Файл: Лекції з аграрної політики до друку 1.doc

13. Баланс молока в Україні (усі категорії господарств) за 2003/04 – 2005/06 МР та прогноз на 2006/07 МР, тис. тонн

Виробництво молока на 81,8 % у 2005 р. забезпечувалося господарствами населення. Їх питома вага залишається майже незмінною з 2002 р. За прогнозом на кінець 2006 р. очікується збільшення виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах на 1,7 %, а в господарствах населення – на 0,3 % порівняно з 2005 р. Основними причинами стримування виробництва молока є скорочення поголів’я, подорожчання кормів, випереджальні темпи росту цін на пально-мастильні матеріали порівняно із закупівельними цінами на молоко та ін.

Споживання молочної продукції населенням України за період з 1990 р. по 2005 р. скоротилося на 39 %, але ще суттєвішим було скорочення споживання м’яса ВРХ – 42,2 %. Така ситуація стала наслідком, у першу чергу, скорочення поголів’я великої рогатої худоби. У 2005 р. порівняно з 1990 р. скорочення поголів’я ВРХ в

14. Вирощування, реалізація та продуктивність великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах України за 2003-2006 рр.*

_______________

* Дані с.-г. підприємств, які звітують за формою № 24.

усіх категоріях господарств становило 73,5 % (з 24 623,4 до 6 514,1 голів). На початок 2006 р. поголів’я ВРХ на вирощуванні, відгодівлі та нагулі в усіх категоріях господарств порівняно з відповідним періодом 2005 р. скоротилося на 2,1 %, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 6,6, у господарствах населення збільшилося на 4,2 %. Виробництво яловичини у 2005 р. становило 910,6 тис. т. Очікується, що у 2006 р. попит на яловичину становитиме 653 тис. т, а виробництво – 957,4 тис. т.

Традиційними каналами продажу ВРХ сільськогосподарськими підприємствами є і залишатимуться реалізація переробним підприємствам (50,4 % у 2005 р.), видача населенню в рахунок оплати праці (8,3 %), на ринку через власні магазини, ларки тощо. Збільшення в останні роки частки продажу великої рогатої худоби переробним підприємствам зумовлено уведенням доплат за худобу великої маси та ціновою підтримкою за рахунок повернення суми ПДВ при реалізації худоби переробним підприємствам. За 2005 р. дотації товаровиробникам та переробним підприємствам за велику рогату худобу за рахунок компенсації податку на додану вартість становили 164,1 млн грн. Основна маса худоби, вирощеної в господарствах населення, реалізується через посередників, які на даному ринку зайняли нішу споживкооперації (табл. 15).

15. Обсяги реалізації та ціни на велику рогату худобу, реалізовану господарствами населення за 2005 р. (у живій масі)

Цінова ситуація на ринку продукції вирощування ВРХ у 2005 р. дещо поліпшилася: ціни зросли порівняно з рівнем 2004 р. на 34,9 % до 5 882 грн. за 1 т.

Середнє споживання м’яса та м’ясопродуктів на душу населення в Україні залишається низьким. Визначальним залишається рівень доходів населення. У 2004 – 2006 рр. у зв’язку з ростом соціальних виплат відбулося зростання номінальних доходів населення, але інфляційні процеси у 2006 р. значною мірою звели нанівець це зростання. У результаті обсяг споживання м’яса і м’ясопродуктів у 2006 р. очікується на рівні 40 кг на душу населення.

16. Баланс м’яса великої рогатої худоби в України у забійній масі за 2003 – 2005 рр. та прогноз на 2006 р., тис. т

Недостатній рівень споживання яловичини компенсується більшим споживанням інших видів м’яса. Альтернативними видами в Україні є свинина і м’ясо птиці. Поголів’я свиней в Україні за період з 1990 по 2006 р. скоротилося також досить суттєво – на 63,7 %. Основними виробниками продукції

свинарства є господарства населення, тут зосереджено 63 % всього поголів’я.

