Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

У разі отримання вимоги не на повну суму коштів, що забез­печені гарантією, і здійснення банком-гарантом (резидентом) ча­сткової сплати коштів банк-гарант (резидент) має списати з облі­ку суму, яка сплачена за гарантією.

Дострокове припинення дії гарантії, наданої банком-гарантом (резидентом)

Якщо принципал подав заяву до банку-гаранта (резидента) про дострокове припинення гаранти, то банк-гарант (резидент) має надіслати авізуючому банку або банку бенефіціара, або без­посередньо бенефіціару відповідний запит для одержання згоди від бенефіціара на дострокове припинення гарантії. Такий запит не надсилається в разі подання принципалом вищезазначеної за­яви до банку-гаранта (резидента) та отримання банком-гарантом від принципала (або безпосередньо від бенефіціара) письмової згоди бенефіціара на дострокове припинення гарантії (з обов'я­зковою перевіркою банком-гарантом достовірності такої згоди).

Зазначена заява подається принципалом до банку-гаранта (рези­дента) на паперових носіях (у цьому разі заява має містити відбиток печатки та підписи осіб принципала, які зазначені в картці із зраз­ками підписів і відбитка печатки) або в електронній формі за допо­могою систем «клієнт— банк», «клієнт— Інтернет— банк», «те­лефонний банкінг» тощо (має містити електронні цифрові підписи відповідальних осіб, які підписують заяву на паперовому носії").

Якщо від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку надійшло повідомлення про згоду бенефіціара на дострокове припинення гарантії, то гарантія вважається припиненою та спи­сується з відповідного позабалансового рахунка.

Порядок подання до банку-контргаранта (резидента) заяви про надання контргарантії, надання контргарантії, внесення змін до умов наданих контргарантій і сплати коштів за наданими контргарантіями

Для надання контргарантії на користь банку-гаранта або іншо­го банку-контргаранта принципал подає до банку-контргаранта (резидента) заяву про надання контргарантії.

Оформлення заяви про надання контргарантії, надання контр­гарантії, внесення змін до умов наданої контргарантії, оплати за наданими контргарантіями здійснюються аналогічно до вимог щодо гарантій.

Банк-контргарант (резидент) після прийняття рішення про на­дання контргарантії та оформлення всіх необхідних документів, у тому числі договору про надання контргарантії, надсилає протягом строку, визначеного договором про надання контргарантії, до бан­ку-гаранта за допомогою телекса або системи SWIFT, або інших засобів передавання інформації текст гарантії, яка має бути надана на користь бенефіціара, разом з текстом своєї контргарантії, яку банк-контргарант (резидент) надає на користь банку-гаранта.

Здійснення банками-резидентами операцій за отриманими гарантіями/контргарантіями

Банк-резидент, отримавши від іншого банку гарантію, має пе­реконатися в достовірності цієї гарантії (перевірити ключі, під­писи, формат SWIFT).

У разі потреби банк-резидент надсилає запит до банку, від якого надійшла гарантія, для уточнення достовірності цієї гаран­тії або уточнення умов та інших інструкцій, що містяться в гара­нтії. Банк-резидент приймає (авізує) гарантію лише після отри­мання відповідних уточнень. Отримані гарантії реєструються в Журналі в порядку їх надходження. Журнал має містити такі реквізити:

• назву бенефіціара;

• суму гарантії;

• валюту, в якій надана гарантія;

• строк дії гарантії;

• назву банку-гаранта;

• номер гарантії тощо.

Банк-резидент не пізніше третього робочого дня після отри­мання гарантії від іншого банку надсилає лист до бенефіціара або банку бенефіціара повідомлення про отримання гарантії на ко­ристь бенефіціара разом з текстом гарантії або повідомляє його про це в електронній формі за допомогою систем «клієнт — банк», «клієнт — Інтернет — банк», «телефонний банкінг» тощо.

Бенефіціар після отримання зазначеного вище повідомлення з текстом гарантії має повідомити в письмовій формі банк-резидент про прийняття цієї гарантії або про потребу внесення змін до умов гарантії, або про відмову від прийняття наданої гарантії. Якщо банк-резидент не отримав від бенефіціара протягом строку дії га­рантії листа або повідомлення із згодою/відмовою або про потребу внесення змін до умов гарантії, то гарантія вважається банком-резидентом прийнятою бенефіціаром на умовах, які в пій зазначе­ні. У разі отримання листа від бенефіціара та наявності прохання (інструкцій) від банку-гаранта банк-резидент надсилає повідом­лення до банку, від якого надійшла гарантія, про прийняття бене­фіціаром умов гарантії або про потребу внесення змін, або про відмову в прийнятті гарантії. За відсутності відповідних інструкцій банку-гаранта та в разі прийняття бенефіціаром гарантії без змін банк-резидент може не надавати повідомлення про згоду бенефіці­ара банку, від якого надійшла гарантія, і гарантія вважатиметься прийнятою на умовах, які в ній зазначені.

