Файл: Лекції з аграрної політики до друку 1.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 29.11.2019

Просмотров: 3497

Скачиваний: 4

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави

1.1. Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва

1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики

1.3. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери

1.4. Модель процесу формування аграрної політики. Групи інтересів в аграрній політиці

1.5. Система цілей аграрної політики держави

Тема 2. Інструменти регулювання аграрного сектора

2.1.Система заходів державного регулювання агропромислового комплексу

2.2. Державне регулювання агропродовольчих ринків

2.3. Цінова політика на агропродовольчому ринку: завдання та основні інструменти

2.4. Регулювання ринків виробничих ресурсів, що використовуються в сільськогосподарському виробництві

Тема 3. Історія державної політики щодо аграрного сектора в Україні

3.1. Державна політика щодо сільськогосподарського виробництва у пе­ріод існування Радянського Союзу

3.2. Етапи реформування економічних відносин в аграрному секторі

Тема 4. Основні напрями аграрної політики України

4.1. Мета і пріоритети аграрної політики України

4.2.Особливості бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики в аграрному секторі

4.3. Технічна політика держави

4 .4. Розвиток сільських територій та соціальна політика у сільській міс­цевості

4.5. Державна політика щодо аграрної науки та освіти

Тема 5. Проблеми продовольчої безпеки в Україні

5.1. Формування внутрішнього продовольчого ринку в Україні. Показники самозабезпеченості основними видами продовольчих товарів

5.2. Тенденції споживання продовольства в Україні, відповідність структури харчування раціональним нормам

5.3. Державна політика щодо вирішення продовольчої проблеми в країні

Тема 6. Інструменти регулювання зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією

6.1. Сутність і завдання зовнішньоторговельної політики держави в аг­рарному секторі

6.2. Регулювання світової агропродовольчої торгівлі в рамках СОТ

6.3. Основні підходи до оцінювання державної підтримки аграрного сек­тора

Тема 7. Аграрна політика окремих іноземних країн та блоків

7.1. Сутність і механізми функціонування САП ЄС

7.2. Історія і сучасність аграрної політики США

статистики,в Україні щороку споживається близько 3,5 млн т борошна, більше 2,4 млн т хліба та хлібобулочних виробів, 100 тис. т макаронних виробів та 250 тис. т круп, близько 400 тис. т борошнистих кондитерських виробів. Для виробництва цієї кількості хлібних продуктів використовуються понад 4,5 млн т продовольчого зерна. Імпорт зерна (за винятком 2003/04 МР) зумовлений переважно придбанням високоякісного сортового матеріалу та зерна рису у продовольчих цілях. У структурі експорту 97 – 98 % припадає на пшеницю, ячмінь та кукурудзу. У структурі виробництва зерна цих культур частка експорту становила в середньому від 20 % (2004 р.) до 35,3 % (2005 р.).

Нестабільність виробництва доповнюється нестабільність цінової ситуації на ринку зерна, а часто і породжує її. Неврожай зернових культур 2003 р., який змінився більш високим урожаєм у 2004 і 2005 рр. та відповідно значним ростом загальної пропозиції на ринку зерна за відсутності впливових державних регуляторів (заставних та інтервенційних операцій) призвів до значного перевищення пропозиції над попитом на внутрішньому ринку і, як наслідок, до зниження реалізаційних цін протягом цих років. Переважання в структурі каналів реалізації зерна комерційним та іншим таким структурам (69,5 % у 2005 р.) не сприяє підвищенню реалізаційних цін, а, навпаки, працює на їх зниження та позбавлення зернового ринку прозорості.

Іншим стратегічно важливим для України продовольчим товаром є цукор. Його в нашій країні виробляють з вітчизняної (цукрові буряки) та імпортованої (тростинний цукор-сирець) сировини. Вітчизняної сировини достатньо для забезпечення внутрішніх потреб країни в цукрі. Бурякопостачальницький сезон українських цукрових заводів 2005 р. характеризувався особливим явищем: швидкопсувна сировина – цукрові буряки – переробним підприємствам України поставлялася з-за кордону. У 2005 р., за даними Держкомстату, в Україну було імпортовано 108,6 тис. т солодких коренеплодів. Завезли цей обсяг з Білорусі (67,3 тис. т), Польщі (21,4 тис. т) та Литви (20 тис. т). Вирішальну роль у цьому процесі в умовах загального дефіциту цукрової сировини відіграло зниження ставки ввізного мита на цукрові буряки з 30 до 20 % митної вартості (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України» від 7 липня 2005 р. № 2775).