На кінець 2005 р. поголів’я свиней становило 6 937,8 тис. голів. У 2005 р. сільгосппідприємствами всіх форм власності вирощено 194,7 тис. т м’яса свиней у живій масі, що на 23,2 % більше, ніж у 2004 р. У 2005 р. поголів’я свиней збільшилося на 23 %. Спостерігалося також підвищення приросту свиней на вирощуванні та відгодівлі до 281 г проти 247 г у попередньому році. Майже 50 % поголів’я свиней зосереджено в областях, у яких працюють великі свинокомплекси: в Дніпропетровській (9,9 % загального поголів’я), Донецькій (9,4 %), Запорізькій (7 %), Київській (10,3 %), Харківській (6,2 %), Черкаській (6,8 %) областях.

17. Баланс м’яса свиней в України у забійній масі (2003 – 2005 рр. та прогноз на 2006 р.), тис. т

У 2005 р. тривала тенденція збільшення питомої ваги переробних підприємств у структурі каналів реалізації свиней, цьому сприяло повернення суми ПДВ. У 2005 р. виробники свиней отримали 160,2 млн грн дотацій, що на 52,6 % більше, ніж у 2004 р. Поряд із цим товаровиробники одержали 41 млн грн дотацій за проданих на забій та переробку свиней з великою масою.

За прогнозами поголів’я свиней на кінець 2006 р становитиме 4 500 тис. гол. Загальна пропозиція свинини збільшиться на 6 % і становитиме 675 тис. т.

Рівень споживання свинини на душу населення, починаючи з 2003 р., має тенденцію до зменшення: з 13 кг у 2003 р. до 12,4 кг у 2005 р. Проте у 2006 р. очікується зростання такого споживання до 13 кг. Споживачі з низьким рівнем доходів надають перевагу купівлі свинини на стихійних ринках, де ціни на цю продукцію нижчі на 10 – 20 %, ніж на організованих ринках.

Найбільш доступним видом м’ясної продукції залишається птахівництво. Приріст продукції птахівництва у 2005 р. забезпечувався переважно за рахунок збільшення виробництва на птахопідприємствах (на 29,8 %), які за показниками продуктивності, собівартості, і збереженості поголів’я вже впевнено конкурують з імпортною продукцією. У той же час у господарствах населення зменшилося поголів’я птиці на 4,9 %, що вплинуло на загальний обсяг продукції, обмеживши його зростання до 6,6 %, адже їх питома вага все ще залишається значною – 59,7 %. Загальна чисельність поголів’я птиці в Україні у 2005 р. становила 162,9 млн гол. Крім м’ясного, особливої ролі набуває продукція яєчного птахівництва. За період з 2003 по 2005 р. виробництво яєць усіма категоріями господарств зросло на 20 % і досягло показника 13 025,5 млн шт. У 2006 р. прогнозується збільшення обсягу виробництва до 13 882 млн шт. [65].

Функціонування ринку продовольства в Україні має ряд невирішених проблем, а саме: формування ринкового середовища та його відповідної інфраструктури, дотримання цінового паритету, зменшення тиску монополізованих галузей на сільське господарство. У даний час не вирішені питання земельних відносин, формування сільськогосподарських підприємств як структур ринкового типу. Така ситуація спричиняє подальшу деформацію аграрної сфери як цілісної народногосподарської системи до межі, за якою виникають кризові явища і загроза продовольчій безпеці. Прикладом є різкі коливання обсягів виробництва зерна протягом 1996 – 2005 рр., п’ять з яких були на рівні 1940 р. У 2003/2004 маркетинговому році державою було закуплено 3,5 млрд т зарубіжного зерна [41].

Зниження інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва, що раніше більшою мірою стосувалося малоприбуткового (збиткового) тваринництва, сьогодні вже торкається і галузі рослинництва, зокрема найбільш стабільного колись за показником доходності зернового виробництва. Зниження рівня рентабельності продукції рослинництва у 2005 р. до 7,9 % (з 30, 8 % у 2000 р. і 41,7 % у 2003 р.), у тому числі пшениці до 4,6 % (з 52,9 % у 2001 р. і 50,8 % у неврожайному 2003 р.), пов’язано, з одного боку, з одномоментним підвищенням цін на ресурси, а з другого – зі стримуванням цін на продовольчі товари, що у кінцевому підсумку позначається на господарському стані безпосередніх виробників [43]. Така ситуація частково є результатом і державної політики в боротьбі за стабільно низькі ціни на продовольство, що не забезпечує умов для розширеного відтворення галузі та економічної мотивації.

