Файл: 8.doc

Отримувач продукції перевіряє якість кожної її одиниці. Але у випадках, передбачених нормативними документами стандарти­зації чи договором, можлива часткова перевірка якості. Прийман­ня товарів за якістю здійснюється в такі терміни:

• при постачанні в межах однієї територіальної одиниці — не пізніше 10 днів з дня отримання продукції;

• при постачанні в іншу місцевість — 20 днів з дня отри­мання;

• для продукції, що швидко псується, в межах України продукція приймається протягом 24-48 годин.

Недоліки, які не могли виявити при звичайному прийманні і виявляються лише під час обробки, вважаються прихованими. Отримувач у таких випадках повинен скласти акт про виявлені

Розліл 6. Правові основи станлартизаиії та управління ... | 91

недоліки в п'ятиденний термін з дня їх виявлення, але у межах 4 місяців з дня отримання продукції на склад.

Приймання продукції здійснюється у два етапи:

Перший — перевірка здійснюється працівниками підприєм-ства-отримувача, які призначаються наказом керівника. У випадку виявлення недоліків у продукції чи товарі отримувач призупиняє приймання вантажив і складає акт про виявлені недоліки.

Другий - для продовження приймання і складення двосто­роннього акта про виявлені недоліки отримувач зобов'язаний вик­ликати представника постачальника. У випадку його неявки чи неотриманні від нього повідомлення про направлення свого пред­ставника, продовжується приймання продукції з представником відповідної галузевої інспекції за якістю, атоварів—експертом бюро товарної експертизи. Можливе приймання і одностороннє у тих випадках, коли для цього є дозвіл постачальника.

Про результати приймання продукції або товарш складається акт, де вказується фактична якість та комплектність отриманого вантажу. У випадку розходжень позицій між постачальником та от­римувачем, для визначення якості продукції отримувач зобов'яза­ний запросити експерта бюро товарної експертизи.

_Ф

Контрольні запитання

1. Яким законодавством регулюється дотримання якості продукції та її стандартів в Україні?

1. Що визначає законодавство про стандартизацію?

3. Як здійснюється контроль за якістю продукції, яка ввозиться з- . ' закордону?

4. Який порядок проведення сертифікації продукції для суб'єктів господарськоїдіяльності?

5. Що входить до функцій посадових осіб органівдержавного конт­ролю за дотриманням якості продукції?

4. Який порядок прийому продукції та терміни його проведення?

92 | С.И. Кравчук. Госполарське право України

РОЗДІЛ 7

Господарські зобов'язання

7.1. Поняття господарських зобов'язань та їх виконання

Цивільні зобов'язання є найбільш поширеним видом су­спільно-правових зобов'язань. їх суб'єкти вступають між собою в цивільно-правові відносини, які називаються зобов'язально-пра­вовими. Значення таких відносин зростає в умовах ринкової еконо­міки.

Слід відзначити, що всі майнові відносини прийнято поділя­ти на дві основні групи: речові і зобов'язальні. Звідси і поділ ци­вільного права на дві галузі: на речове право і зобов'язальне. Речове право розглядається при вивченні форм власності, основний зміст якого визначається регулюванням питань володіння, користуван­ня і розпорядження майном.

Стаття 173 Господарського кодексу України господарським визначає зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником у сфері господарської діяльності, в силу якого один суб'єкт зобов 'язаний вчинити певну господарську дію на користь іншого суб'єкта або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єктом зобов'язання є фізична або юридична особа.

За ознакою кількості сторін зобов'язання поділяються на дво­сторонні, тристоронні та багатосторонні.

Стаття 510 Цивільного кодексу України визначає сторона­ми в господарських зобов'язаннях:

— боржника - особу, яка зобов'язана вчинити на користь іншої особи дії щодо передачі майна, виконання робіт чи надан­ ня послуг;

- кредитора - особу, на користь якої боржник зобов'язаний передати майно, виконати роботи чи надати послуги.

Підставами виникнення зобов'язань є:

Розліл 7. Госполарські зобов'язання | 93

1. Закон чи інший нормативно-правовий акт.

2. Актуправління господарською діяльністю.

3. Господарський договір.

4. Фактзаподіянняшкодисуб'єкту. Види зобов'язань:

1. Майново-господарські.

1. Організаційно-господарські (виникають в процесі управ­лінської діяльності).

2. Соціально-комунальні (передбачають створення робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, а також будів­ництво соціально-культурних закладів).

3. Публічні (визначають виконання зобов'язань перед будь-якими юридичними чи фізичними суб'єктами).

Господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином, за відповідних умов і вимог законодавства, а при відсут­ності таких умов—відповідно до звичаїв ділового обігу чи пред'яв­лених умов.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань чи одно­стороння зміщїхумов не допускається за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством, атакожумовамидоговору.

Виконання зобов'язань забезпечується відповідно до ст.ст. 200-208 Господарського кодексу України:

• неустойкою;

• заставою;

• поручительством;

• банківською гарантією;

• загальногосподарськими гарантіями (передбачають пере­дачу коштів для формування страхового фонду.

Права, які належать кредитору, виходячи із зобов'язань, мо­жуть передаватись іншому господарюючому суб'єкту шляхом ус-тупки вимог чи на підставі закону. Для переведення до другого суб'єкта господарювання прав кредитора не вимагається пого­дження боржника, якщо інше не передбачено законом. Креди­тор, який уступив вимоги, відповідає перед новим кредитором за незаконність переданих йому вимог, але не відповідає за невико­нання таких вимог боржником.

Боржник зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки вна-слідокневиконання або неналежного виконання зобов'язань спла­тою неустойки.

94 І С.И. Кравчук. Г'Осполарське право України

Забезпечення виконання зобов'язань, укладених відповід­но до положень зобов'язального права, гарантується відповідним законодавством України. В зобов'язально-правових відносинах сторони визначені і відомі. Порушником зобов'язання може бути одна із сторін цього зобов'язання. Правовий захист застосовуєть­ся відносно цієї конкретної особи.

7.2. Поняття господарського договору та порядок його укладання

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між су­б'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами — юри­дичними особами на підставі господарських договорів, називаються господарсько-договірними зобов 'язаннями.

У господарському праві категорія "договір" використовуєть­ся у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст. 179 Господарського кодексу України, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єкта­ми господарського права. Але з точки зору статутної діяльності господарського суб'єкта майнові договори є різні. Наприклад, договір поставки підприємством продукції чи договір підряду на капітальне будівництво — з одного боку; договір купівлі-прода-жу підприємством меблів для офісу, канцелярських товарів тощо — з іншого. Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність господарюючих суб'єктів, інші — обслуго­вуючу. Тому законодавець визначає і регулює договори про основну господарську діяльність суб'єктів окремою юридичною категорією — категорією господарського договору.

Термін "господарський договір" у право України введено Гос­подарським процесуальним кодексом України, який регулює по­рядок розгляду і вирішення господарських спорів, тобто спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виникають при укладанні та виконанні господарських договорів (ст. 1 Господарсь­кого процесуального кодексу).

Господарські договори виникають на основі:

• вільного волевиявлення (при таких договорах сторони на власний розсуд погоджують умови договору);

• примірного договору, рекомендованого органами управлін­ня суб'єктів господарювання;

Розліл 7. Госполарські зобов'язання І 95

• типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

• договору приєднання (запропонований однією стороною для іншої).

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачається загальний порядок укладення господарського договору, за яким сторони погоджують його умови, підписують і скріплюють пе­чаткою. Допускається спрощений спосіб укладення договору шля­хом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефоногра­мами , а також підтвердженням прийняття замовлення до вико­нання.