Файл: книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

Компаративний комплексний аналіз рентабельності та ділової активності підприємства-позичальника

На стадії надання кредиту дуже важливим є аналіз бухгалтерської звітності та фінансового становища позичальника. Форми звітності, що

надходять, можуть бути різними, але кредитор повинен уніфікувати ці дані.

Гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самого позичальника, так і його партнерів може бути компаративний комплексний аналіз фінансового ста­новища, рентабельності і ділової активності підприємства.

Процедура реалізації методики комплексної компаративної оцінки фінансового становища компанії здійснюється у кілька етапів (рис. 4.4).

Кінцева рейтингова оцінка повинна містити в собі всі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської і виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності в цілому. При її визначенні використовуються дані про ви­робничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність ви­користання виробничих і фінансових ресурсів, стан і розміщення засобів, їх джере­ла та інші показники.

Приблизний перелік показників, рекомендований для українських позичаль­ників, які можуть бути використані для комплексної порівняльної оцінки наведено на (рис. 4.5).

Вхідні показники для рейтингової оцінки умовно об'єднані у групи. До першої групи включені найбільш узагальнені і важливі показники оцінки прибутковості (рентабельності) господарської діяльності компанії. В загальному підсумку показ­ники рентабельності являють собою відношення прибутку до тих чи інших засобів (майна) підприємства, які беруть участь в отриманні прибутку. Тому передба­чається, що найбільш важливими для порівняльної оцінки є показники рентабель­ності, обчислені відношенням чистого прибутку до всього майна чи до величини власних засобів підприємства тощо.

Необхідно зазначити, що в діючій формі звітності підприємства чистий прибуток виз­начається за даними звіту підприємства про фінансові результати (ф. 2. р. 220).

До другої групи включені показники оцінки ліквідності і ринкової стабільності підприємства. Коефіцієнт покриття визначається відношенням суми оборотних коштів (ф. 1, р. 260) до суми поточних зобов'язань (ф. 1, р. 620).

Коефіцієнт ліквідності визначається відношенням суми грошових коштів (ф. 1, р. 230+240), короткострокових вкладень (ф. 1. р. 220) і дебіторської заборгова­ності (ф. 1, р. 160. 170, 180, 190, 200, 210) до суми поточних зобов'язань.

Індекс постійного активу визначається відношенням вартості основних засобів (ф. 1. р. 030) та Інших необоротних активів (ф. 1. р. 070) до джерел власних коштів (ф. 1,р. 380).

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) підприємства визначається відно­шенням суми власного капіталу (ф. 1, р. 380) до підсумку балансу (ф. 1, р. 640).

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

дукції до середньої за період вартості основних фондів і нематеріальних активів (ф.1,р.010+030).

Оберненість оборотних фондів (кількість оборотів) визначається відношенням ви­ручки від реалізації продукції до середньої за період вартості оборотних коштів.

Оберненість запасів і витрат визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості запасів і витрат.

Оберненість дебіторської заборгованості визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період суми дебіторської заборгованості.

Оберненість найбільш ліквідних активів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період суми найбільш ліквідних активів, тобто грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень.

Віддача власного капіталу визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період величини джерел власних коштів.

Досліджуючи ринкову сталість акціонерних товариств, корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію до ринкового курсу акції та ін. Як свідчить досвід рейтингової експертизи світової економічної преси (Financial Times-500, Business Weer-1000, Forbes-500, Euromoney, Fortune, агентства Moody's Investors Servis тощо), в основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств з кожно­го показника фінансового становища, рентабельності і ділової активності з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі результати по всіх порівняльних підприємствах. Таким чином, базою відрахунку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а найбільш високі результати, які склалися в реальній ринковій конкуренції із усієї сукупності порівня­них об'єктів. Еталоном порівняння є найуспішніший конкурент, у якого всі показники кращі.

Алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового становища, рентабель­ності і ділової активності компанії-позичальника може бути поданий у вигляді послідовності наступних дій (рис. 4.6).

1. Вхідні дані надаються у вигляді матриці (/Ц ,-), тобто таблиці, де по рядках записані

номери показників (/=1,2,3.. .п), а по стовпчиках - номери підприємств (/'=1.. ,т).

2. По кожному показнику знаходиться значення тахМ, ,-, максимально

наближене до умовного нормативу і заноситься в стовпчик умовного еталонного підприємства (т+1).

3. Дані матриці (М_} .-) стандартизуються відносно відповідного показника ета­ лонного підприємства за формулою:

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 1о5

У першому випадку вхідні показники розраховуються за даними балансу і фінансової звітності на кінець періоду. Відповідно і рейтинг підприємства визна­чається на кінець періоду.

В другому випадку вхідні показники розраховуються як темпові коефіцієнти росту: дані на кінець періоду, або середнє значення показника звітного періоду, діляться на середнє значення відповідного показника попереднього періоду (чи іншої бази порівняння). Таким чином ми отримуємо не тільки оцінку поточного ста­новища підприємства на визначену дату, але й оцінку його зусиль і можливостей зі змінами цього становища в динаміці, на перспективу. Така оцінка є надійним вимірювачем росту конкурентоспроможності підприємства в даній галузі діяль­ності. Вона також визначає більш ефективний рівень використання всіх його вироб­ничих і фінансових ресурсів.

