Файл: Лекції з аграрної політики до друку 1.doc

статистики,в Україні щороку споживається близько 3,5 млн т борошна, більше 2,4 млн т хліба та хлібобулочних виробів, 100 тис. т макаронних виробів та 250 тис. т круп, близько 400 тис. т борошнистих кондитерських виробів. Для виробництва цієї кількості хлібних продуктів використовуються понад 4,5 млн т продовольчого зерна. Імпорт зерна (за винятком 2003/04 МР) зумовлений переважно придбанням високоякісного сортового матеріалу та зерна рису у продовольчих цілях. У структурі експорту 97 – 98 % припадає на пшеницю, ячмінь та кукурудзу. У структурі виробництва зерна цих культур частка експорту становила в середньому від 20 % (2004 р.) до 35,3 % (2005 р.).

Нестабільність виробництва доповнюється нестабільність цінової ситуації на ринку зерна, а часто і породжує її. Неврожай зернових культур 2003 р., який змінився більш високим урожаєм у 2004 і 2005 рр. та відповідно значним ростом загальної пропозиції на ринку зерна за відсутності впливових державних регуляторів (заставних та інтервенційних операцій) призвів до значного перевищення пропозиції над попитом на внутрішньому ринку і, як наслідок, до зниження реалізаційних цін протягом цих років. Переважання в структурі каналів реалізації зерна комерційним та іншим таким структурам (69,5 % у 2005 р.) не сприяє підвищенню реалізаційних цін, а, навпаки, працює на їх зниження та позбавлення зернового ринку прозорості.

Іншим стратегічно важливим для України продовольчим товаром є цукор. Його в нашій країні виробляють з вітчизняної (цукрові буряки) та імпортованої (тростинний цукор-сирець) сировини. Вітчизняної сировини достатньо для забезпечення внутрішніх потреб країни в цукрі. Бурякопостачальницький сезон українських цукрових заводів 2005 р. характеризувався особливим явищем: швидкопсувна сировина – цукрові буряки – переробним підприємствам України поставлялася з-за кордону. У 2005 р., за даними Держкомстату, в Україну було імпортовано 108,6 тис. т солодких коренеплодів. Завезли цей обсяг з Білорусі (67,3 тис. т), Польщі (21,4 тис. т) та Литви (20 тис. т). Вирішальну роль у цьому процесі в умовах загального дефіциту цукрової сировини відіграло зниження ставки ввізного мита на цукрові буряки з 30 до 20 % митної вартості (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України» від 7 липня 2005 р. № 2775).

В Україні у 2005 р. працювало 116 цукрових заводів, на яких було вироблено майже 1,9 млн т цукру (вихід цукру становив 13,14 %), що відповідає потребам внутрішнього ринку країни (табл. 9). Цукор є об’єктом квотування за обсягом виробництва на внутрішні потреби (квота «А») та експорт (квота «Б», квота «С» передбачає обсяг цукру понад квоти «А» і «Б», призначений для реалізації виключно за межами держави). Постановою КМУ від 20.02.2006 № 171 за граничний розмір квоти «А» в Україні на період з 1 вересня 2006 р. до 1 вересня 2007 р. прийнятий обсяг цукру 1 840 тис. т., а квоти «В» – 185 тис. т. Але зі вступом України до СОТ поняття квот «В» і «С» будуть анульовані. У 2005/06 МР виробництво цукру із тростинного сирцю за даними асоціації становило 212 тис. т. На внутрішній ринок країни у зв’язку з ціновою ситуацією, що склалася влітку 2005 р., з Державного резерву поставлено близько 55 тис. т цукру. Мінімальна ціна для виробництва цукру квоти «А» на 2005/06 МР була затверджена на рівні 141,67 грн/т, а на

9. Баланс цукру в Україні за 2003/04 – 2005/06 МР
та прогноз на 2006/07 МР, тис. т

2006/07 МР –195 грн/т. За обсягами перехідних запасів цукру Україна протягом останніх років не відчувала дефіциту цього виду продовольства. Потреба у споживанні цукру в Україні становить сьогодні обсяг, необхідний для безпосереднього споживання цукру населенням та використання цукровмісної продукції.

