ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.03.2024
Просмотров: 2190
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Найдавніша історія України План
Кімерійці на території сучасної України
Скіфи на території сучасної України
Античні міста в Північному Причорномор’ї
Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура і вірування східних слов’ян
Утворення і розвиток держави Київська Русь План
Походження Давньоруської держави. Норманська та антинорманська теорії
Виникнення і становлення Давньоруської держави (кін. Іх – кін. Х ст.)
Київська Русь за Володимира Великого
Прийняття християнства за Володимира Святославовича. Історичне значення хрещення Русі
Причини та наслідки політичної роздробленості Київської Русі (кін. Хі – сер. Х ііі ст.)
Політичний устрій Київської Русі
Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі
Галицько-Волинська держава План
Утворення Галицько-Волинської держави
Роль Данила Галицького в національній історії. Піднесення Галицько-Волинського князівства
Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича
Історичне значення Київської Русі і Галицько-Волинської держави
Боротьба руських земель проти монголо-татарських завойовників
Українські землі під владою Литви та Польщі (XIV перша половина XVII ст.) План
Загарбання земель України Литвою
Загарбання земель України Польщею
Церковне життя в Україні хіv – хvi ст. Берестейська унія
Культура України в хіv – хvi ст.
Виникнення кримського ханства. Турецько-татарські наскоки в іі пол. Хv – хvi ст. І їх наслідки
Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості
Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу
Козацько-селянські повстання в кін. Хvі – поч.Хvіі ст
Визвольна війна українського народу середини
Богдан Хмельницький—видатний політик і полководець, творець Українськоі козацької держави
Початок національно-визвольної війни українського народу (1648- 1654 рр.)
Переяславська угода 1654 р. Та її наслідки для України
Утворення Української гетьманської держави
Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій половині XVII - xviiі ст. План
Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (кін 1657– і пол. 1663 р.Р.)
Становище Української держави в роки гетьманування і. Мазепи. Північна війна і Україна
Конституція Пилипа Орлика – перша демократична конституція
Російсько-колоніальна політика щодо України у іі пол. Хvііі за імператриці Катерини іі
Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу (хviіі ст.)
Правобережна Україна в кін. Хvіі – хviіі ст. Гайдамаччина. Причини виникнення
Повстання під назвою «Коліївщина»
Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій у хіх ст. План
Здійснення реформ 60-70 рр. Хіх ст. В Україні та її наслідки
Реформа освіти в іі пол.. Хіх ст.. В Російській імперії. Суть реформи для України
Українська культура в іі пол. Хіх ст
Західноукраїнські землі в іі пол. Хіх ст. На поч. Хх ст.
Столипінська реформа в Україні 1907-1910 рр. Наслідки
Українські землі в роки Першої світової війни
Лютнева революція в Росії та ї вплив на Україну
Утворення Центральної Ради. Проголошення автономної України
Українська державність в 1917 – 1921 роках План
Роль м. С. Грушевського в історії України, як видатного політичного і державного діяча
Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти унр
Іу-й Універсал Центральної Ради та його історичне значення
Боротьба за збереження державної незалежності. Гетьманат п. Скоропадського
Відновлення Української Народної Республіки. Директорія унр
Західноукраїнська Народна Республіка
Українська рср в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр.)
Закріплення радянської влади в Україні (1929 – 1938рр.)
Західноукраїнські землі в 1921- 1939 рр.
Нова економічна політика в Україні та її наслідки
Україна і створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік
Політика коренізації (українізації), позитивні та негативні фактори її впливу на Україну
Індустріалізація в Україні Завдання, труднощі, характерні риси і її наслідки
Насильницька колективізація с/г в Україні. Суть, етапи, наслідки
Голодомор в Україні в 1932-1933 рр. Причини та наслідки
Українське питання в міжнародній політиці напередодні іі світової війни
Карпатська Україна напередодні іі Світової війни
Роль “українського питання” в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова-Рібентропа
Україна в роки іі світової війни (1939 – 1945 рр.) Велика Вітчизняна війна (1941 – 1945 рр.) План
Входження західноукраїнських земель до складу срср
Напад Німеччини на срср невдачі червоної армії в боях на території України 1941-1942 рр
Фашистський окупаційний режим на Україні
Партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної
Збройна боротьба оун-упа в 1941-1944 рр. На Україні
28 Жовтня – день визволення України від фашистських загарбників.
Радянізація західних областей України. Насильницька колективізація. Масові репресії
Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України (1985 – 1991 рр.) План
Головні чинники, що зумовили процес перебудови
Розпад срср. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав і Україна
Україна в умовах незалежності План
Відносини України з державами снд. Кримське питання
Стартові можливості економіки незалежної України
Західний напрям зовнішньої політики України на сучасному етапі
Участь України в діяльності міжнародних організацій
Становлення грошової одиниці України
Інфляцінні процеси в Україні (1992-1994 рр.)