В Україні у 2005 р. працювало 116 цукрових заводів, на яких було вироблено майже 1,9 млн т цукру (вихід цукру становив 13,14 %), що відповідає потребам внутрішнього ринку країни (табл. 9). Цукор є об’єктом квотування за обсягом виробництва на внутрішні потреби (квота «А») та експорт (квота «Б», квота «С» передбачає обсяг цукру понад квоти «А» і «Б», призначений для реалізації виключно за межами держави). Постановою КМУ від 20.02.2006 № 171 за граничний розмір квоти «А» в Україні на період з 1 вересня 2006 р. до 1 вересня 2007 р. прийнятий обсяг цукру 1 840 тис. т., а квоти «В» – 185 тис. т. Але зі вступом України до СОТ поняття квот «В» і «С» будуть анульовані. У 2005/06 МР виробництво цукру із тростинного сирцю за даними асоціації становило 212 тис. т. На внутрішній ринок країни у зв’язку з ціновою ситуацією, що склалася влітку 2005 р., з Державного резерву поставлено близько 55 тис. т цукру. Мінімальна ціна для виробництва цукру квоти «А» на 2005/06 МР була затверджена на рівні 141,67 грн/т, а на


9. Баланс цукру в Україні за 2003/04 – 2005/06 МР
та прогноз на 2006/07 МР
, тис. т

Стаття балансу

Маркетингові роки

2003/04

2004/05

2005/06

2006/07 (прогноз)

Запаси на початок року

490

436

386

180

Виробництво – усього

2 150

1 950

1 979

2 225

У тому числі:

із цукрових буряків

1 454

1 790

1 892

1 975

із тростинного цукру-сирцю та із цукрового сиропу

696

160

87

250

Державний продовольчий резерв

х

х

х

180

Імпорт санкціонований

58

56

50

50

Загальна пропозиція

2 698

2 442

2 415

2 840

Загальний попит

2 262

2 056

2 235

2 435

Внутрішній ринок

1 940

2 000

2 175

2 060

У тому числі

споживання населенням

1 740

1 800

1 790

1 840

промислова переробка на харчові цілі

200

200

н.д.

220

закупівля до державного продовольчого резерву

х

х

180

180

Експорт

314

46

50

185

Втрати

8

10

10

10

Запаси на кінець року

436

386

385

405

Коефіцієнт відхилення кінцевого запасу до загального попиту, %

19,3

18,8

17,2

16,6

2006/07 МР –195 грн/т. За обсягами перехідних запасів цукру Україна протягом останніх років не відчувала дефіциту цього виду продовольства. Потреба у споживанні цукру в Україні становить сьогодні обсяг, необхідний для безпосереднього споживання цукру населенням та використання цукровмісної продукції.

У зв’язку з давальницькою схемою переробки цукрових буряків бурякосійні господарства стають власниками частини цукру, який вони реалізують за різними каналами. У 2005 р. сільськогосподарськими підприємствами було продано 411,6 тис. т цукру, що становить 21,8 % загального виробництва бурякового цукру в країні. Цей цукор був переважно (близько 70 %) реалізований комерційним структурам, збувався на ринках (9,9 %), а також слугував засобом оплати праці працівників (8,6 %), орендної плати за землю і майнові паї (3,3 %), у тому числі за бартерними угодами (1,8 %). таким чином, у країні має місце багатопроменева сегментація цукрового ринку. Така ситуація створює умови для посередництва і розгалуження напрямів збуту, внаслідок чого втрачається прозорість каналів товаропотоків.

Якщо виробництво цукру змінюється мало, то виробництво такого важливого продовольчого товару, як олія різко зростає. У 2005 р. обсяги виробництва олії становитимуть 1 520 тис. т, що майже на 50 % більше, ніж у 1990 р. У 2005 р. споживання на душу населення станоило 13 кг олії, що відповідає раціональним нормам, а у 2006 р. очікується зростання споживання. Основною сировиною для виробництва олієжирових продуктів в Україні є насіння соняшнику. Переробні підприємства олієжирового підкомплексу країни мають потенційні можливості переробляти увесь обсяг вирощеного насіння соняшнику. Обмеження з боку держави вивозу насіння соняшнику активізували роботу переробної галузі. Виробництво зросло у 2005 р. і становило 1 400 тис. т за даними Держкомстату, тоді як за розрахунками науковців ННЦ «ІАЕ» цей обсяг ще більший (табл. 10).


