Файл: книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

РОЗДІЛ 6. ЛІІинї. фактории,:, форфейтинг як Інструменти кредитування у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

6.3. Форфейтингові операції

Сутність форфейтингу Операцією, подібною до факторингу, є форфейтинг. Форфейтинг, на відміну від

факторингу, є одноразовою операцією, пов'язаною зі стягненням коштів шляхом пе­репродажу придбаних прав на товари і послуги.

Піонером серед найбільших банків, що діють на ринку форфейтування, став «Кредит Суїз» (Швейцарія).

Форфейтування - галузь, що швидко розвивається, і потребує створення в рамках традиційної функціональної структури банку спеціального підрозділу. На додаток до обсягу угод, що постійно зростають, виникла необхідність у розширенні діяльності в інших напрямках і пропозиції послуг з фінансування поза межами банківської практики. З 1965 р. приступила до здійснення операцій перша спеціалізована організація, що займається винятково форфейтуванням, - компанія «Фінанс АГ» у Цюріху - філія найбільшого швейцарського банку.

Першість у форфейтуванні до цього часу належить Швейцарії, хоча форфейтин-гові операції поширилися і на інші фінансові центри Західної Європи.

Форфейтування - термін, який зазвичай вживається для позначення купівлі зо­бов'язань (векселів), погашення яких припадає на будь-який час у майбутньому і які виникають у процесі постачання товарів і послуг (здебільшого експортних опе­рацій) без обернення на будь-якого попереднього боржника. Слово «aforfait» фран­цузького походження і означає «відмову від прав», що складає суть операцій з фор­фейтування.

При форфейтуванні продавець вимоги, наприклад, переказного векселя, захи­щає себе від будь-якого регресу (регрес - зворотна вимога про відшкодування сплаченої суми) включенням до індосаменту слів «без обороту». Продавцем вексе­ля, що форфейтується, зазвичай є експортер; він акцептує його в якості платежу за товари чи послуги і прагне передати всі ризики і відповідальність за інкасування форфейтера (тобто банку, що обліковує векселі) в обмін на негайну оплату готівкою.

Зазвичай форфейтуванню підлягають торгові тратти або прості векселі, хоча те­оретично заборгованість у будь-якій формі могла б бути форфейтованою. До менш використовуваних форм належить акредитив і відстрочені платежі, що випливають із нього. Перевага простих і переказних векселів пояснюється їхнім використанням в якості інструментів торгового фінансування протягом тривалого часу і властивої їм операційної простоти.

Остаточний вибір того чи іншого платіжного засобу в міжнародних торгових і кредитних угодах залежить від чисельних юридичних, економічних і політичних обставин, що не дає змоги використати якесь загальне правило.

Якщо імпортер не є першокласним позичальником, який користується без­сумнівною репутацією, будь-яка заборгованість, що форфейтується, обов'язково по­винна бути гарантована у формі аваля або безумовної безвідзивної банківської га­рантії, прийнятної для форфейтера.

266 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Виконання цієї умови є особливо важливим, якщо розглядати угоду як незво-ротну, тому що у випадку неплатежу з боку боржника форфейтер може покластися тільки на цю форму банківської гарантії як на свою єдину гарантію.

Форфейтування - найчастіше застосовувана і важлива Із середньострокових угод, тому що охоплює термін від 6 місяців до 5-6 років. Проте кожен форфейтер установлює свої тимчасові рамки, виходячи, головним чином, із ринкових умов для визначеної угоди.

При форфейтуванні купівля векселів здійснюється із відрахуванням (дискон­том) відсотків авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію з торгової угоди в операцію з готівкою. У цьо­му випадку він відповідає одноразово лише за задовільне виготовлення і постачан­ня товарів, а також за правильне оформлення документів за зобов'язаннями. Ця ос­тання обставина разом із наявністю фіксованої відсоткової ставки, стягнутої за всю операцію на самому її початку, робить форфейтування цілком прийнятною послу­гою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного рефінансування (погашення статей заборгованості за рахунок знов от­риманих кредитів).

Післй того, як форфейтер одержав вексель, має місце дисконтування, тобто ут­римання узгодженої знижки за відповідний період з номінальної суми векселя. В ре­зультаті дисконтування експортер одержує за вексель визначену суму готівки. З бо­ку експортера операція на цьому завершена, оскільки він уже одержав оплату за по­ставлені товари цілком, і за умовами угоди з форфейтером укладена з ним угода зво­ротної сили не має. Операції з форфейтування рідко здійснюються за плаваючими дисконтними ставками.

