Файл: Історія Украйни.docx

Перелік екзаменаційних питань з предмета “Історія України”

1. Скіфи на території сучасної України.

2. Кіммерійці на території сучасної України.

3. Сармати на території сучасної України.

4. Роль античних міст-держав Північного Причорномор’я в історії України.

5. Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура і вірування східних слов’ян.

6. Походження Давньоруської держави. Норманська та антинорманська теорії.

7. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кін. ІХ – кін. Х ст.)

8. Прийняття християнства за Володимира Святославовича. Історичне значення хрещення Русі.

9. Київська держава за правління Ярослава Мудрого. Культурно-освітня діяльність Ярослава Мудрого “Руська правда”.

10. Політична і культурно-освітня діяльність Ярослава Мудрого.

11. Причини та наслідки політичної роздробленості Київської Русі (кін. ХІ –

сер. Х ІІІ ст.).

12. Політичний устрій Київської Русі.

13. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі.

14. Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави.

15. Роль Данила Галицького в національній історії.

16. Історичне значення Київської Русі.

17. Боротьба руських земель проти монголо-татарських завойовників.

18. Загарбання земель України іноземними державами в ХІV – ХVI ст.

19. Люблінська унія і її наслідки для українських земель.

20. Церковне життя в Україні ХІV – ХVI ст. Берестейська унія.

21. Культура України в ХІV – ХVI ст.

22. Виникнення кримського ханства. Турецько-татарські наскоки в ІІ пол. ХV – ХVI ст. і їх наслідки.

23. Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості.

24. Запорізька Січ – державно-політичне утворення українського народу.

25. Козацько-селянські повстання в кін. ХVІ – ХVІІ ст.

26. Причини характер і рушійні сили визвольної війни українського народу сер. ХVIІ ст. під проводом Б. Хмельницького.

27. Богдан Хмельницький – видатний політик і полководець, творець Української козацької держави.

28. Походження і суть національної символіки.

29. Початок національно-визвольної війни українського народу (1648-1654 рр.)

30. Переяславська угода 1654 р. та її наслідки для України.

31. Утворення Української гетьманської держави.

32. Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (кін 1657– І пол. 1663 р.р.)

33. Становище Української держави в роки гетьманування І. Мазепи. Північна війна і Україна.

34. Охарактеризуйте гетьмана України Івана Мазепу. Хто він: зрадник чи патріот?

35. Конституція Пилипа Орлика – перша демократична конституція.

36. Російсько-колоніальна політика щодо України у ІІ пол. ХVІІІ за імператриці Катерини ІІ.

37. Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу (ХVIІІ ст.)

38. Правобережна Україна в кін. ХVІІ – ХVIІІ ст. Гайдамаччина. Причини виникнення.

39. Гайдамацький рух у ХVІІІ ст.. Проаналізувати повстання під назвою «Коліївщина».

40. Антиукраїнська політика російського царизму та початок відродження української свідомості. Кирило-Мефодіївське братство.

41. Здійснення реформ 60-70 рр. ХІХ ст. в Україні та її наслідки.

42. Скасування кріпацтва. Суть реформи і її наслідки.

43. Реформа освіти в ІІ пол.. ХІХ ст.. в Російській імперії. Суть реформи для України.

44. Українська культура в ІІ пол. ХІХ ст.

45. Західноукраїнські землі в ІІ пол. ХІХ ст. на поч. ХХ ст.

46. Столипінська реформа в Україні 1907-1910 рр. Наслідки.

47. Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр.

48. Лютнева революція в Росії та ї вплив на Україну.

49. Українські землі в роки Першої світової війни.

50. Утворення Центральної Ради. Проголошення автономної України.

51. Роль М. С. Грушевського в історії України, як видатного політичного і державного діяча.

52. Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти УНР.

53. Боротьба за збереження державної незалежності. Гетьманат П. Скоропадського.

54. Відновлення Української Народної Республіки. Директорія УНР.

55. Західноукраїнська Народна Республіка “Акт злуки” УНР та ЗУНР.

56. Політика “Воєнного комунізму”.

57. Нова економічна політика в Україні та її наслідки.

58. Україна і створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

59. Політика коренізації (українізації) позитивні та негативні фактори її впливу на Україну.

60. Індустріалізація в Україні. Завдання, труднощі, характерні риси і її наслідки.

61. Насильницька колективізація с/г в Україні. Суть, етапи, наслідки.

62. Голодомор в Україні в 1932-1933 рр. Причини та наслідки.

63. Що таке п’ятерічка ? Дайте характеристику першій п’ятирічці в Україні.

64. Українське питання в міжнародній політиці напередодні ІІ Світової війни. Проголошення автономної Карпатської України.

65. Карпатська Україна напередодні ІІ Світової війни.

66. Роль “українського питання” в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова-Рібентропа.

67. Входження західноукраїнських земель до складу СРСР.

68. Напад Німеччини на СРСР невдачі червоної армії в боях на території України 1941-1942 рр.

69. Фашистський окупаційний режим на Україні.

70. Партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної війни.

71. Збройна боротьба ОУН-УПА в 1941-1944 рр. на Україні.

72. Визволення України. Внесок українського народу в розгром фашистської Німеччини.

