Файл: Лекції з аграрної політики до друку 1.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 29.11.2019

Просмотров: 3489

Скачиваний: 4

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави

1.1. Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва

1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики

1.3. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери

1.4. Модель процесу формування аграрної політики. Групи інтересів в аграрній політиці

1.5. Система цілей аграрної політики держави

Тема 2. Інструменти регулювання аграрного сектора

2.1.Система заходів державного регулювання агропромислового комплексу

2.2. Державне регулювання агропродовольчих ринків

2.3. Цінова політика на агропродовольчому ринку: завдання та основні інструменти

2.4. Регулювання ринків виробничих ресурсів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві

Тема 3. Історія державної політики щодо аграрного сектора в Україні

3.1. Державна політика щодо сільськогосподарського виробництва у пе­ріод існування Радянського Союзу

3.2. Етапи реформування економічних відносин в аграрному секторі

Тема 4. Основні напрями аграрної політики України

4.1. Мета і пріоритети аграрної політики України

4.2.Особливості бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики в аграрному секторі

4.3. Технічна політика держави

4 .4. Розвиток сільських територій та соціальна політика у сільській міс­цевості

4.5. Державна політика щодо аграрної науки та освіти

Тема 5. Проблеми продовольчої безпеки в Україні

5.1. Формування внутрішнього продовольчого ринку в Україні. Показники самозабезпеченості основними видами продовольчих товарів

5.2. Тенденції споживання продовольства в Україні, відповідність структури харчування раціональним нормам

5.3. Державна політика щодо вирішення продовольчої проблеми в країні

Тема 6. Інструменти регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією

6.1. Сутність і завдання зовнішньоторговельної політики держави в аг­рарному секторі

6.2. Регулювання світової агропродовольчої торгівлі в рамках СОТ

6.3. Основні підходи до оцінювання державної підтримки аграрного сек­тора

Тема 7. Аграрна політика окремих іноземних країн та блоків

7.1. Сутність і механізми функціонування САП ЄС

7.2. Історія і сучасність аграрної політики США

Розробка стратегії має велике значення для досягнення цілі, але, крім того необхідною умовою є і конкретизація тактичних кроків. Шляхи реалізації основних пріоритетів дер­жавної аграрної політики передбачають, перш за все розвиток земельних відносин. Згідно із законом розвиток земельних відносин здійснювати­меться шляхом розширення і вдосконалення нор­мативно-правового забезпечення, формування відповідних інституційних засад, посилення дер­жавної підтримки земельної реформи.

Основними шляхами розвитку земельних від­носин є:

  • повна персоніфікація власників та користува­чів земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

  • створення державної системи реєстрації прав власності на земельні ділянки та розташоване на них нерухоме майно;

  • удосконалення методики оцінки земель, урахування вартості землі сільськогосподарського призначення при збалансуванні міжгалузевих відносин;

  • формування інфраструктури ринку землі; створення системи земельного іпотечного кре­дитування;

  • упровадження і фінансове забезпечення за­гальнодержавних програм використання та охо­рони земель, зокрема зменшення розораності зе­мель, системи їх захисту від водної і вітрової еро­зії, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, агролісомеліорації та меліорації земель, рекуль­тивації порушених земель, стандартизації та нор­мування у сфері охорони земель;

  • включення проектів організації територій новостворених землеволодінь та землекористувань до бізнес-планів відповідних сільськогосподар­ських підприємств;

  • запровадження ефективної системи охорони родючості ґрунтів та системи моніторингу ґрун­тів, проведення суцільної агрохімічної паспорти­зації земель сільськогосподарського призначення.

Урегулювання земельних відносин стане однією з підвалин формування сприятливого економічного се­редовища для ефективної діяльності суб'єктів аграрного сектора. Крім того, законом передбачені інші напрями підвищення ефектив­ності діяльності суб'єктів аграрного сектора, а саме:

  • підвищення рівня менеджменту в організації господарської діяльності суб'єктів аграрного сек­тора, удосконалення державної програми підго­товки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, посилення державної підтримки створення та функціонування системи сільськогосподарського дорадництва та ринку консультативних послуг;

  • поліпшення наукового забезпечення розвитку аграрного сектора;

  • удосконалення державної регуляторної політики щодо побудови збалансованих міжгалузевих економічних відносин, недопущення монопольної діяльності у забезпеченні потреб суб'єктів аграрного сектора в ресурсах;

  • сприяння впровадженню ресурсозберігальних безпечних та екологічно чистих технологій виробництва сільськогосподарської продукції і продовольства;

  • створення умов для підвищення ролі самоврядних галузевих і міжгалузевих об'єднань у регулюванні економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, заготівельними, переробними, сервісними та торговельними підприємствами;

