ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.11.2019
Просмотров: 3480
Скачиваний: 4
СОДЕРЖАНИЕ
Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави
1.1. Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва
1.3. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
1.4. Модель процесу формування аграрної політики. Групи інтересів в аграрній політиці
1.5. Система цілей аграрної політики держави
Тема 2. Інструменти регулювання аграрного сектора
2.1.Система заходів державного регулювання агропромислового комплексу
2.2. Державне регулювання агропродовольчих ринків
2.3. Цінова політика на агропродовольчому ринку: завдання та основні інструменти
Тема 3. Історія державної політики щодо аграрного сектора в Україні
3.1. Державна політика щодо сільськогосподарського виробництва у період існування Радянського Союзу
3.2. Етапи реформування економічних відносин в аграрному секторі
Тема 4. Основні напрями аграрної політики України
4.1. Мета і пріоритети аграрної політики України
4.2.Особливості бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики в аграрному секторі
4.3. Технічна політика держави
4 .4. Розвиток сільських територій та соціальна політика у сільській місцевості
4.5. Державна політика щодо аграрної науки та освіти
Тема 5. Проблеми продовольчої безпеки в Україні
5.3. Державна політика щодо вирішення продовольчої проблеми в країні
Тема 6. Інструменти регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією
6.1. Сутність і завдання зовнішньоторговельної політики держави в аграрному секторі
6.2. Регулювання світової агропродовольчої торгівлі в рамках СОТ
6.3. Основні підходи до оцінювання державної підтримки аграрного сектора
Тема 7. Аграрна політика окремих іноземних країн та блоків
Певним досягненням можна визнати прийняття Закону України від 24 червня 2004 р. № 1877-1V «Про державну підтримку сільського господарства України». Варто відзначити, що у порівнянні з попереднім у діючому Законі відповідно до 10 статті суб’єкт господарської діяльності зобов’язаний попередньо застрахувати свої ризики загибелі сільськогосподарської продукції та капітальних активів у випадку, якщо:
– продає на організованому аграрному ринку будь-який вид товарного деривативу, базовим активом якого є сільськогосподарська продукція;
– даний суб'єкт отримує бюджетну дотацію або субсидію, пов'язану з виробництвом сільськогосподарської продукції або здешевлення її ціни;
– отримує банківський кредит (позику) на виробництво сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів, якщо проценти за таким кредитом (позикою) частково або повністю здешевлюються (відшкодовуються) за рахунок бюджету;
– отримує бюджетний кредит (позику) або банківський кредит під гарантію держави чи органу місцевого самоврядування для виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів.
Для виконання означених вимог суб'єкт господарської діяльності зобов’язаний застрахувати ризики загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції чи її частини за правилами індексного чи комплексного страхування. Ці положення також не враховуються на практиці.
Хоча у цьому законі багато надзвичайно суперечливих і дискусійних положень щодо страхування агроризиків, але саме завдяки йому у 2005 р. вперше було виділено 54 млн грн бюджетних коштів на здешевлення вартості страхових внесків, фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку. Доцільно зазначити, що ця сума не відповідає розрахункам потреби у державних коштах для цього (470 млн грн).
Крім того, вперше було розроблено Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2005 р. № 325, а також прийнято Наказ Міністерства аграрної політики від 18 травня 2005 р. № 209 «Про затвердження розподілу коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2005 рік, що спрямовуються для здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку, та інших документів щодо здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку». І на 2006 р. зазначений порядок залишився без змін, лише Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2006 р. № 243 «Питання використання коштів державного бюджету за деякими бюджетними програмами у сфері агропромислового комплексу» до нього внесені деякі технічні корективи.
Відповідно до наказу кошти державного бюджету були розподілені між регіонами з урахуванням посівних площ сільськогосподарських культур за 2002 − 2004 рр. Таке запізніле прийняття механізму проходження коштів вплинуло на те, що фактично весняні та літні сільськогосподарські ризики майже не були застраховані, і з виділених коштів лише 5,8 млн грн (10,7 %) фактично було використано на часткову компенсацію страхових внесків сільськогосподарським товаровиробникам. Але навіть такі невеликі суми дозволили значно пожвавити страхування агроризиків серед сільськогосподарських товаровиробників [50].
