Файл: 8.doc

До зобов'язань, що підпадають під ознаки вказаної статті, належать угоди, спрямовані на незаконне відчуження або неза­конне користування, чи розпорядження об'єктами права влас­ності як основного національного багатства держави, що перебу­ває під особливою охороною держави, або природні ресурси, чи придбані предмети, які вилучені з обігу або обіг яких обмежений, а також зобов'язання, які направлені на приховування суб'єкта­ми господарювання від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності з метою завдання шкоди інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

При зверненим такими позовами необхідно доказувати, у чому конкретно полягала наперед суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання зобов'язання, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін при укладанні зобов'язання озна­чає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були ус­відомлювати протиправність укладеного зобов'язання, яка супе­речить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам дер­жави і суспільства. Крім того, необхідно доказувати, що сторони прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юри­дичної особи, маючи на це належні повноваження. При відсут­ності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Розліл 7. Госполарські зобов'язання | 107

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України стягнен­ня у дохід держави одержаного чи належного за зобов'язанням здійснюється лише у тих випадках, коли наперед суперечна інте­ресам держави і суспільства зобов'язання було повністю або част­ково виконане хоча б однією із сторін.

У господарських судаху великій кількості розглядаються спра­ви про визнання зобов'язань недійсними, в тому числі за позова­ми податкових органів, тому необхідно враховувати вказані ви­моги щодо правомірності дій представників суб'єктів господа­рювання при укладанні зобов'язань.

7.3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань

Виконання господарських зобов'язань визначається ст.ст. 193—195 Господарського кодексу України. Зокрема, ст. 193 пе­редбачає основні принципи їх виконання:

1. Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, на основі певних умов і відповідно до конкретних вимог.

2. Кожна із сторін повинна вжити заходів для належного ви­конання взятих нею зобов'язань.

3. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який по­рушив зобов'язання, не звільняючи його від їх виконання в повному обсязі.

4. Управнена сторона не має права приймати виконання зо­бов'язань частинами, якщо інше не передбачено законом чи договором.

5. Зобов'язана сторона має права виконати зобов'язання до­строково.

6. Зобов'язана сторона не має права відмовитись від вико­нання зобов'язань у разі неналежного виконання другою стороною своїх обов'язків.

7. Не допускається одностороння відмова від виконання зо­бов'язань або відстрочка їх виконання, якщо це не було пе­редбачено договором.

8. Управнена сторона, приймаючи виконання зобов'язань, повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'я­зань повністю або його частинами.

108 | С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Виконання господарських зобов'язань може покладатись в цілому або в окремій частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконан­ня, запропоноване третьою стороною — безпосереднім виконав­цем, якщо із закону або договору не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Порядок виконання господарських зобов'язань, у яких бе­руть участь кілька управнених господарюючих суб'єктів, перед­бачається ст. 196 Господарського кодексу України. Зокрема, кож­ний із таких суб'єктів має право вимагати виконання зобов'язань у своїй частині. При солідарному виконанні господарських зобо­в'язань будь-який із солідарних кредиторів має право пред'явити до боржника вимоги в повному обсязі заборгованості. Солідар­ний кредитор, який отримав кошти при погашенні боржником заборгованості, зобов'язаний відшкодувати суму, яка належить іншим кредиторам в рівних частках, якщо інше не передбачено із відношень між ними.

Господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначенимдоговором. Якщотаке місце не визначено договором, тост. 197 Господарського кодексу України визначає виконання зобов'язань таким чином:

• передача земельних ділянок та будівель—за місцем їх зна­ходження;

• грошові зобов'язання—за місцем знаходження управленої сторони на момент виникнення зобов'язань або за новим місцем її розташування, якщо управнена сторона повідо­мила про нього зобов'язану сторону;

• інші зобов'язання виконуються за місцем постійно діючо­го органу управління зобов'язаної сторони.

Черговість виконання грошових вимог відповідно до ст. 198 Господарського кодексу України така:

1. Відшкодовуються збитки кредитора по поверненню боргів.

2. Виплачуються відсотки заборгованості.

3. Повертаються суми боргів, які залишились не повернути­ми.

. Невиконання господарського договору реально породжує пра­во кредитора вимагати цього примусово. З принципу належного виконання випливає і третій принцип — виконання господарсь-

\_Ш

Розліл 7. Госполарські зобов'язання

кого договору в установлений строк. Щодо всіх господарських договорів строк є, як правило, їхньою істотною умовою. Тому порядок включення цієї умови в договір досить детально регу­люється господарським законодавством (наприклад, Положен­ням про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положенням про поставки товарів народного споживання -щодо відносин поставки).