Як уже згадувалося, величезна кількість зобов'язань, які підлягає форфейтуван-ню, набуває форми простих або переказних векселів, виставлених на боржника бе-нефіціаром і акцептованих боржником. Переважання цих форм боргових доку­ментів визначається такими міркуваннями:

• популярністю, тому що ці види зобов'язань існують в усьому світі досить дав­ но. Багаторічний досвід користування такого роду документами веде до знач­ ного полегшення спілкування сторін-учасників і, як правило, сприяє швидко­ му безперешкодному здійсненню операцій;

• узгоджена на міжнародному рівні правова основа закладена Міжнародною конвенцією про комерційні векселі (прийнята Женевською конференцією в 1930 p.). Ця конвенція - чіткий кодекс практичних дій. Хоча вона підписана лише представниками країн-учасниць, в ній були розроблені принципи, піз­ ніше прийняті зовнішньоторговельним законодавством більшості держав.

Іншими кредитними документами, також придатними для форфейтування, є ра­хунки дебіторів і відстрочені зобов'язання з акредитива. Вони більш-менш схожі, су­дячи зі складності цих операцій, їх здійснення вимагає від учасників гарної інформо-ваності з юридичної і ділової практики, використовуваної в країні боржника. Обидва види боргових документів припускають необхідність повного викладення усіх умов. Більш того, всі терміни погашення об'єднані в документі, виставленому на користь

РОЗДІЛ 6. Лі'іпнг, факторинг, форфейтинг як інструменти кредитування у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

бенефіціара і часто неперєказному без спеціального дозволу боржника. Це викликає численні правові й операційні складності і, як правило, знижує для форфейтера привабливість таких документів, як дебіторські рахунки й акредитивні зобов'язан­ня, хоча і не виключає можливості проведення з ними операцій з форфейтування.

Повертаючись до найпоширеніших видів негоційованих (негоціант - оптовий торговець, який проводить крупні торговельні угоди) документів, слід зазначити, що при форфейтуванні між простими і переказними векселями існує, з юридичної точки зору, розходження інтересів учасників. Це відноситься до застереження «без обороту» і відбивається в Міжнародній конвенції про комерційні векселі, яка вста­новлює, що індосант (особа, яка отримує вексель за передавальним написом) про­стого векселя має законне право відмовитися від будь-якого зобов'язання на підставі застереження про відсутність зворотної вимоги в його індосаменті. У випадку пере-казного векселя кредитор виступає як векселедавець і тому, якщо керуватися пра­вом, завжди відповідальний незалежно від того, напише він на векселі розпоряд­ження, що виключає згадане правило, чи ні. На практиці це створює ряд проблем.

Оскільки трасант зазвичай задовольняється письмовим зобов'язанням форфей­тера не починати дій проти трасата у випадку неплатежу, то стає важливим, щоб ек­спортер мав справу з форфейтерами з незаплямованою репутацією, тих, на яких можна покластися, бути впевненими, що вони виконають умови угоди. Саме з цієї причини експортери в якості платіжних документів віддають перевагу простому векселю, який дає змогу легше здійснити передачу ризику.

Часто зацікавлені експортери звертаються до форфейтера на самому початково­му етапі угоди. Експортер, будучи не в змозі самостійно запропонувати імпортерові середньостроковий кредит, задовго до укладання експортного контракту захоче з'ясувати, чи є в принципі можливість організації форфейтованого фінансування на покриття витрат з експорту. Форфейтер, незнайомий з усіма необхідними подроби­цями, не зможе зробити остаточну пропозицію, але повідомить, можливе чи ні таке фінансування, і назве приблизні дисконтні ставки. Згодом експортер зможе на цій основі продовжити переговори і, якщо необхідно, узгодити витрати з можливого форфейтування його дебіторської заборгованості. Нарешті, форфейтер пропонує ек­спортерові надати необхідні кошти за фіксованою ставкою, хоча перш ніж згадану пропозицію прийме експортер, може минути певний час. Цей опціонний період (період вибору), протягом якого не стягується ніякої комісії, звичайно не перевищує 48 годин. Можливий і більш тривалий (до 1-3 місяці) період опціону, але в такому випадку утримується опціонна комісія.

Набагато важливіший проміжок часу від моменту угоди про купівлю векселів до фактичного постачання, оскільки підготовка фінансування зазвичай проходить від моменту відвантаження товарів. Протягом цього періоду форфейтер пов'язаний домовленістю форфейтувати зобов'язання за фіксованою ставкою на весь термін або аж до встановленої дати, у той час як експортер зобов'язаний надати погоджені до­кументи. Експортер може анулювати контракт з форфейтером тільки за взаємною згодою з ним, оплативши при цьому належну форфейтеру неустойку.

Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Можна зробити висновок, що форфейтування є юридичне найпоширенішим за­собом рефінансування зовнішньоторговельного комерційного кредиту.

Переваги форфейтування для експортера пов'язані, у першу чергу, з повним пе­ренесенням валютних, комерційних, політичних, переказних та Інших видів ризику на форфейтера (банк), що робить форфейтування найкращим для продавця.