ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.03.2024
Просмотров: 2204
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Найдавніша історія України План
Кімерійці на території сучасної України
Скіфи на території сучасної України
Античні міста в Північному Причорномор’ї
Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура і вірування східних слов’ян
Утворення і розвиток держави Київська Русь План
Походження Давньоруської держави. Норманська та антинорманська теорії
Виникнення і становлення Давньоруської держави (кін. Іх – кін. Х ст.)
Київська Русь за Володимира Великого
Прийняття християнства за Володимира Святославовича. Історичне значення хрещення Русі
Причини та наслідки політичної роздробленості Київської Русі (кін. Хі – сер. Х ііі ст.)
Політичний устрій Київської Русі
Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі
Галицько-Волинська держава План
Утворення Галицько-Волинської держави
Роль Данила Галицького в національній історії. Піднесення Галицько-Волинського князівства
Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича
Історичне значення Київської Русі і Галицько-Волинської держави
Боротьба руських земель проти монголо-татарських завойовників
Українські землі під владою Литви та Польщі (XIV перша половина XVII ст.) План
Загарбання земель України Литвою
Загарбання земель України Польщею
Церковне життя в Україні хіv – хvi ст. Берестейська унія
Культура України в хіv – хvi ст.
Виникнення кримського ханства. Турецько-татарські наскоки в іі пол. Хv – хvi ст. І їх наслідки
Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості
Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу
Козацько-селянські повстання в кін. Хvі – поч.Хvіі ст
Визвольна війна українського народу середини
Богдан Хмельницький—видатний політик і полководець, творець Українськоі козацької держави
Початок національно-визвольної війни українського народу (1648- 1654 рр.)
Переяславська угода 1654 р. Та її наслідки для України
Утворення Української гетьманської держави
Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій половині XVII - xviiі ст. План
Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (кін 1657– і пол. 1663 р.Р.)
Становище Української держави в роки гетьманування і. Мазепи. Північна війна і Україна
Конституція Пилипа Орлика – перша демократична конституція
Російсько-колоніальна політика щодо України у іі пол. Хvііі за імператриці Катерини іі
Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу (хviіі ст.)
Правобережна Україна в кін. Хvіі – хviіі ст. Гайдамаччина. Причини виникнення
Повстання під назвою «Коліївщина»
Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій у хіх ст. План
Здійснення реформ 60-70 рр. Хіх ст. В Україні та її наслідки
Реформа освіти в іі пол.. Хіх ст.. В Російській імперії. Суть реформи для України
Українська культура в іі пол. Хіх ст
Західноукраїнські землі в іі пол. Хіх ст. На поч. Хх ст.
Столипінська реформа в Україні 1907-1910 рр. Наслідки
Українські землі в роки Першої світової війни
Лютнева революція в Росії та ї вплив на Україну
Утворення Центральної Ради. Проголошення автономної України
Українська державність в 1917 – 1921 роках План
Роль м. С. Грушевського в історії України, як видатного політичного і державного діяча
Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти унр
Іу-й Універсал Центральної Ради та його історичне значення
Боротьба за збереження державної незалежності. Гетьманат п. Скоропадського
Відновлення Української Народної Республіки. Директорія унр
Західноукраїнська Народна Республіка
Українська рср в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр.)
Закріплення радянської влади в Україні (1929 – 1938рр.)
Західноукраїнські землі в 1921- 1939 рр.
Нова економічна політика в Україні та її наслідки
Україна і створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік
Політика коренізації (українізації), позитивні та негативні фактори її впливу на Україну
Індустріалізація в Україні Завдання, труднощі, характерні риси і її наслідки
Насильницька колективізація с/г в Україні. Суть, етапи, наслідки
Голодомор в Україні в 1932-1933 рр. Причини та наслідки
Українське питання в міжнародній політиці напередодні іі світової війни
Карпатська Україна напередодні іі Світової війни
Роль “українського питання” в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова-Рібентропа
Україна в роки іі світової війни (1939 – 1945 рр.) Велика Вітчизняна війна (1941 – 1945 рр.) План
Входження західноукраїнських земель до складу срср
Напад Німеччини на срср невдачі червоної армії в боях на території України 1941-1942 рр
Фашистський окупаційний режим на Україні
Партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної
Збройна боротьба оун-упа в 1941-1944 рр. На Україні
28 Жовтня – день визволення України від фашистських загарбників.
Радянізація західних областей України. Насильницька колективізація. Масові репресії
Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України (1985 – 1991 рр.) План
Головні чинники, що зумовили процес перебудови
Розпад срср. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав і Україна
Україна в умовах незалежності План
Відносини України з державами снд. Кримське питання
Стартові можливості економіки незалежної України
Західний напрям зовнішньої політики України на сучасному етапі
Участь України в діяльності міжнародних організацій
Становлення грошової одиниці України
Інфляцінні процеси в Україні (1992-1994 рр.)