У разі настання гарантійного випадку і для отримання від­шкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії. Вимога та інші обумовлені в гарантії документи мають бути подані до банку-резидента для подальшого передавання цієї вимоги до банку-гаранта або іншого банку, від якого надійшла гарантія, протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії. Вимога має складатися та подаватися бенефіціаром до банку-резидента пись­мово за довільною формою (у цьому разі вимога має містити від­биток печатки та підписи осіб бенефіціара, які зазначені в картці із зразками підписів і відбитка печатки) або в електронній формі за допомогою систем «клієнт— Інтернет— банк», «телефонний банкінг» тощо (має містити електронні цифрові підписи відпові­дальних осіб, які підписують вимогу на паперовому носії).

Після отримання від банку-гаранта відшкодування, забезпече­ного гарантією, банк-резидент: зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку-резиденті відкри­то рахунок, або перераховує кошти за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого ба­нку, якщо бенефіціару відкрито рахунок в іншому банку-рези­денті, і списує гарантію з відповідного позабалансового рахунку.

Якщо бенефіціар повідомив банк-резидент про звільнення ба­нку-гаранта від зобов'язань за гарантією, то банк-резидент на про­хання бенефіціара надсилає повідомлення банку-гаранту або ба­нку, від якого надійшла гарантія про звільнення банку-гаранта від зобов'язань за гарантією.

Банк-резидент знімає з обліку гарантію в разі сплати бенефіці­ару суми коштів, на яку надано гарантію, або закінчення строку дії гарантії, або відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення оригіналу гарантії банку-гаранту, або шля­хом подання банку-гаранту письмової заяви про звільнення його від зобов'язань за гарантією. Якщо банку-резиденту не було по­відомлено про настання будь-якої із вищезазначених умов (крім закінчення строку дії гарантії), то банк-резидент знімає з обліку гарантію в разі закінчення строку її дії.

У разі надання бенефіціаром вимоги не на повну суму коштів, що забезпечені гарантією, банк-резидент знімає з обліку суму коштів, що сплачена банком-гарантом за гарантією.

7.5. Правові основи валютного забезпечення

міжнародних розрахункових і кредитних операцій українських підприємств

Правила купівлі і продажу безготівкової іноземної валюти для здійснення зовнішньо-економічних операцій

До валютних відносяться операції, пов'язані із ввезенням, пе­реказом, пересиланням на територію України або за її межі валю­тних цінностей.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Декрету № 15-93 до валютних цінностей належать:

• валюта України— грошові знаки у вигляді банкнот, казна­чейських квитків, монет та в інших формах, що знаходяться з обігу і є законним платіжним засобом на території України, а та­кож вилучені з обігу або що вилучаються з нього, кошти на раху­нках, внесках у банківських і інших кредитно-фінансових уста­новах на території України; платіжні документи й інші цінні патери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), бо­ргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, ощадні кни­жки, інші фінансові і банківські документи), виражені у валюті України;

• іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських квитків, монет, що знаходяться в обі­гу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також відлучені з обігу або що вилуча­ються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що знаходяться в обігу, кошти а грошових одиницях іноземної держави і міжнародних розрахункових (клірингових) одини­цях, що знаходяться на рахунках або вносяться в банківські й інші кредитно-фінансові установи за межами України; платі­жні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові і ба­нківські документи), виражені в іноземній валюті або банків­ських металах.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, установлених актами валютно­го законодавства України.

Купівля валюти

При купівлі й оплаті платіжних документів у вільно конверто­ваній валюті слід користуватися Класифікатором (див. табл. 1.6)

Кошти у валюті України, призначені резидентом для купівлі іноземної валюти, що відносяться до групи 1 Класифікатора іно­земних валют, можуть бути перераховані тільки з основного по­точного рахунка або кредитного рахунка відповідно до типової заявки.

• договір із нерезидентом, оформлений відповідно до ви­мог чинного законодавства України, або інший документ, що відповідно до чинного законодавства України має силу дого­вору;

• вантажна митна декларація у випадку, якщо товар завезений на територію України (вантажні митні декларації, по яких здійс­нене митне оформлення тимчасово завезених вантажів під зо­бов'язання про їхній зворотній вивіз, не є підставою для купівлі іноземної валюти);

• акт здачі-приймання, акт виконаних робіт (наданих по­слуг) або інший документ, що свідчить про надання послуг, виконання робіт;

• документи, передбачені при документарній формі розрахун­ків (акредитив, інкасо);

• довідка державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків, із вказівкою інформації про основний поточний рахунок резидента в гривнях і поточному рахунку в іноземній валюті, визначеному резидентом як рахунок; із якого здійснюються всі перерахування з метою ви­конання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій інозе­мній валюті (термін дії довідки 00 днів).

На оригіналах документів, на підставі яких була куплена іно­земна валюта, проставляється оцінка уповноваженого банку про обсяг придбаної валюти.

Копії цих документів із позначеною оцінкою завіряються пе­чаткою і підписом керівника (заступника керівника) суб'єкта го­сподарської діяльності, або нотаріусом (копія вантажної митної декларації завіряється круглою гербовою печаткою і підписом керівника або заступника керівника відповідної митниці) і збері­гаються в уповноваженому банку.

Підставою для купівлі іноземної валюти резидентами (юриди­чними і фізичними особами, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, крім постійних пред­ставництв нерезидентів) при здійсненні неторгових операцій є. такі документи:

а) заявки з розрахунком витрат:

• на відрядження за кордон;

• на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що вико­нують рейси за кордон.