73. Наслідки війни німецько-фашистської окупації для України. Відбудова народного господарства в ІІ пол. 40- ^х на поч. 50- ^х рр.

74. Радянізація західних областей України насильницька колективізація. Масові репресії.

75. Операція «Вісла». Причини, мета, суть, результат.

76. Дисидентський рух в ІІ пол.. 60-х – І пол.. 80-х рр.. ХХ ст..

Розправи над дисидентами. Значення дисидентського руху.

77. Причини та наслідки десталінізації в Україні.

78. Головні чинники, що зумовили процес перебудови. Етапи перебудови та її наслідки на Україні.

79. Формування багатопартійності.

80. Спроба державного перевороту в СРСР 1991 року і Україна. Акт про незалежність України. Історичне значення.

81. Становлення владних структур у незалежній Україні.

82. Відносини України з державами СНД. Кримське питання.

83. Розпад СРСР. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав і Україна.

84. Західний напрям зовнішньої політики України на сучасному етапі. Участь України в діяльності міжнародних організацій.

85. Становлення грошової одиниці України. Інфляційні процеси в Україні (1992-1994 рр.).

86. Сучасний етап розвитку культури. Основні фактори впливу на розвиток сучасної української культури.

87. «Помаранчева революція» (листопад – грудень 2004 р.).

88. Конституційний процес в незалежній Україні.

89. Стартові можливості економіки незалежної України

Глосарій

Абсолютизм — необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади.

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

Авторитаризм — антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необмеженої влади, повна відсутність або абсолютна фіктивність представ¬ницьких інститутів та системи поділу влади.

Агресія — у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, з погляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу (нації).

Анархізм — ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої — заперечення державного управління суспільством; невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави.

Античні міста Північного Причорномор’я — міста, що виникли в ході грецької колонізації на північному березі Чорного моря в VI—V ст. до н.е.

Асиміляція — добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Відбудова – період в історії УРСР та СРСР після визволення окупованих у роки Другої світової війни районів до початку 1950-х рр. Процес відновлення зруйнованого війною промислового потенціалу, соціально-культурної сфери, повернення до мирного життя.

Віче — народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі. Існувала поряд із владою князя і була безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ.

Влада - здатність, право і можливість підкоряти своїй волі інших.

Воєнний комунізм - це модель державного регулювання економіки, яка мала подвійну природу. З одного боку – це була реакція на критичні обставини і тому «воєнний комунізм» являв собою набір вимушених, тимчасових заходів, з іншого – його реалізація на практиці стала спробою переходу до нового суспільного ладу.

Волюнтаризм — позиція суб'єкта політики, згідно з якою головними чинниками досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління та політичні наміри.

Генезис— походження, виникнення, процес утворення.

Геноцид (від грец. genos — рід і саесіеге — вбиваю) — здійснювані властями масові вбивства, переслідування, гоніння певних національних, етнічних, расових, соціальних, культурних, релігійних та інших груп, здійснювані за принципом колективної відповідальності, коли винними у чомусь вважаються всі члени певної верстви, з якої, ймовірно, хтось вчинив злочин.

Геополітика — політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношення географічних чинників — просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

Герб державний — відмітний знак держави, офіційно прийнята емблема, виконана за законами геральдики й зображувана на прапорах, монетах, печатках, офіційних паперах тощо.

Гімн державний — урочиста пісня, офіційно визначена як символ державної єдності.

Глава держави — державна посада, інституція, якій належить чільне місце в системі органів державної влади, яка уособлює єдність нації, символізує державу, покликана гарантувати її цілісність, бути чинником гармонійної та ефективної взаємодії «гілок» державної влади між собою.

Глава уряду — керівник виконавчої влади в державі (прем’єр-міністр, канцлер, голова ради міністрів тощо), ключова, чільна фігура в системі державного врядування, громадського адміністрування.

Гласність — один з найважливіших принципів демократизму, який полягає у невід’ємному праві кожного громадянина на отримання повної й вірогідної інформації з будь-якого питання громадського життя, що не становить державної чи військової таємниці.

Глобалізація — дедалі більша взаємозалежність між різними людьми, регіонами та країнами світу.

Голодомор – політика влади, спрямована на створення штучного голоду.

Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує розвинуті правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Гуманізм — теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Декларація (від лат. deklaro — заявляю, оповіщаю) — офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними, міждержавними організаціями головних принципів їхньої діяльності, програмних позицій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі.

Декрет - один з видів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади або державного управління.

Делегат (від лат. delegatus — посланець) — обраний або призначений представник спільноти, громадсько-політичної організації, наділений повноваженнями приймати авторитетні рішення, здійснювати, репрезентувати й захищати їхні інтереси на переговорах, нарадах, з’їздах тощо.

Демографія — наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

Демократія — форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Депортація (від лат. deportatio — вивезення) — вигнання, заслання, висилка; примусове переселення особи, групи осіб чи народу за межі держави або певного регіону.

Депутат - повноважний та відповідальний представник народу в парламенті країни чи виборців свого виборчого округу та населення регіону у відповідній місцевій раді народних депутатів.

Держава — базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Державний прапор - офіційний відмітний знак держави, опис якого встановлюється законом (як правило, Конституцією), символ суверенітету держави.