  • розвиток системи державної підтримки сільськогосподарського виробництва з урахування вимог Світової організації торгівлі та міжнародних зобов'язань України стосовно аграрного сек­тора, зокрема запровадження механізмів держав­ної підтримки страхування ризиків у сільському господарстві, створення та функціонування сіль­ськогосподарських обслуговуючих кооперати­вів, розвиток довготермінового кредитування ін­новаційних проектів, створення системи іпотеч­ного кредитування сільськогосподарських това­ровиробників;

  • удосконалення системи підтримки доходів сіль­ськогосподарських товаровиробників шляхом запровадження дотацій державного і місцевих бюджетів на утримання маточного поголів'я тва­рин, посівів стратегічно важливих видів сільськогосподарських культур, збільшення фінансової підтримки господарств у регіонах з несприят­ливими для ведення сільського господарства при­родно-кліматичними умовами;

  • удосконалення податкової політики в аграр­ному секторі для оптимізації податкового навантаження та посилення стимулювальної функ­ції податків;

  • розвиток фінансово-кредитних механізмів, зок­рема тих, що передбачають удосконалення часткової компенсації кредитних ставок у разі значного перевищення облікових ставок, формування фонду, кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та гарантій повернення кредитів, запровадження бюджетного фінансування на умовах пріоритетності власних коштів, створення належної ринкової фінансової інфраструктури;

  • створення умов для технічного переоснащення заводів сільськогосподарського машинобудуван­ня з метою випуску техніки, яка забезпечуватиме запровадження сучасних високопродуктивних ресурсозберігальних технологій в агропромисло­ве виробництво;

  • переоснащення матеріально-технічної бази сіль­ськогосподарських підприємств шляхом удоско­налення довготермінового кредитування, частко­вої компенсації вартості складної сільськогоспо­дарської техніки за рахунок Державного бюджету України, системи фінансового лізингу, підтримки розвитку інфраструктури матеріально-технічно­го забезпечення;

  • розроблення та впровадження програми роз­витку виробництва дизельного біопального на пе­ріод до 2010 р.;

  • посилення державної підтримки боротьби із шкідниками і хворобами рослин і тварин, упро­вадження надійних запобіжних систем;

  • державне стимулювання структурної перебу­дови сільськогосподарського виробництва, галу­зей харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів;

  • створення та вдосконалення елементів сучас­ної ринкової інфраструктури (оптових ринків, торгових домів, бірж, аукціонів, ярмарків) для реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, стимулювання розвитку приват­них і приватно-кооперативних підприємств у сфері агросервісу, переробки, збуту продукції та маркетингового обслуговування особистих се­лянських та фермерських господарств.


У свою чергу, розвиток ринків продукції сільського господарства і продовольства є окремим важливим напрямом державної аграрної політики, що спрямовується на забезпечення платоспромож­ного попиту населення у продовольчих товарах, потреб підприємств харчової промисловості і перероблення сільськогосподарських продуктів у сировині, на створення умов для ефективного захис­ту внутрішнього ринку та сприяння просуванню сільськогосподарської продукції і продовольства на зовнішній ринок.

Основними напрямами розв'язання проблем формування ринків продукції сільського госпо­дарства і продовольства є:

  • удосконалення правових та організаційно-еко­номічних засад забезпечення діяльності учасни­ків таких ринків з урахуванням інтеграції Украї­ни до Європейського Союзу та до світового еко­номічного простору;

  • стимулювання розвитку спотового та форвард­ного ринку на основі розвинутої біржової інфраструктури, удосконалення системи регулювання біржового товарного ринку;

  • створення державної системи цінового моні­торингу, аналізу кон'юнктури та прогнозу рин­ків, поширення цієї інформації серед їх учас­ників;

  • створення умов для підтримання стабільної ці­нової ситуації та прозорості на ринку шляхом запровадження заставних та інтервенційних опе­рацій із сільськогосподарською продукцією і продовольством, удосконалення системи форму­вання державних та регіональних продовольчих ресурсів, запровадження адресної державної про­довольчої допомоги соціально незахищеним верствам населення, удосконалення державної підтримки доходів сільськогосподарських това­ровиробників, удосконалення системи державної статистики суб'єктів ринку;

  • удосконалення державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності, запроваджен­ня квотування імпорту окремих стратегічних ви­дів господарської продукції та продовольчих то­варів; недопущення їх неконтрольованого пере­міщення через кордон;

  • посилення захисту прав споживачів шляхом удосконалення державного контролю якості та безпеки продовольчих товарів, гармонізація на­ціональних стандартів з міжнародними, зокрема стандартами Європейського Союзу;

  • удосконалення конкуренційного законодав­ства і механізмів застосування антидемпінгових та інших заходів для запобігання недобросо­вісній конкуренції;

  • реалізація загальнодержавних програм роз­витку інфраструктури аграрного ринку та відпо­відних регіональних програм.

