ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.03.2024
Просмотров: 823
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1.1. Предмет господарського права
1.2. Мета і принципи господарського , права
1.3. Методи господарського права
1.4. Система господарського права
2.1. Джерела господарського права та вимоги до правових актів господарювання
2.2. Значення судової практики в господарських правовідносинах
2.3. Поняття господарських правовідносин та їх види
3.1. Державна реєстрація господарюючих органів
3.2. Правовий статус підприємства
3.3. Припинення діяльності підприємства
4.1. Правовий статус акціонерних товариств
4.2. Правовий стататус неакціонерних товариств
5.1. Правовий режим майна підприємства
5.2. Правовий режим майна об'єднання підприємств
5.4. Особливості правового режиму майна неприбуткових юридичних осіб
6.1. Державне управління якістю
Та державний захист прав споживачів
6.2. Державна система стандартизації, сертифікації та метрології
6.3. Державний контроль і нагляд за якістю продукції
7.1. Поняття господарських зобов'язань та їх виконання
7.2. Поняття господарського договору та порядок його укладання
7.3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
7.4. Зміна і припинення зобов'язань в господарських правовідносинах
8.1. Поняття системи господарських договорів
8.2. Класифікація системи господарських договорів
8.3. Окремі види господарських договорів
9.1. Поняття захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності
9.2. Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів
9.3. Способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності
10.1. Поняття відповідальності в господарському праві
10.2. Функції та види господарсько-правової відповідальності
10.3. Підстави господарсько-правової відповідальності
11.1. Поняття банкрутства та його суб'єкти
11.2. Підстави для застосування банкрутства та порядок провадження у справах про банкрутство
11.3. Наслідки визнання боржника банкрутом та черговість задоволення претензій кредиторів
12.1. Поняття договору оренди, її об'єкти та суб'єкти
12.2. Порядок укладення договору оренди
12.3. Порядок припинення договору оренди
12.4. Правове регулювання лізингових операцій
13.1. Поняття та юридичні ознаки біржі, її функції та обов'язки
13.2. Види біржових угод та правила біржової торгівлі
13.3. Правовий статус фондової біржі та захист громадян-інвесторів на фондовому ринку
14.1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
14.2. Види цін та порядок їх встановлення
14.3. Правове регулювання контролю
15.1. Поняття та види кредиту. Кредитний договір
15.2. Порядок відкриття рахунків у банках
15.3. Порядок та форми розрахунків у господарському обігу
16.1. Монопольне становище на ринку та зловживання ним. Захист економічної конкуренції
16.2. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства та економічної конкуренції
16.3. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та недобросовісну конкуренцію
17.1. Зовнішньоекономічна діяльність та її правове регулювання
17.2. Правовий режим іноземних інвестицій
До зобов'язань, що підпадають під ознаки вказаної статті, належать угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, чи розпорядження об'єктами права власності як основного національного багатства держави, що перебуває під особливою охороною держави, або природні ресурси, чи придбані предмети, які вилучені з обігу або обіг яких обмежений, а також зобов'язання, які направлені на приховування суб'єктами господарювання від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності з метою завдання шкоди інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
При зверненим такими позовами необхідно доказувати, у чому конкретно полягала наперед суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання зобов'язання, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін при укладанні зобов'язання означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного зобов'язання, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства. Крім того, необхідно доказувати, що сторони прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. При відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Розліл 7. Госполарські зобов'язання | 107
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України стягнення у дохід держави одержаного чи належного за зобов'язанням здійснюється лише у тих випадках, коли наперед суперечна інтересам держави і суспільства зобов'язання було повністю або частково виконане хоча б однією із сторін.
У господарських судаху великій кількості розглядаються справи про визнання зобов'язань недійсними, в тому числі за позовами податкових органів, тому необхідно враховувати вказані вимоги щодо правомірності дій представників суб'єктів господарювання при укладанні зобов'язань.
7.3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
Виконання господарських зобов'язань визначається ст.ст. 193—195 Господарського кодексу України. Зокрема, ст. 193 передбачає основні принципи їх виконання:
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, на основі певних умов і відповідно до конкретних вимог.
Кожна із сторін повинна вжити заходів для належного виконання взятих нею зобов'язань.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняючи його від їх виконання в повному обсязі.
Управнена сторона не має права приймати виконання зобов'язань частинами, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Зобов'язана сторона має права виконати зобов'язання достроково.
Зобов'язана сторона не має права відмовитись від виконання зобов'язань у разі неналежного виконання другою стороною своїх обов'язків.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або відстрочка їх виконання, якщо це не було передбачено договором.
Управнена сторона, приймаючи виконання зобов'язань, повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язань повністю або його частинами.
108 | С.Й. Кравчук. Госполарське право України
Виконання господарських зобов'язань може покладатись в цілому або в окремій частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою стороною — безпосереднім виконавцем, якщо із закону або договору не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
Порядок виконання господарських зобов'язань, у яких беруть участь кілька управнених господарюючих суб'єктів, передбачається ст. 196 Господарського кодексу України. Зокрема, кожний із таких суб'єктів має право вимагати виконання зобов'язань у своїй частині. При солідарному виконанні господарських зобов'язань будь-який із солідарних кредиторів має право пред'явити до боржника вимоги в повному обсязі заборгованості. Солідарний кредитор, який отримав кошти при погашенні боржником заборгованості, зобов'язаний відшкодувати суму, яка належить іншим кредиторам в рівних частках, якщо інше не передбачено із відношень між ними.
Господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначенимдоговором. Якщотаке місце не визначено договором, тост. 197 Господарського кодексу України визначає виконання зобов'язань таким чином:
передача земельних ділянок та будівель—за місцем їх знаходження;
грошові зобов'язання—за місцем знаходження управленої сторони на момент виникнення зобов'язань або за новим місцем її розташування, якщо управнена сторона повідомила про нього зобов'язану сторону;
інші зобов'язання виконуються за місцем постійно діючого органу управління зобов'язаної сторони.
Черговість виконання грошових вимог відповідно до ст. 198 Господарського кодексу України така:
Відшкодовуються збитки кредитора по поверненню боргів.
Виплачуються відсотки заборгованості.
Повертаються суми боргів, які залишились не повернутими.
. Невиконання господарського договору реально породжує право кредитора вимагати цього примусово. З принципу належного виконання випливає і третій принцип — виконання господарсь-
\_Ш
Розліл 7. Госполарські зобов'язання
кого договору в установлений строк. Щодо всіх господарських договорів строк є, як правило, їхньою істотною умовою. Тому порядок включення цієї умови в договір досить детально регулюється господарським законодавством (наприклад, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положенням про поставки товарів народного споживання -щодо відносин поставки).
Наступний принцип виконання господарських договорів — відповідність виконання вказівкам закону. Категорію вказівки закону слід тлумачити розширено, а не буквально. По-перше, це вказівки закону в прямому розумінні: господарські договори повинні виконуватися відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України та інших законодавчих актів. По-друге, вказівками закону у такому разі є норми положень про поставки, транспортних статутів, відповідних правил перевезення вантажів, прийнятих згідно з ними, тощо. По-третє, це і норми відомчих нормативних актів: положень, інструкцій, наказів, нормативно-технічних документів. Щодо так званих планованих договорів діє принцип виконання їх відповідно до актів планування.
Нормативні акти визначають законність виконання господарських договорів. В господарському та цивільному законодавствах містяться положення про договори, визначаються вимоги до їх змісту, порядку підписання і виконання, встановлюються основні принципи цивільно-правової відповідальності, а також умови, за яких господарський договір визнається недійсним. Договір вважається правомірним і має юридичну силу, якщо кожна із сторін має статус суб'єкта господарських стосунків. При цьому юридична особа діє в межах статутної правоздатності, а особа, яка підписала такий господарський договір, — діяла в рамках наданих їй повноважень. Якщо при підписанні дотримано усіх норм законодавства, то він вважається прийнятим. При цьому відсутні умови, які порушують прямі заборони закону, а при погодженні умов договору дотримано імперативних норм законодавства (нормативна регламентація робіт, послуг, правила техніки безпеки та екологічні норми). При недотриманні вказаних вимог господарський договір вважається недійсним. У випадках більш значних порушень закону окремі предмети торгівлі вилучаються, а посадові особи притягуються до матеріальної, дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
ПО І С.И. Кравчук. Госполарськє право України
. При підготовці договору необхідно вносити умови про заходи, якими забезпечується виконання зобов'язань: штраф, пеня, неустойка. При порушенні виконання однією із сторін договору ст. 54 Господарського процесуального кодексу України передбачається порядок подачі, форма та зміст позовної заяви, яка подається до господарського суду. Позовна заява повинна містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
найменування сторін і їх поштові адреси;
документи, які підтверджують статус суб'єкта підприєм-ницькоїдіяльності;
вартість позову;
зміст позовних вимог;
виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;
- перелік документів, які додаються до заяви. Статтями 59 та 60 Господарського процесуального кодексу
України передбачається відзив на позовну заяву, а також подання відповідачем зустрічного позову.
Відповідно до ст. 115 цього ж кодексу рішення, ухвала, постанова господарського суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями та посадовими особами.
7.4. Зміна і припинення зобов'язань в господарських правовідносинах
В період дії господарського договору його умови можуть змінюватися за погодженням сторін, що передбачається ст. 188 Господарського кодексу України. Крім того, сторони можуть також досягти погодженості про дострокове припинення договору.
Одностороннє припинення виконання зобов'язань і одностороння зміна умов господарського договору не допускаються, за виключенням умов, передбачених договором або ст.ст. 203— 207 Господарського кодексу України:
зарахуванням або виконанням (ст. 203 Господарського ко-дексуУкраїни);
збігом боржника і кредитора в одній особі (ст. 204 Господарського кодексу України);
Ції
у разі неможливості його виконання при виникненні обставин , за які жодна зі сторін не відповідає (ст. 205 Господарського кодексу України);
розірваннягосподарськихзобов'язаньуразіскасуваннядер-жавного замовлення (ст. 206 Господарського кодексу України); •
недійсності господарських зобов'язань, якщо воно за відомо суперечить інтересам держави чи суспільства або укладено одним із господарюючих суб'єктів всупереч закону (ст. 207 Господарського кодексу України);
Зміна і дострокове розірвання договору оформляється в тій самій формі, яка використовувалась при його підписанні, обов'язково у письмовій формі. Спосіб оформлення договору, як і при підписанні може бути різноманітним: підписання сторонами документа, обмін листами, телеграмами і т.ін.
При односторонній зміні чи відмові від договору, якщо таке право передбачається договором чи чинним законодавством, достатнюю підставою для визнання договору зміненим чи достроково розірваним є повідомлення, яке направляється зацікавленою стороною партнеру по господарському договору із дотриманням встановленого законом порядку і термінів, а також не оспорене іншою стороною.
Якщо господарське зобов'язання визнане недійсним, у разі виконання його однією із сторін з другої в дохід держави стягується все одержане нею. Уразі наявності неправомірних дій лише з боку однієї із сторін отримане майно чи кошти повертаються іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.