Файл: 8.doc

Сума пені, яку необхідно сплачувати боржнику у випадку невиконання ним грошових зобов'язань за договором, розрахо­вується у наступному порядку. Наприклад, заборгованість по оплату товарів станом на день сплати пені становить 10 000 грн. Пеню необхідно розраховувати за 240 днів (кількість днів взята умовно). Облікова ставка НБУ—7 %, відповідно подвійна облікова ставка НБУ — 14%. Сума пені, яку повинен сплатити боржник, становить:

10 000 грн х 0,14:365x240= 920,55 грн.

Статтею "Недобросовісна конкуренція—Антимонопольний комітет" ст.257 Господарського кодексу України встановлений загальний термін позовної давності — три роки. Однак, для неус­тойки за статтею "Загальні умові регулювання господарських відновин" ст. 258 Господарського кодексу встановлений скоро­чений термін позовної давності — один рік. В той же час, виходя­чи із норм Господарського кодексу у випадку відсутності домо­вленості між сторона договору про розмір неустойки (пені), борж­ник, який перевищив терміни сплати коштів за умовами договору, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з ураху­ванням встановленого індексу інфляції за весь період невиконання зобов'язань.

Суму неустойки не потрібно вважати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а значить, і рахувати її базою для сплати податку на додану вартість.

Оперативно-господарські санкції. Це передбачені законодав­ством або договором засоби оперативного впливу на правопоруш­ника, спрямовані на попередження господарського правопорушен­ня чи зменшення його шкідливих наслідків. Вони застосовуються

Розліл 10. Госполарсько-правова вілповілальність І 151

безпосередньо самими суб'єктами господарських правовідносин в оперативному порядку. За своєю спрямованістю оперативно-господарські санкції ст.236 Господарського кодексу України по­діляються на такі види:

1. Одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною уразі порушення зобов'язання іншою стороною.

2. Відмова управненою стороною від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного іншою стороною.

3. Вслвновленнядодатковихгарантійналежноговиконання зобов'язань, якщо інша сторона змінила умови зобов'язан­ня.

4. Відмошвідвстановленнянамайбутнєгосподарськихвідно-син із стороною, якапорушилазобов'язання.

Оперативно-господарські санкції можуть використовуватись одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

10.3. Підстави господарсько-правової відповідальності

Підставами господарсько-правової відповідальності є вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення у сфері господа­рювання.

Ст. 218 Господарського кодексу України визначає наступні види підстав господарсько-правової відповідальності:

1. Нормативна. Це сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин.

2. Господарська правосуб'єктність правопорушника і потерпі­лого. Сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності цього виду можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форми власності майна, організа­ційно-правових форм, тобто особи, що мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорю­ваних прав та інтересів, які охороняються законом.

3. Юридико-фактична. Це протиправні дія або бездіяльність особи — господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи чи заважають їх реалізації. Ця

152 | С.Й. Кравчук. Госполарське право України

підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права на­зиваються умовами господарсько-правової відповідальності:

—факт господарського порушення, тобто порушення норми закону, умови договору, державного контракту тощо, внаслідок чого завдаються збитки або інша шкода майновим правам та інте­ресам потерпілого (кредитора);

• протиправність поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві в широ­кому розумінні. Це може бути як дія, такі бездіяльність, що порушують правову норму, планове завдання, умови договору йт.ін.;

• причинний зв'язок між протиправною поведінкою по­рушника і завданими потерпілому збитками. Цей зв'язок необхідно доводити відповідними документальними до­казами;

• вина господарського правопорушника. Це негативне су­б'єктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілого. Вина у господарській практиці—це наявність двох обставин, які дають підстави для застосу­вання відповідальності:

а) наявність в особи-правопорушника реальних можливос­ тей для належного виконання;

б) невжиття правопорушником всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам (шкоді) потерпілого.

Формою вини може бути:

• умисел правопорушника;

• необережністьправопорушника.

При цьому діє принцип презумпції вини, тобто "відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання", що пе­редбачено ст. 614 Цивільного кодексу України. Вина обох сторін підлягає взаємному заліку. Якщо невиконання або неналежне ви­конання зобов'язання виникло з вини обох сторін, судовий орган (суд, господарський суд, третейський суд) відповідно зменшує розмір відповідальності боржника. Це має місце і тоді, коли кре­дитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів збитків або не вжив заходів до їх зменшення (ст. 614 Цивільного кодексу України).

Розліл 10. Госполарсько-правова вілповілальність { 153

Вина господарюючого суб'єкта — це вина його працівників. Отже, принцип відповідальності за вину вимагає визначення кон­кретних працівників, дія або бездіяльність яких спричинили не­виконання зобов'язань чи заподіяння шкоди.

Сукупність чотирьох умов утворює юридико-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності. Для застосуван­ня майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність усіх чотирьох умов, тоді як для застосування неустойки, штрафу чи пені досить лише двох з них: факту гос­подарського правопорушення та протиправності поведінки по­рушника.

_♦

Контрольні запитання

1. Що є предметом регулювання відповідальності у господарсько­му праві?

2. Як класифікуються господарські правопорушення?

3. Які види позадоговірних правопорушень є предметом госпо­дарсько-правової відповідальності?

4. Які основні функції відповідальності за господарські право­порушення?

5. Які існують види господарсько-правової відповідальності?

6. В яких рамках функціонують підстави відповідальності за госпо­дарські правопорушення?

7. Що є формою вини за господарські правопорушення?

154 І С.И. Кравчук. Госполарське право України

РОЗДІЛ П

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКРУТСТВА СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

11.1. Поняття банкрутства та його суб'єкти

Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється ст.ст. 209—215 Господарського кодек­су України і визначається як нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги креди­торів інакше як шляхом застосування визначеної судом ліквідацій­ної процедури.

Порядокіумовивизнаннябудь-якихюридичнихосіб—суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення пре­тензій кредиторів регулює спеціальний Закон України від ЗО червня 1999 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або виз­нання його банкрутом". Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес регулюєтьсятакожзаконодавством України про організацію та діяльність господарськогосуду,апровадженняуспра-вах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Такими є основні законодавчі акти про банкрутство, поняття якого містить ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспро­можності боржн ика або визнання його банкрутом", якою визна­чається, що банкрутство є неспроможність продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерен­табельності та безприбутковості.

Юридичний'аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника.

Розліл 11. Правове регулювання банкрутства суб'єктів... І 155

До боржника відповідно до ст. 212 Господарського кодексу України застосовуються такі судові процедури:

• розпорядження майном боржника;

• мирова угода;

• санація;

• ліквідація банкрута.

Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комп­лекс процесуальних правовідносин: провадженняусправі, визнан­ня боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволен­ня претензій кредиторів, припинення справи про банкрутство тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розгляда­тися як ліквідаційний правовий процес щодо суб'єкта підприємництва.

Суб'єктами банкрутства закон визнає лише юридичних осіб, причому осіб однієї категорії—суб'єктів підприємництва, неспро­можних протягом трьох місяців виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом. Таким чином, йдеться насампе­ред про підприємства всіх форм власності й видів, визначених ст. 63 Господарського кодексу України, а також про господарські об'єднання згідно із ст. З цього кодексу, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність. Зазначені суб'єкти поіменовані За­коном "Про відновлення платоспроможності боржника або виз­нання його банкрутом" боржниками або банкрутами.