі. За рахунок фінансування з державного бюджету здійснюється цілеспрямоване регулювання виробничої діяльності господарюючих суб'єктів. Бюджетна політика держави передбачає перерозподіл національного доходу для розв’язання першочергових завдань аграрного сектора.
Бюджетні засоби, що найбільш широко застосовувалися в останні роки, поділяються на дві основні групи. Перша група − безповоротні субсидії, субвенції, дотації, кредити (у тому числі товарні), надання гарантій щодо повернення іноземних кредитів суб'єктами господарювання тощо; друга − кошти, що мали надійти до державного бюджету як фіскальні платежі, проте держава свідомо відмовилася від них на користь товаровиробників шляхом надання різноманітних пільг. Зазначені інструменти виконують функцію не лише господарського, а й соціального регулювання, оскільки мають значний вплив на доходи підприємств і зайнятих у них працівників, на платоспроможний попит домогосподарств і в кінцевому підсумку на суспільно-політичну стабільність у країні.
З огляду на потреби галузі бюджетні трансферти становлять незначні суми які є на порядок менші, ніж у радянські часи (у 1992 р. видаткова частина державною бюджету СРСР па підтримку сільського господарства та його соціальної сфери становила 33 %). За даними Державного казначейства України, фінансування сільського господарства в середньому за 1993 − 2003 рр. не перевищувало 2 % видатків державного бюджету і тільки у 2003 р. досягло законодавчо визначених 5 % завдяки додатковому виділенню 676,6 млн грн для здійснення заходів з подолання наслідків стихійного лиха. Зокрема, частково було компенсовано вартість мінеральних добрив, зміцнено резервний насіннєвий фонд, відшкодовано витрати сільськогосподарських підприємств на посів ярих зернових культур тощо.
До основних статей за програмною кваліфікацією видатків державного бюджету, спрямованих на розвиток безпосередньо сільського господарства шляхом підтримки доходів товаровиробників, належать такі: часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами банків; підтримка галузей тваринництва; селекція у тваринництві та рослинництві; закладення і догляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками; боротьба із шкідниками і хворобами рослин; протиепізоотичні заходи та лізингові операції (табл. 4). Усього у 2003 р. Міністерством аграрної політики України реалізовано понад 30 виробничих програм, більшість з яких за критеріями СОТ віднесена до «жовтої скриньки», тобто підлягають скороченню на 20 % протягом шести років після набуття членства в цій організації, або бюджетна підтримка повинна бути не більше 5 % вартості валового виробництва конкретного сільськогосподарського продукту.
На початковому етапі трансформації економіки політика бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва виявилася найбільш консервативною і закритою для участі в її реформуванні іншими заінтересованими суб'єктами, а також недоступною для контролю громадськими професійними організаціями, створеними аграрними підприємствами. Лише після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378 Порядку проведення консультацій з громадськістю стосовно формування та реалізації державної політики обов'язковими стали звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про їх витрачання за минулий рік. У результаті бюджетна політика протягом зазначеного періоду не сприяла достатньою мірою інноваційно-структурним перетворенням у галузі. В цьому контексті бюджетна підтримка сільського господарства була ніби ізольована від проголошених державою пріоритетів на проведення реформи земельних і майнових відносин, сприяння в роботі новостворених підприємств приватного типу, в оновленні матеріально-технічної бази та освоєнні новітніх
4. Видатки державного бюджету (загального і спеціального фондів) на фінансування цільових програм і заходів у сільському господарстві, млн. грн
Статті видатків |
2001 р. |
2003 р. |
2004 р. |
2006 р. (план) |
||||
Сума |
% |
Сума |
% |
Сума |
% |
Сума |
% |
|
Часткова компенсація ставок за кредитами банків |
134,5 |
31,8 |
93,6 |
7,2 |
220,0 |
10,5 |
260,0 |
7,8 |
Протиепізоотичні заходи |
39,4 |
9,3 |
50,3 |
3,9 |
70,8 |
3,4 |
114,9 |
3,5 |
Селекція у рослинництві |
30,3 |
7,2 |
39,3 |
3,0 |
50,0 |
2,4 |
90,0 |
2,7 |
Закладення і догляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками |
100,3 |
23,8 |
151,3 |
11,6 |
126,0 |
6,0 |
204,9 |
6,2 |
Селекція у тваринництві |
36,0 |
8,5 |
76,6 |
5,9 |
124,0 |
5,9 |
110,0 |
3,3 |
Підтримка виробництва продукції тваринництва і рослинництва |
61,0 |
14,4 |
236,2* |
18,1 |
429,5 |
20,6 |
1 992,5** |
60,1 |
Формування насіннєвого страхового запасу |
5,0 |
1,2 |
13,5 |
1,0 |
70,0 |
3,3 |
10,0 |
0,3 |
Фінансування господарств, що перебувають в особливо складних кліматичних умовах |
1,3 |
0,4 |
4,0 |
0,3 |
70,0 |
3,3 |
20,0 |
0,6 |
Докорінне поліпшення земель |
3,6 |
0,8 |
3,6 |
0,3 |
10,0 |
0,5 |
- |
- |
Агрохімічна паспортизація земель |
1,1 |
0,3 |
1,9 |
0,1 |
2,0 |
0,1 |
5,0 |
0,2 |
Боротьба зі шкідниками і хворобами рослин |
0,8 |
0,2 |
2,0 |
0,1 |
5,0 |
0,2 |
5,0 |
0,2 |
Підтримка фермерських господарств |
9,0 |
2,1 |
13,4 |
1,0 |
13,0 |
0,6 |
28,0 |
0,8 |
Лізингові операції |
- |
- |
182,9 |
14,2 |
357,0 |
17,3 |
413,0 |
12,5 |
Часткова компенсація: вартості сільгосптехніки |
- |
- |
34,2 |
2,6 |
50,0 |
2,4 |
32,0 |
1,0 |
мінеральних добрив |
- |
- |
39,9 |
3,1 |
140,0 |
6,7 |
- |
- |
витрат на посів ярих |
- |
- |
360,0 |
27,6 |
350,0 |
16,8 |
- |
- |
Забезпечення діяльності Аграрного фонду |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
20,1 |
0,6 |
Здешевлення вартості страхових премій суб’єктів аграрного ринку |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
10,0 |
0,3 |
Загальна сума |
422,3 |
100,0 |
1 302,7 |
100,0 |
2 087,3 |
100,0 |
3 315,4 |
100,0 |
Усього коштів, спрямованих Мін-агрополітики |
1 264,5 |
- |
2 835,6 |
- |
3 124,6 |
- |
7 327,5 |
- |
Питома вага асигнувань с./г. у загальних видатках Мінагрполітики, % |
33,4 |
45,9 |
66,6 |
45,2 |
||||
Питома вага видатків держбюджету, спрямованих Мінагрополітики, % |
3,6 |
5,0 |
4,3 |
5,3 |
||||
Питома вага податкових надходжень від сільського господарства до державного бюджету, % |
1,4 |
0,8 |
0,7 |
нд |