Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

За невиконання суб'єктами підприємницької діяльності ви­мог щодо обов'язкового декларування валютних цінностей, прибутків і майна, що належать резиденту і перебувають за межами України, регіональні відділення Національного банку України до таких резидентів застосовують такі заходи відпові­дальності:

• за порушення термінів декларування — накладається штраф у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;

• за порушення порядку декларування, а саме: надання недо­стовірної інформації або фальсифікація даних, що відбиваються в декларації (якщо такі дії свідчать про приховування резидентом валютних цінностей і майна, що знаходяться за межами Украї­ни),— накладається штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян. Крім того, органи податкової служби за непредставлення суб'єктом підприємницької діяльності плат­ником податків декларації про валютні цінності, прибутки і май­но, що належать такому платнику податків і знаходяться за ме­жами України, на підставі документальних перевірок, якими встановлено факт перебування валютних цінностей і майна за межами України, можуть видати уповноваженому банку такого платника податків розпорядження про призупинення операцій на рахунках у банку.

* За курсом НБУ на звітну дату

** Копії ВМД обов'язково полаються до декларації.

*** За вкладеннями після 02 жовтня 1955 року.

IV. Доходи (дивіденди) в іноземній валюті, одержані за межами України

1. Джерело отримання доходів (дивідендів), його повна назва, країна та адреса (всі зазначені реквізити вказати англійською та українською мовами)

1. Вартість експортованих товарів, робіт, послуг на виконання ба­ртерних контрактів _ —

2. Вартість імпортованих товарів, робіт, послуг на виконання бар­терних контрактів .

3. У т. ч. з порушенням установлених законодавством термінів —_

4. Одержано доходів (дивідендів), код валюти, сума (по кожному коду окремо)

3. Сплачено податків та інших зборів, передбачених законодавством іноземної держави, код валюти, сума (по кожному коду окремо)

1. Вартість давальницької сировини, що вивезена резидентом за межі України

2. Сума коштів, перерахованих за кордон в оплату за переробку давальницької сировини . _—_

3. Контрактна вартість готової продукції, що має бути вироблена з давальницької сировини резидента.

• із них перераховано на валютні рахунки в уповноваженому банку України код валюти, сума (по кожному коду окремо)

• із них перераховано на рахунки в іноземних банках, код валюти, сума (по кожному коду окремо) __

Примітка: за наявності доходів (дивідендів) в іноземній валюті, одержаних від інвестиційної діяльності за вежами України, до цієї де­кларації обов'язково додаються легалізовані та перекладені українсь­кою мовою (з нотаріальним засвідченням) копії таких документів:

а) аудиторського висновку про фінансову діяльність іноземного (спільного) підприємства за кордоном;

б) рішення засновників іноземного (спільного) підприємства за кор- доном про розподіл прибутків (дивідендів);

в) довідка податкової служби країни, де отримано доходи (дивіден- ди) в іноземній валюті про суму сплачених податків та інших зборів, передбачених законодавством цієї країни.

1.2. Виручка в іноземній валюті, отримана від експорту товарів, ро- біт, послуг

1.3. У т. ч. з порушенням установлених законодавством термінів

1. Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених і не по­гашених векселів по імпортних контрактах

2. Вартість імпортованих товарів, робіт, послуг

4.4. Вартість готової продукції, що вироблена з давальницької сиро- вини та надійшла в Україну, або валютні КОШТИ, що надійшли на валю- тний рахунок резидента в уповноваженому байку під продажу готової продукції за кордоном: _ _

4.5. У т. ч. з порушенням установлених законодавством термінів

Примітка: показники V розділу декларації заповнюються зростаю­чим підсумком з початку року.

Усі суми в декларації заповнюються цифрами та прописом!

Відомості, що містяться в цій декларації, є вичерпними і достовір- ними за станом на « » 200 р.

Особам, які підписали і засвідчили печаткою цю декларацію, відо­мо, що ухилення від установленого порядку декларування, несвоєчасне подання, приховування або перекручення відомостей про валютні цін­ності та майно, які належать резидентам України і фактично перебува­ють за межами України, тягне за собою відповідальність згідно з чин­ним законодавством України.

КеріВНИК (підписі (прізвище та ініціали)

2.3. У т. ч. з порушенням установлених законодавством термінів

ГОЛОВНИЙ бухгалтер _ ______ _(пр,зви_Ще та ініціали)'

» 200 р.

Кредитні ризики та способи захисту від них

У процесі проведення кредитних операцій банки натрапляють на кредитний ризик, тобто ризик несплати позичальником основ­ного боогу та відсотків, належних кредитору (рис. 7.8V

Враховуючи обернено пропорційну залежність між рівнем ризи­ку та дохідністю позичкових операцій, банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечити баланс між ризикованістю та обережністю. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикованість створює за­грозу втрати не тільки доходу від відсотків, а й позичених коштів.

Банківська практика свідчить, що труднощі з поверненням пози­чок найчастіше виникають під впливом процесів, що розвиваються протягом певного періоду. Тому досвідчений кредитний інспектор банку може ще на ранній стадії помітити ознаки труднощів, що ви­никають у позичальника, і вжити заходів щодо своєчасного захисту банківських інтересів. Працівник банку повинен вдатися до таких заходів ще до того, як ситуація вийде з-під контролю і втрати ста­нуть неминучими. Невжиття своєчасних заходів щодо виявлення фінансових ускладнень у позичальника та захисту інтересів банку призводить не тільки до несплати відсотків і позички. Втрати для банку в даному разі можуть бути значно більшими.

По-перше, підривається репутація банку, оскільки велика кі­лькість прострочених позичок призведе до падіння довіри вклад­ників та інвесторів, виникне загроза неплатоспроможності банку.

По-друге, втрати від позичкових операцій підвищують загрозу звільнення з банку кваліфікованих працівників через зниження можливостей їх матеріального стимулювання.

По-третє, банк змушений проводити додаткові видатки, що пов'язані зі стягненням проблемних позичок.

По-четверте, певна частка позичкового капіталу перетворю­ється на непродуктивні активи.

Названі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямі збитки від неповернення боргу. Труднощі з погашенням пози­чок можуть виникати з різних причин. Найпоширеніші з них: помил­ки самого банку при розгляді кредитної заявки, при розробці умов кредитної угоди, при подальшому контролі; неефекгивна робота клі­єнта, що отримав позичку; фактори, непідконтрольпі банку.

Серед причин неповернення позичок, що залежать від самого банку, слід підкреслити: ліберальне ставлення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісна оцінка кредитоспромож­ності позичальника; погана структуризація позички; помилки в оцінці забезпеченості позички; неповне відображення в кредит­ній угоді умов, що забезпечують інтереси банку, відсутність кон­тролю за позичальником у період повернення позички (обсте­ження, перевірки забезпечення та ін.).

Основні причини створення проблемних позичок, що зале­жать від позичальника, пов'язані з незадовільним керівництвом підприємством, погіршенням якості продукції і роботи, помил­ками в оцінці ринків збуту тощо.

До факторів, що не перебувають під контролем банку та пози­чальника, належать: погіршення економічної кон'юнктури, зміна політичної обстановки і законодавства та ін.

Контроль за своєчасним та повним поверненням позички і ви­платою відсотків є важливим етапом процесу кредитування. Він здійснюється систематично шляхом проведення аналізу кредит­ної справи позичальника, кредитного портфеля банку, оцінки стану позичок, проведення аудиторських перевірок.

У банківській практиці вироблені такі способи захисту від кредитного ризику:

• лімітування кредитів;

• диверсифікація кредитних вкладень;

• вивчення та оцінювання кредитоспроможності позичальника;