Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 18.03.2024

Просмотров: 842

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

5.6. Організація міжнародних лізингових операцій

3. Термін лізингу

4. Лізингова плата

(Терміни й умови сплати лізингових платежів)

5. Передача устаткування в лізинг

(Місцезнаходження устаткування)

6. Використання, технічне обслуговування і ремонт Устаткування

7. Передача ризику. Страхування

8. Право власності на Устаткування

10. Інші умови

11. Форс-мажор

12. Розв'язання суперечок

13. Заключні положення

5.7. Організація міжнародних факторингових операцій

5.8. Організація міжнародних форфейтингових операцій

6.2. Структура та основні умови зовнішньоторговельного контракту

6.4. Особливості розрахунків під час імпортних операцій підприємств України

6.5. Розрахункові операції в міжнародних компаніях

6.6. Валютні рахунки в системі міжнародних розрахунків

7.1. Ризики в зовнішньоторговельних операціях

7.3. Методи хеджування від валютного ризику

7.4. Банківська гарантія як інструмент забезпечення виконання розрахункових і кредитних зобов'язань

7.5. Правові основи валютного забезпечення

IV. Доходи (дивіденди) в іноземній валюті, одержані за межами України

22. Тов кб «Український Фінансо- вий Свіч», м. Донецьк ват «Банк «Демарк», м. Чернігів.

Відправник Отримувач

І. Предмет контракту

2. Кількість і якість товару

1. Subject of contract

2. Quantity and quality of commodity

3. Базисні умови постачання

3. Basic terms of delivery

4. Price and total value of the contract

5. Умови платежу

5. Payment conditions

6. Умови здавання прийняття флексома-шини

6. Terms of formal acceptance of flexomachine

8. Форс-мажор

8. Force-majeure

9. Санкції і рекламація

9. Sanctions and reclamations

11. Інші умови

11. Other conditions

/. Предмет договору

5. Права та обов'язки кредитора

6. Термін дії договору

(Назва підпрнемства-кргдитора)

3. Ціна договору

4. Порядок сплати винагороди

5. Права та обов'язки гаранта

6. Обов'язки одержувача гарантії

7. Відповідальність одержувача гарантії

8. Термін дії договору

9. Інші умови

Перелік документів, що надаються принципалом при розгляді питання про надання гарантії

Крім того, банк зазначає максимальну суму за операціями фа­кторингу, у межах якої постачання товару або надання послуг може проводитися без ризику неотримання платежу. У договорі на здійснення факторингових операцій повинен бути обговоре­ний засіб розрахунку обмежувальної суми й окреслені обставини, за яких факторинговий відділ зобов'язаний здійснювати платіж па користь постачальника.

У світовій практиці зазвичай використовуються три методи встановлення обмежувальних сум:

  1. Визначення загального ліміту. Для кожного платника вста­новлюється періодично поновлюваний ліміт, у межах якого фак­торинговий відділ автоматично оплачує платіжні вимоги, що йо­му передаються.

  2. Визначення щомісячних, лімітів відвантажень. У даному випадку встановлюється сума, на яку протягом місяця може бути відвантажено товарів одному платникові.

  3. Страхування за окремими угодами. Цей метод використо­вується, коли специфіка діяльності продавця припускає не серію регулярних постачань товарів тим самим покупцям, а ряд одно­разових угод на великі суми з постачанням на визначену дату.

Факторинг припускає постійні відносини між банком і поста­чальником, оскільки потребує спостереження і контролю за фі­нансовим станом постачальника та платоспроможністю покупців.

Визначення вартості факторингової послуги

У світовій практиці вартість факторингових послуг складаєть­ся з двох елементів: комісії і відсотків, стягнутих при достроко­вій оплаті поданих документів.

