Файл: книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

Сума основних і додаткових витрат з кредиту, виражених у відсотках річних, відображає загальні витрати по кредиту у відсотках річних. В цьому прикладі за­гальні витрати з кредиту нараховують у 7,6 % річних.

В умовах посилення конкуренції на ринку товаровиробників постачальники, надаючи розстрочку платежу, часто згоджуються на невелику плату за кредит або не беруть ніякої. Однак у таких випадках покупець повинен знати, що далеко не

176 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

завжди незначна відсоткова ставка відповідає його фактичним витратам за кредит. У більшості випадків друга частина плати за кредит береться постачальником у ви­гляді «прихованого відсотка», шляхом відповідного підвищення ціни товару. При цьому ступінь підвищення ціни, особливо при поставках коштовного обладнання індивідуального виготовлення, визначити досить важко. Включення плати за кредит повністю чи частково в ціну товару обумовлюється, в першу чергу, прагненням по­стачальника зробити умови свого кредиту більш привабливими для покупця порівняно зі своїми конкурентами.

Вибір типу нарахування і виплати відсотків - важлива умова контракту, особли­во при інфляції. У світовій практиці використовують такі способи нарахування і ви­плати відсотків: прогресивний (лінійний), регресивний (штафельний) і пропорційний (змішаний).

При прогресивному способі відсотки нараховуються з суми наступної тратти від дати її виставлення до дати оплати, тобто для кожної частини кредиту окремо від дати його надання. При цьому сума відсотків, яка виплачується з першої тратти, бу­де найменшою, далі сума виплачених відсотків буде збільшуватися.

Розглянемо приклад. Експортер «А» поставив імпортеру «В» товар на суму 600 000,00 доларів СІЛА з розстрочкою оплати на 1 рік при умові погашення основ­ного боргу і нарахованих відсотків у три етапи. Ставка відсотків з кредиту - б % річних. Прогресивний порядок нарахування і виплати відсотків матиме такий вигляд:

де В, - сума відсотків, яка виплачується з першим платежем; В₂ - сума відсотків, яка виплачується з другим платежем; В₃ — сума відсотків, яка виплачується з третім пла­тежем.

При регресивному способі нарахування відсотків здійснюється з залишкової су­ми заборгованості від дати останнього платежу. При цьому з першим платежем вип­лачується найбільша сума відсотків, потім вони поступово зменшуються. В нашому прикладі регресивний спосіб нарахування відсотків калькулюється у такий спосіб:

Відсотки за фірмовим кредитом зазвичай починають нараховувати з моменту закінчення поставки, а їхню виплату здійснюють послідовними внесками одночас­но з оплатою кожної частини платежу за контрактом. Поширеною є практика вис­тавлення векселів на підлягаючу сплаті частину основного боргу і нарахованих відсотків. У контракті, а також у рахунку-фактурі зазвичай суворо фіксується графік оплати основного боргу і нарахованих відсотків.

Покупець зазвичай виграє при нарахуванні відсотків прогресивним способом і виплаті їх більш рідкими внесками, наприклад, піврічними, а не квартальними. Продавець же, навпаки, об'єктивно зацікавлений у використанні регресивного спо­собу і виплаті частішими внесками. Доцільно приймати до уваги можливі коливан­ня курсів валют ціни і платежу, що врешті-решт відобразиться на прибутку чи втра­тах у момент здійснення кінцевого платежу. Тому, обираючи метод нарахування відсотків за кредитом, кожному партнерові необхідно оцінити тенденції валютних ринків і спробувати спрогнозувати, який саме метод вигідний йому. Компромісним для продавця і покупця, на наш погляд, є змішаний спосіб нарахування відсотків.

Оскільки при фірмовому кредитуванні експортер передає покупцеві товаророз-порядчі документи до того, як останній оплачує товар, він втрачає контроль над відвантаженим товаром і зобов'язаний у зв'язку з цим визначити форми і засоби га­рантії оплати товару у належному обсязі і у погоджені терміни. Без цієї неодмінної умови будь-яка кредитна угода не тільки не буде економічно ефективною, але й мо­же бути зовсім збитковою.

178

Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

4.3. Визначення умов кредитування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності

Визначення ступеня ризику, пов'язаного з конкретним позичальником та з ви­дом кредиту, повинно здійснюватись до моменту видачі кредиту та впродовж усьо­го терміну дії кредиту (ступінь ризику часто змінюється з часом).

Оцінка кредитної пропозиції, що представлена потенційним позичальником, є, в кінцевому підсумку, оцінкою різних видів ризику, які виникають при наданні кре­диту. Особливо ретельно слід оцінювати ризик при кредитуванні зовнішньоеконо­мічної діяльності підприємств.

Тому, на наш погляд, кредитору при наданні кредиту фірмі-позичальнику не­обхідно провести аналіз таких проблем:

S наскільки добре кредитор обізнаний з етичною репутацією позичальника, його репутацією успішного підприємця з точки зору виробництва, маркетин­гу та фінансового управління?

^ наскільки добре підготовлена кредитна пропозиція? Чи є ця пропозиція ре­алістичною та діловою з економічної точки зору?

^ чи є мета позики прийнятною для кредитора?

Кредитор (банк чи фірма), який надає позику, є відповідальним за отримання чітких відповідей на всі означені питання.

Кредитний ризик або ризик неповернення боргу може бути визначений як не­впевненість кредитора в тому, що позичальник буде здатний і матиме бажання ви­конати свої зобов'язання у відповідності з термінами та умовами кредитної угоди.

