Файл: 8.doc

1.4. Система господарського права

Із приведеної інформації зрозуміло, що наукові дискусії дов­кола господарського права продовжуються і в умовах переходу до ринкової економіки. їв цьомунемає нічого дивного. Навпаки, в спорі, як кажуть, народжується істина. Але вони не повинні пере­ростати в заклики до заборон у науці. Так, Г.К. Матвєєв, торкаю­чись проблем економічних реформ, пропонує виключити науку господарського права, оскільки, на його думку, основні його поло­ження вивчаються в курсі цивільного права. Але в цьому курсі вони розглядаються лише з позицій регулювання відносин рівноправ­них сторін, в курсі ж господарського права ці питання пов'язуються з господарсько-управлінськими відносинами, тобто охоплюють весь комплекс правового регулювання господарської та підприємниць-коїдіяльності.

Поряд з цим система курсу господарського права має опира­тися на традиційний поділ систем галузей права та їх навчальних курсів на загальну і особливу частини, в залежності від загально-

16 І С.Й.Кравчук. Госполарське право України

го чи галузевого характеру певних норм чи інститутів, тобто сто­суються вони будь-якої господарської діяльності чи окремих її видів. Зрозуміло, що в залежності від того, йдеться про госпо­дарське законодавство як окрему галузь права, галузь юридичної науки чи навчальної дисципліни, система буде ширшою чи вуж­чою.

В цілому система господарського права визначається як мно­жинність правових положень господарської діяльності, які знахо­дяться у взаємопов'язаних відносинах, доповнюють та роз'яснюють одна одну, регулюючи нормативно граничну їх діяльність.

Не торкаючись системи господарського права як окремої га­лузі права, зупинимось на його системі як навчальної дисципліни. Доїїзагальноїчастинислід віднести: поняття господарського пра­ва, державне регулювання господарської діяльності, правовий ре­жим підприємницької діяльності, антимонопольне законодавство, банкрутство, господарськідоговори,відповідальність за їх порушен­ня, захист прав суб'єктів господарськоїдіяльності.

До особливої частини відноситься правове регулювання окре­мих видів господарськоїдіяльності. Зокрема, це правове регулю­вання орендних відносин, ціноутворення, кредитно-розрахунко­вих відносин, зовнішньоекономічної інвестиційної діяльності.

х/Контрольні запитання

1. В яких аспектах на сьогодні розглядається господарське право?

2. На які групи розподіляються правовідносини в галузі органі­зацій господарства?

3. Чим визначається основна мета господарського права?

4. За якими принципами функціонує господарське право?

5. На чому базуються принципи господарського права?

6. Які методи правового регулювання функціонують у господарсь­кому праві?

7. На що спирається традиційний поділ системи галузей права та її розподіл?

Розділ 2

Господарське право і господарські правовідносини

2.1. Джерела господарського права та вимоги до правових актів господарювання

Господарське право — це система нормативних актів, основни­ми джерелами яких є закони, підзаконні акти, а також судовий пре­цедент.

Нормативний акт господарського права - це офіційний пись­мовий документ компетентного органу держави, який є джерелом норм господарського законодавства, тобто встановлює, змінює або припиняє функціонування певних норм.

Для господарського правахарактернідві ознаки:

/. Зміст (нормативний документ являє собою офіційне дже­рело правової інформації про чинні права у сфері господарської діяльності).

•2. Форма (нормативний акт - це юридично-технічна форма встановлення, опублікування і застосування норми права).

Джерелами господарського права є:

1. Норми міжнародного права, рекомендовані міжнародними економічними організаціями в зовнішньоекономічних відносинах. Як приклад можна навести Уніфіковані правила та звичаї для до­кументарних акредитивів (публікація Міжнародної торговельної палати № 500вредакції 1993 р.), введені вдію Указом Президен­та України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за дого­ворами, що укладаються суб'єктами підприємницької діяльності України" від 4 жовтня 1994 р.

2. Нормативні документи про господарську діяльність в Ук­раїні. Вони поділяться на дві основні групи: закони і підзаконні

__ЗіШ,,^^пчи^^а^т-^ягШае. Верховна Рада України. Вони |^|ю.^р^|вя&ДДірШІІІу,І;еред них і Господарський кодекс

ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА І

18 | С.И. Кравчук. Госполарське право України

України. Всі інші нормативні акти відносяться до групи підза-конних нормативно-правових актів, оскільки приймаються в роз­виток законів і не можуть виходити за їх межі. До цієї групи нор­мативних актів належать:

а) укази Президента України з господарських питань;

б) розпорядження Президента України з господарських питань; ^ч

в) постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (у подальшому - КМУ) з господарськихпитань;

г) господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів та органів управління;

д) нормативні акти господарського права місцевих рад та держадміністрацій.