4.3. Технічна політика держави
Державна технічна політика в АПК − це система організаційно-економічних заходів, які здійснюються органами державного управління з метою підвищення його ефективності завдяки вдосконаленню формування та раціональному використанню матеріально-технічної бази, підвищенню рівня технічного забезпечення, переоснащенню сільськогосподарського виробництва. Схема управління матеріально-технічним забезпеченням АПК України наведена на рис 3.
Згідно з проектом Концепції програми державної технічної політики в аграрному секторі на період 2006 – 2015 рр. було передбачено фінансову підтримку системи інженерно-технічного забезпечення, формування системи державного цільового кредитування технічного переоснащення аграрного виробництва, підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку та його сервісного забезпечення. За останні п'ять років Департаментом науково-технічної політики Мінагрополітики України проведено дослідно-конструкторські роботи з виготовлення нових зразків техніки для механізації рослинництва і вирішено питання про впровадження у виробництво ґрунтообробних машин, техніки для хімічного захисту рослин, впроваджено уніфіковані апарати для доїння високопродуктивних корів, дозатори молока з електронним лічильником для визначення надою корів, комплект обладнання для фермерських господарств з оцінки молочної продуктивності і захворюваності корів маститом, спецавтомобіль «Ветамбулаторія» на шасі автомобіля «ГАЗель», станок для утримання свиноматки з приплодом, розробляється модульна установка типу «Паралель» для оснащення доїльних залів, пересувний молочний блок на шасі автомобіля «ГАЗель», приймальний пункт блочно-модульного типу з комплектом обладнання для приймання та первинної обробки молока від господарств та населення; для кормоприготування – обмотувальник рулонів поліетиленовою плівкою, мобільний агрегат для заготівлі високопоживної частини врожаю зернофуражних культур на базі кормозбирального комбайна типу «Марал» тощо.
Сьогодні необхідно продовжити механізацію тваринництва,
Р
Сьськогосподарські
товаровиробники різних організаційно-правових
форм
свинарства та птахівництва.
Складною проблемою в державі є експлуатація наявної сільськогосподарської техніки, своєчасна її підготовка до польових робіт і особливо парку зернозбиральних комбайнів, орних тракторів. Щорічна потреба в коштах на її ремонт становить 1,8 млрд грн, в тому числі для закупівлі запасних частин та ремонтних матеріалів для відновлення комбайнового парку – 850 млн грн, запасних частин критичного імпорту – 50 млн грн. Наприклад, підвищення готовності техніки лише на 1 % дозволяє додатково поставити на озброєння 500 – 600 зернозбиральних комбайнів, понад 2 – 3 тис. тракторів. Запровадження такого механізму державної підтримки дає змогу започаткувати впровадження заходів щодо налагодження ритмічної роботи парку сільськогосподарської техніки та поліпшення функціонування окремо сервісних підприємств системи АПК.
Нестача техніки вимагає пошуку ефективних шляхів використання наявного парку. Створені з ініціативи попередніх урядів державні машинно-технологічні станції (МТС) виявилися збитковими через допущені помилки в їх комплектуванні та організації роботи. Підвищення ефективності їх роботи потребує вдосконалення взаємодії між ними і сільськогосподарськими підприємствами, формування парку машин за рахунок кооперування коштів господарств на їх придбання та завершення приватизації наявних державних МТС.
Підвищення ефективності взаємодії між сільськогосподарськими та сервісними підприємствами, а також заводами-виробниками можна досягти на основі створення інформаційного центру моніторингу, аналізу та прогнозування ринку техніки, послуг і матеріально-технічних ресурсів для потреб АПК, використавши для цього достатньо розвинуту комп'ютерну мережу інспекції «Держтехнагляду». До завдань цього центру слід віднести інформування сільськогосподарських товаровиробників та машинобудівних підприємств про розроблену перспективну Систему технологій і машин для АПК, якою передбачено реалізацію зонально-адаптованих технологій, технічних засобів, технологічних карт виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Україні.