У зв’язку з давальницькою схемою переробки цукрових буряків бурякосійні господарства стають власниками частини цукру, який вони реалізують за різними каналами. У 2005 р. сільськогосподарськими підприємствами було продано 411,6 тис. т цукру, що становить 21,8 % загального виробництва бурякового цукру в країні. Цей цукор був переважно (близько 70 %) реалізований комерційним структурам, збувався на ринках (9,9 %), а також слугував засобом оплати праці працівників (8,6 %), орендної плати за землю і майнові паї (3,3 %), у тому числі за бартерними угодами (1,8 %). таким чином, у країні має місце багатопроменева сегментація цукрового ринку. Така ситуація створює умови для посередництва і розгалуження напрямів збуту, внаслідок чого втрачається прозорість каналів товаропотоків.

Якщо виробництво цукру змінюється мало, то виробництво такого важливого продовольчого товару, як олія різко зростає. У 2005 р. обсяги виробництва олії становитимуть 1 520 тис. т, що майже на 50 % більше, ніж у 1990 р. У 2005 р. споживання на душу населення станоило 13 кг олії, що відповідає раціональним нормам, а у 2006 р. очікується зростання споживання. Основною сировиною для виробництва олієжирових продуктів в Україні є насіння соняшнику. Переробні підприємства олієжирового підкомплексу країни мають потенційні можливості переробляти увесь обсяг вирощеного насіння соняшнику. Обмеження з боку держави вивозу насіння соняшнику активізували роботу переробної галузі. Виробництво зросло у 2005 р. і становило 1 400 тис. т за даними Держкомстату, тоді як за розрахунками науковців ННЦ «ІАЕ» цей обсяг ще більший (табл. 10).

За останні роки було створено нові великі підприємства з переробки насіння соняшнику: ТОВ комбінат «Каргілл», ЗАТ «Чумак», ПП «Сокола» тощо. Нині загальна потужність великих олієжирових комбінатів становить вище 5 млн т переробки насіння соняшнику з перспективою розширення. Крім того, переробка його налагоджена на невеликих підприємствах, питома вага яких при виробництві олії

10. Баланс олії соняшникової в Україні за 2001 – 2005 рр.
та прогноз на 2006 р., тис. т

коливається від 5 до 20 % загального обсягу переробки та залежить від пропозиції насіння соняшнику. У свою чергу, виробництво насіння соняшнику є економічно вигідним і зростає з року в рік (переважно за рахунок посівних площ): у 2005 р. виробництво становило рекордну за останні чотири роки величину – 3 900 тис. т. Відповідно обсяги продажу також суттєво зросли: з 1 812 у 2004 р. до 2 184 тис. т у 2005 р. У 2006 р. очікується зменшення виробництва насіння соняшника на 17 % (за рахунок скорочення посівних площ) до 3 900 тис. т, а олії соняшникової – на 1,3 % до 1 500 тис. т.

Цінова ситуація на ринку олії соняшникової мало корелює із цінами на сировину. Так, у 2002 – 2005 рр. різниця між цінами на сировину і роздрібною ціною на олію становила 42 – 78 %. Тобто регулювання цін на ринку олії і привласнення додаткових доходів відбувається всередині переробної і торговельної мережі.

Якщо ринки розглянутих вище видів продовольчих товарів протягом періоду з 1990 р. характеризувалися переважно збереженням або незначним скороченням обсягів продукції на них, то ринок овочів має свої специфічні особливості. Обсяг і ціна овочевої продукції на ринку продовольства України більшою мірою формується під впливом демографічних, вартісних чинників, якості, реклами тощо. За останні роки на внутрішньому ринку продовольства України встановилася тенденція до зменшення попиту на продукти овочівництва як унаслідок зниження реальних доходів населення, так і скорочення його чисельності. Пропозиція овочів на внутрішньому ринку формується переважно за рахунок вітчизняного виробництва.