Комісія встановлюється у відсотках від суми рахунку-фактури (звичайно на рівні 1,5—2,5%). Збільшенню обсягу угоди відпо­відають розрахунок і сума комісії. Відсоткова ставка за кредит, як правило, на 1—2 % вища від ставок грошового ринка (ринку короткострокових кредитів). Зазвичай банк оплачує одноразово 80—90% вартості рахунка-фактури; 10—20%— це резерв, що буде повернутий після погашених дебітором усієї суми боргу. Наприкінці кожного місяця банк підраховує належні йому комі­сійні відсотки, а також виявляє залишок неінкасованих фактур, на який виписується рахунок і передається клієнтові.

Існує ряд причин, за яких факторинговому відділу невигідно попередньо оплачувати повну вартість боргових зобов'язань. На­самперед, можуть виникати спірні моменти й помилки в рахун­ках. Якщо постачальник припиняє свою діяльність або з будь-яких причин порушує умови факторингового договору, то факто­ринговий відділ не має іншого страхового покритгя попередньо оплачених сум, крім самих платіжних вимог. Таким чином, різ­ни ця в 10—20% вартості рахунків-фактур необхідна для того, щоб при необхідності можна було компенсувати попередньо оплачені суми. Це цілком відповідає і факторинговій практиці країн із ринковою економікою


У вартість факторингових послуг включається плата за обслу­говування (комісія) і плата за надані в кредит кошти.

Плата за обслуговування стягується за звільнення від необ­хідності вести облік, за страхування від появи сумнівних боргів і розраховується як певний відсоток від суми рахунків-фактур. Розмір цієї плати може варіюватися залежно від масштабів виро­бничої діяльності постачальника і надійності його контрактів, а також від експертної оцінки факторинговим відділом ступеня ри­зику неплатежу і складності стягнення коштів із покупців; у се­редньому на вітчизняному ринку комісія встановилася на рівні 0,5—3 % від вартості рахунків-фактур. Проте комерційні банки визначають розмір плати за домовленістю з конкретним клієнтом по кожному договору, тому ставка плати за обслуговування може виявитися і вищою (5 % і більше). Розмір плати за обслуговуван­ня може визначатися не тільки у відсотках від суми платіжних вимог, а й установленням фіксованої суми.

Плата за надані в кредит кошти. Якщо проводиться по­передня оплата, то розмір плати розраховується за період між викупом платіжної вимоги і датою інкасування. Плата за кре­дит у більшості країн, зазвичай на декілька відсоткових пунк­тів перевищує ставки, які застосовують банки при коротко­строковому кредитуванні підприємств. Це пов'язано з необхідністю компенсації додаткових витрат і ризику факто­рингового відділу банку.

Американські банки, що купують право на стягнення боргу, одержують винагороду у вигляді комісійних за послуги плюс позичковий відсоток із щоденного залишку виплаченого клієн­тові авансу проти неінкасованих рахунків. Відсоток стягується із дня видачі авансу до дня погашення заборгованості. Комі­сійні залежать від торгового обороту клієнта, ступеня ризику й обсягу необхідної конторської роботи. На ступінь ризику, при­йнятого на себе банками, впливає платоспроможність боржни­ків клієнта, тоді як обсяг конторської роботи, пов'язаний в ос­новному із середнім розміром фактурних сум. І якщо, наприклад, ставка комісійної винагороди становить 1,5 %, а період оборотності дебіторських рахунків— 30 діб, то комі­сійні досягають 15 % річних від розміру заборгованості (1,5 % х 12 міс = 8 %).


5.8. Організація міжнародних форфейтингових операцій

Сутність форфейтингу

Операцією, подібною до факторингу, є форфейтинг. Форфей­тинг, на відміну від факторинга, є одноразовою операцією, пов'язаною зі стягненням коштів шляхом перепродажу придба­них прав на товари і послуги.

Форфейтування — термін, який зазвичай вживається для по­значення купівлі зобов'язань (векселів), погашення яких припа­дає на будь-який час у майбутньому і які виникають у процесі постачання товарів і послуг (здебільшого експортних операцій) без обернення на будь-якого попереднього боржника. Слово а forfait французького походження і означає «відмову від прав», що становить суть операцій з форфейтування.

