Файл: 8.doc

• договори, змістяких сторони визначають при їх укладанні.

4. За змістом істотних умов розрізняють:

— прості господарські договори;

— складні господарськідоговорй. Проотдоговоримаютьу своєму тексті майнові елементи лише

одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У склад­них господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне бу­дівництво — поставка, підряд, майновий найм.

5. За регулятивними функціями розрізняють:

• попередні господарськідоговорй;

• основні господарськідоговорй.

Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'я­зуються у певний строк укласти господарський договір ("договір про договір", протокол про наміри). Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, в яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо уклас­ти (підряд на капітальне будівництво складного об'єкта);

• генеральні господарськідоговорй;

• поточні господарськідоговорй.

Генеральний господарський договір укладається на весь пе­ріод діяльності, яка регулюється. Він визначає суттєві умови

118 | С.Й. Кравчук. Госполарське право України

співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відпо­відної діяльності.

Поточні (разові) договори укладаються на підставі генераль­ного договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу. Такідоговори, як правило, не включають умов, не передбаче­них генеральним договором, інакше це був би новий (окремий) договір.

На практиці використовується нормативна класифікація гос­подарських договорів, яка здійснюється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є предметом відпо­відних договорів. їх систему дає Цивільний кодекс як основний закон про господарські договори, який систематизує господарські договори разом із цивільними.

За предметною ознакою закон розрізняє господарські догово­ри на передачу майнау власність (повне господарське відання, опе­ративне управління), на передачу майна у строкове оплатне кори­стування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.

Господарський договір, як і будь-який інший, виконує в еко­номіці ряд функцій. Функції господарського договору—це перед­бачені або санкціоновані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким врегульовуються відповідні госпо­дарські відносини.

Господарському договору властиві загальні договірні і спе­цифічні, тобто господарсько-договірні, функції. Загальними функ­ціями договору є:

• ініціативна (договір як акт вияву ініціативи і узгодженої волі сторін врегулювати певні відносини);

• програмно-координаційна (договір як програма поведінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб уз­годження, координації їхніх дій відповідно до економіч­них інтересів і намірів);

• інформаційна (договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове станови­ще сторін удоговорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випадках—юрисдикційним органам, третім особам);

• гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як не­устойка, завдаток, застава);

Розліл 8. Система госполарськихлоговорів | 119"

— правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, вмежахякоїзабезпечується примусове виконан­ ня зобов'язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу).

Специфічними, властивими господарському договору, єтакі функції:

• правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів, потреби якихцентралізовано враховуютьсядер-жавою і фінансуються за рахунок державного бюджету. Цю функцію виконує такий особливий господарський договір, як державний контракт;

• правовогозасобуреалізаціїдержавнихзамовлень. Державні замовлення - це Обов'язкові для виконавців юридичні акти централізованого планування виробництва. У формі держ­замовлень планується: виробництво дефіцитної продукції; заходи щодо розвитку пріоритетних галузей народного гос­подарства; виконання міждержавних економічних угод; експортно-імпортна діяльність; вирішення соціальних проблем тощо. Державне замовлення реалізується шля­хом укладання господарських договорів (державних кон­трактів) між його виконавцями і споживачами продукції, послуг, замовниками робіт. Інакше кажучи, господарсь­кий договір уцьому разі є функціональним правовим за­собом реалізації державного замовлення;

• правового інструмента (засобу) децентралізованого пла­нування господарської діяльності. Детально ця функція врегульована ст. 11 Господарського кодексу України.

Законність і дієвість договорів оцінюються, виходячи з норм. цивільного законодавства про дійсність операцій. Договір є пра­вомірним і має юридичну силу, якщо кожна із сторін має статус суб'єкта договірних зобов'язань. Юридична особа діє в рамках спе­ціальної дієздатності, а особа, яка підписала договір, — діє в межах наданих їй повноважень. При недотриманні вказаних вимог, в за­лежності від ступеня порушення, договір визнається недійсним. При значніших порушеннях закону можуть наступити серйозні наслідки—наприклад, штраф в прибуток іншої сторони чи бюджет держави. Посадові особи, які порушили при укладені договорів чинне законодавство можуть притягуватися до матеріальної, дис­циплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