Наступний принцип виконання господарських договорів — відповідність виконання вказівкам закону. Категорію вказівки за­кону слід тлумачити розширено, а не буквально. По-перше, це вка­зівки закону в прямому розумінні: господарські договори повинні виконуватися відповідно до ст. 180 Господарського кодексу Ук­раїни та інших законодавчих актів. По-друге, вказівками закону у такому разі є норми положень про поставки, транспортних ста­тутів, відповідних правил перевезення вантажів, прийнятих згідно з ними, тощо. По-третє, це і норми відомчих нормативних актів: положень, інструкцій, наказів, нормативно-технічних доку­ментів. Щодо так званих планованих договорів діє принцип ви­конання їх відповідно до актів планування.

Нормативні акти визначають законність виконання госпо­дарських договорів. В господарському та цивільному законодав­ствах містяться положення про договори, визначаються вимоги до їх змісту, порядку підписання і виконання, встановлюються основні принципи цивільно-правової відповідальності, а також умови, за яких господарський договір визнається недійсним. Договір вва­жається правомірним і має юридичну силу, якщо кожна із сторін має статус суб'єкта господарських стосунків. При цьому юридична особа діє в межах статутної правоздатності, а особа, яка підписала такий господарський договір, — діяла в рамках наданих їй повно­важень. Якщо при підписанні дотримано усіх норм законодав­ства, то він вважається прийнятим. При цьому відсутні умови, які порушують прямі заборони закону, а при погодженні умов договору дотримано імперативних норм законодавства (норма­тивна регламентація робіт, послуг, правила техніки безпеки та екологічні норми). При недотриманні вказаних вимог господарсь­кий договір вважається недійсним. У випадках більш значних порушень закону окремі предмети торгівлі вилучаються, а поса­дові особи притягуються до матеріальної, дисциплінарної, адмі­ністративної чи кримінальної відповідальності.

ПО І С.И. Кравчук. Госполарськє право України

. При підготовці договору необхідно вносити умови про захо­ди, якими забезпечується виконання зобов'язань: штраф, пеня, неустойка. При порушенні виконання однією із сторін договору ст. 54 Господарського процесуального кодексу України передба­чається порядок подачі, форма та зміст позовної заяви, яка по­дається до господарського суду. Позовна заява повинна містити:

• найменування господарського суду, до якого подається заява;

• найменування сторін і їх поштові адреси;

• документи, які підтверджують статус суб'єкта підприєм-ницькоїдіяльності;

• вартість позову;

• зміст позовних вимог;

• виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;

- перелік документів, які додаються до заяви. Статтями 59 та 60 Господарського процесуального кодексу

України передбачається відзив на позовну заяву, а також подання відповідачем зустрічного позову.

Відповідно до ст. 115 цього ж кодексу рішення, ухвала, поста­нова господарського суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню підприємства­ми, організаціями та посадовими особами.

7.4. Зміна і припинення зобов'язань в госпо­дарських правовідносинах

В період дії господарського договору його умови можуть змінюватися за погодженням сторін, що передбачається ст. 188 Господарського кодексу України. Крім того, сторони можуть та­кож досягти погодженості про дострокове припинення договору.

Одностороннє припинення виконання зобов'язань і одно­стороння зміна умов господарського договору не допускаються, за виключенням умов, передбачених договором або ст.ст. 203— 207 Господарського кодексу України:

• зарахуванням або виконанням (ст. 203 Господарського ко-дексуУкраїни);

• збігом боржника і кредитора в одній особі (ст. 204 Госпо­дарського кодексу України);

Ції

• у разі неможливості його виконання при виникненні об­ставин , за які жодна зі сторін не відповідає (ст. 205 Госпо­дарського кодексу України);

• розірваннягосподарськихзобов'язаньуразіскасуваннядер-жавного замовлення (ст. 206 Господарського кодексу Украї­ни); •

• недійсності господарських зобов'язань, якщо воно за відо­мо суперечить інтересам держави чи суспільства або укла­дено одним із господарюючих суб'єктів всупереч закону (ст. 207 Господарського кодексу України);

Зміна і дострокове розірвання договору оформляється в тій самій формі, яка використовувалась при його підписанні, обо­в'язково у письмовій формі. Спосіб оформлення договору, як і при підписанні може бути різноманітним: підписання сторонами документа, обмін листами, телеграмами і т.ін.

При односторонній зміні чи відмові від договору, якщо таке право передбачається договором чи чинним законодавством, дос­татнюю підставою для визнання договору зміненим чи достроково розірваним є повідомлення, яке направляється зацікавленою сто­роною партнеру по господарському договору із дотриманням вста­новленого законом порядку і термінів, а також не оспорене іншою стороною.

Якщо господарське зобов'язання визнане недійсним, у разі виконання його однією із сторін з другої в дохід держави стягуєть­ся все одержане нею. Уразі наявності неправомірних дій лише з боку однієї із сторін отримане майно чи кошти повертаються іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.