При форфейтуванн і продавець вимоги, наприклад, переказно-го векселя, захищає себе від будь-якого регресу (регрес — зворо­тна вимога про відшкодування сплаченої суми) включенням у ін­досамент слів «без обороту». Продавцем векселя, що форфейту -еться, зазвичай є експортер. Він акцептує його в якості платежу за товари чи послуги і прагне передати усі ризики і відповідаль­ність за інкасування форфейтеру (тобто банку, що обліковує век­селя) в обмін на негайну оплату готівкою.

Зазвичай форфейту ванн ю підлягають торгові тратти або прос­ті векселі, хоча теоретично заборгованість у будь-якій формі мо­гла б бути форфейтованою. До менш використовуваних форм на­лежить акредитив і відстрочені платежі, що випливають із нього. І Іеревага простих і переказних векселів пояснюється їхнім вжи­ванням як інструментів торгового фінансування протягом трива­лого часу і властивої їм операційної простоти.

Остаточний вибір того чи іншого платіжного засобу в міжна­родних торгових і кредитних угодах залежить від чисельних юридичних, економічних і політичних розумінь, через що не мо­жна користуватися якимось загальним правилом.

Якщо імпортер не є першокласним позичальником, що корис­тується безсумнівною репутацією, будь-яка заборгованість, яка форфейтується, обов'язково повинна бути гарантована у формі аваля або безумовної і безвідкличної банківської гарантії, прийн­ятної для форфейтера.

Виконання цієї умови особливо важливе, якщо розглядати угоду як незворотну, тому що у випадку неплатежу з боку борж­ника, форфейтер може покластися тільки на цю форму банківсь­кої гарантії як на свою єдину гарантію.


Форфейтування — найчастіше застосовувана і важлива із се-редньострокових угод, тому що охоплює термін від 6 місяців до 5—6 років. Проте кожен форфейтер установлює свої тимчасові рамки, виходячи, головним чином, із ринкових умов для визна­ченої угоди.

При форфейтуванні купівля векселів здійснюється із відраху­ванням (дисконтом) відсотків авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію з торгової угоди в операцію з готівкою. У цьому випад­ку він відповідає одноразово лише за задовільне виготовлення і постачання товарів, а також за правильне оформлення документів за зобов'язаннями. Ця остання обставина разом із наявністю фік­сованої відсоткової ставки, стягнутої за всю операцію на самому її початку, робить форфейтування цілком прийнятною послугою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим су­часним формам комерційного рефінансування (погашення статей заборгованості за рахунок знов отриманих кредитів).

Після того як форфейтер одержав вексель, має місце дискон­тування, тобто утримання узгодженої знижки за відповідний пе­ріод із номінальної суми векселя. У результаті дисконтування експортер одержує за вексель визначену суму готівки. З боку експортера, операція на цьому завершена, оскільки він вже одер­жав оплату за поставлені товари цілком, і за умовами угоди з фо-рфейтером укладена з ним угода зворотної сили не має. Операції по форфейтуванню рідко відбуваються за плаваючими дисконт­ними ставками.

Як уже згадувалося, величезна кількість зобов'язань, які під­лягають форфейтуванню, набуває форми простих або переказних векселів, виставлених на боржника бенефіціаром і акцептованих боржником. Переважання цих форм боргових документів визна­чається такими міркуваннями:

  • популярність, тому що ці види зобов'язань існують в усьому світі з давнини. Багаторічний досвід користування такого роду документами веде до значного полегшення спілкування сторін-учасників і, як правило, сприяє швидкому і безперешкодному здійсненню операцій;

  • узгоджена на міжнародному рівні правова основа закладена Міжнародною конвенцією про комерційні векселі (прийнята Же­невською конференцією в 1930 р.). Ця конвенція— чіткий ко­декс практичних дій. Хоча вона підписана лише представниками країн-учасниць, там були розроблені принципи, пізніше прийняті зовнішньоторговельним законодавством більшості держав.