Конституційний процес в незалежній Україні
Сучасний етап розвитку культури
Основні фактори впливу на розвиток сучасної української культури
Державна символіка сучасної України та її походження
Методичні вказівки щодо виконання контрольної роботи
Утворення і розвиток держави Київська Русь План
Походження Давньоруської держави. Норманська та антинорманська
теорії.
Виникнення і становлення Давньоруської держави (кін. ІХ – кін. Х ст.)
Київська Русь за Володимира Великого.
Прийняття християнства за Володимира Святославовича. Історичне
значення хрещення Русі.
5.Київська держава за правління Ярослава Мудрого. Культурно-освітня
діяльність Ярослава Мудрого “Руська правда”.
6.Причини та наслідки політичної роздробленості Київської Русі (кін. ХІ –
сер. Х ІІІ ст.).
Політичний устрій Київської Русі.
Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі.
Походження Давньоруської держави. Норманська та антинорманська теорії
Історично першою теорією, що пояснює феномен виникнення держави в східних слов’ян, була так звана норманська теорія. Її «хресними батьками» були німецькі вчені Г. 3. Байєр (1694—1738 рр.) і Г. Ф. Міллер (1705—1783 рр.), які стверджували, що Давньоруську державу заснували вихідці зі Скандинавії — нормани, яких на Русі називали варягами. При цьому вчені посилалися на дані найдавнішого руського літопису — «Повісті минулих літ» (далі — ПМЛ) ченця Нестора, в якій під 862 р. дійсно вміщений міф про покликання варягів у землі чуді, словен, кривичів і весі. Від варягів, згідно з ПМЛ, утворилася також назва русі.
«Пішли вони (чудь, словене, кривичі й весь) за море до варягів, до русі, — повідомляє Нестор-літописець. — Тому що так іменували тих варягів — русь... Мовили русі чудь, словене, кривичі й весь: «Земля наша велика й щедра, а порядку в ній немає. Ідіть-но княжити й володіти нами».
«І вибралися три брати з родами своїми, й із собою усю взяли русь. І прийшли вони спершу до словенів, і поставили місто Ладогу. І сів у Ладозі найстарший Рюрик, а другий, Синеус, — на Білому озері, а третій, Трувор, — в Ізборську. І від тих варягів одержала назву Російська земля».
Потім літописець знайомить нас з генеалогічною легендою про спадкоємців Рюрика. Після смерті «батька-засновника», говорить він, влада перейшла до його родича Олега, який у 882 р. обманом захопив Київ і об’єднав північну й південну Русь в одну державу зі столицею в Києві. Коли Олег «прийняв смерть від коня свого» (912 р.), князем став Ігор, названий літописцем сином Рюрика. А коли Ігор був убитий древлянами (945 р.), правити стала його вдова Ольга. Як бачимо, усі перші правителі Русі носять варязькі імена.
Основні аргументи норманістів такі:
1. Русь одержала свою назву від фінського слова руотсі, яким у середині IX ст. називали шведів.
2. Найдавніший літопис включає русів до числа інших варязьких народів — шведів, урманів (норвежців), англів і готів.
3. Більшість імен руських послів, зафіксованих у договорах із Візантією (911р., 944 р.), мають явно скандинавське походження (Карл, Інегельд, Фарлоф, Веремуд).
4. Усі перші правителі Русі носять скандинавські імена (Рюрик, Олег, Ігор, Ольга).
5. У західноєвропейських «Бертинських анналах» відзначено, що близько 839 р. візантійський імператор відправив посольство до фран¬кського імператора Людовика І Благочестивого, у складі якого знаходилися представники «народу Рос»; Людовик вирішив, що ці «роси» були шведами.
6. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний у своїй книзі «Про управління імперією» (близько 950 р.) наводить як слов’янські, так і руські назви дніпровських порогів. Більшість руських назв — явно старонорманського походження.
7. Ісламські географи й мандрівники IX—X ст. завжди чітко відо-кремлювали русів від сакаліба (слов’ян).
Серед провідних українських істориків «старої школи» на позиціях норманізму твердо стояв Д. Дорошенко. На його думку, прибульці-варяги відіграли «роль в’язі, роль цементу», що скріпило в одне ціле розрізнені руські племена, що об’єднало їх «в одну політичну систему, в одну державу».