Основні засади регулювання господарських правовідносин визначаються Конституцією України та Законом України від З серпня 1990 р. "Про економічну самостійність Української РСР". Розвиток конституційних засад здійснюється через:

• загальні нормативні акти (Закон України "Про влас­ність", Цивільний кодекс України);

• закони про види та правовий статус господарюючих суб'єктів (закони України " Про господарські товари­ства", "Про колективне сільськогосподарське під­приємство");

• закони про окремі види господарської діяльності (По­вітряний кодекс України);

• закони про окремі господарські відносини (Господарсь­кий процесуальний кодекс України).

, Основою господарського права є системастатусних або ком-петенційних законів, які визначають правове становище господа­рюючих суб'єктів. Ці закони класифікуються на:

• загальні, які визначають види і організаційні форми під­приємств, порядокїх створення та реєстрації, економічні і правові умови діяльності, порядокїї припинення (Гос­подарський кодекс України);

• закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки (Закони України "Про господарські товариства"," Про оренду державно го та колективного майна", "Про режим іноземного інве стування");

Розліл 2. Госполарське право і госполарські правовілносини | 19

• нормативні акти, які регулюють правове становище об'єднань підприємств (асоціацій, корпорацій, концер­нів, консорціумів);

• нормативні акти, які регулюють відносини володіння, користування та управління нерухомим майном у на­родному господарстві;

• інститут господарського договірного права.

Слід відзначити такий аспект, як застосування в Україні зако­нодавства зарубіжних країн. Правила його застосування такі:

1. Довідносин,щовипливаютьзправавласносгі, застосовуєть­ся закон за місцем знаходження майна.

2. При укладанні угоди правоздатність і дієздатність визна­чаються закон за місцем укладання угоди.

3. До форм угод застосовується закон місця укладання угод.

4. До зобов'язань, що виникають із заподіяної шкоди, засто­совується закон місця розгляду спору, а за клопотанням по­терпілого —закон місця заподіяння шкоди.

5. Питання позовної давності вирішуються законом тієї дер­жави, на території якої утворена юридична особа.

Основними вимогами до правових актів господарювання є:

1. Суворе дотримання принципу правової економії (прийнят­тя меншої кількості нормативних документів з одних і тих самих господарських питань).

2. Видання нормативних актів міністерствами та відомства­ми здійснюється відповідно до законотворчих принципів.

3. Недопущення застосування відомчих нормативних актів, що не відповідають правочину як з точки зору створення правової бази, так і огляду на правовиховне і профілактич­не значення відомчого господарського законодавства

4. Обов'язкова державна реєстрація відомчих нормативних актів.

2.2. Значення судової практики в господарських правовідносинах

Реалізація законодавства багато в чому пов'язана з правоза-стосовною практикою судів загальної юрисдикції та господарсь­кого суду. Господарський суд, який розглядає спори підприємств,

20 І С.Й. Кравчук. Госполарське право України

застосовує закони та інші нормативні акти до конкретних право­відносин, роз'яснює певні норми права.

Аналогічні рішення, які виносяться різними господарськими судами, породжують визначену стабільність судово-господарської практики. Разом з тим, з окремих питань до застосування норма­тивних актів може бути різний підхід господарських судів. Тому важливу роль у таких випадках відіграють рішення Вищого гос­подарського суду, що дозволяє забезпечувати однаковість право-застосовної судово-господарської практики.

Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами. Правова природа господарсь­кого суду як органу правосуддя визначається завданнями та по­вноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань. Відповідно до ст. З Закону України "Про господарський суд" його завданнями є:

• захист прав та інтересів, які охороняються законом, учас­ників господарських правовідносин;

• сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;

• внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

В Україні діють Вищий господарський суд України, госпо­дарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди об­ластей, міст Києва і Севастополя, які становлять єдину систему гос­подарських судів. Верховна Рада України за поданням Голови Ви­щого господарського суду може утворювати й інші ланки господарських судів (міські, міжрайонні, районні господарські суди таін.).

Місцеві господарські суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя) є основною ланкою господарсь-коїсудової системи, оскільки саме вони виконують майже весь об­сяг роботи щодо вирішення господарських спорів і стоять най­ближче до господарського життя та до конфліктів, які в ньому виникають. Для виконання покладених на них завдань місцеві господарські суди виконують такі повноваження:

• вирішують господарські спори, віднесені до їхньої ком­петенції;