Конституційний процес в незалежній Україні
Сучасний етап розвитку культури
Основні фактори впливу на розвиток сучасної української культури
Державна символіка сучасної України та її походження
Методичні вказівки щодо виконання контрольної роботи
Своїх шкіл скіфи не мали (писемність взагалі була під забороною), молоді аристократи і майстри-золотарі їздили вчитись до Греції. Скіфи дали світові одного із семи наймудріших - філософа Анархасіса. Ревно зберігаючи традиції предків, скіфи вбивали всіх, хто запозичував чужу віру чи звичаї.
Сармати
Сармати (савромати) — давньогрецька назва групи кочових іраномовних племен, що жили в VI—V ст. до н.е. у степах Поволжя, Уралу й Казахстану, а в III ст. до н. е. — IV ст. н.е. — на території степової смуги України і, частково, на території Румунії. Вони поділялися на кілька територіально-племінних груп: аорсів (на схід від Дону), сираків (Прикубання), роксоланів і аланів (у Північному Причорномор’ї). Територію проживання сарматів зазвичай поділяють на Азіатську Сарматію (на схід від Дону) і Європейську Сарматію.
Дослідники поділяють історію сарматів на 4 етапи: савроматський (VI—IV ст. до н.е.), ранньосарматський, або прохорівський (III—II ст. до н. е.), середньосарматський (І ст. до н.е. — II ст. н. е.), пізньосармат- ський (середина II—IV ст.). Традиційна сарматська культура відома в основному за похованнями. Поруч з небіжчиками в похованнях знаходять кістки овець, мечі із серпоподібним або кільцеподібним лезом, бронзові фібули й дзеркала, ліпний і гончарний посуд. Могильники нараховують до сотні поховань (Усть-Кам’янка). Знахідки, що належать до сарматської культури Північного Причорномор’я, мають деякі відмінності: це золоті, срібні й бронзові прикраси в поліхромному стилі, бронзові казани із зооморфними ручками; часто зустрічається привізний глиняний і скляний посуд. Основою господарської діяльності сарматів були різні види скотарства. Важливу роль відігравали промисли, ремесла, торгівля із сусідами. У соціальному житті панувала військово-племінна верхівка, частими були війни.
Згідно з даними античних авторів, своїм зовнішнім виглядом і способом життя сармати нагадували скіфів-кочівників. Основними продуктами їхнього харчування були м’ясо, молоко й сир. Як й інші кочівники, вони жили в наметах, що стояли на дво- і чотириколісних візках. Сарматська кіннота довгий час не знала собі рівних у Євразійському степу. Закована в залізну збрую, озброєна довгими списами й мечами, вона наступала замкнутим клином, проти якого не могло встояти жодне військо.
У сарматському суспільстві досить помітними були пережитки матріархату. Очевидці повідомляють, що сарматські жінки нагадували легендарних амазонок: вони полювали верхи, воювали нарівні з чоловіками, вдягалися, як чоловіки, і не одружувалися доти, поки не вбивали хоча б одного ворога.
У середині III ст. військова могутність сарматів на території Право-бережної України була істотно ослаблена готами, а в IV ст. вони були розгромлені і частково асимільовані гунами.
Античні міста в Північному Причорномор’ї
Античні міста Північного Причорномор’я — міста, що виникли в ході грецької колонізації на північному березі Чорного моря в VI—V ст. до н.е.
Наприкінці VII ст. до н. е. на північних берегах Чорного моря виникли грецькі торговельні пункти — емпорії. У VI і V ст. до н.е. Північне Причорномор’я входило до сфери колонізації греків, яких приваблювали ці родючі землі, достаток риби в гирлах рік, можливість вести широку торгівлю з племенами північночорноморських степів — скіфами, синдами, меотами тощо. У VI ст. до н.е. на північному березі Чорного моря виникли грецькі міста, засновані переселенцями з Іонії, Малої Азії і з островів Егейського моря: Тира, Ольвія, Феодосія, Пантікапей, Німфей, Кімерик, Тиритака, Мирмекій, Фармагорія, Гермонаса, Кепи та інші. У 422 р. до н.е. виник Херсонес, у III ст. до н.е. — Танаїс.
Античні міста Північного Причорномор’я жили самостійним життям, зберігаючи зі своїми метрополіями торговельні й культурні зв’язки. Велику роль у їхньому економічному житті відігравала торгівля з містами Греції і Малої Азії і з племенами північночорноморських степів. Міста ввозили з басейну Егейського моря вино, маслинову олію, металеві вироби, мармур, кераміку, дорогі тканини тощо і вивозили хліб, худобу, шкіри, солону рибу, рабів. Важливу роль у їхньому господарстві відігравали промисли, ремесло, землеробство й скотарство.