Проведений нами аналіз надає змогу дійти висновку, що ситуація неповернен­ня боргу може бути викликана:

^ непередбаченими несприятливими змінами в діловому, економічному та політичному середовищі, в якому працює позичальник;

^ нездатністю позичальника створити адекватний майбутній грошовий потік;

^ невпевненістю в майбутній вартості і якості (ліквідності та можливості про­дажу на ринку) застави під кредит;

•S недоліками в діловій репутації позичальника тощо.

Перше питання вимагає підготовки анкети стандартного формату, яка повинна бути заповнена претендентом на кредит і містити всю інформацію щодо призначення, суми кредиту та графіка обслуговування боргу (виплати відсотків та основної суми боргу), а також інформацію про фінансове становище позичальника. Надійну інфор­мацію про це отримати нелегко, а інколи навіть неможливо. Другий пункт є дуже важ­ливим у разі кредитування нових клієнтів або маленьких та середніх фірм, про які практично немає відкритої інформації.

Дуже важливою є вимога щодо ведення позичальником детальних та належним чином оформлених фінансових звітів, включаючи баланси, декларацію про доходи, звіт про прибутки і збитки та звіт про рух грошових коштів.

Аналіз кредитного ризику підприємства-позичальника передбачає два основ­них напрями: оцінку бізнес-ризику і фінансово-майновий аналіз позичальника.

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства І79

Оцінка бізпес-ризику позичальника 3 метою оцінки бізпес-ризику

доцільно проаналізувати такі чинники:

S зовнішнє ринкове середовище фірми;

•/ якість управління фірмою;

S характер взаємовідносин з клієнтами фірми.

Знання ринку, на якому функціонує клієнт, необхідне не тільки для оцінки ре­зультатів минулої діяльності, але й для розуміння усіх припущень, що лежать в ос­нові фінансових прогнозів.

Наявні та потенційні ринки компанії повинні бути чітко визначені як клієнтом, так і кредитором. Привабливішими галузями є такі, які вирізняються стабільно ви­соким рівнем попиту та відносно невисокою конкуренцією.

Для оцінки галузі, в якій працює клієнт, доцільно перевірити такі джерела інформації: самостійні дослідження клієнта; пресу та комерційні огляди; економічні огляди; досвід інших клієнтів даної галузі; статистичні публікації уряду; банківські класифікації галузей (якщо вони існують).

Циклічна природа сектору (галузі) та стадія циклу бізнесу повинні бути обов'яз­ково встановлені - з цією метою слід розробляти та використовувати власну банківську класифікацію по кожній галузі промисловості.

На нашу думку, не всі компанії, які діють у слабких, мало перспективних галу­зях, мають високий рівень кредитного ризику, і не всі клієнти, які «відносяться» до прогресивних галузей, є надійними з точки зору кредитного ризику.

Для оцінки частки ринку клієнта необхідно прослідкувати тенденції протягом кількох останніх років, виявити основних конкурентів та оцінити їхній вплив на ри­нок. Треба співставити становище на ринку з ринковою стратегією даної компанії. Але слід пам'ятати, що розмір ніші ринку, яку займає клієнт, не завжди є показни­ком його фінансового добробуту.

Компанія повинна гарантувати, що її продукція не застаріває. Необхідно оціни­ти частоту випадків повернення продукції і рекламацій, а також політику компанії щодо контролю якості. Також слід перевірити страхування відповідальності за якість продукції, оцінити ризик, пов'язаний із зміною технології або втратою части­ни кваліфікованого персоналу. Компанії, пов'язані з високими технологіями, є особ­ливо вразливими щодо мінливих потреб ринку.

Керівництво об'єкта кредитування повинно бути досвідченим та компетентним, особливо у сферах торгівлі, виробництва і фінансів. Високоякісний підбір складу працівників управління є вирішальним чинником для досягнення успіху і, відповідно, кредитоспроможності компанії.

Успіхи та прорахунки в минулій діяльності компанії дають інформацію про якість управління та повинні бути ретельно проаналізовані.

Якщо існує ймовірність того, що компанію залишить провідний спеціаліст і це може вплинути на майбутню діяльність компанії, тоді необхідно оцінити наявність адекватної заміни даного фахівця.

Керівництво повинно ставити реалістичні фінансові цілі і задачі. Необхідно

12*

l80 розрахунковіi та кредитні операції v зовнішньоекономічній діяльності підприємства

оцінити здатність керівництва швидко реагувати на умови діяльності, що змінюють­ся. Слід зауважити, що гнучкість системи управління є особливо важливою в цик­лічних секторах ринку.

Клієнти, що не мають позитивного кредитного досвіду, повинні бути особливо ретельно перевірені. При цьому слід проаналізувати інтенсивність взаємовідносин банку з клієнтом, загальну суму кредитів, виданих спорідненим організаціям клієнта, рівень ризику в операціях з дочірніми компаніями.

Вид та термін кредиту мають відповідати меті кредитування, можливості пога­шення боргу та джерелу погашення. Якщо початковий розмір позики є завеликим, то необхідно реструктурувати його до прийнятної величини. Водночас потрібно зве­сти до мінімуму ймовірність вимушеного звернення компанії за додатковими кош­тами. Сума кредиту, що надається, повинна відповідати власним ресурсам компанії. Вважається, що при кредитуванні міжнародних операцій банк не повинен брати на себе 100 % ризику. Частка фінансової участі клієнта в проекті також має бути знач­ною. Природно, що прибуток, який передбачається отримати від кредитування, по­винен бути виправданий щодо розмірів капіталу, яким банк ризикує.

Таким чином, якщо оцінка бізнес-ризику позичальника була задовільною, доцільно провести фінансово-майновий аналіз його діяльності, який включає:

S компаративний комплексний аналіз фінансового становища, рентабельності та ділової активності підприємства;

S аналіз грошового потоку підприємства;

S визначення якості майна під заставу.