120 | С.Й. Кравчук. Госполарськє право України

8.3. Окремі види господарських договорів

Найбільш розповсюдженим видом господарського договорує договір купівлі-продажу — це угода, за якою одна сторона зобов'я­зується передати майно у повне господарське використання чи опе­ративне управління іншій стороні, а інша сторона зобов'язується прийняти це майно і оплатити за нього належну суму коштів. Та­кий договір вважається укладеним, якщо сторони погодились про передачу майна і оплату коштів. Відносини, які виникають при підписанні та виконанні таких договір регулюються ст.ст. 655— 697 Цивільного кодексу України. Предметом договору купівлі-продажу може бути рухоме або нерухоме майно, яке є в наявності продавця на момент підписання договорів, а також те, яке ще ви­готовлятиметься або буде придбане для наступного продажу про­давцем. Суттєвою умовою договору є умова про предмет (його назва, якісні характеристики, кількість, ціна). Покупець стає власником майна в момент його передачі. Ухилення продавця від передачі майна дає покупцю право вимагати такої передачі або розірвати угоду. Одночасно покупець може вимагати повернен­ня збитків, які йому нанесені внаслідок затримання передачі май­на, або розірвати таку угоду. Такі ж наслідки наступають при відмові покупця прийняти куплене майно чи його оплатити. У випадку виявлення неякісного товару відповідно до ст. 678 Цивіль­ного кодексу України покупець може пред'явити такі вимоги:

• пропорційно зменшити ціну;

• безплатно усунути недоліки товару;

• відшкодувати покупцеві збитки;

• відмовитися від виконання умов договору і вимагати повер­нення сплаченої за товар суми;

• замінити товар.

На підставі "Правил продажу непродовольчих товарів" № 294 від 27 травня 1996 р. п.35 у разі, коли під час гарантійного терміну необхідно визначити причини втрати якості товару, господарю­ючий суб'єкт зобов'язаний у триденний термін з дня одержання письмової заяви від покупця направити цей товар на експертизу. Експертиза проводиться за рахунок господарюючого суб'єкта.

Розаіл 8. Система госполарських логоворів | 121

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1179 від 17 серпня 2002 р. доповнення до "Правил заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення" № 108 від 8 лютого 1995 р. п. 25 доповнено наступним положен­ням: " Якщо в результаті експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі товару споживачеві внаслідок порушен­ня ним встановлених правил використання, зберігання та транс­портування, дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають за­доволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати суб'єкту гос­подарської діяльності витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець) мають право одержувати вис­новки експертизи у судовому порядку".

Закон встановлює відповідальність продавця перед покуп­цем в формі неустойки за порушення термінів усунення недоліків у товарі чи його заміні. У вказаних випадках з продавця вимага­тиметься неустойка в розмірі одного відсотка від вартості товару за кожний день несвоєчасного усунення недоліків чи заміни. Якщо покупець внаслідок несвоєчасного усунення недоліків в товарі чи в його заміні втратив інтерес до виконання, він має пра­во пред'явити продавцю іншу вимогу, яка витікає із продажу то­вару неналежної якості. Крім того, він має право розірвати до­говір і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України покупець має право заявити продавцю претензію з приводу незастережених недоліків проданої речі, на яку гарантійний термін відсутній, про­тягом 1 року з дня передачі товару, а стосовно нерухомого майна—З роки здня укладеннядоговору купівлі-продажу.

Досить широко в діяльності господарюючих суб'єктів вико­ристовується договір поставки. Договір поставки—це договір, за яким одна сторона зобов'язується поставити певний вид продукції, а інша сторона її прийняти та оплатити належну суму коштів.

В залежності від мети продажу і придбання, галузевої прина­лежності чи місця знаходження виділяють різновиди договору по­ставки :

• продукціїчитоварівдлядержавнихпотреб;

• сільськогосподарської техніки, пально-мастильних і інших матеріалів для підприємств сільськогосподарського комп­лексу;

• мобілізаційних ресурсів.

122 | С.И. Кравчук. Госполарське право України

Для такого виду договорів характерне самостійне правове ре­гулювання, а також підвищені вимоги відповідальності постачаль­ника за недопостачання або перевищення терміну постачання.

Віддоговорукупівлі-продажу договір поставки відрізняєть­ся двома основними ознаками:

— правовим статусом постачальника (за постачальника пови­ нен виступати підприємець);

- метою продажу (продаж здійснюється виключно для ви­ користання у підприємницькій діяльності).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу Українидоговір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державно­го замовлення.

Предметом договору є визначені родовими ознаками продук­ція чи вироби з точним найменуванням і технічними умовами.