Реалізація загальнодержавної політики можлива лише за умови ефективного поєднання загальнодержавної і регіональної політики в аграрному секторі. Основними напрямами вдосконалення системи державного регулювання в аграрному секторі є:

  • реформування системи органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання аг­рарного сектора, шляхом перегляду та чіткого розмежування їх повноважень і запровадження прямої підпорядкованості, починаючи з район­ного рівня, наближення її до стандартів Європей­ського Союзу;

  • розроблення та впровадження з урахуванням положень загальнодержавних програм регіональ­них програм розвитку аграрного сектора;

  • спрямування діяльності органів виконавчої вла­ди на посилення стратегічного аналізу, прогнозу­вання та моніторингу, інспекційних і контроль­них функцій.


Одним з головних пріоритетів аграрної політики України є розвиток сільських територій, підвищення соціального захисту і життєвого рівня сільських жителів. Основними напрямами реалізації означених цілей є:

  • забезпечення надійного функціонування соці­альної інфраструктури села в нових економічних умовах, формування механізмів і визначення управлінських структур, які забезпечуватимуть їх реалізацію на всіх рівнях;

  • відновлення, створення і забезпечення держа­вою формування системи державного регулю­вання демографічних процесів сільського розвит­ку, реалізація програм стимулювання розвитку депресивних територій;

  • наближення та вирівнювання умов життє­діяльності міського і сільського населення, фор­мування комплексної системи підприємств, уста­нов та організацій, які надаватимуть необхідні послуги сільському населенню;

  • сприяння збільшенню зайнятості сільського населення шляхом державної підтримки розвит­ку підприємництва; створення умов для збере­ження та розвитку малих, віддалених і таких, що занепадають, сільських поселень;

  • сприяння підвищенню рівня доходів сільського населення, удосконалення загальнообов'язково­го пенсійного страхування працівників сільсько­го господарства;

  • стимулювання закріплення на селі спеціалістів сільського господарства, освіти, культури, охо­рони здоров'я та побутового обслуговування.

Законодавчо окреслені цілі й пріоритети аграрної державної політики України потребують своєї конкретизації через розробку і прийняття законів прямої дії, які б забезпечили реалізацію кожного з означених пунктів.

4.2.Особливості бюджетно-податкової та
кредитно-фінансової політики в аграрному секторі

В умовах перехідного періоду, реформування власності на селі одним з головних шляхів досягнення стабілізації є державна підтримка агропромислового комплексу, що здійснюється через спеціальні заходи бюджетної, податкової, кредитної і фінансової політики.

Серед засобів державного регулювання аграрної сфери особлива роль відведена політиці бюджетної підтримки галузі. За рахунок фінансування з державного бюджету здійснюється цілеспрямоване регулювання вироб­ничої діяльності господарюючих суб'єктів. Бюджетна політика держави перед­бачає перерозподіл національного доходу для розв’язання першочергових завдань аграрного сектора.

Бюджетні засоби, що найбільш широко засто­совувалися в останні роки, поділяються на дві основні групи. Перша група − без­поворотні субсидії, субвенції, дотації, кредити (у тому числі товарні), на­дання гарантій щодо повернення іноземних кредитів суб'єктами господарю­вання тощо; друга − кошти, що мали надійти до державного бюджету як фіскальні платежі, проте держава свідомо відмовилася від них на користь товаровиробників шляхом надання різноманітних пільг. Зазначені інстру­менти виконують функцію не лише господарського, а й соціального регу­лювання, оскільки мають значний вплив на доходи підприємств і зайнятих у них працівників, на платоспроможний попит домогосподарств і в кін­цевому підсумку на суспільно-політичну стабільність у країні.


З огляду на потреби галузі бюджетні трансферти становлять незначні суми які є на порядок менші, ніж у радянські часи (у 1992 р. видаткова частина державною бюджету СРСР па підтримку сільського гос­подарства та його соціальної сфери становила 33 %). За даними Державного казначейства України, фінансування сільського господарства в середньо­му за 1993 − 2003 рр. не перевищувало 2 % видатків державного бюджету і тільки у 2003 р. досягло законодавчо визначених 5 % завдяки додатковому виділенню 676,6 млн грн для здійснення заходів з подолання наслідків стихійного лиха. Зокрема, частково було компенсовано вартість мінераль­них добрив, зміцнено резервний насіннєвий фонд, відшкодовано витрати сільськогосподарських підприємств на посів ярих зернових культур тощо.