Відомі українські історики «старої школи» — М. Костомаров, В. Ан-тонович, М. Грушевський, Д. Багалій — дотримувалися слов’янської теорії походження Русі й міцно стояли на позиціях антинорманізму. Родоначальником слов’янської (або автохтонної, антинорманської) теорії походження Давньоруської держави був російський учений М. Ломоносов (1711—1762 рр.). У варязькій версії він вбачав блюзнірський натяк на «ущербність» слов’ян, на їхню нездатність самостійно організувати на своїх землях державу.
Головні аргументи антинорманістів такі:
1. Назва Русь етимологічно пов’язана не з Великим Новгородом або Ладогою на півночі, а з Україною (Середнім Подніпров’ям). Топонімічним доказом цього твердження є наявність у цьому районі рік із назвами Рось, Русява, Роставиця. Крім того, у сирійській «Церковній історії» Псевдо-Захарії Ритора (555 р.) задовго до приходу норманів у Східну Європу згадується русь, що жив південніше Києва.
2. У Скандинавії не жили племена або народ із назвою русь про них немає згадок у скандинавських сагах.
3. Норманські імена візантійських послів до імператора франків (839 р.) і руських послів до Візантії (911 р.) зовсім не доводять, що руси були шведами. Нормани-дипломати всього-на-всього представляли слов’яно-руських князів.
4. Ісламський письменник Ібн-Хордадбег, що писав між 840 і 880 роками, однозначно називає русів слов’янським племенем.
5. Археологічний матеріал із Східної Європи дає дуже мало речей варязького походження.
6. Нормани не могли «експортувати» ідею державності й державні структури у Східну Європу, тому що в самій Скандинавії за тієї епохи ще не завершився процес розкладання первіснообщинних відносин і були відсутні більш досконалі політичні інститути, ніж у східних слов’ян.
У «Повісті минулих літ» процес народження держави стиснутий до декількох десятиліть IX ст., а тисячоріччя створення передумов такого народження вмістилося в термін життя одного героя — фундатора держави. Пояснюється це міфологічним мисленням літописця і середньовічною звичкою заміняти ціле його частиною, його символом (наприклад, у малюнках місто підмінювалося зображенням однієї вежі, а військо — одним вершником). Держава, у цьому випадку, була підмінена символічною особистістю князя Олега.
Виникнення і становлення Давньоруської держави (кін. Іх – кін. Х ст.)
У 879 р. в Новгороді помер ватажок загону варягів (зі Скандинавії) Рюрик. Його спадкоємцем став малолітній син Ігор, до повноліття якого правителем Славії ставав родич Рюрика Олег.
У 882 р. Олег зібрав багато воїнів, з якими рушив в похід на південь. За свідченням літописця, прибувши до Києва, Олег заховав більшу частину дружини, а решту видав за купців які нібито пливли до Константинополя. Коли на берег прийшли князі Аскольд і Дір, вискочили з човнів воїни Олега і вбили їх. Так були об’єднані в одну державу більш цивілізована християнська наддніпрянська Русь та язичницька Славія. Столицею став Київ. Літописець приписує Олегові такі слова, які той сказав про Київ:”Хай буде се мати городам руським”.
Літописець, який творив у XII ст., вважав вбивство Аскольда і Діра законним, оскільки вони нібито були боярами Рюрика, що колись пішли в похід на Царгород. Ці вигадки були спробою довести законність правління потомків Рюрика (Рюриковичів) у Києві.
В 883 р. Олег підкорив племена древлян, пізніше відбулися походи на сіверян і радимичів. Олег, за висловом літописця, “мав рать” з уличами і тиверцями, які не визнали владу Києва.
У 907 р. Олег здійснив похід на Константинополь. З Олегом пішли воїни підвладних племен, а також хорвати, дуліби і тиверці. 80-тисячне військо пливло на 2 тисячах човнів. Пограбувавши околиці Царгорода, Олег наказав ставити лодії на колеса, і коли подув попутний вітер, ті з’явилися під стінами міста з боку поля. Греки запросили миру. На знак перемоги Олег прибив свій щит на воротах Константинополя. Візантія сплатила по 12 гривень срібла на кожен човен, а також зобов’язалася давати щорічну данину.
У 911р. Олег послав “мужів своїх” до Візантії, оскільки греки не дотримувалися умов попереднього договору. Було укладено нову угоду, яка чіткіше визначала русько-візантійські відносини. За легендою, Олег помер, коли його вкусила змія, що виповзла з черепа коня.
Ігор князював з 912 по 945 р. Відразу після смерті Олега Ігор переміг повсталих древлян. З роки йшла боротьба з уличами, поки вони переселилися в межиріччя Південного Бугу і Дністра. В 915 р. на кордонах Русі з’явилися кочівники печеніги та уклали з князем мирну угоду, але не дотримали її, тому через кілька років Ігор воював з ними.