5.2. Тенденції споживання продовольства в Україні, відповідність структури харчування раціональним нормам

Національний рівень продовольчого споживання − похідна від загальноеконо­мічного рівня розвитку країни. Всесвітній банк, спираючись на показник до­ходу на душу населення з урахуванням паритету купівельної спроможності національної валюти, виді­ляє чотири типи країн за рівнем економічного розвитку: найвищий, вищий від серед­нього, нижчий від середнього, найнижчий. Україна належить до третього типу, і по­казники продовольчого споживання приблизно підтверджують таку типологію.

За енергетичною цінністю харчування Україна в докризовий період перебувала в групі найбільш розвинутих країн: у 1990 р. добовий набір продуктів харчу­вання на душу населення містив 3,6 тис. ккал. В останньому десятиріччі минулого століття системна криза виробництва і споживання різко погіршила продовольчу ситуацію: у 1999 р. цей показник загрозливо знизився до 2,5 тис. ккал. Після 2000 р. поча­лося поступове підвищення середньодобового раціону, і у 2005 р. він становив уже 2,9 тис. ккал. Для порівняння зазанчимо, що сучасний рівень цього показника в США - 3,9 тис., у країнах Європейського Союзу - 3,5 тис. ккал. Але підсумовування всіх продуктів харчування за калорійністю вимагає певних застережень. Методичні розбіжності виникають уже під час визначення калорійності харчових продуктів. Наприклад, у кілограмі кар­топляних бульб міститься 890 ккал, але частина цієї маси йде у відходи, у зв'язку з чим з'являються різні знижувальні оцінки. У результаті в розрахунках Держкомстату України енергетична цінність 1 кг картоплі береться на рівні 590, а FАОSТАТ-670 ккал.

Розбіжності другої черги виникають через наявність різних методик оцінювання про­довольчого споживання. В офіційних публікаціях Держкомстату України вже давно поруч існують дві істотно відмінні цифри: у 2004 р. відповідно до статистики продук­тових балансів середнє добове споживання оцінювалося в розмірі 2 910 ккал, а ста­тистика сімейних бюджетів наводить цифру, що дорівнює 3 492 ккал . Головний недолік визначення сумарного кількісного показника харчування за допомогою калорійності як засобу оцінювання полягає в тому, що енергетична цінність продовольчих продуктів може слугувати їх головною якісною характеристи­кою лише в тих країнах, де існує необхідність боротися з голодом і недоїданням. Для розвинутих країн важливими є дієтичні, смакові, навіть естетичні оцінки продуктів харчування, а тому ринкова ціна якнайкраще характеризує споживчу корисність то­вару.

За показником вартості одиниці енергетичної цінності основні продукти харчування можна поділити на дві групи – набір відносно дешевих харчо­вих енергоносіїв (хлібопродукти, картопля, цукор, олія) і набір відносно дорогих енер­гетичних продуктів (риба, м'ясо, молоко, яйця, овочі та фрукти).

18. Енергетична цінність і вартість основних продуктів харчування в Україні

* Норми калорійності, що використовуються в розрахунках Держкомстатом України.

** Ураховуються ціни роздрібної торгівлі і міських ринків.

Оцінювання динамі­чних зрушень у продовольчій ситуації енергетичним або ціновим методом може при­вести до істотно різних результатів, якщо мають місце значні зміни в пропорції цих наборів.

Динаміка продовольчого споживання в Україні, починаючи з 1960 р. (саме в цей рік відбивається не лише минулий, а й нинішній рівень продовольчого споживання), по 2005 р. засвідчує, що між 1960 і 1990 рр. розвиток сільськогосподарського виробництва, зростання доходів населення і, що дуже важливо, незначна інфляція на продовольчому рин­ку забезпечили істотне кількісне та якісне поліпшення продовольчого споживання. Енергетична цінність добового душового раціону зросла на 22 %, причому майже весь приріст був одержаний за рахунок продуктів дорожчого набору. Тому ціновий індекс зростання продовольчого споживання становив близько 40 % (табл. 19).