До основних статей за програм­ною кваліфікацією видатків державного бюджету, спрямованих на розвиток безпосередньо сільського господарства шляхом підтримки доходів товаро­виробників, належать такі: часткова компенсація відсоткових ставок за кредита­ми банків; підтримка галузей тваринництва; селекція у тваринництві та рос­линництві; закладення і догляд за молодими садами, виноградниками та ягід­никами; боротьба із шкідниками і хворобами рослин; протиепізоотичні за­ходи та лізингові операції (табл. 4). Усього у 2003 р. Міністерством аграрної політи­ки України реалізовано понад 30 виробничих програм, більшість з яких за критеріями СОТ віднесена до «жовтої скриньки», тобто підлягають скоро­ченню на 20 % протягом шести років після набуття членства в цій організа­ції, або бюджетна підтримка повинна бути не більше 5 % вартості валового ви­робництва конкретного сільськогосподарського продукту.

На початковому етапі трансформації економіки політика бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва виявилася найбільш кон­сервативною і закритою для участі в її реформуванні іншими заінтересо­ваними суб'єктами, а також недоступною для контролю громадськими професійними організаціями, створеними аграрними підприємствами. Лише після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378 Порядку проведення консультацій з громад­ськістю стосовно формування та реалізації державної політики обов'язко­вими стали звіти головних розпорядників коштів державного бюджету про їх витрачання за минулий рік. У результаті бюджетна політика протягом зазначеного періоду не сприяла достатньою мірою інноваційно-структурним перетворенням у галузі. В цьо­му контексті бюджетна підтримка сільського господарства була ніби ізольо­вана від проголошених державою пріоритетів на проведення реформи зе­мельних і майнових відносин, сприяння в роботі новостворених підпри­ємств приватного типу, в оновленні матеріально-технічної бази та освоєнні новітніх


4. Видатки державного бюджету (загального і спеціального фондів) на фінансування цільових програм і заходів у сільському господарстві, млн. грн

Статті видатків

2001 р.

2003 р.

2004 р.

2006 р. (план)

Сума

%

Сума

%

Сума

%

Сума

%

Часткова компенсація ставок за кредитами банків

134,5

31,8

93,6

7,2

220,0

10,5

260,0

7,8

Протиепізоотичні заходи

39,4

9,3

50,3

3,9

70,8

3,4

114,9

3,5

Селекція у рослинництві

30,3

7,2

39,3

3,0

50,0

2,4

90,0

2,7

Закладення і догляд за молодими садами, виног­радниками та ягідниками

100,3

23,8

151,3

11,6

126,0

6,0

204,9

6,2

Селекція у тваринництві

36,0

8,5

76,6

5,9

124,0

5,9

110,0

3,3

Підтримка виробництва продукції тваринництва і рослинництва

61,0

14,4

236,2*

18,1

429,5

20,6

1 992,5**

60,1

Формування насіннєвого страхового запасу

5,0

1,2

13,5

1,0

70,0

3,3

10,0

0,3

Фінансування господарств, що перебувають в особли­во складних кліматичних умовах

1,3

0,4

4,0

0,3

70,0

3,3

20,0

0,6

Докорінне поліпшення зе­мель

3,6

0,8

3,6

0,3

10,0

0,5

-

-

Агрохімічна паспортизація земель

1,1

0,3

1,9

0,1

2,0

0,1

5,0

0,2

Боротьба зі шкідниками і хворобами рослин

0,8

0,2

2,0

0,1

5,0

0,2

5,0

0,2

Підтримка фермерських господарств

9,0

2,1

13,4

1,0

13,0

0,6

28,0

0,8

Лізингові операції

-

-

182,9

14,2

357,0

17,3

413,0

12,5

Часткова компенсація:

вартості сільгосптехніки

-

-

34,2

2,6

50,0

2,4

32,0

1,0

мінеральних добрив

-

-

39,9

3,1

140,0

6,7

-

-

витрат на посів ярих

-

-

360,0

27,6

350,0

16,8

-

-

Забезпечення діяльності Аграрного фонду

-

-

-

-

-

-

20,1

0,6

Здешевлення вартості страхових премій суб’єктів аграрного ринку

-

-

-

-

-

-

10,0

0,3

Загальна сума

422,3

100,0

1 302,7

100,0

2 087,3

100,0

3 315,4

100,0

Усього коштів, спрямованих Мін-агрополітики

1 264,5

-

2 835,6

-

3 124,6

-

7 327,5

-

Питома вага асигнувань с./г. у загальних видатках Мінагрполітики, %

33,4

45,9

66,6

45,2

Питома вага видатків дер­жбюджету, спря­мованих Мінагрополітики, %

3,6

5,0

4,3

5,3

Питома вага податкових надходжень від сільського господарства до державного бюджету, %

1,4

0,8

0,7

нд