Можливо включення до складу вхідних даних одночасно як одномоментних, так і темпових показників, що дає змогу отримати узагальнену рейтингову оцінку, яка характеризує як стан, так і динаміку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Вхідні дані можуть бути поширені за рахунок включення додаткових показ­ників з довідок, які надаються підприємствами в банки, податкові інспекції, з форм статистичної звітності та інших джерел. Особливістю системи показників є те, що майже всі вони мають однакову спрямованість (за винятком індексу постійного ак­тиву, динаміка якого складна за характером). Це означає, що чим вище рівень по­казника або чим вище темп його росту, тим краще фінансове становище оцінюва­ного підприємства. Тому при поширенні передбаченої системи за рахунок включен­ня до неї нових показників, необхідно слідкувати, щоб ця вимога не порушувалася.

Алгоритм отримання рейтингової оцінки може бути модифікований. Замість формули [4.5] можна також використовувати одну з наступних формул:

l86 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

rij враховує значимість окремих показників при розрахунку рейтингової оцінки

щодо підприємства-еталона.

Методика комплексної оцінки фінансового становища, яка розглядалася, має наступні переваги.

•S По-перше, вона базується на комплексному багатомірному підході до оцінки та­кого складного явища, як фінансова діяльність підприємства.

^ По-друге, рейтингова оцінка господарсько-фінансової діяльності здійсню­ється на основі даних публічної звітності підприємства. Для її отримання ви­користовуються найважливіші показники фінансової діяльності, характерні для ринкової економіки.

*/ По-третє, рейтингова оцінка є компаративною, вона враховує реальні досяг­нення всіх конкурентів.

•S По-четверте, для отримання рейтингової оцінки використовується плаваючий обчислювальний алгоритм, який реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства-позичальника.

Таким чином, дана методика робить кількісно вимірюваною оцінку надійності ділового партнера за результатами його поточної та попередньої діяльності, а також при довгостроковому прогнозуванні діяльності підприємства.

Поряд із комплексною оцінкою для окремих підприємств можна використати аналіз окремих коефіцієнтів:

Поточна ліквідність (current ratio). За західними методиками при кредитуванні зовнішньоекономічної діяльності для забезпечення мінімальної гарантії інвестицій обіговий капітал повинен принаймні вдвічі перевищувати розмір короткострокових зобов'язань. Але водночас, цей коефіцієнт може ввести в оману. В умовах України, для того, щоб можна було отримати результат, на який можна спиратись, треба вра­ховувати всі поточні зобов'язання, а при врахуванні поточних активів не враховува­ти застарілу дебіторську заборгованість (беручи до уваги велику ймовірність її по­вного неповернення та низьку ліквідність дебіторів). З дуже великою обережністю слід також ставитися до дебіторів у вигляді дочірніх підприємств підприємства-по­зичальника.

Миттєва ліквідність (quick ratio). Цей коефіцієнт дає більш об'єктивну карти­ну ліквідності підприємства. Вважається, що грошовими коштами або векселем можна значно швидше погасити борг, ніж товарно-матеріальними запасами.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів (inventory turnover) - що менше розмір запасів і що швидше вони обертаються, то менше у компанії непрацюючих грошових коштів. Збільшення запасів може свідчити про те, що щось заважає ре­алізації продукції. У часи високих темпів інфляції в Україні мало місце значне зро­стання запасів як у вигляді сировини, так і готової продукції, оскільки це була фор­ма збереження коштів від знецінення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (accounts receivable turnover) показує, скільки разів дебіторська заборгованість обернулась в ре­алізації. Цей коефіцієнт в динаміці дає досить корисну інформацію про клієнтів

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 187

фірми. В ринкових умовах зростання кількості дебіторів, яке не супроводжується пропорційним зростанням реалізації та збільшенням грошових потоків, може свідчити про наближення кризи платежів підприємства. Дуже важливо також про­аналізувати період повернення дебіторської заборгованості. Цей показник відобра­жає швидкість її погашення. У кожної фірми існує свій період погашення креди­торської заборгованості. Але у разі, коли період повернення дебіторської заборгова­ності перевищує період повернення кредиторської заборгованості, це означає, що фірма «надає» своїм постачальникам «безкоштовний кредит».

Дуже важливо розрахувати співвідношення зобов'язань та власного капіталу (debt/equity ratio). При цьому постійне збільшення частки позиченого капіталу в структурі капіталу компанії вважається дуже ризикованим.

Щоб спростити визначення рівня ризику клієнта, рекомендується розробити си­стему класифікації компаній за рівнем фінансового ризику.

Наприклад, на основі оцінки коефіцієнтів фінансового ризику може бути вста­новлена наступна класифікація компаній за рівнем фінансового ризику.

Категорія А - клієнт може обслуговувати заборгованість на основі прогнозова­них доходів.

Категорія Б - клієнт володіє характеристиками категорії А. Але окремі елемен­ти можуть бути не дуже стійкими, наприклад доходи, що мають циклічний характер.