За соціальним і політичним устроєм усі античні міста Північного Причорномор’я спочатку були рабовласницькими полісами. Деякі міста, розташовані навколо Керченської протоки, уже в 480 р. до н.е. об’єдналися навколо Пантікапея в єдине Боспорське царство. Античні міста Північного Причорномор’я досягли розквіту в IV ст. до н.е., коли вони були найважливішими постачальниками хліба й інших продуктів споживання для багатьох міст Греції і Малої Азії. Античні міста Північного Причорномор’я (особливо боспорські й Ольвія) мали тісний контакт із місцевими племенами. Вони здійснювали економічний і культурний вплив на місцеві племена, сприяли розкладанню в них родового ладу, розвиткові майнової диференціації й визріванню класових відносин.
Мистецтву античних міст Північного Причорномор’я властивими є чимало рис, характерних для всієї художньої культури античного світу. Міста мали регулярне планування (так звана система Гіпподама), у культових і громадських будівлях застосовувався ордер, був розповсюджений тип житлового будинку з перистилем. З Греції в античні міста Північного Причорномор’я широко ввозилися різноманітні художні вироби — скульптура, дрібна пластика, прикрашені розписом вази.
В античних містах Північного Причорномор’я склалися самобутні різновиди похоронного спорудження (перекритий уступчастими зводами підкурганний кам’яний склеп із коридором-«дромосом»), декоративного стінного розпису, скульптурних надгробків-стел, розписної кераміки. Своєрідними є ольвійські бронза, дзеркала зі стилізованими зображеннями на руків’ях (VI—V ст. до н.е.).
У перших століттях нашої ери в економічному, політичному і культурному житті античних міст Північного Причорномор’я все більшу роль відіграють негрецькі, здебільшого сарматські, елементи. У середині III ст. н.е. античні міста Північного Причорномор’я зазнали руйнівної навали готів. Ольвія була повністю зруйнована. На Боспорі готи і союзні їм племена тимчасово захопили владу і зробили його базою для своїх піратських набігів на узбережжя Чорного й Егейського морів. Більш успішно протистояв готам Херсонес, який, очевидно, наприкінці III ст. н.е. увійшов до складу Римської імперії. У середині III ст. почався швидкий занепад Боспорської держави, різко упала торгівля, скоротилося ремесло, відбувалася натуралізація господарства, у першій третині III ст. припинилося карбування монет. Наприкінці IV ст. на Північне Причорномор’я обрушилися спустошливі завойовницькі походи гунів, які довершили занепад античних міст.
Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура і вірування східних слов’ян
За писемними джерелами середини І тис. н.е. відомо про існування трьох груп слов’янських племен. Анти жили в основному між Дністром і Дніпром (територія Вінниччини, Черкащини, Полтавщини, південь Київщини, ряд районів сусідніх областей України та північ Молдови), склавини — на захід і північний захід від них (від Житомирщини до Чехії та Середнього Подунав’я), венети — на території сучасної Польщі.
Анти та склавини мали власних вождів, свої племінні ополчення, проводили незалежну зовнішню політику. Але між їхніми пам’ятками надзвичайно багато спільного. Антам належала пеньківська культура, склавинам — корчакська (названа за вперше дослідженими пам’ятками (могильник і поселення) в с.Корчак під Житомиром).
Анти та склавини у кінці V — VII ст. брали участь у “Ватіканських війнах”. У 602 р. кочівники авари, що оселилися в Середньому ГІодунав’ї (на території сучасної Угорщини), напали на антів, після чого письмові свідчення про антів зникають. У київському літописі “Повість минулих літ” розповідається як авари (обри) знущалися зі слов’янського племені дулібів: запрягали у вози дулібських жінок і їздили на них.
В УІІІ-ІХ ст. на Сході Європи утворився ряд союзів племен східних слов’ян. Поляни, уличі, древляни, дуліби, бужани, волиняни, хорвати, тиверці, які мешкали на Правобережній Україні, були творцями археологічної культури Луки- Райківецької. Плем’я сіверян мешкало на Дніпровському Лівобережжі, його побут дещо відрізнявся від побуту племен Правобережжя. Ще більш відмінними порівняно з пам’ятками Луки-Райківецької були старожитності тих східнослов’янських племен, які жили на територіях сучасних Росії та Білорусії (дреговичі, радимичі, кривичі, словени, в ’ятичі).
Вчені знають досить багато про життя, побут і вірування східних слов’ян. Ті селилися невеликими поселеннями в долинах річок, де були родючі фунти. Кожне поселення було на відстані 3-5 кілометрів одне від одного. Переважно будували напівземлянки. Облаштування жител було небагатим: пристінні лавки, стіл, лежанка, піч-кам’янка.
Провідною галуззю господарства у східних слов’ян було землеробство. Завдяки впровадженню рала з широким наральником і череслом поглибилася оранка та зросли площі оброблюваних земель. В приселищному стаді утримували корів, свиней, дрібну рогату худобу. Полювали на кабана, оленя, лося, зубра, ведмедя, бобра, куницю. Найважливішим видом ремесла була обробка чорних металів, а найпоширенішою ремісничою продукцією — глиняний посуд. Слов’яни також добре володіли обробкою дерева та каменю, ювелірною справою, ткацтвом.