За останні роки було створено нові великі підприємства з переробки насіння соняшнику: ТОВ комбінат «Каргілл», ЗАТ «Чумак», ПП «Сокола» тощо. Нині загальна потужність великих олієжирових комбінатів становить вище 5 млн т переробки насіння соняшнику з перспективою розширення. Крім того, переробка його налагоджена на невеликих підприємствах, питома вага яких при виробництві олії

10. Баланс олії соняшникової в Україні за 2001 – 2005 рр.
та прогноз на 2006 р.
, тис. т

Показник

2001

2002

2003

2004

2005

2006

(прогноз)

Тис. т

Пит. вага до виробництва

Тис. т

Пит. вага до виробництва

Тис. т

Пит. вага до виробництва

Тис. т

Пит. вага до виробництва

Тис. т

Пит. вага до виробництва

Тис. т

Пит. вага до виробництва

Виробництво

935

100

980

100

1 480

100

1 486

100

1 520

100

1500

100

Зміна запасів на кінець року

-32

-3,4

-106

-10,9

2

0,1

х

0,0

24

1,6

-59

-3,9

Вивезено

473

50,6

566

57,8

920

62,2

869

58,5

851

56,0

900

60,0

Завезено

1

0,1

1

0,1

1

0,1

1

0,0

1

0,1

1

0,1

Фонд споживання

490

52,4

516

52,7

550

37,2

612

41,3

635

41,8

650

43,3

Утрати

5

0,5

5

0,5

9

0,6

4

0,2

11

0,7

10

0,7

коливається від 5 до 20 % загального обсягу переробки та залежить від пропозиції насіння соняшнику. У свою чергу, виробництво насіння соняшнику є економічно вигідним і зростає з року в рік (переважно за рахунок посівних площ): у 2005 р. виробництво становило рекордну за останні чотири роки величину – 3 900 тис. т. Відповідно обсяги продажу також суттєво зросли: з 1 812 у 2004 р. до 2 184 тис. т у 2005 р. У 2006 р. очікується зменшення виробництва насіння соняшника на 17 % (за рахунок скорочення посівних площ) до 3 900 тис. т, а олії соняшникової – на 1,3 % до 1 500 тис. т.

Цінова ситуація на ринку олії соняшникової мало корелює із цінами на сировину. Так, у 2002 – 2005 рр. різниця між цінами на сировину і роздрібною ціною на олію становила 42 – 78 %. Тобто регулювання цін на ринку олії і привласнення додаткових доходів відбувається всередині переробної і торговельної мережі.

Якщо ринки розглянутих вище видів продовольчих товарів протягом періоду з 1990 р. характеризувалися переважно збереженням або незначним скороченням обсягів продукції на них, то ринок овочів має свої специфічні особливості. Обсяг і ціна овочевої продукції на ринку продовольства України більшою мірою формується під впливом демографічних, вартісних чинників, якості, реклами тощо. За останні роки на внутрішньому ринку продовольства України встановилася тенденція до зменшення попиту на продукти овочівництва як унаслідок зниження реальних доходів населення, так і скорочення його чисельності. Пропозиція овочів на внутрішньому ринку формується переважно за рахунок вітчизняного виробництва.


Протягом останніх років пропозиція овочів і баштанних культур стабілізувалася і навіть намітилося її нарощування (21,8 % у 2005/06 МР до рівня 2002/03 МР). Основне виробництво овочевої продукції перемістилося в особистий сектор, встановилася стійка тенденція збільшення пропозиції продукції овочівництва і баштанництва господарств населення та зменшення сільськогосподарських підприємств. Якщо у 2002/03 МР частка господарств населення у загальному по Україні виробництві овочів і баштанних культур становила 85,9 %, то вже у 2005/06 МР – 89,1 %, а на 2006/07 МР прогнозується 89,3 %. Спостерігається чітка тенденція до підвищення валового збору овочів (від 5 821,3 тис. тонн у 2000/01 МР до 7 295 тис. т у 2005/06 МР). У формуванні загального обсягу пропозиції овочів і баштанних культур на імпорт припадає близько 0,8 %. Баланс овочів і баштанних культур наведено у табл. 11.

11. Баланс овочів і баштанних культур в Україні за 2002/03 – 2005/06 та прогноз на 2006/07, тис. т

Показники

2002/03

2003/04

2004/05

2005/06

2006/07 (прогноз)

Загальна пропозиція

6487

7015

7573

8095

8242

У т. ч.: запаси на початок року

178

6

196

426

537

виробництво

6231

6921

7333

7605

7645

імпорт

78

88

44

64

60

Загальний попит

6481

6819

7147

7558

7701

Внутрішній попит

6446

6759

7062

7468

7606

У т. ч.: продовольство

5208

5430

5478

5688

5806

корми

1014

1098

1276

1430

1480

насіння

87

91

88

100

108

втрати

137

140

220

250

210

Експорт

35

60

85

90

95

Залишок на кінець року

6

196

426

537

541

Відношення кінцевих залишків до загального попиту

0,001

0,03

0,06

0,07

0,07

Процес ціноутворення на продукцію овочівництва і баштанництва має певні особливості, що полягають у сезонній циклічності. На внутрішньому ринку спостерігається тенденція до підвищення цін на овочеву продукцію.

