Файл: книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

Отже, враховуючи об'єктивно існуючі передумови, внутрішні та зовнішні чин­ники, можна стверджувати, що найприйнятнішою для України є експортоорієнтова-на модель економічного розвитку, що передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового фактора економічного зростання. Дана модель знайшла своє практичне втілення не лише в ряді країн Південно-Східної Азії і Латинської Амери­ки, а й у США під час виходу з Великої депресії 30-х років. Переваги експортоорієнтованої моделі такі; S знімається проблема неплатежів, що до краю загострилась у внутрішній

економіці;

^ підвищується техніко-технологічний рівень національних виробів, їх конку­рентоспроможність;

^ посилюються коопераційні зв'язки між підприємствами; S долаються внутрішні перешкоди економічного зростання; S здійснюються адекватні вимогам світового ринку структурні зміни в еко­номіці.

Водночас, як випливає із досвіду інших країн, впровадження експортоорієнтова­ної моделі супроводжується рядом проблем і суперечностей (рис. 1.4) як-от: ^ труднощі із зайняттям власної ніші на ринках розвинених країн; S невідпрацьованість механізмів повернення валютних коштів до України; •S асиметрія в цінах, яка може спонукати до розвитку так званого «вбогого зро­стання»;

S орієнтація на гіпертрофований експорт окремих видів товарів і послуг, що ве­де до виникнення «голландської хвороби» деіндустріалізації (теорема Рибчинського);

•/ залежність внутрішнього економічного зростання від можливої кон'юнктури світових ринків.

16

Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Рис. 1.4. Характеристика експортоорієнтованої моделі економічного розвитку

Паралельно із запровадженням експортоорієнтованої стратегії повинна здійсню­ватись обґрунтована імпортозаміщуюча політика та відповідні протекціоністські за­ходи щодо національних виробників шляхом жорсткого митно-тарифного регулю­вання імпорту та встановлення нетарифних бар'єрів (санітарні, екологічні, технічні, технологічні норми і стандарти), що сприятимуть зростанню власного виробництва як базової структури включення України у сучасні цивілізаційні процеси.

Які ж вихідні фундаментальні положення і принципи має бути покладено в ос­нову розробки стратегічної програми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України? Щонайперше, йдеться про забезпечення суверенітету України у світогос-подарських зв'язках, гарантування її національної зовнішньоекономічної безпека По-другє, вся розгалужена сукупність зовнішньоекономічних зв'язків повинна ґрунтуватись на суворо еквівалентному взаємовигідному обміні, міжнародному поділі і кооперації праці.

По-третє, взаємодія із світовим господарством має спиратись на комплекси}', гнучку і динамічну державну зовнішньоекономічну політику, основою якої є макси­мальна господарська свобода безпосередніх виробників та експортерів товарів і послуг - підприємств, фірм, банків, корпорацій, концернів, кооперативів, юридич­них і фізичних осіб.

По-четверте, відкритість економіки необхідна для широкої і взаємовигідної

РОЗДІЛ І. Економічні та правові основи розрахункових І кредитних операцій у зовнішньоекономічній

діяльності підприємства \7

участі у регіональних і світових господарських і валютно-фінансових системах І структурах.

Реалізація зовнішньоекономічної стратегії України неможлива без успішного здійснення зовнішньоекономічної діяльності на мікрорівні, яка базується значною мірою на міжнародних розрахункових і кредитних операціях.

Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови та порядок здійснен­ня платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами та зви­чаями, з іншого — щоденну практичну діяльність банків щодо їх здійснення.

Найскладнішими є розрахунки з міжнародних торгових контрактів. Як відомо, основою здійснення комерційних зарубіжних операцій є угода між торговельними підприємствами в різних країнах, як правило, між експортером в країні А) та Імпортером (в країні Б). Така угода суттєво відрізняється від договорів купівлі-про-дажу, що здійснюються в межах країни. Передусім її відрізняє наявність різних ва­лют і необхідність домовитись про якусь одну валюту для виконання розрахунків, а також порядок розрахунку вартості товару за контрактом (імпортної, експортної). Існують різні законодавчі та інші правові норми, наприклад, про відповідальність за якість товару, за порушення обов'язків та майнових прав продавця. Крім того, можуть виникнути труднощі з реалізацією за кордоном претензій у судовому чи не-судовому порядку.

1.2. Основні умови та структура

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО КОНТРАКТУ

При укладанні договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та видів діяльності, застосовується Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контр­агентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних до­говорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту дого­вору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні правила та зви­чаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено пря­мо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ти іншими законами України. У разі, якщо зовнішньоекономічний договір (кон­тракт) підписується фізичною особою, потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір

2 — 2-2328

18 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

(контракт) підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою від­повідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, вида­ною за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, якщо уста­новчі документи не передбачають Інше.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних дого­ворів України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту), структура якого має бути такою:

/. Основні умови:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладання.

2. Преамбула.

У преамбулі визначаються повні найменування сторін - учасників зовнішньо­економічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замов­ник», «Постачальник» тощо) та найменування документів, якими керуються кон­трагенти при укладанні договору (контракту), - статут підприємства, установчий договір тощо.

1.3. Предмет договору (контракту).

У розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зо­бов'язаний поставити (здійснити) іншому, із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

У випадку бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки да­вальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує детальнішої характеристики або номен­клатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це вказується у додатку (спе­цифікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що ро­биться відповідна позначка у тексті договору (контракту).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (спе­цифікація), крім того, балансується за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору (контракту) на переробку давальницької сировини вка­зується відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:

• усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини у го­ тову продукцію;

• кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

• витрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

РОЗДІЛ 1. Економічні та правові основи розрахункових І кредитних операцій у зовнішньоекономічній

діяльності підприємства 19

1.4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

У розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загаль­на кількість та якісні характеристики.

У тексті договору (контракту) на виконання робіт (надання послуг) визначають­ся конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

1.5. Базисні умови поставки товарів (прийому-здачі виконаних робіт або послуг).

У розділі вказується вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності з «Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів» у редакції 1990 року), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний термін по­ставки товару (окремих партій товару).

У випадку укладання договору (контракту) на виконання робіт (надання по­слуг) в цьому розділі визначаються умови та терміни виконаних робіт (послуг).

1.6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

У розділі визначається валюта платежів, ціна одиниці виміру товару та загаль­на вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляють­ся згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сор­ту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) вказується його загальна вартість. У цьому випадку цінові показники можуть бути вказані у додатках (спе­цифікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

У договорі (контракті) на переробку давальницької сировини, крім того, зазна­чається її заставна вартість.

У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) загальна вартість то­варів, що експортуються, та загальна вартість товарів, що імпортуються за цим до­говором (контрактом), виражені в іноземній валюті, крім того, зазначаються в дола­рах США (пункт 1.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом МЗЕЗторгу № 773 (Z0705-96)від28.11.96).

1.7. Умови платежів.

Розділ визначає спосіб, порядок та терміни фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторо­нами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються:

• умови банківського переказу до (авансового платежу) або після відвантажен­ ня товару чи умови документарного акредитиву або інкасо (з гарантією);

• умови по гарантії, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимо­ гу, умовна; умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій).

20 Розрахункові та кредитні операції у -зовнішньоекономічній діяльності підприємства