Згідно зі статтями 4, 6 і 8 Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» від 7 лютого 2002 р. за № 3023-3 передбачено формування видатків у проектах Державного бюджету у цих цілях. На сучасному етапі даний закон України не виконується.
Департамент науково-технічної політики Мінагрополітики України продовжує виконання розпочатого у 2000 р. спільно з Федеральним міністерством з питань захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства ФРН проекту з гармонізації до вимог ЄС і впровадження в Україні системи стандартів та правил і процедур випробувань і сертифікації сільськогосподарської техніки. В Україні зазначений проект реалізується на базі Українського державного центру випробувань та сертифікації сільськогосподарської техніки, а з боку ФРН відповідним партнером виступала спілка виробників сільськогосподарської техніки (WDMA) із залученням випробувальної організації (DLG).
Специфічним засобом довгострокового кредитування стало запровадження фінансового лізингу на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва та часткове відшкодування її вартості. Таким чином, держава впливає на формування національної технічної політики, активізує інноваційну діяльність підприємств сільськогосподарського машинобудування та розвиток ринку техніки і супутнього сервісу. Привабливість лізингових операцій для комерційних банків пов'язана з наявністю реального забезпечення завдяки механізму застави об'єктів лізингу.
НАК
«Украгролізинг» надає сільськогосподарську
техніку на термін
п’ять – сім років.
За цей період лізингоодержувач техніки
відшкодовує її вартість і сплачує НАК
винагороду за передану в лізинг техніку
за договором, яка не може перевищувати
10 % річних її невідшкодованої вартості.
Середньорічна плата винагороди НАК на
період дії договору становить 2,8 %, що в
п’ять – вісім разів менше проти плати
за кредит комерційним банкам. З урахуванням
лізингових платежів вартість техніки
зростає для лізингоодержувача на 20 –
30 % у разі надання техніки НАК
«Украгролізинг», тоді як вартість
техніки приватних лізингових компаній
нерідко підвищується на 50 %. Характерна
риса фінансового лізингу – несвоєчасність
лізингових платежів, що пов’язано з
нестабільним фінансовим станом
лізингоодержувачів. Проблемою є також
низька відповідальність заводів-виробників
за якість і комплектність лізингової
техніки та відсутність гарантій на
певний термін її використання.
За моніторинговими даними НАК «Украгролізинг», у 1998 – 2004 рр. сільськогосподарські товаровиробники та інші структури, які надають агротехнологічні послуги, придбали через нього близько 16 тис. од. техніки, у тому числі 4,9 тис. тракторів, 527 зерно-, 371 буряко- і 230 кормозбиральних комбайнів, 8,5 тис. од. ґрунтообробної та посівної техніки на загальну суму понад 1 млрд грн (табл. 5).
5. Поставка сільськогосподарської техніки, одиниць
Назва |
Всього |
1998-2001 рр. |
2002 р. |
2003 р. |
2004 р. |
Трактори |
4 927 |
3 720 |
250 |
438 |
516 |
Комбайни |
1 128 |
769 |
56 |
60 |
243 |
Ґрунтообробна та посівна техніка |
8 455 |
5 232 |
522 |
1133 |
1568 |
Інше (жатки, машини хімічного захисту рослин тощо) |
1 375 |
511 |
135 |
291 |
438 |
Всього техніки, од. |
15885 |
10232 |
963 |
1922 |
2765 |
на суму, млн грн |
1019,0 |
524,6 |
55,6 |
114,8 |
324,0 |
Проте внутрішній попит на технічні засоби виробництва значно перевищує пропозицію, а через НАК «Украгролізинг», за експертними оцінками, поставлено лише 6,4 % тракторів і 11,0 % зернозбиральних комбайнів від загальних обсягів реалізації вітчизняної та іноземної техніки, які мали місце у 2003 – 2004 рр. (У розвинутих країнах придбання основних засобів виробництва на умовах фінансового лізингу займає друге місце після банківського кредиту. За даними Європейської федерації асоціації лізингових компаній, у формі лізингових операцій в Англії здійснюється 28,2 % усіх інвестицій, Швеції – 26,3 %, Франції – 17,5 % і ФРН – 16,6 %).