Так, на міських ринках у середньому за 2005/06 МР подорожчали порівняно з 2004/05 МР капуста – в 2,6 раза, морква – в 1,6 рази, огірки – на 21,0 %, зелені культури – на 14 – 25 %, помідори – на 8,9 %. Незважаючи на очікуване збереження тенденції підвищення цін на овочі прогнозується також підвищення попиту на них у 2006/07 МР. У 2005 р. споживання населенням овочів становило 73 % від раціональної норми.

Так само як і ринок овочів, ринок фруктів і винограду характеризується сезонною циклічністю обсягів пропозиції: на літо припадає 30 – 35 % річного товарообороту, на осінь – 25 – 30, зиму – 20 – 22, весну – 17 – 19 %. Пропозиція продукції садівництва і виноградарства на внутрішньому ринку України (за винятком субтропічних і тропічних культур) формується переважно за рахунок вітчизняного виробництва, яке забезпечує 70 – 75 % товарообороту.


12. Баланс фруктів і винограду в Україні за 2001/02 – 2005/06 МР та прогноз на 2006/07 МР, тис. т

Показники

2001/02

2002/03

2003/04

2004/05

2005/06

2006/07 (прогноз)

Загальна пропозиція

2008

2139

2828

2753

2871

2479

У т. ч.: запаси на початок року

323

268

284

414

404

396

виробництво

1442

1570

2201

2009

2130

1723

імпорт

243

301

343

330

337

360

Загальний попит

1740

1855

2414

2349

2475

2130

Внутрішній попит

1625

1714

2203

2141

2246

1935

У т. ч.: продовольство

1287

1372

1580

1607

1715

1498

корми

33

40

45

45

46

40

переробка на нехарчові цілі

240

269

489

419

392

330

втрати

65

33

89

70

93

67

Експорт

115

141

211

208

229

195

Залишок на кінець року

268

284

414

404

396

349

Відношення кінцевих залишків до загального попиту

0,15

0,15

0,17

0,17

0,16

0,16

Нестабільність пропозиції зумовлена тим, що вона формується переважно за рахунок природних чинників. Тільки у 2005/06 МР площа плодоносних садів і ягідників у всіх категоріях господарств скоротилася на 5,7 % порівняно з 2004/05 МР, а виноградників – на 2,7 %. У 2006/07 МР очікується, що несприятливі погодні умови та скорочення насаджень зумовлять зменшення в Україні виробництва продукції садівництва на 15 – 16 % і винограду – на 30 – 32 %. Це призведе до зменшення їх загальної пропозиції на 19 – 20 % та зменшення їх споживання на 11 – 12 %. Незважаючи на суттєве підвищення цін на продукцію садівництва і виноградарства, цінова ситуація в Україні несприятлива для розвитку цих галузей – ціни надто високі для споживачів і надто низькі для виробників. Установилася сезонна циклічність цін та їх відмінність залежно від каналів реалізації (1,5 – 2,0 раза, регіонів продажу (у 4 – 12 разів), помологічних сортів та місця їх вирощування (у 2,0 – 2,6 раза). За оцінками експертів, у 2006/07 МР зменшення пропозиції, спад попиту й інфляційні процеси призведуть до подорожчання фруктів і винограду на 5 – 15 %.

Продукція овочівництва, баштанництва, садівництва і виноградарства належать до категорії дорогих продуктів харчування. Продовжують цей ряд продукти тваринного походження. Серед них чільне місце належить молоку і молочним продуктам. Сукупна пропозиція молока і молокопродуктів на внутрішньому ринку формується на 99,5 % за рахунок власного виробництва. У 2006 р. показник імпорту молочної продукції очікується на рівні 0,4 % від загального обсягу пропозиції на українському ринку. Також очікується, що у 2006 р. власне виробництво повністю забезпечить особисте споживання (при споживанні 235 кг на душу населення) і внутрішній попит. За умови споживання молока за раціональною нормою особисте харчування буде забезпечене на 80 %, внутрішній попит – на 75 %. Протягом останніх років виробництво молока коливається в межах 13,6 – 13,8 млн т і має чітко виражену тенденцію до зростання (1 % на квартал у середньому).