Протягом останніх років пропозиція овочів і баштанних культур стабілізувалася і навіть намітилося її нарощування (21,8 % у 2005/06 МР до рівня 2002/03 МР). Основне виробництво овочевої продукції перемістилося в особистий сектор, встановилася стійка тенденція збільшення пропозиції продукції овочівництва і баштанництва господарств населення та зменшення сільськогосподарських підприємств. Якщо у 2002/03 МР частка господарств населення у загальному по Україні виробництві овочів і баштанних культур становила 85,9 %, то вже у 2005/06 МР – 89,1 %, а на 2006/07 МР прогнозується 89,3 %. Спостерігається чітка тенденція до підвищення валового збору овочів (від 5 821,3 тис. тонн у 2000/01 МР до 7 295 тис. т у 2005/06 МР). У формуванні загального обсягу пропозиції овочів і баштанних культур на імпорт припадає близько 0,8 %. Баланс овочів і баштанних культур наведено у табл. 11.

11. Баланс овочів і баштанних культур в Україні за 2002/03 – 2005/06 та прогноз на 2006/07, тис. т

Процес ціноутворення на продукцію овочівництва і баштанництва має певні особливості, що полягають у сезонній циклічності. На внутрішньому ринку спостерігається тенденція до підвищення цін на овочеву продукцію.

Так, на міських ринках у середньому за 2005/06 МР подорожчали порівняно з 2004/05 МР капуста – в 2,6 раза, морква – в 1,6 рази, огірки – на 21,0 %, зелені культури – на 14 – 25 %, помідори – на 8,9 %. Незважаючи на очікуване збереження тенденції підвищення цін на овочі прогнозується також підвищення попиту на них у 2006/07 МР. У 2005 р. споживання населенням овочів становило 73 % від раціональної норми.

Так само як і ринок овочів, ринок фруктів і винограду характеризується сезонною циклічністю обсягів пропозиції: на літо припадає 30 – 35 % річного товарообороту, на осінь – 25 – 30, зиму – 20 – 22, весну – 17 – 19 %. Пропозиція продукції садівництва і виноградарства на внутрішньому ринку України (за винятком субтропічних і тропічних культур) формується переважно за рахунок вітчизняного виробництва, яке забезпечує 70 – 75 % товарообороту.

12. Баланс фруктів і винограду в Україні за 2001/02 – 2005/06 МР та прогноз на 2006/07 МР, тис. т

Нестабільність пропозиції зумовлена тим, що вона формується переважно за рахунок природних чинників. Тільки у 2005/06 МР площа плодоносних садів і ягідників у всіх категоріях господарств скоротилася на 5,7 % порівняно з 2004/05 МР, а виноградників – на 2,7 %. У 2006/07 МР очікується, що несприятливі погодні умови та скорочення насаджень зумовлять зменшення в Україні виробництва продукції садівництва на 15 – 16 % і винограду – на 30 – 32 %. Це призведе до зменшення їх загальної пропозиції на 19 – 20 % та зменшення їх споживання на 11 – 12 %. Незважаючи на суттєве підвищення цін на продукцію садівництва і виноградарства, цінова ситуація в Україні несприятлива для розвитку цих галузей – ціни надто високі для споживачів і надто низькі для виробників. Установилася сезонна циклічність цін та їх відмінність залежно від каналів реалізації (1,5 – 2,0 раза, регіонів продажу (у 4 – 12 разів), помологічних сортів та місця їх вирощування (у 2,0 – 2,6 раза). За оцінками експертів, у 2006/07 МР зменшення пропозиції, спад попиту й інфляційні процеси призведуть до подорожчання фруктів і винограду на 5 – 15 %.

Продукція овочівництва, баштанництва, садівництва і виноградарства належать до категорії дорогих продуктів харчування. Продовжують цей ряд продукти тваринного походження. Серед них чільне місце належить молоку і молочним продуктам. Сукупна пропозиція молока і молокопродуктів на внутрішньому ринку формується на 99,5 % за рахунок власного виробництва. У 2006 р. показник імпорту молочної продукції очікується на рівні 0,4 % від загального обсягу пропозиції на українському ринку. Також очікується, що у 2006 р. власне виробництво повністю забезпечить особисте споживання (при споживанні 235 кг на душу населення) і внутрішній попит. За умови споживання молока за раціональною нормою особисте харчування буде забезпечене на 80 %, внутрішній попит – на 75 %. Протягом останніх років виробництво молока коливається в межах 13,6 – 13,8 млн т і має чітко виражену тенденцію до зростання (1 % на квартал у середньому).