Іншими кредитними документами, також придатними для фо­рфейтування, є рахунки дебіторів і відстрочені зобов'язання по акредитиву.

Форфейтер повинен визначити для себе характер угоди, тобто з'ясувати, з якими цінними паперами йому доведеться мати спра­ву— фінансовими чи товарними. Фінансові векселі— це цінні папери, випущені з метою акумуляції засобів, які позичальник надалі може використовувати за своїм розсудом. Товарні ж век­селі оформляються у випадку угод купівлі-продажу продукції. Однак межа між фінансовими і товарними угодами дощо розмита (скажемо, виписується вексель без здійснення торгової угоди, але потім отримані засоби використовуються для покупки яких-небудь товарів).

Велика частина векселів, які продаються на вторинному фор-фейтинговом ринку, є товарними. Тому у випадку пропозиції фі­нансових паперів обов'язковим вважається попереднє письмове попередження про це. Якщо ця умова порушена, покупець фінан­сових паперів має право зажадати анулювання угоди.

Форфейтер завжди повинен мати на руках короткий опис уго­ди, що лежить в основі операцій з векселями. Воно може бути отримане телексом або факсом при попередньому обговоренні умов операцій.

Після того як форфейтер з'ясує характер угоди, він повинний визначити:

— об'єм фінансування, валюту, термін;

і хто є експортером і в якій країні він знаходиться. Це пи­тання важливе, тому що хоча фінансування забезпечується без права регресу, існують обставини, за яких форфейтер може вису­нути претензії експортеру. Кредитоспроможність експортера та­кож має значення. Крім того, форфейтер повинен перевірити дій­сність підписів На векселях

— хто є імпортером і з якої він країни. Для перевірки вірогід­ності підписів і відповідності оформлення векселів закойодавству форфейтер повидай точно визначити їйШрї&рйЙбгд^іісцезна-ходження;

— хто є гарантом і з якої він країни;

— чим оформляється борг, що підлягає форфетуванню: прос­тим векселем, перекладним і т. д.;

  • яким чином борг застрахований;

  • періоди погашення векселів, суми погашення;

  • вид експортованих товарів. Це питання цікавить форфейте-ра, по-перше, з погляду доцільності всієї угоди, по-друге, з пози­ції легальності експорту;

  • коли буде вироблятися постачання товару. Дата повинна бути близька до дати надання фінансування. Важливо також і те, що гарант навряд чи зможе авалірувати вексель доти, поки по­стачання не буде здійснене;

  • коли надійдуть документи, що підлягають дисконтуванню. Поки документи не будуть отримані, форфейтер не зможе пере­вірити і дисконтувати їх;

  • які ліцензії й інші документи за умовами контракту повинні бути представлені для постачання товарів. Форфейтер несе від­повідальність за те, що не виникне ніяких затримок у виконанні контракту, який ним фінансується;

  • у яку країну буде зроблений платіж форфейтеру. Це важли­во знати, оскільки платіж у закордонний банк може затримати одержання засобів, і така затримка повинна бути врахована при дисконтуванні паперів. Існує також можливість заморожування засобів на рахунках владою країни, і ця можливість теж повинна бути врахована при розрахунку дисконту. Форфейтер може на­віть відмовитися від угоди, якщо його не влаштовує банк, у який надійдуть засоби;

  • яка кредитоспроможність гаранта;

  • чи можна буде надалі продати папера за прийнятною ціною;

  • чи є які-небудь сумніви в кредитоспроможності, компетен­тності або експортера імпортера і на чому вони ґрунтуються;

  • чи існує можливість покупки даного боргу з обліком уже наявних у портфелі форфейтера цінних паперів. Яка при цьому очікується ступінь ризику.